Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №317/600/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 317/600/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №317/600/26 Головуючий в 1 інст. Ачкасов О.М.

Провадження №33/807/1119/26 Доповідач в 2 інст. Коломаренко К.А.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Коломаренко К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Рощина Володимира Сергійовича на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 18 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП,

за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 (особисто), захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Казановської А.О.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 18 серпня 2026 року в об`єднаній справі №317/600/26 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто з в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень, за те, що:

1) 20.01.2026 о 13 год. 40 хв. ОСОБА_1 , по вул.Центральна, 20, в с.Нове Запоріжжя, Запорізького району Запорізької області, керував транспортним засобом «ВАЗ 211140», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду у медичному закладі у м.Запоріжжя, вул.Сєдова, буд.31 на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 категорично відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України;

2) 23.01.2026 о 12 год. 40 хв., ОСОБА_1 , по вул.Центральна, 23, в с.Зеленопілля, Запорізького району Запорізької області, керував транспортним засобом «ВАЗ 211140», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду у медичному закладі у м.Запоріжжя, вул.Сєдова, буд.31 на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 категорично відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на наступні обставини.

Так, апелянт вказує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ і виконував обов`язки військової служби (що підтверджується довідкою № 1655/1684 від 20.02.2026), у зв`язку з чим за вимогами ст. 266-1 КУпАП його огляд на стан сп`яніння мав проводитися виключно уповноваженою особою ВСП або командиром військової частині, а проведена поліцейським процедура без участі ВСП є недійсною в силу ч. 9 ст. 266-1 КУпАП, що робить одержані докази недопустимими. Відповідно, відмова ОСОБА_1 від огляду мала умовний характер і була обумовлена правомірною вимогою дотриматися процедури та провести огляд за участю ВСП, а не ухиленням від огляду, що спростовує наявність об`єктивної та суб`єктивної сторін правопорушення. Крім того, апелянт зазначає про невстановлення місця та часу вчинення діяння: у протоколі вказано житлову вулицю с. Нове Запоріжжя, тоді як на відеозаписах зафіксовано автодорогу поза межами населеного пункту, що раніше констатував і сам суд, проте безмотивно відступив від цього висновку; також у постанові наявні суперечності щодо дат вчинення подій (20.01.2026, 21.01.2026 та 23.01.2026). Захист звертає увагу, що стан сп`яніння не підтверджений жодним доказом, суб`єктивні ознаки спростовуються відеозаписами, а суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик і допит свідка-поліцейського ОСОБА_2 , підмінивши відсутні докази його ж рапортами, у зв`язку з чим просить апеляційний суд вкликати в судове засідання та допитати в якості свідка працівника полції ОСОБА_2 .. Також, на думку апелянта, вбачається порушення вимог ст. 283 КУпАП, оскільки суд розглянув два окремі епізоди, але визнав особу винною «в однині» без розмежування обвинувачення, а також безпідставно застосував нерелевантну практику ЄСПЛ.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.

Позиції учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу задовольнити. Зазначав, що у вказані дні був зупинений співробітниками поліції під час керування транспортним засобом. Дійсно перебував поза межами несення служби з дозволу командира для вирішення сімейних питань. При цьому, зазначав, що маючи усне розпорядження командира про проходження огляду на стан сп`яніння лише в присутності представника ВСП, він від огляду не відмовлявся, а вимагав викликати представника ВСП. При цьому, не вважав, що це є наскільки серйозним порушенням.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвокат Казановська А.О. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала з підстав, викладених в апеляційній скарзі та в доповненнях до апеляційної скарги. Просила апеляційну скаргу задовольнити, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Мотиви прийняття рішення апеляційним судом.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши учасників апеляційного провадження, переглядаючи оскаржувану постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпеченню права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпеченню доведеності вини, змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Вирішуючи клопотання захисника про виклик для допиту в якості свідка співробітника поліції, який складав протокол, апеляційний суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.

Свідком може бути будь-яка особа, стосовно якої в уповноваженого органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, є дані, що їй відомі обставини, які стосуються справи, що підлягають установленню. Водночас, не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

При цьому суд наголошує на тому, що жодних обов`язкових вимог про виклик та допит свідків чи інших осіб по справі у суді положення КУпАП не передбачають. Виклик свідків є правом, а не обов`язком суду та здійснюється лише на розсуд суду при необхідності встановлення додаткових обставин справи.

Крім того, варто зауважити, що співробітники поліції, які скали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, виклали свою позицію у відповідних документах, які долучені до матеріалів справи. Уся процедура оформлення матеріалів зафіксована на долучених до адміністративних матеріалів носіях інформації.

Апеляційний суд зазначає, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.

Натомість, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.

Таким чином, обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

Оскільки співробітниками поліції події вчинення адміністративного правопорушення, зафіксовані на боді-камеру, відеозапис якої долучено до справи, апеляційний суд вважає, що виклик співробітника поліції, яким складені відповідні матеріали не є необхідним.

Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан наркотичного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при їх складанні, не встановлено.

Протоколи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено уповноваженими особами з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року (у подальшому Інструкція № 1395).

У протоколах зазначено дату та місце їх оформлення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративних правопорушень, нормативні акти, які передбачають відповідальність за ці правопорушення, суть вчинення адміністративних правопорушень.

Апеляційним судом встановлено, що водій ОСОБА_1 20 січня 2026 року о 13 годині 40 хвилин по вул. Центральна, 20, в с. Нове Запоріжжя Запорізького району Запорізької області, керував транспортним засобом «ВАЗ 211140», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду у медичному закладі у м.Запоріжжя, вул.Сєдова, буд.31 на стан сп`яніння у встановленому законом порядку громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , категорично відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 570931 від 20 січня 2026 року.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що водій ОСОБА_1 23 січня 2026 року о 12 годині 40 хвилин по вул. Центральна, 23, в с. Зеленопілля Запорізького району Запорізької області, керував транспортним засобом «ВАЗ 211140», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду у медичному закладі у м.Запоріжжя, вул.Сєдова, буд.31 на стан сп`яніння у встановленому законом порядку громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , категорично відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 573544 від 23 січня 2026 року.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №570931 від 20.01.2026 року, з якого убачається, що 20.01.2026 р. о 13 год. 40 хв. ОСОБА_1 , по вул.Центральна, 20, в с.Нове Запоріжжя, Запорізького району Запорізької області, керував транспортним засобом «ВАЗ 211140», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду у медичному закладі у м.Запоріжжя, вул.Сєдова, буд.31 на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 категорично відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП;

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №573544 від 23.01.2026 року, з якого убачається, що 23.01.2026 о 12 год. 40 хв., ОСОБА_1 , по вул.Центральна, 23, в с.Зеленопілля, Запорізького району Запорізької області, керував транспортним засобом «ВАЗ 211140», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду у медичному закладі у м.Запоріжжя, вул.Сєдова, буд.31 на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 категорично відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП;

- у направленнях на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції доо КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР, складених 20.01.2026 о 14:00 год. та 23.01.2026 о 12:50 год., згідно яких огляд в медичному закладі не проводився у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду;

- у довідках згідно бази даних «Інформаційний портал Національної поліції України», згідно яких ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 06.10.2021, повторності за статтею 130 КУпАП не має;

- на оптичних носіях інформації з відеозаписами подій, які узгоджуються із обставинами, вказаними в протоколах та долучених до них матеріалах.

Так, відповідно до наявних відеозаписів подій від 20.01.2026, доданих до протоколу серії ЕПР1 №570931 від 20.01.2026, з нагрудних реєстраторів та автомобільного відеореєстратора, які апеляційним судом досліджено в судовому засіданні, вбачається рух транспортного засобу, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинка у зв`язку з тим, що на транспортному засобі не працювала права передня фара, (файл «VP60017_00001720260120133543_0015.MP4», час запису: 00:05:29), встановлення особи водія («VP60017_00001720260120133543_0015.MP4», час запису 00:05:58). Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 поліцейським було повідомлено про вбачання у нього ознак наркотичного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога («VP60017_00001720260120133543_0015.MP4», час запису 00:08:05). На пропозицію пройти огляд в медичному закладі у лікаря-нарколога ОСОБА_1 відмовився, у зв`язку з чим, йому роз`яснено, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є порушенням пункту 2.5 ПДР України, у відповідь на це ОСОБА_1 декілька попросить викликати на місце події працівників ВСП («VP60017_00001720260120133543_0015.MP4», час запису: 00:08:50; 00:24:08, файл «VP60021_00002120260120134108_0013.MP4», час запису: 00:02:43, 00:18:53), незважаючи на роз`яснення працівників поліції про те, що ВСП на такі виклики не приїжджає. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що їхати на огляд на дві години в м. Запоріжжя не буде, оскільки в авто перебувають діти, яких він не хоче залишати в авто («VP60021_00002120260120134108_0013.MP4», час запису: 00:18:10). В подальшому сукупність вказаних дій ОСОБА_1 була розцінена як порушення статті 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд зауважує, що повідомлення працівникам поліції про проходження військової служби не припиняє їхніх повноважень щодо безпеки дорожнього руху та не надає водієві права відкласти огляд до прибуття ВСП.

Така поведінка ОСОБА_1 , зафіксована на відеозаписі подій 20.01.2026 року, вказує на те, що він не мав на меті пройти огляд на стан сп`яніння, а навпаки здійснював активні, свідомі та вольові дії, щоб ухилитись від проходження медичного огляду у повному обсязі, та, як наслідок, уникнути відповідальності.

Суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Отже, у суду не виникає сумнівів щодо свідомої відмови з боку водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння.

Відповідно до наявних відеозаписів подій від 23.01.2026, доданих до протоколу серії ЕПР1 №570931 від 23.01.2026, з нагрудних реєстраторів та автомобільного відеореєстратора, вбачається рух транспортного засобу, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинка у зв`язку з тим, що не було видно державного номерного знаку транспортного засобу (файл «VP60014_00001420260123123135_0041.MP4», час запису: 00:00-00:01), встановлення особи водія («VP60014_00001420260123123135_0041.MP4», час запису 01:45). Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 поліцейським було повідомлено про вбачання у нього ознак наркотичного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога. На пропозицію пройти огляд в медичному закладі у лікаря-нарколога ОСОБА_1 декілька попросить викликати на місце події працівників ВСП («VP60014_00001420260123123135_0041.MP4», час запису: 03:10, 04:04, 04:54), незважаючи на роз`яснення працівників поліції про те, що ВСП на такі виклики не приїжджає. Далі, працівник поліції в присутності ОСОБА_1 телефонує до ВСП, на що йому уповноважена особа ВСП повідомляє, що вони на виклики щодо порушення ПДР військовими не приїжджають, працівники патрульної поліції самостійно без участі ВСП проводять огляди та складають матеріали («VP60014_00001420260123123135_0041.MP4», час запису: 05:10). Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що їхати на огляд не буде, оскільки в авто перебувають дві неповнолітні дитини, одній з них 5 років («VP60014_00001420260123123135_0041.MP4», час запису: 05:54). Далі, ОСОБА_1 повідомляє, що готовий пройти огляд на місці зупинки, на що працівники поліції пояснюють йому, що огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться виключно в медичному закладі у лакея-нарколога («VP60014_00001420260123123135_0041.MP4», час запису: 07:49, 09:33). В подальшому працівники поліції повторно пропонують пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння («VP60014_00001420260123123135_0041.MP4», час запису: 10:18), у відповідь ОСОБА_1 надає відповідь «звісно ні» («VP60014_00001420260123123135_0041.MP4», час запису: 10:23, «VP60021_00002120260123123252_0003.MP4». час запису: 09:20). ОСОБА_1 було повідомлено, що відносно нього буде складено протокол за ст.130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння (п. 2.5 ПДР України), на що ОСОБА_3 відповідає, що він згоден, але підписувати його не буде («VP60014_00001420260123123135_0041.MP4», час запису: 10:28). Працівниками патрульної поліції було роз`яснено ОСОБА_1 права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та Конституцією України, після чого було складено протокол, від підписання та отримання копії якого ОСОБА_1 відмовився.

Матеріалами справи в їх сукупності підтверджено, що 23.01.2026 ОСОБА_1 у встановленому законом порядку було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, від проходження якого він відмовився, що зафіксовано працівниками поліції на боді-камеру (файл «VP60014_00001420260123123135_0041.MP4», час запису: 10:23, файл «VP60021_00002120260123123252_0003.MP4». час запису: 09:20).

Таким чином, доводи захисника щодо недоведеності факту відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп`яніння не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та в повній мірі спростовані дослідженими відеозаписами подій.

Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів.

Одним із таких розпоряджень поліцейського, є вимога пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 11-21сап21, п.76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 липня 2025 року у справі № 990SCGC/9/25).

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), згідно з якими, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Наведене дає підстави стверджувати, що у ході провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке полягає у відмові водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у такої особи ознак сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

Дослідивши вказані відеозаписи, апеляційним судом не встановлено порушень працівниками поліції передбаченої ст.266 КУпАП процедури огляду водія на стан наркотичного сп`яніння в обох випадках, ані 20.01.2026, ані 23.01.2026.

Долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи події узгоджуються з іншими доказами у справі, є належними та допустимими у розумінні ст. 251 КУпАП.

На зазначеному відео об`єктивно за допомогою технічних засобів відеозапису зафіксовано обставини вчинення адміністративних правопорушень водієм, їх фрагменти за змістом є взаємодоповнювальними.

Відеозаписи подій мають істотне значення для правильного вирішення цієї справи, адже містять достовірні дані про вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому адміністративних правопорушень.

З приводу доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про виклик у судове засідання та допит в якості свідка працівника поліції ОСОБА_2 , суддя апеляційного суду вважає необхідним зазначити, що вирішення клопотань відноситься до дискреційних повноважень суду та задоволення клопотання є правом суду, а не його обов`язком.

Щодо заявленого клопотання сторони захисту про виклик та допит в якості свідка працівника поліції ОСОБА_2 , зважаючи, що обставини правопорушення, які мали місце 20.01.2026 та 23.01.2026, зафіксовані у відеозаписі та в повній мірі підтверджуються іншими матеріалами, наявними в справі, суд не вбачає доцільності у виклику зазначеного свідка, а тому у задоволенні такого клопотання слід відмовити.

Суд апеляційної інстанції ставиться критично до доводів апелянта про те, що огляд на стан наркотичного сп`яніння мав бути проведений за участі представників військової служби правопорядку, з огляду на те, що правопорушник є військовослужбовцем, з огляду на таке.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Так, аналізуючи зміст п.39 ч.1 ст.255 КУпАП, апеляційний суд підкреслює, що вказані у даній нормі права уповноважені посадові особи не наділені повноваженнями складати протокол про передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення, вчинення якого, з-поміж іншого, інкримінується ОСОБА_1 в рамках даного провадження.

При цьому уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України мають право складати протоколи про передбачені ст.44, ч.ч.2, 3 ст.123, ст.ст.172-10 – 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7 адміністративні правопорушення. Даний перелік є вичерпним, тобто розширенню та доповненню він не підлягає.

Апеляційний суд враховує, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП уповноважені особи органів Національної поліції, до компетенції яких віднесено оформлення протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема за ст.130 КУпАП, не вправі складати даний процесуальний документ без дотримання встановленої положеннями ст.266 КУпАП процедури.

Крім того, згідно із ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Інкриміновані ОСОБА_1 передбачені ч.1 ст.130 КУпАП адміністративні правопорушення віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відтак, в рамках справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 положення, якими регламентовано адміністративну відповідальність, застосовуються до нього на загальних підставах.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дія положень ст.266 КУпАП за колом осіб поширюється на всіх водіїв транспортних засобів, незалежно від їх роду діяльності та без урахування наявності/відсутності факту проходження військової служби.

Чинне законодавство не містить норми щодо складання адміністративних матеріалів стосовно військовослужбовців представниками військової служби правопорядку або за їх обов`язкової участі за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стаття 130 є спеціальною нормою у сфері безпеки дорожнього руху і поширюється на кожну особу, яка керує транспортним засобом, незалежно від професії чи відомчої належності.

Суд оцінює критично Довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №1655/1684 від 20.02.2026, оскільки, згідно зазначеної довідки дійсно, солдат ОСОБА_1 в період, зокрема з 19.01.2026 р. по 21.01.2026 р. та з 23.01.2026 р. по 23.01.2026 р. брав участь у заходах, необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в межах Кушугумської селищної територіальної громади Запорізького району Запорізької області, з огляду на наступне.

Події 20.01.2026 та 23.01.2026 відбулися на дорозі загального користування, ОСОБА_1 в обох випадках керував автомобілем «ВАЗ 211140» із цивільним реєстраційним номером НОМЕР_1 , будучи вдягнутим в цивільний одяг, при цьому, як встановлено з дослідженого відеозапису в обох випадках в салоні авто перебували цивільні особи, серед яких також були і малолітні діти.

У справі відсутній дорожній лист, наказ на виконання конкретного завдання 20 січня 2026 року в с. Нове Запоріжжя та 23 січня 2026 року в с. Зеленопілля, відомості про належність автомобіля військовій частині або дані про перебування на території військового об`єкта.

Правопорушення вчинені ОСОБА_1 20.01.2026 р. та 23.01.2026 р., були скоєні за межами Кушугумської селищної територіальної громади Запорізького району Запорізької області, а саме на території територіальної громади Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області в с.Нове Запоріжжя та територіальної громади Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області в с.Зеленопілля.

Суд також заучує, що відстань між Кушугумською селищною громадою (орієнтир - селище Кушугум) та селом Нове Запоріжжя Долинської сільської ради (громади) автомобільними дорогами становить близько 40 км, а між Кушугумською селищною громадою (орієнтир - селище Кушугум) та с.Зеленопілля Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області – приблизно 39,5 км.

Тобто під час керування транспортним засобом ОСОБА_1 не був при виконання військової служби.

Протоколи складені не за військові правопорушення, а за невиконання водієм пункту 2.5 Правил дорожнього руху на загальних підставах.

Для правової оцінки має значення не лише формальний статус особи, а характер інкримінованої поведінки, місце події, транспортний засіб, наявність доведеного службового завдання та норма, за якою фактично складено протокол.

У цій справі сукупність цих обставин вимагає застосування загального порядку огляду водія.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було проведено перевірку реакції зіниць на світло та інших ознак наркотичного сп`яніння, не спростовують законності вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння та не свідчать про недотримання встановленої процедури.

Відповідно до вимог законодавства та Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння, підставою для проведення огляду є наявність у поліцейського обґрунтованого внутрішнього переконання щодо перебування особи у стані сп`яніння, сформованого на підставі виявлених ознак такого стану.

Крім того, з досліджених судом відеозаписів встановлено, що спілкування працівника поліції з водієм здійснювалося через відкрите вікно транспортного засобу, що надавало можливість безпосередньо спостерігати за його зовнішнім виглядом, поведінкою, станом очей та іншими ознаками, які можуть свідчити про перебування особи у стані сп`яніння. Виявлені поліцейським ознаки були достатніми для виникнення обґрунтованих підстав вимагати проходження відповідного огляду.

При цьому апеляційний суд зауважує, що жоден із нормативних документів не дає водієві право оспорювати таку вимогу поліцейського.

Слід зазначити, що наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння була належним чином зафіксована працівниками поліції відповідно до вимог закону, зокрема у направленнях на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння.

Щодо доводів про місце вчинення порушення, зазначене у протоколі серії ЕПР1 №570931 від 20.01.2026, то місце складання протоколу та вчинення правопорушення визначається в автоматичному режимі за допомогою вбудованої функції геолокації службового планшетного комп`ютера та зафіксовано адресу: АДРЕСА_2 , тому ставити під сумнів місце вчинення правопорушення підстави відсутні.

Тобто, поліцейським вірно зазначено адресу місця вчинення з прив`язкою до найближчої адреси будинку від місця зупинки.

Наявність формальних неточностей в декілька метрів не може бути підставою для встановлення відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, якщо винуватість такої особи підтверджується сукупністю доказів по справі.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно невизнання судом конкретного часу вчинення правопорушення за протоколом серії ЕПР №570931 від 20.01.2026 року, оскільки у мотивувальній частині постанови фігурують дати «21.01.2026 р.» та «20.01.2026 р.», апеляційний суд вважає їх неспроможними з огляду на наступне.

Як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, у перших двох абзацах мотивувальної частини суд першої інстанції детально встановив фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень із чітким зазначенням дат та часу, а саме: 20.01.2026 р. о 13 год. 40 хв. та 23.01.2026 р. о 12 год. 40 хв.

Одноразове зазначення в тексті мотивувальної частини постанови дати «21.01.2026 р.» є очевидною технічною опискою, допущеною судом при оформленні тексту постанови.

Вказана описка має виключно технічний характер, носить характер арифметично-знакової/календарної помилки, не змінює суті викладеного обвинувачення, встановлених обставин справи та правової кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зі змісту всієї постанови в її сукупності та контексті убачається, що розгляд справи відбувався саме щодо подій 20.01.2026 р. та 23.01.2026 р., які зафіксовані у відповідних протоколах про адміністративне правопорушення та досліджених судом матеріалах.

Технічна описка в даті в окремому фрагменті мотивувальної частини постанови не призвела дo порушення прав особи, яка притягається до відповідальності, не звузила та не змінила обсягу обвинувачення, а відтак не є істотним порушенням процесуальних норм і не може слугувати самостійною підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що резолютивна частина оскаржуваної постанови не дає змоги встановити обсяг обвинувачення, за яким ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення має містити опис обставин, установлених при розгляді справи, зазначення норми закону, яка передбачає відповідальність за дане правопорушення, та прийняте по справі рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Як убачається з матеріалів справи, у провадженні суду першої інстанції перебували справи № 317/600/26 та № 317/601/26 стосовно ОСОБА_1 за фактами вчинення ним правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, які постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 18.08.2026 року об`єднані в одне провадження за клопотанням захисника, а саме за фактами: 1) відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння 20.01.2026 р. о 13 год. 40 хв. по вул. Центральній, 20 у с. Нове Запоріжжя; 2) відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння 23.01.2026 р. о 12 год. 40 хв. по вул. Центральній, 23 у с. Зеленопілля.

У мотивувальні частині оскаржуваної постанови суд першої інстанції чітко, детально та послідовно встановив обставини, час, місце та суть кожного із вказаних двох епізодів правопорушень, зазначивши, що ОСОБА_1 вчинив дії, які порушують вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Даючи юридичну оцінку дій ОСОБА_1 за сукупністю вчинених правопорушень, суд першої інстанції обґрунтовано застосував правила ч. 2 ст. 36 КУпАП та визначив остаточне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є більш серйозним правопорушенням (з огляду на однаковий вид та розмір санкції за кожним протоколом), не погіршивши при цьому становище особи.

Зазначення у резолютивній частині постанови про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, охоплює весь обсяг доведеного обвинувачення за двома об`єднаними протоколами, обставини яких повністю викладені у мотивувальній частині постанови та у своїй сукупності утворюють підставу для застосування ч. 2 ст. 36 КУпАП.

Постанова суду першої інстанції є єдиним процесуальним документом, мотивувальна та резолютивна частини якого повинні сприйматися у взаємозв`язку та цілісності. Відсутність у резолютивній частині окремого переліку дат/епізодів не свідчить про невизначеність обсягу обвинувачення, оскільки мотивувальна частина містить повні дані про доведеність вини ОСОБА_1 за кожним епізодом відмови від огляду (20.01.2026 та 23.01.2026).

За таких обставин, твердження апелянта про неможливість встановити обсяг обвинувачення є безпідставними та спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення.

Наведені у постанові мотиви є результатом виконання судом обов`язку щодо всебічної, повної та об`єктивної оцінки доказів і перевірки обставин справи, що відповідає вимогам статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП.

Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколах про адміністративні правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими.

Апеляційний суд також враховує те, що у своєму рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom, заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

У процесі доказування вини доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного розумного сумніву в цьому, тоді як наявність такого розумного сумніву у винуватості особи є підставою для його виправдання.

З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки — дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, обґрунтовано застосував правила ч. 2 ст. 36 КУпАП та визначив остаточне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є більш серйозним правопорушенням (з огляду на однаковий вид та розмір санкції за кожним протоколом), не погіршивши при цьому становище особи, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП,

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Рощина Володимира Сергійовича на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 18 серпня 2026 року - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 18 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду К.А. Коломаренко