Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №594/225/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 594/225/26Головуючий у 1-й інстанції Губіш О.А.

Провадження № 22-ц/817/926/26Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

за участі секретаря — Ліщак І.С.

та представника ОСОБА_1 - адвоката Денисової Т.С., представника Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області — прокурор Куліковської Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу № 594/225/26 за апеляційною скаргою Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2026 року, ухваленого суддею Губіш О.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Борщівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Борщівської міської ради про визнання за нею, як за спадкоємцем за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 2,39 га, кадастровий номер 6120885500:01:001:0790, що знаходиться на території Озерянської сільської ради Борщівського району Тернопільської області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого, входить земельна ділянка площею 2,39 га кадастровий номер 6120885500:01:001:0790, яка належала померлому, і на яку вона претендує як спадкоємець за заповітом.

З приводу оформлення спадщини, вона звернулася до приватного нотаріуса Чортківського нотаріального округу Тернопільської області Пікуль Г.М., однак у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом було відмовлено у зв`язку з тим, що на вказану земельну ділянку відсутні правовстановлюючі документи.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2026 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Озеряни Борщівського району Тернопільської області, право власності на земельну ділянку площею 2,39 га, кадастровий номер 6120885500:01:001:0790, що знаходиться на території Озерянської сільської ради Борщівського району Тернопільської області.

В апеляційній скарзі Чортківська окружна прокуратура Тернопільської області просить скасувати рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив, що згідно листа № 29-19-0.2132-464/2-26 від 03 лютого 2026 року Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, проекту відведення земельної ділянки у приватну власність голові СФГ ОСОБА_2 в розмірі земельної частки (паю) площею 2,39 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у Державному (місцевому) фонді документації із землеустрою та оцінки земель не числиться та архівний примірник документа, яким посвідчено право власності на земельну ділянку площею 2,39 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в архіві сектору № 2 відділу № 3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління не знайдено.

Крім цього, відповідно до технічної документації на земельну ділянку кадастровий номер 6120885500:01:001:0790 площею 2,39 га, яка виготовлялася у 2022 році, заявником на її виготовлення є ОСОБА_3 , а підставою рішення органу виконавчої влади, є саме розпорядження голови Борщівської РДА № 487 від 31.12.2003.

Відповідно до розпорядження голови Борщівської РДА № 487 від 31.12.2003, яке окружною прокуратурою отримано з архівного відділу Чортківської РДА, то розпорядження, яке наявне в технічній документації та в архівному відділі різні за змістом.

Тому вважають, що висновок про визнання права власності на земельну ділянку зроблено судом з порушенням ст. 263 ЦПК України без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи.

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року, № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено наступне. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації.

Борщівська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси та здійснює відповідно до Закону від імені і в інтересах відповідної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, землями в межах громади.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Чортківською окружною прокуратурою надіслано листа №55-1981 ВИХ-26 від 15.05.2026 в Борщівську міську раду про необхідність вжиття заходів шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до інформації Борщівської міської ради, остання поділяє правову позицію прокуратури стосовно того, що визнання судом за спадкоємцем права власності на земельну ділянку площею 2,39 га (кадастровий номер 6120885500:01:001:0790), щодо якої спадкодавцем ( ОСОБА_2 ) не було завершено процедуру приватизації, є порушенням норм матеріального права та суперечить сталій практиці Верховного Суду. Однак, самостійне вжиття міською радою дієвих заходів щодо оскарження зазначеного судового рішення наразі не вбачається можливим з об`єктивних причин. У бюджеті Борщівської міської ради на 2026 рік не передбачено достатньо коштів на фінансування видатків зі сплати судового збору.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Денисова Т.С. подала відзив на апеляційну скаргу Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області, у якому зазначила, що ОСОБА_2 , як голова фермерського господарства, розпочав процедуру, визначену статтями 31, 32 ЗК України, приватизація земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, а саме 2,39 га, розташованої на території Озерянської сільської ради.

ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, а саме 2,39 га, розташованої на території Озерянської сільської ради зі зміною цільового призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, лише не отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку, а саме, не здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Спадкодавець ОСОБА_2 до 1 січня 2013 року не одержував у встановленому на той час порядку державного акта на землю, а на день відкриття спадщини не здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку — саме в цій частині приватизація земельної ділянки залишається не завершеною.

За матеріалами технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6120885500:01:001:0790, площею 2,39 га, яка виготовлена на замовлення спадкоємця ОСОБА_1 . В 2025 році, і яка долучена позивачем до позовної заяви, є документ — Перелік обмежень щодо використання земельної ділянки від 20.08.2025р., де є відмітка про те, що земельна ділянка має обмеження у використанні — охорона зона навколо території та об`єкта природно-заповідного фонду (код 01.01). Однак таке обмеження у використанні земельної ділянки не є забороною у передачі такої у власність.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року, № 24-753/0/4-13 “Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування”, і у постановах Верховного Суду, на які зсилається прокуратура, йдеться про відмову органу місцевого самоврядування спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, а не про відмову у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, що має місце у даному випадку.

Саме прокуратурою штучно створений спір та подана апеляційна скарга на законне рішення суду. Борщівська міська рада — відповідач у даній справі, позов визнала, заперечень щодо задоволення позовних вимог не мала.

У судовому засіданні представник Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області — прокурор Куліковська Л.Б. подану апеляційну скаргу підтримала із мотивів викладених у ній.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Денисова Т.С. апеляційної скарги Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області не визнала, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Борщівська міська рада подала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. Апеляційну скаргу підтримують та погоджуються із викладеними у ній доводами та вимогами.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Озеряни Борщівського району Тернопільської області помер батько позивачки — ОСОБА_2 , що стверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 24 квітня 2020 року Озерянською сільською радою Борщівського району Тернопільської області (а.с. 8).

Те, що померлий був батьком позивачки, підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 (а.с. 10).

За життя померлий ОСОБА_2 зробив заповітне розпорядження, відповідно до якого, все своє майно де б воно не було і з чого воно не складалося, заповів своїй дочці - позивачці ОСОБА_1 ..

Зазначене сторонами не оспорювалось, крім того, стверджено заповітом від 10 жовтня 2017 року, посвідченим секретарем виконкому Озерянської сільської ради Борщівського району Тернопільської області, зареєстрованим у реєстрі за № 198. Згідно з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) № 60721309 від 26.06.2020, заповіт є чинний (а.с. 11).

Поряд з тим, встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого, входить земельна ділянка площею 2,39 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Борщівської ОТГ, колишньої Озерянської сільської ради Борщівського району Тернопільської області.

26 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 на майно, яке складається із земельної ділянки площею 2,39 га, що знаходиться на території Озерянської сільської ради Борщівського району Тернопільської області, яка належала померлому ОСОБА_2 . Однак, у видачі свідоцтва позивачці було відмовлено у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів, та було рекомендовано звернутися до суду для визначення належності земельної ділянки померлому та наступної належності позивачці, як спадкоємиці за заповітом.

Наведене вбачається з листа приватного нотаріуса Чортківського нотаріального округу Пікуль Г. М. № 240/02-31 від 11.08.2025 (а.с. 13).

З копії державного акта на право користування землею серії Б № 058174, виданого 1992 році виконавчим комітетом Борщівської районної ради народних депутатів та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 20, вбачається, що ОСОБА_2 набув право безстрокового та безплатного користування земельною ділянкою площею 6,00 га для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 14-17).

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ 14040902 22 квітня 1992 ОСОБА_2 зареєстрував фермерське господарство «Зелений гай» і став його керівником.

Відповідно до розпорядження голови Борщівської РДА № 486 від 31 грудня 2003 року, на підставі висновку конкурсної комісії про передачу у приватну власність члену СФГ земельної ділянки в розмірі земельної ділянки (паю) № 3 від 17 жовтня 2003 року, надано дозвіл на розробку проекту передачі земельної ділянки у власність голові СФГ ОСОБА_2 , в розмірі середньої земельної частки (паю) по колгоспу «Озерянський», що становить 2,39 га для ведення товарного с/г виробництва на території Озерянської сільської ради (а.с. 31).

Відповідно до розпорядження голови Борщівської РДА № 7 від 09 січня 2004 року, затверджено проект відведення земельної ділянки у приватну власність голові СФГ ОСОБА_2 , в розмірі середньої земельної частки (паю) по колгоспу «Озерянський», що становить 2,39 га для ведення товарного с/г виробництва на території Озерянської сільської ради (а.с. 32).

Відповідно до розпорядження голови Борщівської РДА № 12 від 10 січня 2004 року заява ОСОБА_2 задоволена, вирішено припинити право користування земельною ділянкою площею 3,61 га, яка була виділена для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 та перевести її в землі запасу Озерянської сільської ради (а.с. 33).

Факт належності саме померлому спірної земельної ділянки, підтверджується довідкою, виданою Борщівською міською радою за № 06-11-11/889 від 05.09.2025, в якій зазначено, що померлому ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 6,00 га, на праві постійного користування на підставі державного акту на землю серія Б № 058174, виданого в 1992 році виконавчим комітетом Борщівської міської ради (а.с. 12).

Згідно листа № 29-19-0.2132-464/2-26 від 03 лютого 2026 року Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області вбачається, що відповідно до звіту про наявність і розподіл земель по угіддях і землекористувачах на 1 січня 1993 року по Борщівському районі в графі «Громадяни, які ведуть селянські (фермерські) господарства» числиться земельна ділянка площею 6,00 га (рілля) за ОСОБА_2 на території Озерянської сільської ради (а.с. 19).

Станом на 01 січня 2004 року дана земельна ділянка числиться за СФГ «Зелений гай», головою якого є ОСОБА_2 ..

На 01 січня 2005 року за СФГ «Зелений гай», головою якого є Рудка Роман, числиться земельна ділянка площею 2,39 га, зміни внесені в державну статистичну звітність на підставі часткової відмови від земельної ділянки площею 3,61 га (розпорядження голови РДА від 10.01.2004 р. №12).

Станом на 01 січня 2007 року по 01 січня 2016 року за ОСОБА_2 числиться земельна ділянка частка (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,39 га на території Озерянської сільської ради, однак проекту відведення земельної ділянки у приватну власність голові СФГ ОСОБА_2 в розмірі земельної частки (паю) площею 2,39 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у Державному (місцевому) фонді документації із землеустрою та оцінки земель не числиться та архівний примірник документа, яким посвідчено право власності на земельну ділянку площею 2,39 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в архіві сектору № 2 відділу № 3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління не знайдено.

В архівному відділі Чортківської РДА наявні лише вище зазначені розпорядження.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 за життя не встиг завершити процедуру приватизації земельної ділянки та відповідно не отримав правовстановлюючого документу на зазначену вище земельну ділянку.

Отже, ОСОБА_2 , як голова фермерського господарства, розпочав процедуру, визначену статтями 31, 32 ЗК України (в редакції на день прийняття відповідних рішень) приватизації земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, а саме, 2,39 га, розташованої на території Озерянської сільської ради, лише не отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку, а саме, не здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Згідно витягу № НВ-9977301812025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 09.09.2025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6120885500:01:001:0790, становить 38652,92 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя не завершив приватизацію земельної ділянки площею 2,39 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Борщівської ОТГ, колишньої Озерянської сільської ради Борщівського району, виділеної рішенням виконавчого комітету Борщівської міської ради народних депутатів № 192 від 22 квітня 1992 року, а тому позивачка ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину після смерті батька, має право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, проте в резолютивній частині рішення визнав право власності на дану земельну ділянку.

Враховуючи те, що резолютивна частина рішення суперечить висновкам, викладеним у мотивувальній частині рішення, тому колегія суддів вважає, що резолютивну частину рішення слід змінити, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Статтями 1216-1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

Згідно з ст. 118 ЗК України початком процедури приватизації земельної ділянки є звернення громадянина з заявою (клопотанням) до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року, № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено наступне. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2021 року у справі № 370/1854/20, також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження 14-652цс18, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, де визначено, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

З 01 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ЗК України, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передання у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Отже, у випадку, якщо спадкодавець за життя розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації.

Як вбачається із матеріалів справи, що спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , було надано право безстрокового та безплатного користування земельною ділянкою площею 6,00 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується копією державного акта на право користування землею серії Б № 058174, виданого 1992 році виконавчим комітетом Борщівської районної ради народних депутатів та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 20.

Відповідно до розпорядження голови Борщівської РДА № 486 від 31 грудня 2003 року, на підставі висновку конкурсної комісії про передачу у приватну власність члену СФГ земельної ділянки в розмірі земельної ділянки (паю) № 3 від 17 жовтня 2003 року, надано дозвіл на розробку проекту передачі земельної ділянки у власність голові СФГ ОСОБА_2 , в розмірі середньої земельної частки (паю) по колгоспу «Озерянський», що становить 2,39 га для ведення товарного с/г виробництва на території Озерянської сільської ради (а.с. 31).

Згідно з розпорядженням голови Борщівської РДА № 7 від 09 січня 2004 року, затверджено проект відведення земельної ділянки у приватну власність голові СФГ ОСОБА_2 , в розмірі середньої земельної частки (паю) по колгоспу «Озерянський», що становить 2,39 га для ведення товарного с/г виробництва на території Озерянської сільської ради (а.с. 32), проте ОСОБА_2 не отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку та не здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Отже, ОСОБА_2 за життя не встиг завершити процедуру приватизації земельної ділянки та відповідно не отримав правовстановлюючого документу на зазначену вище земельну ділянку.

26 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 на майно, яке складається, в тому числі, із земельної ділянки площею 2,39 га, що знаходиться на території Озерянської сільської ради Борщівського району Тернопільської області, яка належала померлому ОСОБА_2 . Однак, у видачі свідоцтва позивачці було відмовлено у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів, та було рекомендовано звернутися до суду для визначення належності земельної ділянки померлому та наступної належності позивачці, як спадкоємиці за заповітом.

Колегія суддів вважає, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач саме і вказувала, що ОСОБА_2 як голова фермерського господарства розпочав процедуру приватизації спірної земельної ділянки, проте не завершив і помилково в прохальній частині позовної заяви просила визнати право власності на дану земельну ділянку.

Тобто, позивач зазначив нормативно-прававу кваліфікацію обставин, якими обґрунтовує свої вимоги, що є підставою, зокрема в спадкових правовідносинах, для часткового задоволення позову з метою захисту прав та інтересів позивача.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області підлягає до часткового задоволення, резолютивну частину рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2026 року слід змінити визнати за ОСОБА_1 , як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Озеряни Борщівського району Тернопільської області, право на завершення приватизації на земельну ділянку площею 2,39 га, кадастровий номер 6120885500:01:001:0790, що знаходиться на території Озерянської сільської ради Борщівського району Тернопільської області. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області задовольнити частково.

Резолютивну частину рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2026 року змінити визнати за ОСОБА_1 , як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Озеряни Борщівського району Тернопільської області, право на завершення приватизації на земельну ділянку площею 2,39 га, кадастровий номер 6120885500:01:001:0790, що знаходиться на території Озерянської сільської ради Борщівського району Тернопільської області.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 вересня 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів