Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №461/4448/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/4448/26 Головуючий у 1 інстанції: Торська І.В.

Провадження № 33/811/1624/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю захисника – адвоката Тоцького Б.А. ( у режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Тоцького Броніслава Артуровича на постанову судді Шевченківський районного суду м. Львова від 31 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір, у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 , 06.06.2026 року об 11 год. 19 хв. у м. Львові по вул.Шевченка, 12, повторно протягом року, керувала транспортним засобом не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.1.а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Тоцький Б.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, та закрити провадження у справі у зв`язку з недоведеністю наявності в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконна та необґрунтована, така, що ухвалена за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а також із порушенням гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Звертає увагу на те, що єдиним доказом повторності вчиненого правопорушення є довідка старшого інспектора ВАП УПП у Львівській області ДПП від 09.06.2026. При цьому сама постанова про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП у матеріалах справи відсутня.

Вказує, що довідка поліції не може автоматично замінювати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначає, що суд не усунув сумнів щодо того, чи набрала чинності постанова про попереднє притягнення.

Заслухавши виступ захисника – адвоката Тоцького Б.А., який не заперечив щодо розгляду апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 та підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ч. 5 ст. 126 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі наявні в матеріалах справи докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Винуватість ОСОБА_1 , яка вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №685315 від 06.06.2026; відеозаписом, на якому зафіксовано час та фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення; рапортом інсектора взводу №1 роти №4 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції Леньо І. від 06.06.2026; довідкою старшого інспектора ВАП УПП у Львівській області ДПП Дяків Н. від 09.06.2026 року, відповідно до якої згідно інформаційного порталу Національної поліції України, підсистеми "Пошук посвідчення водія", гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала 25.07.2023 року посвідчення водія серії НОМЕР_1 , статус "підлягає вилученню"; довідкою старшого інспектора ВАП УПП у Львівській області ДПП Дяків Н. від 09.06.2026 року, відповідно до якої згідно інформаційного порталу Національної поліції України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягалася 03.06.2026 року УПП у Львівській області ДПП до адміністративної відповідальності за скоєння 03.06.2026 року правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП з накладенням на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7323431 від 06.06.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП; реєстраційною карткою транспортного засобу.

Отже, винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду першої інстанції доказами.

Відеозапис з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, який з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним доказом вини ОСОБА_1 та з достатньою повнотою підтверджує факт вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В діях ОСОБА_1 вбачається свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого нею правопорушення.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до тверджень апелянта про те, що повторність вчинення адміністративного правопорушення підтверджена неналежним доказом, оскільки до матеріалів справи не долучено копії постанови про накладення адміністративного стягнення за попереднє правопорушення, а наявна у справі довідка працівника поліції, на думку апелянта, не може її замінювати. Зазначені доводи не ґрунтуються на вимогах законодавства та спростовуються змістом нормативного регулювання порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.

Так, відповідно до п. 5 розділу VII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, у разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення.

Отже, наведеною нормою прямо визначено документ, який долучається поліцейським до матеріалів справи у разі встановлення повторності правопорушення, а саме відповідну довідку із зазначенням відомостей про попереднє адміністративне правопорушення та прийняте за результатами його розгляду рішення. При цьому вимоги щодо обов`язкового долучення до матеріалів справи копії постанови про накладення адміністративного стягнення за попереднє правопорушення зазначена Інструкція не містить.

Таким чином, саме по собі недолучення до матеріалів справи копії постанови про попереднє притягнення до адміністративної відповідальності не свідчить про недоведеність повторності правопорушення, якщо відповідні відомості містяться у передбаченій Інструкцією довідці. Посилання апелянта на те, що така довідка «не може автоматично замінювати постанову», є необґрунтованим, оскільки в цьому випадку йдеться не про заміну одного доказу іншим, а про виконання працівником поліції встановленого нормативним актом порядку документування відомостей про повторність правопорушення.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не усунув сумнів щодо набрання чинності постановою за попереднє правопорушення, самі по собі не спростовують відомостей, зазначених у довідці, та не свідчать про відсутність належних даних щодо повторності вчиненого адміністративного правопорушення. Апелянтом не наведено конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність відомостей, викладених у довідці, або про те, що зазначене в ній попереднє адміністративне правопорушення не мало юридичного значення для встановлення повторності.

Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, та в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судом першої інстанції не встановлено, тому, постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Шевченківський районного суду м. Львова від 31 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Тоцького Броніслава Артуровича – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк