Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №607/8518/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/8518/25Головуючий у 1-й інстанції Якімець Т.І.

Провадження № 22-ц/817/1047/26Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря - Дідух М.Є.

прокурора - Іванчука В.В.

та сторін: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Моленя Р.Б. і відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу № 607/8518/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Молень Ростислав Богданович, на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2026 року, повний текст якого виготовлено 27 квітня 2026 року, ухваленого суддею Якімець Т.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських (материнських) прав, -

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Молень Р.Б. звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення ОСОБА_2 батьківських (материнських) прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася донька ОСОБА_3 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . Упродовж останніх кількох років траплялися випадки, коли ОСОБА_2 неналежно ставилась до виконання батьківських (материнських) обов`язків щодо догляду та виховання спільної дитини, про що також свідчить відповідь УСМПЗД ТМР, в якій зазначено, що у 2016 та 2017 роках мали місце випадки неналежного догляду відповідачкою за дочкою.

Крім того, позивача на початку 2025 року було мобілізовано до служби Збройних Сил Україн, він відбув до місця проходження військової підготовки. Після його мобілізації та припинення спільного проживання сторін, донька ОСОБА_3 залишилась жити разом із матір`ю, однак ОСОБА_1 продовжував піклуватись про свою дочку та утримувати її матеріально.

На сьогоднішній день ОСОБА_2 не виконує батьківські (материнські) обов`язки належним чином, не піклується про навчання дитини, не слідкує за її зовнішнім виглядом та станом здоров`я, не забезпечує належного харчування, здорового режиму сну та відпочинку. Також, відповідачка регулярно вживає алкогольні напої та, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, не приділяє дитині належної уваги або жорстоко поводиться з нею. Найближчими родичами, які на час відсутності позивача продовжили піклуватись про дочку, є його племінниці (дочки рідної сестри ОСОБА_5 ) ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які звертались до УСМПЗД ТМР, де наразі перебуває на розгляді справа про примусове відібрання ОСОБА_3 у матері та влаштування дитини у ОСОБА_6 у зв`язку із невиконанням матір`ю батьківських (материнських) обов`язків. Також на ОСОБА_2 було складено протокол за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2026 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських (материнських) прав - відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про необхідність змінити своє ставлення до виконання своїх батьківських (материнських) обов`язків щодо виховання малолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та роз`яснено, що в разі ухилення від обов`язку по вихованню дитини вона може бути позбавлена батьківських (материнських) прав.

Покладено на Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням відповідачкою своїх батьківських (материнських) обов`язків.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покладено на ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Молень Р.Б. просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що матеріали справи містять належні та допустимі докази систематичного ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків, що триває з 2016 року по 2025 рік і неврахування цього судом першої інстанції призвело до неповного та необ`єктивного розгляду справи.

Відомості про проходження ОСОБА_2 лікування під час розгляду справи не підтверджені матеріалами справи. Відповідачка була належним чином повідомлена про час та розгляд справи органом опіки та піклування, однак свідомо не з`явилась для надання пояснень. Також орган опіки та піклування володіє повною інформацією про виховання малолітньої ОСОБА_3 та випадки нехтування матір`ю батьківськими обов`язками.

При цьому, вкрай важливим є той факт, що недбале ставлення відповідачки до виконання батьківських обов`язків триває вже понад десять років, а усі застосовані за цей час органом опіки та піклування заходи впливу на поведінку матері не мали результату, ситуація лише погіршувалась та завершилась зникненням дитини 10 січня 2025 року.

Отже, орган опіки та піклування надав висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повно та об`єктивно дослідивши усі обставини справи, перед тим застосувавши різного ступеню суворості заходи щодо стимулювання ОСОБА_2 виконувати батьківські обов`язки: численні попередження, зобов`язання пройти лікування та брати участь у вихованні дитини, забезпечити належні умови проживання та розвитку, постановлення дитини на облік, притягнення матері до адміністративної відповідальності, тимчасове відібрання та влаштування дитини у третіх осіб.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції не врахував тривалого понад десять років ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків, не врахував факту наявності хронічного алкоголізму у відповідачки, не врахував впливу цих обставин на розвиток дитини, не дотримався принципу найкращого забезпечення інтересів дитини, внаслідок чого прийняв незаконне та необґрунтоване рішення про відмову у позбавленні ОСОБА_2 батьківських (материнських) прав щодо ОСОБА_3 .

Відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Моленя Р.Б. до суду апеляційної інстанції не поступав.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Молень Р.Б. апеляційну скаргу підтримав із мотивів викладених у ній.

ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Моленя Р.Б. не визнала, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представник Тернопільської обласної прокуратури - Іванчук В.В. вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Моленя Р.Б. не підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції в частині відмови у позбавленні батьківських прав та попередженні ОСОБА_2 про необхідність забезпечити належне виконання батьківських обов`язків є законним та обґрунтованим.

Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради повідомлялось про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, прокурора, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , батьками якої зазначені: ОСОБА_1 (батько), ОСОБА_2 (мати), про що свідчить свідоцтво про народження, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 2040, місце реєстрації: Тернопільський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (а.с. 6).

13 квітня 2016 року та 11 травня 2017 року ОСОБА_2 написала письмову розписку та пояснення начальнику служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, в яких зобов`язувалась доглядати за своєю дочкою ОСОБА_3 , не зловживати спиртними напоями, створити відповідні умови для її проживання, змінити свій стиль життя щодо дитини, підтримувати належну чистоту у квартирі (а.с. 29 - 30).

Актами обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , від 23 вересня 2015 року, від 11 квітня 2016 року, від 21 лютого 2017 року та від 09 березня 2017 року, встановлено: в квартирі брудно, розкидані речі, мати не приділяє належної уваги донці, не створила належних умов для проживання дитини, попереджена про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків (а.с. 31 - 33, 35).

Відповідно до листа Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області від 07 липня 2017 року № 12723, в якому вказано, що на ОСОБА_2 складалося два адміністративні протоколи за статтею 183 та частиною першою статті 184 КУпАП (зворот а.с. 28).

Як вказано у характеристиці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вихованки молодшої групи № 4 ДНЗ № 22, складеної ТДНЗ №22 Тернопільської міської ради, ОСОБА_3 відвідує дитячий садочок з вересня 2016 року. У садочок приводять і забирають почергово обоє батьків, однак, мав місце випадок коли мама не змогла вчасно ввечері забрати дитину, на зв`язок із вихователем не виходила, довелось зв`язуватись із батьком, який був на роботі і він вирішив цю ситуацію. Дитина любить бувати в дитячому садку, завжди акуратна і доглянута. У дівчинки сформовано доброзичливе ставлення до дітей, не конфліктує і адекватно реагує на зауваження. Батьки за садочок оплачують вчасно та цікавляться розвитком їхньої дитини (а.с. 34).

Наказом служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради від 20 квітня 2016 року № 35 постановлено на облік ОСОБА_9 , та наказом служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради від 24 січня 2018 року № 10 знято з обліку неповнолітніх (а.с. 36).

Згідно повідомлення/інформації від 10 січня 2025 року про сім`ю/особу, яка перебуває у складних життєвих обставинах, на матір ОСОБА_2 складено протокол за частиною першою статті 184 КУпАП (а.с. 27), що також підтверджується адміністративними матеріалами, наданими Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області супровідним листом від 23 лютого 2025 року № 28586-2025 (а.с. 37-43).

Як вказано у акті обстеження житлово-побутових умов проживання здобувача освіти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , учениці 6-А класу, складеного 14 січня 2025 року комісією Тернопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 11, за адресою: АДРЕСА_1 , у результаті обстеження встановлено, що дитина проживає із матір`ю ОСОБА_2 (яка є домогосподаркою) та батьком ОСОБА_1 (зі слів матері, проходить військову службу за призовом під час мобілізації). Сім`я проживає в однокімнатній квартирі. На момент перевірки було виявлено, що санітарно-гігієнічний стан квартири незадовільний. Під час обстеження з`ясовано, що сім`я потребує матеріальної допомоги. Висновки комісії: родина не забезпечена всім необхідним для гідного навчання та виховання дитини (а.с. 25).

Актом обстеження умов проживання від 16 січня 2025 року, складеного УСМПЗД ТМР, за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання незадовільні, у квартирі не створені належні умови для виховання та розвитку дитини (а.с. 26).

У характеристиці, виданій Тернопільською загальноосвітньою школою І-III ступенів № 11 від 17 січня 2025 року № 15, ОСОБА_3 , є ученицею 6-А класу, у школі навчається із четвертого класу. За два роки навчання проявила себе як вихована, спокійна, співчутлива та товариська учениця. Навчається на низькому, середньому та достатньому рівнях. Рівень навчання може бути значно вищим, але ОСОБА_3 часто була відсутньою у першому семестрі із різних причин. На телефонні дзвінки завжди відповідав батько ОСОБА_1 , саме він проявляв зацікавлення успіхами у навчанні ОСОБА_3 та питаннями, які виникали у класному колективі. Дівчинка завжди мала все необхідне для навчання та ніколи не жалілася на відсутність будь-якого шкільного приладдя (а.с. 24).

Відповідно до листа Тернопільської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів № 11 Тернопільської міської ради від 20 січня 2025 року № 16, класний керівник 6-А класу ОСОБА_10 звернулася із доповідною запискою стосовно ОСОБА_3 , у якій зазначено, що до неї через месенджер «Viber» звернулась ОСОБА_11 (двоюрідна сестра учениці) із повідомленням про те, що ОСОБА_3 буде проживати з нею, оскільки батько дитини, ОСОБА_1 , призваний по мобілізації до лав ЗСУ, а мати перебуває постійно у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 23).

Згідно з листом Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 22 січня 2025 року № 12113-2025, за період з 2018 року по теперішній час щодо ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 71615 від 10 січня 2025 року за частиною першою статті 184 КУпАП (а.с. 21).

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради «Про неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 29 січня 2025 року № 39 вирішено: 1) тимчасово влаштувати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сім`ю двоюрідної сестри ОСОБА_12 ; 2) попереджено ОСОБА_2 про неналежне виконання батьківських обов`язків стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 ; 3) зобов`язано ОСОБА_2 добросовісно виконувати батьківські обов`язки, не зловживати алкоголем, створити належні умови для повноцінного та гармонійного розвитку дитини; 4) зобов`язано ОСОБА_2 пройти курс лікування від алкогольної залежності, налагодити контакт із дитиною, брати участь у її вихованні (а.с. 18, 19).

Наказом УСМПЗД ТМР «Про тимчасове влаштування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 30 січня 2025 року № 24 тимчасово влаштовано малолітню дитину ОСОБА_3 в сім`ю двоюрідної сестри ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 , на одну житлову площу, строком шість місяців (а.с. 20).

Згідно листа Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 04 лютого 2025 року № 18860-2025 10 січня 2025 року до них надійшло повідомлення ОСОБА_11 про те, що зникла дитина ОСОБА_3 , жительки АДРЕСА_3 , мати зловживає алкогольними напоями. В ході реагування на це повідомлення було встановлено, що дитина перебувала за місцем проживання. Також, в цей час мати ОСОБА_2 перебувала в стані алкогольного сп`яніння, в квартирі брудно, речі розкидані. На ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол за частиною першою статті 184 КУпАП (а.с. 22).

Як убачається із характеристики, виданої Тернопільською загальноосвітньою школою І - III ступенів № 11 від 13 лютого 2025 року № 28, ОСОБА_3 є ученицею 6-А класу. У школі навчається із четвертого класу (2023 року). За два роки навчання проявила себе як вихована, спокійна, співчутлива та товариська учениця. Навчається на низькому, середньому та достатньому рівнях. На телефонні дзвінки у питаннях щодо навчання, поведінки, здоров`я та несистематичності відвідування школи ОСОБА_3 відповідав завжди батько; він часто цікавився шкільним життям доньки. Із мамою ОСОБА_2 контакту не було, на батьківські збори батьки дитини не з`являлися (а.с. 15).

Згідно з відповіддю Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Тернопільської міської ради від 20 лютого 2025 року № 01.1-04/202, дитина ОСОБА_3 перебуває на обліку у лікаря-педіатра амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 15 цього закладу. Декларація про вибір лікаря підписана 04 березня 2025 року із законним представником дитини ОСОБА_2 . Із рапорту лікаря-педіатра відомо, що дитину на прийом до лікаря-педіатра здебільшого супроводжує батько, інколи обоє батьків (а.с. 16).

Відповідно до заяв свідків: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , щодо позбавлення батьківських ОСОБА_2 , ці особи вказали, що вони є сусідами останньої, неодноразово чули суперечки, крики між матір`ю та дитиною, плач її доньки, використання матір`ю нецензурної лексики у бік дочки. ОСОБА_16 після алкогольного сп`яніння закривалась вдома та донька ОСОБА_3 не могла потрапити до квартири. ОСОБА_2 веде неналежний спосіб життя та постійно перебуває у нетверезому стані, внаслідок чого, дитина неодноразово перебувала у неналежному зовнішньому вигляді. Крім того, ОСОБА_3 неодноразово ночувала у цих осіб (а.с. 7-9).

ОСОБА_1 належить 1/15 частка квартири АДРЕСА_4 , про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 233343659 від 19 листопада 2020 року (а.с. 44) та позивач зареєстрований за цією адресою (а.с. 45).

Згідно з витягом з наказу ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_5 від 07 січня 2025 року № 14-ОС, ОСОБА_1 зарахований у списки особового складу та на всі види забезпечення: військовослужбовців запасу, які прибули для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період з 07 січня 2025 року (а.с. 10).

Як убачається з витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_5 від 25 березня 2025 року № 145-ОС, ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення: вибуває для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 , 26 березня 2025 року (а.с. 109).

Платіжними інструкціями підтверджується, що ОСОБА_1 постійно перераховує грошові кошти ОСОБА_11 та ОСОБА_17 для належного утримання доньки ОСОБА_3 (а.с. 11-14).

Згідно з відповіддю відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради № 1185/28-03 від 28 липня 2025 року, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 30 січня 2015 року по цей час (а.с. 72).

Як вказано у відповіді Комунального некомерційного підприємства «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» Тернопільської обласної ради від 31 липня 2025 року № 2879/1, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 : 1) під динамічним спостереженням у лікаря-нарколога в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР не перебуває; 2) перебувала на стаціонарному лікуванні в медичному закладі з 16 серпня 2015 року по 04 вересня 2015 року з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Стан абстинеції неускладнений». Лікування проходило на анонімних умовах (а.с. 74, 76).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування, який затверджено рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 15 жовтня 2025 року № 1418, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 (а.с. 86-91).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що незважаючи на наявні суттєві недоліки у виконанні відповідачкою батьківських обов`язків, остаточний розрив правового зв`язку між матір`ю та дитиною на цей час не відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування суд першої інстанції оцінив критично, вважаючи його передчасним, оскільки під час його складання працівниками соціальної служби не було проведено бесіди із ОСОБА_2 , у зв`язку з її лікуванням. Крім того, висновок органу опіки та піклування не містить належної оцінки обставин, які свідчать про збереження емоційного зв`язку між матір`ю та дитиною, не враховує позицію самої дитини, яка не підтримала позбавлення матері батьківських прав, а також не містить переконливого обґрунтування неможливості виправлення поведінки відповідачки без застосування такого крайнього заходу.

Проте суд звернув увагу, що встановлені під час розгляду цієї справи обставини свідчать про необхідність відповідачці змінити своє ставлення до виконання своїх батьківських (материнських) обов`язків щодо виховання неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 .

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ст. 150 СК України батьки мають обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч. ч. 2, 3 ст. 157 СК України).

Частиною 1 статті 164 СК України визначено підстави позбавлення судом батьківських прав матері чи батька дитини, а саме: якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У відповідності до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16, 18 своєї постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі "М.С. проти України" від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України"). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

Разом з тим, розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

Матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , батьками якої зазначені: ОСОБА_1 (батько), ОСОБА_2 (мати), про що свідчить свідоцтво про народження, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 2040, місце реєстрації: Тернопільський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказав, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, нехтує ними, зловживає алкогольними напоями, що і стало причиною його звернення у суд з позовом про позбавлення батьківських прав.

Орган опіки і піклування Тернопільської міської ради надав висновок, який затверджений рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 15.10.2025 № 1418, відповідно до якого вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Проте колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у вказаному висновку не викладено беззаперечних обставин винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачкою, які б свідчили про ухилення від виховання дитини і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, з огляду на таке.

Так, письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору.

Разом з цим, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, і не може бути безумовною підставою для задоволення, або у відмові у позові щодо позбавлення одного із батьків батьківських прав (постанови Верховного Суду від 07.02.2022 у справі № 759/3554/20, від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22, від 15.11.2023 у справі № 932/2483/21).

Колегія суддів вважає, що недостатня участь матері у вихованні дитини не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих матері щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено.

Також слід зазначити, що під час телефонної розмови 30.09.2025 повідомила орган опіки та піклування, що заперечує щодо позбавлення її батьківських прав щодо дочки ОСОБА_3 . Повідомила, що ОСОБА_3 інколи приходить до неї, на вихідні може залишатися на ніч.

Крім цього, під час з`ясування думки дитини щодо її ставлення до можливого позбавлення матері батьківських прав, надана нею відповідь не дала достатніх підстав для однозначного висновку про її бажання застосувати до матері такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Незважаючи на факт тимчасового влаштування у сім`ю родичів, дитина зареєстрована та регулярно проживає з матір`ю, що в сукупністю свідчить про психо-емоційний зв`язок з матір`ю, розрив якого може негативно вплинути на її свідомість.

Тому, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, за відсутності переконливих доказів свідомого небажання матері брати участь у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, апеляційний суд у контексті конкретних обставин цієї справи погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідачку батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому.

Між тим, колегія суддів зазначає, що відповідачка мала б докласти значно більше зусиль для виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини та виконання сімейних обов`язків в обсязі та порядку, встановлених СК України та іншими нормативно-правовими актами, тому суд першої інстанції обґрунтовано попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Молень Р.Б., слід залишити без задоволення, а заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2026 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Молень Ростислав Богданович, залишити без задоволення.

Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 вересня 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома