Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №607/11576/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/11576/26Головуючий у 1-й інстанції Кунець Н.Р.

Провадження № 22-ц/817/987/26Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

з участю секретаря - Хоміцька С.О.

без участі сторін, належним чином

повідомлених про день, час та місце

розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/11576/26 за апеляційною скаргою Пересипського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одеса Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року, ухваленого суддею Кунець Н.Р., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Пересипський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одеса Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, -

В С Т А Н О В И В:

у травні 2026 року ОСОБА_1 звернулась у суд із заявою, в якій просить встановити факт народження особи чоловічої статі - дитини ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - місто Севастополь, від матері - ОСОБА_1 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та батька - ОСОБА_3 .

В обґрунтування вимог посилалась на те, що вона є громадянкою України та до квітня 2026 року проживала в м.Севастополь, яке з 20.02.2014 є тимчасово окуповане російською федерацією. 15.04.2026 вона повернулася на територію України через тимчасово закритий пункт пропуску «Мокрани» - «Доманове». 16.07.2021, перебуваючи на тимчасово окупованій території України, народила дитину чоловічої статі ОСОБА_2 . Окупаційною владою 24.06.2022 було видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 . При цьому, встановлення факту народження особи чоловічої статі - дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідне їй для проведення державної реєстрації його народження компетентним органом виконавчої влади України, а в інший спосіб, окрім як шляхом звернення до суду, встановити цей факт неможливо. На підставі викладеного просить заяву задовольнити.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Пересипський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одеса Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, задоволено частково.

Встановлено факт народження дитини чоловічої статі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, на тимчасово окупованій території України в місті Севастополь, матір`ю якого є громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого в порядку ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України вказати ОСОБА_3 , громадянин Російської Федерації.

Рішення підлягає до негайного виконання.

11 червня 2026 року Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до суду із заявою про роз`яснення рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2026 року у задоволенні заяви Тернопільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про роз`яснення рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року відмовлено.

В апеляційній скарзі Пересипський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одеса Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України у заявленій редакції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Посилається на те, що суд, визнавши відсутність шлюбу, спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду про батьківство, вказав конкретну особу батьком дитини в порядку частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Такий висновок суперечить самому змісту цієї норми та порядку визначення походження дитини від батька.

Вказує, що у прохальній частині заяви заявниця просила встановити факт народження дитини ОСОБА_2 , від матері - ОСОБА_1 та батька - ОСОБА_3 . При цьому із заяви та доданих до неї документів не вбачається подання до суду доказів перебування заявниці у шлюбі з ОСОБА_3 , спільної заяви матері та батька дитини про визнання батьківства, заяви батька або рішення суду про визнання батьківства.

Окрім того, посилається на те, що мати дитини - ОСОБА_1 , громадянка України. Тому за умови застосування частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, суд не мав правових підстав зазначати прізвище « ОСОБА_4 » та громадянство Російської Федерації, як відомості про батька. Такий запис прямо суперечить механізму, передбаченому частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України.

Вважає, що фактично суд змішав два різні правові режими: 1) встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території; 2) визначення походження дитини від конкретного батька. Стаття 135 Сімейного кодексу України не є способом визнання батьківства і не замінює собою ні спільну заяву батьків, ні заяву батька, та рішення суду про визнання батьківства.

Також посилається на те, що заявниця у поданій заяві вказала місце проживання у місті Одесі, тому за загальним правилом, встановленим частиною першою статті 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Разом з тим суд першої інстанції розглянув справу з посиланням на спеціальну норму статті 317 ЦПК України, яка передбачає можливість подання заяви про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України до будь-якого місцевого суду України незалежно від місця проживання заявника.

Відзив у визначений судом термін від ОСОБА_1 не поступив.

Представник Пересипського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одеса Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету.

ОСОБА_1 у судове засідання, також не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення №067234454339, яке повернулося у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною ним адресою.

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з п. 2, п.3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Задовольняючи заяву про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт народження дитини чоловічої статі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, на тимчасово окупованій території України в місті Севастополь, матір`ю якого є громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого в порядку ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України вказано ОСОБА_3 , громадянин Російської Федерації. Разом з цим суд вказав, що оскільки сторони не перебувають в зареєстрованому шлюбі, тому суд позбавлений можливості в межах розгляду даної цивільної справи встановлювати факт батьківства заявниці відносно дитини, а відомості про батька зазначив відповідно до вимог ч.1 ст.135 України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції частково, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_3 виданим 11.11.2019 органом 5116.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого повторно 24.06.2022, установою, яка розташована на території непідконтрольній українській владі, зокрема, Відділом записів актів цивільного стану Ленінського району міста Севастополя Управління ЗАГС міста Севастополь, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополь та його батьками є: батько - ОСОБА_3 , громадянин Російської Федерації; мати - ОСОБА_1 , громадянка України.

В матеріалах справи відсутні докази перебування заявниці в офіційному шлюбі з батьком дитини ОСОБА_3 , а також відсутні спільна заява жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, про походження дитини від батька ОСОБА_3 .

13.04.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 видано посвідчення особи на повернення в Україну № НОМЕР_4 . В особливих відмітках до вказаного посвідчення містяться відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно даних із витягу зі списку громадян України, які повернулись на територію України через тимчасово закритий пункт пропуску «Мокрани»(рб) - Доманове» (Україна), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернулись на територію України 15.04.2026.

Як вбачається із витягу з реєстру Одеської міської територіальної громади № 2026/008462688 від 25.05.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 08.10.2016.

Звертаючись із заявою про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України ОСОБА_1 вказувала, що вона до квітня 2026 року проживала в м.Севастополь, яке з 20.02.2014 є тимчасово окуповане російською федерацією. ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на тимчасово окупованій території України, народила дитину чоловічої статі ОСОБА_2 . Окупаційною владою 24.06.2022 було видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 . Встановлення факту народження особи чоловічої статі - дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідне їй для проведення державної реєстрації його народження компетентним органом виконавчої влади України, а в інший спосіб встановити цей факт неможливо.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.

Підставою для здійснення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Згідно з вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Вимогами статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №235/2357/17, від 07.09.2022 у справі № 759/5313/21.

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо народження людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Згідно з положеннями статей 1, 5, 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Частинами 1, 2, 3 ст. 317 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду. У рішенні про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

Пунктом 18 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення про те, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Відповідно до ч.1 ст.135, ч.1 ст.146, ч.2 ст.147 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Ім`я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір`ю дитини. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.

Згідно з ч.1 ст.144 СК України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви про встановлення факту народження дитини чоловічої статі, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, на тимчасово окупованій території України в м.Севастополь, матір`ю якого є громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого в порядку ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України вказано ОСОБА_3 , громадянин Російської Федерації.

Однак прізвище дитини в силу вимоги ч.1 ст.135 СК України повинно бути зазначене за прізвищем матері - " ОСОБА_6 ", тому апеляційну скаргу Пересипського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одеса Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України слід задовольнити частково, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 рокуу - змінити, зазначивши прізвище дитини - ОСОБА_6 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовий збір на підставі частини шостої статті 141 ЦПК України компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Пересипського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одеса Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року- задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року змінити в частині встановлення прізвища дитини з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_6 ".

В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 вересня 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів