Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №676/7196/26 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/7196/26

Провадження № 1-кп/676/489/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Кам`янці-Подільському у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 17 липня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026242060000246, відносно обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Рогізна Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, з середньою освітою, має на утриманні двох малолітніх дітей, ФОП, непрацюючої, українки, громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 17 липня 2026 року близько 11 години 00 хвилин, перебуваючи на території ринку, що по проспекту Грушевського, в м. Кам`янець-Подільському Хмельницької області, поблизу торгівельного кіоску №760, на ґрунті тривалих неприязних відносин, під час словесної суперечки із ОСОБА_5 , прийняла рішення про спричинення останній тілесних ушкоджень.

Тоді ж, ОСОБА_6 , реалізовуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 , підійшовши до останньої та стоячи навпроти неї, долонями обох рук нанесла удар по передній поверхні грудної клітки, чим спричинила їй тілесне ушкодження у вигляді синяка в області верхньо-внутрішнього квадранту лівої молочної залози.

Після чого, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, завдала один удар лівим коліном в праву частину живота потерпілій, в результаті чого ОСОБА_5 завдано фізичного болю і не спричинено тілесних ушкоджень. При цьому, внаслідок вказаного удару, потерпіла ОСОБА_5 задньою частиною тулуба вдарилась об металеві конструкції кіоску, отримавши при цьому тілесне ушкодження у вигляді синяка в поперековій ділянці справа.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_5 заподіяно вказані вище тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я.

Зазначеними вище умисними діями, які виразились в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення – кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнала та дала показання про те, що між нею та ОСОБА_7 , а також її донькою ОСОБА_8 , тривалий час виникають конфлікти у зв`язку з тим, що вона придбала на ринку кіоск неподалік із їхнім торгівельним кіоском та здійснює торгівлю аналогічними товарами. Зазначила, що 17 липня 2026 року приблизно о 10–11 годині між ними знову виник конфлікт, під час якого сторони обмінювалися образами. За її словами, ОСОБА_7 почала захищати свою доньку, після чого підбігла, схопила за коси та намагалася нанести удари, До конфлікту також приєдналася донька ОСОБА_9 , яка почала її бити та тягнути за волосся.

Обвинувачена стверджувала, що тілесних ушкоджень ні ОСОБА_7 , ні її доньці ОСОБА_8 вона не наносила, а лише намагалася відштовхнути їх від себе та не дати їм можливості завдати їй тілесних ушкоджень. Також обвинувачена пояснила, що схопила ОСОБА_10 та її доньку за одяг та утримувала їх, виключно для того, щоб вони не могли завдавати їй тілесних ушкоджень. За її словами, ОСОБА_9 під час конфлікту вкусила її за руку. Розборонила їх жінка ОСОБА_11 , яка прийшла на місце події. Згодом до місця події прибігли чоловік ОСОБА_7 та її сестра. Таким чином, ОСОБА_6 заперечила факт нанесення будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 та її доньці ОСОБА_8 , а свої дії під час конфлікту пояснила необхідністю захиститися від їхніх дій, у зв`язку з чим свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні не визнала.

Незважаючи на невизнання свої вини обвинуваченою ОСОБА_6 , її винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального проступку підтверджується сукупністю доказів, наданих стороною обвинувачення та досліджених відповідно до ст.23 КПК України судом безпосередньо в ході судового розгляду.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 дала показання про те, що 17 липня 2026 року близько 10:50 вона перебувала біля кіоску № 760 на ринку. У неї з ОСОБА_6 виник конфлікт, після чого остання накинулася на неї. ОСОБА_6 підійшла до її кіоску та нанесла їй удари двома долонями в ділянку грудної клітки, а згодом, коли вона нахилилася до кіоску спиною, нанесла їй удар коліном у живіт, в ділянку печінки. Згодом до них підбігла її донька ОСОБА_8 , яка намагалася відтягнути ОСОБА_6 від неї. У цей момент ОСОБА_6 схопила доньку рукою за шию, внаслідок чого розірвався ланцюжок, який був на ній. Після цього ОСОБА_8 намагалася відбитися від ОСОБА_6 , під час чого в неї відірвалося декілька нігтів. Зазначила, що ніхто їх не розбороняв, а бійка припинилася сама. Після цього на місце події прийшли її чоловік та сестра, а згодом також прийшла жінка на ім`я ОСОБА_11 , яка, за її словами, їх не розбороняла. Потерпіла також пояснила, що подія відбувалася біля її кіоску та будь-яких інших свідків події на той час не було. Після нанесення їй ударів вона відчула сильний фізичний біль, а згодом виявила у себе тілесні ушкодження в ділянці грудної клітки та попереку.

Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_12 дала показання про те, що 17 липня 2026 року, коли вона перебувала на ринку на початку ряду, почула, як хтось повідомив їй, що б`ють ОСОБА_13 . Вона пішла до місця події, де побачила ОСОБА_7 та її доньку ОСОБА_8 , які тягнули ОСОБА_14 за волосся, тоді як остання намагалася відштовхнути їх від себе. При цьому ОСОБА_6 перебувала у напівзігнутому положенні. Свідок підійшла до них та почала говорити, щоб вони припинили бійку, після чого конфлікт припинився. Також свідок зазначила, що у ОСОБА_8 бачила в руці якісь золоті вироби, а також відламані нігті. При цьому вона не бачила, щоб ОСОБА_6 наносила тілесні ушкодження ОСОБА_5 або її доньці ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні дала показання про те, що між нею та її матір`ю ОСОБА_5 , з одного боку, та ОСОБА_6 , з іншого, часто виникають сварки. За її словами, ОСОБА_6 постійно ображає її словесно, кляне та вчиняє щодо них інші неправомірні дії. Зазначила, що 17 липня 2026 року приблизно о 10–11 годині вони з матір`ю перебували біля кіоску, де між ними та ОСОБА_6 знову виникла сварка. Після цього ОСОБА_6 підбігла до кіоску та нанесла її матері удари долонями обох рук у ділянку грудної клітки. Після цього, коли її мати дещо відхилилася назад та спиною вдарилася об край кіоску, ОСОБА_6 нанесла їй удар ногою в живіт, у ділянку печінки. Свідок пояснила, що після цього намагалася відтягнути ОСОБА_6 від матері, у зв`язку з чим остання схопила її за шию, внаслідок чого порвався золотий ланцюжок, який був на ній. Під час цього у неї відірвалися три нігті. При цьому свідок зазначила, що під час конфлікту вона вкусила ОСОБА_6 за руку. Згодом конфлікт припинився. На місце події прибіг її батько, а також сестра її матері. Крім того, прийшла свідок ОСОБА_11 , яка, за словами ОСОБА_15 , безпосередньо обставин конфлікту не бачила.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні дала показання про те, що безпосереднім свідком конфлікту між учасниками події вона не була. Почувши крики, вона підійшла до місця події, де побачила ОСОБА_8 , яка тримала в руках золотий ланцюжок, а також ОСОБА_17 , яка була притиснута до краю кіоску, при цьому ОСОБА_6 стояла біля неї впритул. Обставин нанесення тілесних ушкоджень вона не бачила, оскільки на момент її прибуття конфлікт уже припинився. Після події ОСОБА_17 повідомила їй, що ОСОБА_6 нанесла їй удар долонями у ділянку грудної клітки, а також удар коліном у живіт, в ділянку печінки. Крім того, свідок зазначила, що бачила у ОСОБА_17 в ділянці печінки почервоніння. Також свідок пояснила, що ОСОБА_12 прийшла на місце події після неї.

Суд оцінює показання потерпілої ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , і ОСОБА_16 як належні докази, оскільки вони стосуються обставин події кримінального правопорушення, яка мала місце 17 липня 2026 року, та в сукупності підтверджують факт конфлікту між ОСОБА_6 , з одного боку, та ОСОБА_5 і її донькою ОСОБА_15 , з іншого.

Вказані показання є допустимими доказами, оскільки отримані судом у порядку, встановленому КПК України, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону щодо допиту потерпілої та свідків у судовому засіданні, із забезпеченням стороні захисту можливості ставити їм запитання та здійснювати їх перехресний допит.

При цьому суд бере до уваги, що показання допитаних осіб не є тотожними за своїм змістом, що обумовлено різним характером їхнього сприйняття події. Так, потерпіла ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_15 безпосередньо брали участь у конфлікті та надали показання щодо обставин його виникнення і перебігу. Свідок ОСОБА_12 , за її словами, прибула до місця події під час конфлікту та безпосередньо спостерігала, як ОСОБА_5 та її донька ОСОБА_15 тягнули ОСОБА_6 за волосся, тоді як остання намагалася відштовхнути їх від себе. Свідок ОСОБА_16 прибула до місця події вже після припинення безпосереднього конфлікту та спостерігала його учасників і наслідки події.

Таким чином, показання усіх допитаних осіб у частині факту виникнення та перебігу конфлікту узгоджуються між собою та підтверджують, що між ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_15 17 липня 2026 року відбулася фізична сутичка. При цьому показання потерпілої та свідка ОСОБА_15 щодо нанесення ОСОБА_6 ударів потерпілій підлягають оцінці судом у сукупності з іншими дослідженими доказами.

Водночас суд враховує, що свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_16 безпосередньо обставин нанесення потерпілій тілесних ушкоджень не спостерігали. Тому їхні показання у цій частині не можуть безпосередньо підтверджувати або спростовувати факт нанесення ОСОБА_6 конкретних ударів потерпілій, однак мають доказове значення для встановлення обставин конфлікту, послідовності подій та поведінки його учасників.

Суд також бере до уваги показання самої ОСОБА_6 , яка не заперечувала факту конфлікту з ОСОБА_5 та її донькою, однак стверджувала, що не наносила їм тілесних ушкоджень, а лише захищалася від їхніх дій. Отже, у цій частині показання обвинуваченої також об`єктивно підтверджують сам факт фізичного конфлікту між його учасниками.

Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, підтверджується також даними висновку експерта № 101 за результатами судово-медичної експертизи, проведеної 20 липня 2026 року щодо ОСОБА_5 .

Згідно з висновком експерта, з урахуванням даних медичних документів та обставин справи, у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці верхньо-внутрішнього квадранта лівої молочної залози, який міг утворитися внаслідок дії тупого твердого предмета, зокрема, можливо, від удару долонею руки. Крім того, у потерпілої виявлено синець у поперековій ділянці, який міг утворитися як від дії тупого твердого предмета, так і внаслідок удару об такий предмет. Зазначені тілесні ушкодження могли утворитися за обставин та в термін, указані в обставинах справи, зокрема 17 липня 2026 року, тобто в день звернення ОСОБА_5 до Кам`янець-Подільського травматологічного пункту. За ступенем тяжкості виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я, відповідно до пункту 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6.

Як встановлено із протоколу огляду від 03 серпня 2026 року (т.2, а.м.к.п.25-26), продемонстрованих у судовому засіданні відеозаписів із нагрудних камер поліцейських (т. 2, а.м.к.п. 27), на відеозаписах зафіксовані обставини виїзду працівників поліції на місце події та їх спілкування з учасниками конфлікту. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано поведінку ОСОБА_6 , яка під час спілкування з учасниками події продовжувала сварку, а також ОСОБА_5 повідомляла працівникам поліції про те, що ОСОБА_6 нанесла їй удар коліном у ділянку живота, та показала поліцейським місце, куди, за її словами, було нанесено удар. Надалі ОСОБА_5 разом із працівниками поліції поїхала до травматологічного пункту для отримання медичної допомоги та фіксації тілесних ушкоджень.

Зазначений відеозапис суд оцінює у сукупності з іншими дослідженими доказами, зокрема показаннями потерпілої та свідків, а також висновком судово-медичної експертизи, оскільки зафіксовані на ньому обставини узгоджуються з установленими судом обставинами події.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 14 серпня 2026 року (т.2, а.м.к.п. 58-60), а також продемонстрованого в судовому засіданні відеозапису зазначеної слідчої дії (т.2, а.м.к.п.61), судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_5 розповіла та на місці події показала, яким саме чином ї були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_6 .

За даними протоколу від 14 травня 2026 року проведення слідчого експерименту, відеозапису проведення слідчої дії, встановлено, що свідок ОСОБА_15 розповіла та продемонструвала, як ОСОБА_6 нанесла удари потерпілій ОСОБА_5 (т.2, а.м.к.п.62-65). Відеозаписи слідчої дії були досліджені в залі судового засідання в порядку ст. 359 КПК України.

Судом визнаються належними доказами дані вищевказаних протоколів слідчих експериментів та відеозаписів їх проведення, оскільки вони прямо підтверджують подію кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_6 , а також допустимими доказами, оскільки слідчі дії проведені з дотриманням вимог ст. 240 КПК України.

Відповідно до висновку №237 від 17 серпня 2026 року додаткової судово-медичної експертизи встановлено, що тілесні ушкодження у ОСОБА_5 , зазначені у висновку №191 від 20 липня 2026 року судово-медичної експертизи, могли утворитися за умов і в термін, вказаних у протоколах проведення слідчих експериментів від 14 серпня 2026 року за участю потерпілої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_15 (т.2, а.м.к.п.67-68).

Таким чином, висновки експерта об`єктивно підтверджують наявність у потерпілої тілесних ушкоджень, механізм та час утворення яких узгоджуються з обставинами конфлікту, повідомленими потерпілою ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_15 .

Судом оцінюються як належні докази дані вищевказаних висновків судово-медичних експертиз, оскільки вони прямо підтверджують подію кримінального правопорушення, зокрема визначають наслідки кримінального проступку у виді отриманих потерпілою тілесних ушкоджень, а також визначають спосіб їх спричинення.

Зазначені докази визнається допустимими, оскільки експертизи проведені особою, яка може бути згідно із ст.69 КПК України експертом у кримінальному провадження, експерт був залучений з дотриманням на час призначення експертиз вимог ст.ст.242-244 КПК України, зазначені тілесні ушкодження експерт сприймав особисто на підставі огляду потерпілої та дослідження медичної документації, висновки експерта відповідають вимогам ст.ст.101-102 КПК України.

Судом не приймаються до уваги показання обвинуваченої ОСОБА_6 про те, що вона не спричиняла тілесні ушкодження ОСОБА_5 , і ці показання судом оцінюються як намір уникнути кримінальної відповідальності, адже показання обвинуваченої спростовуються сукупністю проаналізованих вище доказів.

Зокрема, факт конфлікту між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підтверджений показаннями як самої обвинуваченої, так і потерпілої та свідків. При цьому показання потерпілої ОСОБА_5 щодо обставин нанесення їй ударів узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_15 , яка безпосередньо спостерігала конфлікт, а також із даними висновків судово-медичних експертиз щодо характеру, локалізації та часу утворення виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень. Зазначені обставини також узгоджуються з даними відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції, на яких, зокрема, зафіксовано повідомлення потерпілої безпосередньо після події про нанесення їй ОСОБА_6 удару коліном та показ місця такого удару.

Водночас показання обвинуваченої про те, що вона лише намагалася відштовхнути потерпілу та її доньку і жодних тілесних ушкоджень їм не спричиняла, не узгоджуються з установленими судом обставинами події та не знаходять об`єктивного підтвердження в досліджених доказах. При цьому сама обвинувачена не заперечує факту фізичного контакту з потерпілою та її донькою, однак надає йому іншу оцінку, стверджуючи, що її дії були виключно захисними.

За таких обставин суд критично оцінює показання ОСОБА_6 у частині заперечення факту спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, оскільки вони мають характер захисної версії події та спрямовані на заперечення обставин, які підтверджуються сукупністю належних, допустимих та узгоджених між собою доказів. Суд приходить до висновку, що такі показання обвинуваченої є способом захисту та не можуть бути покладені в основу виправдання її дій.

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд прийшов до переконання, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , мало місце, що воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а також, що обвинувачена ОСОБА_6 винувата у його вчиненні, за що підлягає покаранню. Судом зазначені вище умисні дії ОСОБА_6 , які виразились в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_5 , кваліфікуються як кримінальне правопорушення – кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд на підставі ст.ст.65,66-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, яке згідно із ч.2 ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків. Крім того, ОСОБА_6 раніше не судима, не перебуває на обліках у лікарів психіатра та нарколога, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, на переконання суду ОСОБА_6 необхідно призначити покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.125 КК України, оскільки таке покарання буде відповідати цілям покарання, передбаченим ч.2 ст.50 КК України, зокрема, буде пропорційною карою за вчинений кримінальний проступок та є достатнім для виправлення обвинуваченої, а також буде запобігати вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченою, так і іншими особами.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про долю речових доказів і документів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України. Процесуальні витрати відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Керуючись ст.ст.366-371,373-375 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення – кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Речові докази та документи: матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені 17 липня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026242060000246, ДВД-диски із відеозаписами з нагрудних камер поліцейських та проведення слідчих дій (т.2, а.м.к.п. 27,61,65), після набрання вироком законної сили зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок подається через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя Кам`янець-Подільського

міськрайонного суду

Хмельницької області ОСОБА_18