Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №314/244/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 314/244/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №ЄУН: 314/244/26 Головуючий в 1 інст. Мануйлова Н. Ю.

Провадження № 33/807/1143/26 Доповідач в 2 інст. Кравченко Л.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Кравченко Л.Ю., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за апеляційною скаргою захисника - адвоката Михайлова Д. О. на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 серпня 2026 року,

за участю захисника (в режимі відео конференції) ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з постановою суду, водій ОСОБА_1 03.01.2026 о 08:20:00 год трасою М-18 263 км керував транспортним засобом Nissan Qashqai державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора алкотестера Драгер 6820, результат – 1,20‰, тест 4049. Від керування відсторонений, шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР. Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 визнано винним за ч.1ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з нього на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

На вказану постанову захисник подав апеляційну скаргу, яку доповнив. У скарзі зазначає, щонаведені працівниками поліції ознаки фактично були лише формально проголошені, але не отримали належного фактичного підтвердження. При цьому суд першої інстанції, посилаючись у постанові на те, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність «тремтіння пальців рук, запаху алкоголю з порожнини рота та поведінки, яка не відповідає обстановці», фактично обмежився констатацією того, що такі ознаки були названі працівниками поліції, не перевіривши, чи були вони реально наявними та чи підтверджуються вони відеозаписом. Проте, як вбачається з відеозапису, після отримання результату Drager працівники поліції не з`ясували належним чином, ставлення ОСОБА_1 до цього результату, не роз`яснили йому порядок реалізації права на медичний огляд та не забезпечили його проведення. До моменту прийняття рішення про складання протоколу така можливість фактично не була забезпечена. Лише о 08:37 годині, вже після прийняття рішення про складання протоколу, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що він «може» пройти огляд у лікаря-нарколога. За таких обставин поведінка ОСОБА_1 не свідчила про його однозначну та добровільну відмову від медичного огляду. Навпаки, його заперечення факту вживання алкоголю, незгода з результатом Drager та подальше повідомлення про можливість пройти огляд свідчили про протилежне. Окрім зазначеного, працівниками поліції не було дотримано вимоги щодо проведення медичного огляду саме у найближчому закладі охорони здоров`я, як це передбачено п. 7 розділу І Інструкції. Результат Drager був оспорений ОСОБА_1 безпосередньо після його отримання, а передбачений законом медичний огляд, який мав забезпечити перевірку такого результату, належним чином проведений не був. За таких обставин результат Drager не може оцінюватися ізольовано від обставин його отримання та подальшого порушення встановленої законом процедури. Сам по собі зазначений у протоколі результат не звільняв працівників поліції та суд від обов`язку всебічно встановити фактичні обставини справи та перевірити їх належними доказами. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Також заявив клопотання про накладення на ОСОБА_1 більш м`якого стягнення, застосувавши аналогію закону, а саме ст. 69 КК України, оскільки посвідчення водія йому необхідно для виконання обов`язків військової служби та переміщення по службі.

В судове засідання, призначене ОСОБА_1 не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином. Його захисник адвокат Михайлов Д.О. зазначив про можливість проведення розгляду справи без участі ОСОБА_1 , оскільки він є діючим військовослужбовцем і не має змоги прибути до суду.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 , що відповідає положенням ст. 294 КУпАП.

В судовому засіданні захисник Михайлов Д.О. підтримав подану скаргу з підстав, зазначених в ній, просить скаргу задовольнити.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення захисника суддя апеляційного суду доходить таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 252 КпАП України передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При розгляді справи суд першої інстанції цих вимог законодавства дотримався.

Висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Його вина у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується наявними в справі доказами, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 557862 від 03.01.2026, відповідно до якого водій ОСОБА_1 03.01.2026 о 08:20:00 год. трасою М-18 263 км керував транспортним засобом Nissan Qashqai державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора алкотестера Драгер 6820, результат – 1,20‰, тест 4049. Від керування відсторонений, шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР. Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України;

- рапортом працівника поліції про те, що під час несення служби водій ОСОБА_1 03.01.2026 о 08:20:00 год. трасою М-18 263 км керував транспортним засобом Nissan Qashqai державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора алкотестера Драгер 6820, результат – 1,20‰, тест 4049. Від керування відсторонений, шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР. На водія складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 557862;

- чеком-технічного приладу Alcotest Drager 6820, тест № 4049 на алкоголь, проведений 03.01.2026 о 08год.34 хв., згідно з яким у ОСОБА_1 виявлено 1,20 ‰. ОСОБА_1 від підпису відмовився;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого працівниками поліції у ОСОБА_1 були встановлені ознаки алкогольного сп`яніння, результат огляду на стан сп`яніння: позитивний, 1,20 %о;

- направленням працівником поліції водія транспортного засобу на огляд до медичної установи з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.01.2026, в якому зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду;

- довідкою про відсутність повторності за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- відеозаписом події.

Наведені вище докази в їх сукупності підтверджують факт порушення водієм вимог п. 2.9аПДР України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КпАП України передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

До матеріалів справи долучений DVD+R диск з файлом під назвою:ЕПР1№557862.

Вказаний відео файл містить відеозапис, зроблений з боді-камер поліцейських. З цього відеозапису, оглянутого судом, вбачається, що 03.01.2026 о 08.30.26 год. був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 .

Поліцейський запропонував водію припарковати автомобіль, після чого повідомив про наявність у нього таких ознак алкогольного сп`яніння, як тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота та поведінка, що не відповідає обстановці. ОСОБА_1 , не заперечуючи наявність вказаних ознак сп`яніння, заявив, що алкоголь взагалі не вживає та погодився на проходження огляду на місці за допомогою алкотестера Драгер (запис з 08.31.25 до 08.32.07).

Поліцейський у присутності водія відкрив упаковку мундштука та провів контрольний замір повітря на відсутність алкоголю в мундштуку. Тест виявив – 1,20‰ алкоголю (запис з 08.33.55 до 08.35.45).

При спілкуванні ОСОБА_1 повідомив поліцейським, що відносно нього півтора роки потому був складений протокол за подібне , але справа судом ще не розглянута. Поліцейський оголосив йому, що буде складений протокол за ст. 130 ч.1 КпАП України та про те, що ОСОБА_1 , якщо бажає, може пройти огляд у лікаря нарколога у м.Запоріжжі по вул.Сєдова (запис з 08.36.55 до 08.37.55).

Поліцейський запропонував ОСОБА_1 надати пояснення, на що той відмовився та повторно роз`яснив, що він може пройти огляд у лікаря нарколога. ОСОБА_1 повідомив, що він «сьогодні не приймав». Працівники поліції роз`яснили, що результат 1,20‰ це не остаточні явища та що алкоголь за час поїздки до лікаря не вивітриться. Потім ОСОБА_1 заявив, що в нього немає часу, поліцейський сказав, що розцінює це як відмову, на що ОСОБА_1 відповів «так» (запис з 08.40.16 до 08.41.21).

З вказаного відеозапису вбачається, що після 1 хвилини спілкування з ОСОБА_1 , поліцейський виявивши ознаки сп`яніння, запропонував тому припарковати автомобіль та відразу повідомив виявлені ознаки (тремтіння пальців рук, запаху алкоголю з порожнини рота та поведінки, яка не відповідає обстановці).

На думку суду цього часу безпосереднього спілкування достатньо, щоб виявити такі ознаки сп`яніння.

Працівники поліції двічі роз`яснювали ОСОБА_1 можливість проходження огляду у лікаря нарколога у м.Запоріжжі, на що той надав категоричну відповідь.

Захисник заявляє, що відповідно до листа Департаменту охорони здоров`я Запорізької військової адміністрації від 29.10.2025, отриманого у відповідь на адвокатський запит, найближчим до місця зупинки уповноваженим закладом охорони здоров`я є КНП «Вільнянська багатопрофільна лікарня» у м. Вільнянськ.

Вказана інформація не відповідає дійсності, оскільки у вказаному листі йдеться про перелік лікувальних закладів охорони здоров`я Запорізької області, яким надається право проведення медичних оглядів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Про відстань від місця зупинки ОСОБА_1 до лікувальних закладів до в цьому листі йдеться.

Крім того, з сервісу Гугл карти вбачається що автомобільні маршрути від місця зупинки ОСОБА_1 до КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР та КНП «Вільнянська багатопрофільна лікарня», складаю майже однакову відстань, приблизно 30-32 км.

Тому, ці доводи захисника є неспроможними.

Суддя апеляційного суду вважає, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проведений працівниками поліції з дотримання вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянув справу та прийшов до правильного висновку про достатність доказів для встановлення вини ОСОБА_1 та обґрунтовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Суд першої інстанції в постанові надав належну оцінку доказам, правильно встановив фактичні обставини вчиненого правопорушення, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Щодо клопотання захисника про накладення на ОСОБА_1 більш м`якого стягнення, застосувавши аналогію закону, а саме: ст. 69 КК України, оскільки посвідчення водія йому необхідно для виконання обов`язків військової служби та переміщення по службі.

Захисник при цьому послався на Рішення Конституційного Суду України від 15 червня 2022 року № 4-р(II)/2022 в справі № 3-321/2019(7780/19, 91/21) про те, що при притягненні особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов`язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності.

Разом з тим, в пунктах 4.4., 4.5. цього Рішення КС України вказав, що статтею 485 МК визначено адміністративну відповідальність за дії та (або) бездіяльність, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні діяння, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.В абзаці першому зазначеної статті Кодексу встановлено, які дії та (або) бездіяльність можуть мати наслідком притягнення особи до відповідальності. В абзаці другому цієї ж статті Кодексу визначено санкцію - штраф у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

4.5. Оцінюючи оспорюваний припис статті 485 Кодексу на предмет дотримання принципу індивідуалізації юридичної відповідальності, Конституційний Суд України бере до уваги, що цей припис установлює відповідальність за низку різних протиправних діянь, визначених в абзаці першому цієї ж статті Кодексу. Ці діяння, хоча й мають основну об`єднувальну ознаку, а саме мету - „ухилення від сплати митних платежів“, є різними за ступенем суспільної шкідливості, змістом тощо.

Незважаючи на таке різноманіття об`єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення, санкція статті 485 Кодексу має ознаки абсолютно визначеної та є безальтернативною, тобто такою, що встановлює лише один вид стягнення - штраф, який до того ж визначається у сталому розмірі відсотків.

Водночас через відсутність в оспорюваному приписі статті 485 Кодексу інших видів стягнень та неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначається штраф, унеможливлюється індивідуалізація юридичної відповідальності з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Потреба в індивідуалізації розміру штрафу є нагальною у випадках, коли цей розмір є істотним, унаслідок чого його застосування може бути надмірним втручанням у низку конституційних прав винної особи.

У п.5.4 Рішення зазначено, що внаслідок застосування оспорюваного припису статті 485 Кодексу не забезпечується справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права власності особи, а сам цей припис є нормативним підґрунтям для надмірного втручання в гарантоване Основним Законом України право власності.

На відміну від ст. 485 МК України, яка передбачала покарання у вигляді штрафуу розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів за низку різних протиправних діянь, ч.1ст.130 КпАП України передбачає покарання у вигляді штрафуу розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік за керування автомобілем в стані сп`яніння, або відмову від проходження медичного огляду. Тобто за два однорідних порушення.Позбавлення права керування транспортними засобами не є втручанням в право власності, на відмін від великого розміру штрафу, який був встановлений ст. 485 МК України.

Крім того, керування транспортним засобом в стані сп`яніння є грубим порушенням правил дорожнього руху, має підвищену суспільну небезпеку, оскільки воно порушує публічний порядок, безпеку дорожнього руху та створює пряму загрозу для життя і здоров`я людей.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною та передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу, поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Суд не наділений повноваженням виключення обов`язкового додаткового стягненнязі станції статті, незалежно від мотивів.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Михайлова Д.О. залишити без задоволення.

Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1ст.130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Л.Ю.Кравченко