Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №465/4662/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/4662/26 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І.

Провадження № 33/811/1586/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Кобеляцького Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Кобеляцького Д.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 07.05.2026 року, о 23 год. 45 хв. у м. Львові на вул. І. Пулюя, 13, керував транспортним засобом «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у медичному закладі у встановленому законом порядку зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер, результат позитивний 2,27 ‰.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9.А ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Кобеляцький Д.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2026 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

У клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження зазначає, що ОСОБА_1 та його захисник з поважних причин не були присутні у судовому засіданні 25.08.2026, про що подавали клопотання до суду першої інстанції. Копію постанови ОСОБА_1 отримав 31.08.2026 особисто у приміщенні суду, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається, зокрема, на те, що суд першої інстанції, не зважаючи на подані документально обґрунтовані клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, розглянув справу без участі ОСОБА_1 та його захисника, чим було порушено право останнього на доступ до правосуддя та можливість надання особистих пояснень по суті справи під час судового засідання.

Звертає увагу, що суддею був проігнорований факт відсутності у матеріалах справи належним чином оформленого направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вважає, що зазначена обставина має істотне значення, оскільки медичний огляд у закладі охорони здоров`я не є самостійною процедурою, відірваною від первинного огляду поліцейськими.

Окрім цього, у медичному закладі ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6820 Drager», при цьому будь-яких інші лабораторні дослідження не проводилися, зразки біологічного середовища не відбиралися, експрес тести не використовувалися, що на думку апелянта є порушенням вимог ст. 266 КУпАП, Порядку № 1103 та Інструкції №1452/735.

Вважає, що просте повторне проведення аналогічного вимірювання у медичному закладі без належної перевірки усіх передбачених процедур не може автоматично розглядатися як беззаперечне підтвердження результату первинного огляду.

Стверджує, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 його права, передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та не запропонували скористатися правничою допомогою та, оскільки, ОСОБА_1 є юридично необізнаною особою, він не мав змоги надати необхідні пояснення щодо зазначеної ситуації та проаналізувати очевидні правопорушення співробітників поліції під час його огляду та складання протоколу.

Також судом не було забезпечено захиснику належного доступу до матеріалів справи в електронній формі та така бездіяльність суду мала істотне значення для реалізації права ОСОБА_1 .

На думку апелянта, суддею не взято до уваги пом`якшуючі обставини по справі, а саме наявну характеристику ОСОБА_1 та його соціальний статус: ОСОБА_1 є священнослужителем, який користується повагою серед жителів громади, є порядним сім`янином та батьком, поміж своїх духовних обов`язків є волонтером та капеланом.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , захисник Кобеляцький Д.М. апеляційну скаргу підтримали, просили її задоволити.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що строк апеляційного оскарження слід поновити, апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 660138 від 07.05.2026 року (а.с. 1), згідно з яким ОСОБА_1 07.05.2026 року, о 23 год. 45 хв. у м. Львові на вул. І. Пулюя, 13, керував транспортним засобом «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у медичному закладі у встановленому законом порядку зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер, результат позитивний 2,27 ‰.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції регулюється нормами ст. 266 КУпАП та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та вищезазначеної Інструкції, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп`яніння, який першочергово проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Відповідно до положень Розділу ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я.

Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 був доставлений до медичного закладу для огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційним судом встановлено, що за наслідками проведеного в закладі охорони здоров`я огляду, у відповідності до вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», було складено висновок від 07 травня 2026 року № 000525 (а.с. 2).

Так, згідно з висновком щодо результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07 травня 2026 року №000525 (а.с. 2), огляд ОСОБА_1 проводився КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції т терапії узалежнень», за результатом проведеного огляду в освідуваної особи встановлено стан алкогольного сп`яніння, що і стало підставою для складання висновку, який не викликає у суду апеляційної інстанції сумнівів у його достовірності та подальшого притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.

Пунктом 14 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року передбачено право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду.

Водночас, під час апеляційного розгляду справи встановлено, що висновок лікаря щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07 травня 2026 року №000525 з підстав його неповноти або неправильності не оскаржував, та дії працівників медичного закладу у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не оспорював.

Доводи захисника про те, що в медичному закладі не проводились лабораторні дослідження, зразки біологічного середовища у ОСОБА_1 не відбирались, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки огляд ОСОБА_1 проводився із застосуванням спеціального технічного засобу «Alcotest 6820 Drager», який не передбачає відібрання зразків біологічного середовища. Огляд проводив лікарем, який пройшов тематичне вдосконалення, що відповідає вимогам п.2 Розділу ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Щодо доводів захисника про відсутність у матеріалах справи направлення на огляд такі не є безумовною підставою для скасування постанови, оскільки факт проходження огляду та стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 підтверджуються іншими матеріалами справи, а саме: висновком від 07 травня 2026 року № 000525, актом огляду від 07.05.2026 та відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції.

Доводи апеляційної скарги про те, що захиснику не було забезпечено доступу до матеріалів справи в електронній формі, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Сам по собі факт відсутності матеріалів справи в електронному кабінеті не свідчить про порушення права особи на захист та не є безумовною підставою для скасування постанови суду. Положення КУпАП не пов`язують можливість реалізації права на ознайомлення з матеріалами справи виключно з функціонуванням підсистеми «Електронний суд». Таке право може бути реалізоване шляхом безпосереднього ознайомлення з матеріалами справи у суді, отримання копій процесуальних документів або в інший передбачений законом спосіб.

При цьому апелянтом не надано доказів того, що він був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи іншим способом, що ним вживалися належні заходи для реалізації такого права та що саме відсутність матеріалів у підсистемі «Електронний суд» унеможливила подання пояснень, доказів чи клопотань. Також не наведено обставин, які б свідчили про те, що зазначене порушення вплинуло на правильність встановлення фактичних обставин справи або законність прийнятого судом рішення.

Доводи апелянта про порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, оскільки було відмовлено у відкладенні судового засідання не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки таке право реалізовано ОСОБА_1 шляхом подання апеляційної скарги захисником та їх безпосередньої участі в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що поліцейські не забезпечили ОСОБА_1 захисника, апеляційний суд звертає увагу на те, що на стадії оформлення протоколу про адміністративне правопорушення залучення захисника чинними нормами КУпАП не передбачено.

У ході апеляційного розгляду апеляційним судом не було встановлено обставин, які б свідчили про наявність в діях працівників поліції порушення приписів «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та КУпАП, які б вплинули на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

На переконання апеляційного суду, досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою, є належними та допустимими, та такими в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Поновити захиснику Кобеляцькому Дмитру Миколайовичу строк апеляційного оскарження.

Постанову судді Франківського районного суду м Львова від 25 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Кобеляцького Дмитра Миколайовича - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк