Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №337/5429/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 337/5429/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №337/5429/26 Головуючий в 1 інст.Мурашова Н.А.

Провадження №33/807/1128/26 Доповідач в 2 інст.Коломаренко К.А.

Категорія ч.1 ст.173-2 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Коломаренко К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 31 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 31 серпня 2026 року у справі №337/5429/26 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 340,00 гривень; стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.08.2026 о 01:30год. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: кричав, словесно ображав, погрожував, наніс декілька ляпасів по обличчю, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №786506 від 20.08.2026, який складений з дотриманням вимог ст.256 КУпАП, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 20.08.2026, терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА №657954 від 20.08.2026, письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, доповнену в ході розгляду справи додатковими поясненнями, в яких просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт вказує, що не був належним чином та своєчасно повідомлений про час і місце розгляду справи 31.08.2026 о 11:45, оскільки SMS-повідомлення не отримував, а електронне сповіщення в системі «Судові послуги» надійшло лише 01.09.2026 о 20:24, тобто вже після винесення постанови. У зв`язку з цим він був позбавлений реальної можливості взяти участь у засіданні, надати письмові й усні пояснення, клопотання та скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, з огляду на те, що він є іноземним громадянином, не володіє українською мовою на належному рівні для повноцінного здійснення захисту без допомоги перекладача. Також апелянт заперечує фактичні обставини подій від 20.08.2026, наведені в постанові (щодо висловлювання образ, погроз та нанесення ляпасів), стверджуючи, що лише намагався заспокоїти сімейну суперечку й самостійно залишив кімнату, не маючи наміру чинити насильство чи завдавати тілесних ушкоджень. Зазначає, що в той день зайшовши до кімнати, де перебувала дружина з дітьми, він звернувся до неї щодо подружніх відносин, а у відповідь вона підвищила голос. Після чого він поклав руку їй на рот з метою припинити крик і заспокоїти ситуацію, не маючи наміру завдавати тілесних ушкоджень. На це дружина штовхнула його рукою, а він у відповідь схопив її за волосся, після чого вона відштовхнула його ногою. Прагнучи уникнути подальшого загострення суперечки та щоб не будити дітей, апелянт вирішив залишити кімнату. Проте, коли він вже відходив, дружина підійшла ззаду та сильно штовхнула його в спину, від чого діти прокинулися й злякалися. Щодо її наміру викликати поліцію він не заперечував і сам попросив її зробити це. Наголошує, що суд першої інстанції не дослідив у повному обсязі та в сукупності всі докази, не надав належної оцінки його письмовим поясненням у порівнянні з поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , кваліфікував протокол ВАД №786506 як безумовний доказ вини та помилково ототожнив винесення термінового заборонного припису АА №657954 із доведеністю складу правопорушення, хоча припис є виключно превентивним заходом. Крім того, скаржник звертає увагу на наявність між сторонами шлюборозлучного процесу та серйозного конфлікту, що має враховуватися при оцінці мотивів і достовірності свідчень, а також підкреслює свою правослухняну поведінку - виконання всіх вимог працівників поліції та неухильне дотримання припису після його винесення. Просив суд перевірити та дослідити всі наявні докази, перевірити чи належно його було повідомлено про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.

Позиція сторін провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином та завчасно повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, проте скерував до суду заяву, в якій просив розгляд поданої ним апеляційної скарги проводити без його участі, апеляційну скаргу підтримує та просить задовольнити.

В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 зазначав про надання йому можливості скористатися правом на захисника та, за необхідності, послугами перекладача, суд зазначає таке.

Разом з тим у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності. Подавши вказану заяву, ОСОБА_1 реалізував своє право на участь у судому засіданні на власний розсуд, чим фактично відмовився від особистої участі у розгляді справи, у тому числі від необхідності забезпечення судом перекладача безпосередньо під час судового засідання та участі захисника.

Обов`язок суду щодо забезпечення перекладача виникає за умови безпосередньої участі особи у провадженні та наявності мовного бар`єру, який перешкоджає їй розуміти процес. Право ж на правову допомогу (захисника) у силу ст. 271 КУпАП реалізується особою самостійно шляхом залучення фахівця в галузі права, а не шляхом його призначення судом. Зважаючи на волевиявлення ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі, суд позбавлений правових підстав для відкладення розгляду справи з цих підстав та розглядає її за наявними матеріалами.

В судове засідання також викликалась потерпіла ОСОБА_2 , про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином та завчасно. 18.09.2026 року скерувала на адресу суду заяву, в якій зазначила, що на теперішній час вони з чоловіком примирились, будь-яких претензій до нього не має, їх шлюб збережено. Просить врахувати факт примирення та не притягувати ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Також просила розгляд справи проводити без її участі, оскільки вона не має можливості з`явитися до суду через проживання в складних безпекових умовах в м. Запоріжжі (постійні повітряні тривоги та прильоти) з трьома неповнолітніми дітьми.

Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про час, дату та місце проведення судового розгляду в суді в суді апеляційної інстанції, наявність заяв про розгляд справи без їх участі, а також відсутність клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, суддя вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, що не суперечить вимогам ч.6 ст.294 КУпАП.

Мотиви суду

Апеляційний суд, згідно з вимогами статті 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувалися судом першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №786506 від 20 серпня 2026 року, 20.08.2026 о 01:30 год. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: кричав, словесно ображав, погрожував, наніс декілька ляпасів по обличчю, чим порушив п.п. 1 п. 2 ч. 3 р І ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та вчинено правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 173- 2 КпАП України.

Диспозиція ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених у диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання фізичної або психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» , психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 17 ст. 1 зазначеного Закону, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою настання фізичної або психологічної шкоди.

Таким чином, самі по собі словесні образи, діяння фізичного характеру, у тому числі ляпаси, формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному та фізичному здоров`ю особи.

Частиною 2 статті 3 Закону визначено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.

Вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, визначеними у статтях 269, 272 КУпАП , що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Отже, зі змісту статті 173-2 КУпАП вбачається, що до адміністративної відповідальності можна притягнути лише за умисно вчинене правопорушення.

Умисним є правопорушення, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Перевіркою постанови суду першої інстанції на відповідність зазначеним вимогам закону встановлено, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в матеріалах провадження доказами, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №786506 від 20.08.2026, в якому зафіксовано факт того, що 20.08.2026 о 01:30год. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: кричав, словесно ображав, погрожував, наніс декілька ляпасів по обличчю;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від постраждалої особи - ОСОБА_2 та протоколом опитування ОСОБА_2 , в яких вона зазначила, що мешкає разом зі своїм чоловіком - громадянином Єгипту ОСОБА_1 та трьома малолітніми дітьми. В проміжок часу з 2021 року по 2026 рік чоловік ОСОБА_1 періодично вчиняє відносно неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме: систематично штовхає, неодноразово кричав на неї, бив долонями по голові та по обличчю, проте до органів поліції з відповідними заявами вона не зверталась. 20.08.2026 року приблизно о 01:30 годині, коли вона знаходилась в кімнаті та спала, чоловік ОСОБА_1 її розбудив та запропонував їй зайнятися інтимом, на що вона йому повідомила про те, що у неї болить голова та вухо та відмовила своєму чоловікові, після чого він почав кричати на неї, а потім наніс декілька ляпасів долонею в ділянку голови та обличчя, на що вона відштовхнула чоловіка від себе та вийшла в коридор, після чого ОСОБА_1 почав погрожувати їй фізичною розправою, у зв`язку з чим вона викликала поліцію;

- протоколом опитування ОСОБА_1 , згідно якого останній повідомив, що 20.08.2026 коли він спав, до нього доторкнулась дружина ОСОБА_2 , через що в нього виникло бажання зайнятись коханням, у зв`язку з чим він запропонував це дружині, але вона відмовила та грубо повідомила, що в неї болить голова. В цей час він почав жартувати та поклав руку на голову дружині, а у відповідь вона відштовхнула його та викликала поліцію.

- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства кривдником ОСОБА_1 відносно постраждалої особи ОСОБА_2 від 20.08.2026, за змістом якого зі слів постраждалої зазначено, що раніше кривдник: погрожував бити постраждалу особу або дітей; постраждала особа допускає, що кривдник може спробувати вбити її або дітей; кривдник раніше душив постраждалу особу/передавлював їй горло/намагався це зробити; раніше кривдник застосовував фізичне насильство, яке спричинило тілесні ушкодження середнього або тяжкого ступеня; кривдник схильний до сильних ревнощів та контролює більшу частину повсякденного життя постраждалої особи; кривдник залякував, переслідував постраждалу особу або дітей чи погрожував їй/їм; поведінка кривдника вплинула на безпеку постраждалої особи та дітей; кривдник раніше вчиняв щодо постраждалої особи фізичне та психологічне насильство; кривдник має фінансові проблеми; у постраждалої особи є дитина/діти від іншого шлюбу, про яких кривдник знає або нещодавно дізнався. Крім того вказано, що постраждалу особу змушує турбуватися про безпеку психічний стан кривдника.

За результатами оцінки ризиків вчинення домашнього насильства кривдником ОСОБА_1 відносно постраждалої особи ОСОБА_2 визначено високий рівень небезпеки, у зв`язку з чим винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_1 стосовно постраждалої особи ОСОБА_2 , згідно якого застосовано наступні заходи: зобов`язано кривдника залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, заборонено кривднику входити та перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи, заборона кривднику в будь-яких спосіб контактувати з постраждалою особою, строком на 5 діб з 04:10 години 20.08.2026 по 04:10 годині 25.08.2026 року.

Вказані докази у своїй сукупності в повній мірі узгоджуються з наявним в матеріалах справи відеозаписом, на якому зафіксовано процес складання адміністративних матеріалів, а також з інформаційною довідкою інспектора СПДН Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Т. Абрамян.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Суд першої інстанції дослідив всі наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази, надав їм належну оцінку та дійшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення права на захист через розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 та не належне повідомлення про дату, час та місце судового розгляду, підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Частиною 3 статті 268 КУпАП передбачений виключний перелік статей при розгляді справ за якими присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Категорія справ за ст. 173-2 КУпАП до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за даною статтею у судовому засіданні не є обов`язковою.

Як убачається з матеріалів справи, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про місце судового розгляду, було роз`яснено його процесуальні права та запропоновано отримати копію протоколу, яку він отримав, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та відеозаписом, який є додатком до нього.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про порушення права на захист у зв`язку з неналежним повідомленням про розгляд справи є безпідставними.

Крім того, ОСОБА_1 таким правом скористався, подавши апеляційну скаргу на рішення судді місцевого суду.

Під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 були повністю забезпечені та відновлені права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі було забезпечено можливість особисто брати участь у судовому засіданні, надати пояснення, заявити клопотання, скористатися професійною правничою допомогою та послугами перекладача, подати докази та висловити заперечення, тощо. Правом брати участь у судовому засіданні, звернутися за професійною правничою допомогою та отримання послуг перекладача ОСОБА_1 не скористався, двічі не з`явившись в судові засідання.

Таким чином, права ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд та ефективний захист було забезпечено в повному обсязі, а наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність таких порушень, які могли б бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечив факт вчинення домашнього насильства, зазначаючи, що між ним та дружиною стався лише конфлікт, а подружжя в цей час перебувало на стадії шлюборозлучного процесу.

Разом з тим, законодавство не виключає можливості вчинення домашнього насильства у ситуації конфлікту між подружжям. Визначальним є не сама наявність чи відсутність сімейної сварки, а характер конкретних дій особи, їх спрямованість та наслідки для постраждалої особи.

Саме такий підхід застосував суд першої інстанції.

Суд не зробив висновок про наявність домашнього насильства лише з того, що між сторонами виникла суперечка. За результатами дослідження доказів суд встановив наявність у діях ОСОБА_1 визначених законодавством ознак психологічного та фізичного насильства.

Тому саме по собі посилання апелянта на «сімейний конфлікт» не спростовує встановленого судом характеру поведінки ОСОБА_1 та не виключає наявності складу адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд враховує, що потерпіла ще під час надання пояснень працівникам поліції звертала увагу на те, що подія 20.08.2026 не є поодинокою, домашнє насильство психологічного та фізичного характеру стосовно неї вчиняється періодично, проте до поліції постраждала звернулася вперше.

Більш того, суд враховує викладені у додаткових поясненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 фактичні обставини події, яка сталася 20.08.2026, в яких він зазначив, що в той день зайшовши до кімнати, де перебувала дружина з дітьми, він звернувся до неї щодо подружніх відносин, а у відповідь вона підвищила голос. Після чого він поклав руку їй на рот з метою припинити крик і заспокоїти ситуацію, не маючи наміру завдавати тілесних ушкоджень. На це дружина штовхнула його рукою, а він у відповідь схопив її за волосся, після чого вона відштовхнула його ногою. Прагнучи уникнути подальшого загострення суперечки та щоб не будити дітей, апелянт вирішив залишити кімнату. Проте, коли він вже відходив, дружина підійшла ззаду та сильно штовхнула його в спину, від чого діти прокинулися й злякалися. Щодо її наміру викликати поліцію він не заперечував і сам попросив її зробити це.

Фактично ОСОБА_1 в своїх додаткових поясненнях особисто підтвердив факт вчинення домашнього насильства.

Посилання апелянта на факт перебування подружжя на стадії шлюборозлучного процесу не спростовують встановлених судом обставин та не змінюють правової оцінки конкретних дій ОСОБА_1 . Наявність між сторонами неврегульованих сімейних питань сама по собі не виключає можливості вчинення домашнього насильства та не може виправдовувати застосування психологічного тиску або фізичної сили щодо іншого члена сім`ї.

Отже, суд першої інстанції оцінював не ізольовану сімейну суперечку, а конкретну поведінку ОСОБА_1 з урахуванням усіх доказів та обставин, встановлених у справі.

Надаючи оцінку заяві потерпілої ОСОБА_2 , в якій вона зазначила, що на теперішній час вона зі своїм чоловіком ОСОБА_1 примирилася, жодних претензій не має та просить не притягати його до адміністративної відповідальності, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Адміністративне правопорушення вважається закінченим з моменту вчинення протиправних дій, спрямованих на посягання на охоронювані законом права та інтереси особи (у даному випадку - на безпеку членів сім`ї та недоторканність їхнього психічного чи фізичного здоров`я).

Положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв`язку з примиренням сторін (на відміну від інституту примирення у кримінальному праві, передбаченого ст. 46 КК України). Подання потерпілою особою заяви про примирення та відсутність претензій свідчить лише про події, які розгорталися після вчинення правопорушення, проте воно не скасовує факту протиправної поведінки та самого складу адміністративного правопорушення на момент його вчинення.

Факт того, що на момент вчинення правопорушення сторони перебували на стадії шлюборозлучного процесу, а згодом прийняли рішення зберегти шлюб, не спростовує наявності в діях правопорушника складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки склад правопорушення визначається обставинами, які існували безпосередньо в момент вчинення протиправного діяння. На той момент відносини між сторонами носили сімейний/домашній характер, що повністю підпадає під сферу дії Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Домашнє насильство має підвищену суспільну небезпеку, оскільки воно посягає на найвищі соціальні цінності - права, свободи та безпеку людини в її власному домі. Відтак, подальше примирення подружжя та врегулювання сімейного конфлікту не можуть слугувати підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності для цього інших законних підстав (визначених ст. 22, 247 КУпАП).

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 173-2 КпАП України, є безпідставними, і такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав належну та об`єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, які повністю узгоджуються між собою, а інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б свідчили про незаконність винесеної у справі постанови.

Адміністративне стягнення, накладене судом першої інстанції у виді штрафу, відповідає особі ОСОБА_1 та вимогам ст.ст. 33-35 КУпАП.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 252 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що постанова суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст. 294 КпАП України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 31 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, залишити без задоволення.

Постанову судді Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 31 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду К.А. Коломаренко