Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №673/370/25 — Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/370/25

Провадження № 2/673/60/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючої судді – Грицишиної Л.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Осієвської Н.В.,

представника відповідача – адвоката Пелюшка Л.О.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

02.04.25р. позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, що утворилася станом на 13.12.24р. на загальну суму 241 117,85 грн., з яких: 162 677,04 грн. – прострочене тіло кредиту, 78 239,99 грн. – відсотки за користування кредитом, 0,00 грн. – тіло кредиту, 200,82 грн. – відсотки за прострочене тіло кредиту.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 30.01.20р. ОСОБА_1 (Позичальник) уклав з АТ «Альфа Банк» (на час вирішення спору – Сенс Банк) (Банк) угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631351016, за умовами якої Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі у сумі, строки та на умовах, передбачених Кредитним договором.

Вказує, що умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов Договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 календарних днів з дати отримання з Банку інформації. Банк належно виконав свій обов`язок щодо надання Позичальнику кредиту,

Проте, Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка становить 241 117,85 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою судді Деражнянського районного суду Хмельницької області Ягодіної Т.В. від 07.04.2025 року у даній справі відкрито провадження та ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з протоколом зборів суддів №1 від 15.01.2026 року, а також наказу в.о. Голови Деражнянського районного суду Хмельницької області № 1.25/1 від 15.01.2026 року суддю Ягодіну Т.В. увільнено від роботи у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді судових справ.

Розпорядженням керівника апарату Деражнянського районного суду Хмельницької області № 47 від 16.01.2026 року призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи, за результатами якого справу передано на розгляд судді Л.В. Грицишиній.

Ухвалою судді Грицишиної Л.В. від 22.01.2026 року справу прийнято до свого провадження, постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання по справі.

Повноважний представник позивача у письмовій заяві від 08.05.25р. позов підтримав, просить задоволити його із викладених у позовній заяві підстав. Судом постійно вживалися заходи щодо забезпечення права представника позивача - Рудницького Ю.І. на участь в судових засіданнях шляхом задоволення його клопотань щодо участі в розгляді даної справи в режимі відеоконференції. Також, явка самого представника визнавалася в судове засідання обов`язковою. Проте, представник, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, правом участі в судових засіданнях жодного разу не скористався.

Представник відповідача – адвокат Пелюшок Л.О. в судовому засіданні та у додаткових поясненнях від 09.12.25р. проти позову заперечує, вважаючи їх безпідставними, вказуючи, що Хмельницьким міськрайонним судом розглянута справа №673/696/23 за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 117 108,55 грн., які згідно розрахунку нараховано за період з 31.01.20р. по 22.01.23р. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 05.03.24р. у позові відмовлено.

Таким чином, представник відповідача звертає увагу суду на те, що у вищевказаному рішенні від 05.03.24р., яке набрало законної сили та позивачем в апеляційному порядку не оскаржувалося, Хмельницький міськрайонний суд встановив відсутність між АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 саме кредитних зобов`язань за договором від 31.01.20р., вказавши, що ознайомлення та підписання ОСОБА_1 паспорта споживчого кредиту не означає укладення кредитного договору та дотримання його форми, оскільки в паспорті не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Також, суд констатував існування між сторонами відносин зобов`язального характеру, відповідно до оферти від 30.01.20р., за якою встановлено кредитний ліміт 200 000 грн. та відсоток 39,99% річних. Водночас, суд вказав на відсутність правових підстав для списання відсотків, комісій та інших платежів по рахунку, з огляду на відсутність доказів щодо погодження Позичальником права Банку на договірне списання зазначених сум.

Відповідач зазначає, що позивач при зверненні із даним позовом змінив лише суму заборгованості та строк, за який вона нарахована а саме: з 31.01.20р. по 12.12.24р., тобто позовні вимоги по даній справі вже включені вимоги за період з 31.01.20 по 22.01.23р., в задоволенні яких відмовив Хмельницький міськрайонний суд у рішенні від 05.03.24р. При цьому, жодних нових доказів на підтвердження обґрунтованості цих вимог, на думку відповідача, позивачем не подано.

Крім того, відповідач заперечує твердження позивача, в частині того, що оферта на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії №631351016 свідчить про укладення кредитного договору, оскільки, на думку відповідача, така оферта є лише пропозицією Позичальника укласти з ним угоду про обслуговування кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк». Проте, самого Договору про банківське обслуговування та акцепту на вказану оферту відповідач так і не отримав, відсутній також Додаток 4, про який вказано в розділі ІV оферти, та в якому мало би бути узгоджено сторонами дату сплати обов`язкового мінімального платежу та інші умови, вказані в оферті, зокрема, умови, які б визначали стягнення відсотків та комісій.

З огляду на вищезазначене, відповідач стверджує, що банком не доведено, що він прийняв пропозицію відповідача укласти договір на умовах визначених в оферті від 30.01.23р. і що таке прийняття є повним та безумовним, та що не були запропоновані зміни чи доповнення до запропонованих умов, що б свідчило про відмову від пропозиції укласти договір та відповідно надіслання банком іншої пропозиції укласти договір на інших умовах.

Так, відповідач вказує, що згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 сума фактично отриманих відповідачем коштів склала 93 194,27 грн. Однак, позичальником було повернуто банку кошти в сумі 99 808,3 грн., тому на дату звернення заборгованість у відповідача перед Банком відсутня.

Позивач у додаткових поясненнях від 15.01.26р. проти тверджень відповідача заперечує, вказуючи, що у справі №673/696/23 та у справі №673/370/25 різні періоди виникнення заборгованості, оскільки кредитні відносини є триваючими, то відмова у стягненні заборгованості за попередній період не припиняє зобов`язання Позичальника повернути кошти та не звільняє його від відповідальності у майбутньому.

Вказує, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 05.03.24р. відмовлено в позові на основі поданих доказів, проте, сам кредитний договір недійсним чи неукладеним судом не визнавався. Відмова у стягненні заборгованості за певний період через недоведеність її розміру або складових (наприклад комісій) не означає, що відповідач звільняється від обов`язку повернути тіло кредиту, тому подаючи даний позов, позивач реалізує своє конституційне право на судовий захист.

Зазначає, що підписанням оферти на укладення договору, відповідач погодився на умови кредитування, волевиявлення сторін зафіксоване в оферті та реалізоване через фактичні дії (видачу та використання коштів).

Звертає увагу, що умови банківського обслуговування, до яких приєднався відповідач, передбачають право банку на договірне списання коштів з рахунку клієнта для погашення простроченої заборгованості. При цьому, вказує на платність користування грошима та посилається на приписи ст.534 ЦК України, відповідно до яких встановлено черговість погашення кредитної заборгованості, яка спочатку погашає проценти, а лише потім тіло кредиту, тому розрахунок відповідача згідно якого всі кошти йшли на погашення виключно тіла кредиту в сумі 99 808,3 грн., вважає неспроможним.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ст.81 ЦПК).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що 30.01.20р. ОСОБА_1 (Позичальником) підписано оферту (анкету-заяву) на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631351016 із АТ «Альфа Банк» (на час вирішення спору – Сенс Банк надалі - Банк), за умовами якої Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі у сумі, строки та на умовах, передбачених Кредитним договором. Також, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, що Позичальник ознайомився із паспортом кредиту та підписав його.

Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

З огляду на вищезазначене, судом приймається до уваги, що зобов`язальним правовідносинам сторін по даній справі, що виникли згідно оферти від 30.01.20р. вже надавалася правова оцінка Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області в межах справи №673/696/23, предметом спору по якій була заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №631351016 від 30.01.20р. в сумі 117 108,55 грн., що виникла за період з 30.01.20р. по 22.01.23р. Рішенням суду від 05.03.24р. відмовлено у стягненні вказаної заборгованості.

При цьому, Хмельницьким міськрайонним судом в межах справи №673/696/23 встановлено факти, які є преюдиційними щодо даного спору, а саме: констатовано, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним), між банком та відповідачем склались відносини зобов`язального характеру, відповідно до оферти від 30.01.2020 року, за якою встановлено кредитний ліміт 200000 грн. та відсоток за користування 39,99 % річних. Суд у справі №673/696/23 дійшов висновку про відсутність правових підстав для списання з відповідача сум відсотків, комісій та інших платежів банком через відсутність письмового погодження (доручення) Позичальником такого права банку на договірне списання зазначених сум. Загальна сума списаних комісій за період з 29.02.2020 року по 30.11.2022 року становить 25 394,43 грн. Загальна сума списаних відсотків 83 529,21 грн.

Оскільки у рішенні суду по справі №673/696/23 встановлено, що в оферті (заяві-анкеті), підписаній відповідачем, не визначено конкретного порядку, строків нарахування та списання відсотків й комісії, відтак, зарахування всіх здійснених відповідачем платежів по даному договору на погашення тіла кредиту є правомірним.

Згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 сума фактично отриманих відповідачем коштів станом на 25.02.22р. склала 93 194,27 грн. Однак, позичальником станом на 25.02.22р. було повернуто банку кошти в сумі 99 808,3 грн., тому на дату звернення заборгованість у відповідача перед Банком за тілом кредиту відсутня.

Правова оцінка, надана судом умовам договору у справі №673/696/23, є обов`язковою для даного судового розгляду. Позивачем у нинішній справі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що після ухвалення рішення у справі №673/696/23 між сторонами було укладено будь-які додаткові угоди чи відбулася зміна умов кредитування щодо визначення порядку та строків нарахування відсотків і комісії.

Твердження позивача про те, що справа №673/696/23 вирішувалася на підставі інших доказів, суд визнає неспроможним, з огляду на те, що закріплений в ст.13 ЦПК України, принцип диспозитивності вказує на необхідність подання доказів на підтвердження своїх вимог саме стороною, яка звертається з позовом, а відтак, і ризики відмови в позові через неподання таких доказів несе саме позивач. Отже, всі докази на підтвердження кредитної заборгованості ОСОБА_1 за договором від 30.01.20р. повинні були подаватися позивачем саме в межах справи №673/696/23, а їх неподання не повинно ставати підставою для ініціювання нового позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що заборгованість за тілом кредиту Відповідачем повністю сплачена, а підстави для нарахування та стягнення відсотків та комісії відсутні з огляду на правові висновки та обставини, встановлені у рішенні Хмельницького міськрайонного суду по справі № 673/696/23, що має преюдиційне значення, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За правилами ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 264-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05.10.26 року

Позивач: Акціонерне товариство «СЕНС - БАНК», місце знаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Суддя: Л. В. Грицишина