Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №688/1621/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/1621/26

№ 2/688/1398/26

Рішення

Іменем України

(заочне)

02 жовтня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Березюка О.Г.,

з участю секретаря судового засідання Антонюк І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача

09 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» в системі «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 33280 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 27 листопада 2019 року ТОВ «Партнер Фінанс» уклало з ОСОБА_1 договір позики №124/24912344 та надало відповідачу грошові кошти в сумі 4000 грн строком на 14 днів, зі сплатою плати за договором (у фіксованому розмірі 1120,00 грн) і процентів за договором у розмірі 2,00% від суми позики (залишку суми позики) на день. Свої зобов`язання за договором ТОВ «Партнер Фінанс» виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві грошові кошти, відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи передбачені договором платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

28 грудня 2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «Свеа Фінанс» (до перейменування ТОВ «Росвен Інвест Україна») було укладено договір факторингу №01.02-91/23, відповідно до умов якого ТОВ «Партнер Фінанс» відступило (передало) права вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» (до перейменування ТОВ «Росвен Інвест Україна»), в тому числі, право вимоги до відповідача та відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-91/23 від 28 грудня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №124/24912344 від 27 листопада 2019 року становить 33280 грн, що складається із заборгованості за основним боргом в сумі 4000 грн та заборгованості за платою в сумі 1120 грн та заборгованості за пенею 28160 грн. Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вищевказаним договором позики в сумі 33280 грн та судові витрати в розмірі 2662,40 грн.

Представник позивача Паладич А.О. у судове засідання не з`явилась, подала до суду клопотання, у якому просила розгляд справи провести у її відсутності, позов підтримала в повному обсязі. У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена за місцем реєстрації місця проживання та шляхом опублікування відповідного оголошення на офіційному сайті «Судова влада». Відповідач відзиву на позов не подала, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у її відсутності суду не надала.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2026 відкрито провадження в справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження на 25 травня 2026 року, який було відкладено на 16 червня 2026 року, 15 липня 2026 року та 23 вересня 2026 року через неявку відповідача.

23 вересня 2026 року сторони в судове засідання не з`явилися. Суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, без оформлення окремого документа, перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження

Між сторонами виникли правовідносини щодо стягнення заборгованості за договором позики, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що 27 листопада 2019 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №124/24912344, на підставі якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти (позику) у розмірі встановленому цим договором, а позичальник зобов`язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі за договором у порядку і строки передбачені цим договором, зокрема Графіком платежів.

Відповідно до Розділу 1 Договору, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти (надалі позика або сума позики) у розмірі, встановленому цим договором, а прозичальник зобов`язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити плату за договором у порядку та строки, передбачені цим договором. Сума позики за договором становить 4000,00 грн. Строк на який надається позика – 14 днів. Оскільки договір є відплатним, ним передбачено нарахування наступних платежів на користь позикодавця: плата за договором (у фіксованому розмірі 1120,00 грн) і проценти за договором у розмірі 2,00% від суми позики (залишку суми позики) на день (п.5.3. Договору). Варто зазначити, що плата нараховується лише за строк користування позикою. Проценти нараховуються лише у випадку користування позикою понад строк користування позикою. Також договором передбачена можливість позикодавця нараховувати пеню у розмірі 2 % від суми позики (залишку суми позики) за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п.п. 3.1 договору, позикодавець надає позику шляхом передачі готівкових коштів позичальнику.

Згідно розділу 4 договору підписанням цього договору позичальник підтверджує, що всі без виключення умови договору йому добре відомі та зрозумілі, а також він вважає ці умови справедливими по відношенню до себе та позикодавця та погоджується з ними.

Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що отримав від позикодавця до укладення цього договору інформацію вказану в ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; до моменту укладення цього договору належним чином ознайомився з Правилами надання позик; дає безумовну та безвідкличну згоду на обробку, зберігання та використання його персональних даних без будь-яких обмежень з метою виконання позикодавцем умов цього договору; надав згоду на доступ до інформації, що складає його кредитну історію, а також на збір, зберігання та поширення такої інформації через ТОВ «Українське бюро кредитних історій»; дає свою безумовну та безвідкличну згоду на передачу його персональних даних та фінансової інформації про нього до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» (п.п. 4.3 договору).

Згідно п.п. 8.1 договору цей договір укладено з моменту передачі грошей та діє з 27 листопада 2019 року по 10 грудня 2019 року.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань, яке мало місце під час дії договору, а також не звільняє від відповідальності за порушення стороною своїх зобов`язань, що будуть тривати після закінчення строку дії договору (п.п. 8.2 договору).

28 грудня 2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу №01.02-91/23 відповідно до умов якого ТОВ «Партнер Фінанс» передало (відступило) ТОВ «Росвен Інвест Україна» право грошової вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №2 до договору факторингу №01.02-91/23 від 28 грудня 2023 року ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №124/24912344 від 27 листопада 2019 року в сумі 33280 грн, з яких 4000 грн - заборгованість за сумою позики, 1120 грн - заборгованість по платі за договір позики та 28160 грн заборгованість за пенею.

Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» № 1 від 25 березня 2024 року змінено найменування товариства, а саме з ТОВ «Росвен Інвест Україна» на ТОВ «Свеа Фінанс».

Згідно розрахунку заборгованості за договором позики №124/24912344 від 27 листопада 2019 року станом на 28 грудня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за період з 27 листопада 2019 року по 28 грудня 2023 року становить 33280 грн, з яких 4000 грн - заборгованість за сумою позики, 1120 грн - заборгованість по платі за договір позики та 28160 грн заборгованість за пенею.

Застосовані норми права

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Мотиви та висновки суду

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити з огляду на таке.

27 листопада 2019 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №124/24912344. Підписанням даного договору відповідач прийняв його умови та підтвердив свою обізнаність щодо Правил надання позики. На виконання умов договору ТОВ «Партнер Фінанс» свої зобов`язання по видачі відповідної суми позики виконало повністю.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Окрім цього, відповідач був вільним у виборі фінансової установи для отримання позики, а факт отримання коштів підтверджує вільне волевиявлення на вчинення правочину.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Після підписання договору позики у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманої позики та сплати відповідної плати за користування нею.

Відповідачем ОСОБА_1 доказів на спростування розміру заборгованості за договором позики, підтвердження виконання його умов та сплати заборгованості надано не було.

Відповідно до договору факторингу №01.02-91/23 від 28 грудня 2023 року ТОВ «Партнер Фінанс» відступило право вимоги за вказаним договором позики ТОВ «Свеа Фінанс» (до перейменування ТОВ «Росвен Інвест Україна»), а тому позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №124/24912344 від 27 листопада 2019 року в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав на правомірних підставах.

Згідно розрахунку заборгованості за договором позики №124/24912344 від 27 листопада 2019 року станом на 28 грудня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за період з 27 листопада 2019 року по 28 грудня 2023 року становить 33280 грн, з яких 4000 грн - заборгованість за сумою позики, 1120 грн - заборгованість по платі за договір позики та 28160 грн заборгованість за пенею, яка підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.

Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем не оспорювався. Не надано відповідачем і власного розрахунку заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

З матеріалів справи слідує, що відповідач отримані кошти позивачу не повернув, а тому, вимога позивача про стягнення заборгованості за договором позики №124/24912344 від 27 листопада 2019 року в загальному розмірі 33280 грн є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено в повному обсязі, судовий збір що сплачений позивачем згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №1483 від 31 березня 2026 року в розмірі 2662,40 грн, при зверненні до суду, підлягає стягненню з відповідача на його користь.

На підставі ст.ст. 205, 207, 526, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором позики №124/24912344 від 27 листопада 2019 року за основною сумою боргу в розмірі 4000 гривень, за платою за договором позики в розмірі 1120 грн та за пенею в розмірі 28160 грн, а всього 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір в розмірі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 37616221.

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 23 жовтня 2014 року Шепетівським МВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: