Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №464/5038/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/5038/26 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 33/811/1610/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю захисника – адвоката Федака М.Л. ( у режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Федака Максима Леонідовича на постанову судді Сихівського районного суду м.Львова від 10 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 , 30.06.2026 о 09.30 год. у м.Львові по вул. Ярослава Гашека, 13 керував транспортним засобом «BMW 520D», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного засобу гозоаналізатора «Драгер Алкотест» № 6820, тест номер 2174, результат 2.25 %.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Федак М.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що матеріалами справи не підтверджено факту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та перебування останнього саме під час такого керування в стані сп`яніння.

Вказує, що в протоколі не зазначено конкретних ознак сп`яніння.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що поведінка ОСОБА_1 була адекватна, мова зрозуміла, чітко дає відповіді на питання та повноцінно реагує на обстановку.

Зазначає, що поліцейські упереджено підійшли до оформлення адміністративного матеріалу.

Стверджує, що після продувки ОСОБА_1 на приладі працівник поліції не запитав чи погоджується ОСОБА_1 з такими показниками приладу та чи не бажає пройти огляд в медичному закладі.

Вказує, що акт огляду на стан сп`яніння та направлення для проходження огляду в медичному закладі ОСОБА_1 не вручалися, однак в матеріалах справи наявні.

Зазначає, що з роздруківки приладу Драгер вбачається, що останнє калібрування приладу було більше шести місяців до моменту проходження огляду ОСОБА_1 на вказаному приладі.

Окрім того зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 дув в один і той же мундштук (трубку) приладу Драгер не однократно, а саме більше п`яти разів.

Заслухавши виступ захисника – адвоката Федака М.Л., який не заперечив щодо розгляду апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 та підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 706754 від 30.06.2026, даними технічного засобу (тесту на алкоголь) «Драгер Алкотест 6820» ARJL 0297, яким встановлено стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 (2,25 %), актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, рапортом та відеозаписами з боді-камер поліцейського.

Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності достатні для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні ним вимог 2.9 «а» ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дії працівників поліції, відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував. Працівниками поліції було забезпечено ОСОБА_1 всі його процесуальні права.

Наведені докази, в тому числі і відеозапис, є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 .

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Твердження сторони захисту про те, що у протоколі не зазначено ознак алкогольного сп`яніння, не спростовують факту керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 здійснював продування приладу «Drager» більше п`яти разів з використанням одного й того самого мундштука, не відповідають фактичним обставинам, зафіксованим на відеозаписі clip-2 (на DVD+R диску з написом « ОСОБА_1 №1»).

Із зазначеного відеозапису вбачається, що під час проведення огляду працівник поліції замінив мундштук (трубку) приладу на новий, після чого ОСОБА_1 здійснив продування приладу, за результатами якого зафіксовано показник 2,25 проміле.

Таким чином, наведені доводи апеляційної скарги не знаходять свого підтвердження та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що після проведення огляду працівник поліції не запитав ОСОБА_1 про його згоду з результатом огляду та не з`ясував, чи бажає він пройти огляд у медичному закладі, оскільки зазначені твердження спростовуються відеозаписом clip-2 (на DVD+R диску з написом « ОСОБА_1 №1).

Доводи апеляційної скарги щодо невручення направлення на огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я є необґрунтованими, оскільки направлення для проходження огляду на стан сп`яніння, працівник поліції може виписати в разі виявлення бажання особи пройти медичний огляд в медичному закладі. За інших обставин, направлення не надається.

На твердження апелянта про те, що із роздруківки вбачається, що прилад Драгер проходив калібрування більше шести місяців до моменту проходження огляду ОСОБА_1 на вказаному приладі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, пунктами першим та третім розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 № 1452/735 передбачено, що огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Законом не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов`язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01.01.2016. Таким чином, газоаналізатори (алкотестери) виробництва компанії «Drager Safety AG &aпо; Co KGaA», Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 №1747 і становить 1 рік.

Відповідно до сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки міжповірочний інтервал приладу «Drager Alkotest 6820» становить один рік.

З роздрукованого результату приладу «Drager Alkotest 6820», за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд, вбачається, що останнє калібрування приладу проводилось 31.10.2025 року, тоді як ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння 30.06.2026, що свідчить про належне здійснення повірки та калібрування приладу.

На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом його самозахисту.

Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.

Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини, апеляційний суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп`яніння та не звільняють його від відповідальності за скоєне.

Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.

Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.

Тому підстав для скасування постанови судді Сихівського районного суду м. Львова від 10 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 10 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Федака Максима Леонідовича – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк