Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №607/9915/24 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 Справа №607/9915/24 Провадження №3-в/607/82/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Царук І.М., розглянувши подання т.в.о. начальника Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Шмиглика М.І. про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у вигляді арешту, накладеного постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.07.2024 у справі №607/9915/24, у зв`язку із закінченням строків давності,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2026 т.в.о. начальника Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Шмиглик М.І. звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з поданням про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у вигляді арешту, накладеного постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.07.2024 у справі №607/9915/24, у зв`язку із закінченням строків давності виконання вказаного судового рішення.

Подання обґрунтоване тим, що 15.08.2024 для забезпечення виконання накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді арешту до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області надійшла постанова судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.07.2024 у справі №607/9915/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. ст. 173, 185 КУпАП.

У поданні зазначено, що під час виконання вказаної постанови за місцем проживання ОСОБА_1 жодного разу не виявлено, про що дільничними офіцерами поліції Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області складено рапорти від 17.10.2024, 21.10.2024, 11.11.2024, 09.12.2024 та 10.12.2024. Крім того встановлено, що відповідно до ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.08.2024 у справі №607/20018/21 щодо ОСОБА_1 було скасовано звільнення від відбування покарання та його направлено для відбування покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

Враховуючи викладене, відсутність фактів ухилення ОСОБА_1 від відбування накладеного на нього адміністративного стягнення, а також неприпустимість безстроковості виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення, оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності як складової верховенства права, а також приймаючи до уваги, що з моменту накладення постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.07.2024 на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді арешту пройшло більше двох років, начальник т.в.о. начальника Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_2 , посилаючись на положення ст. 304 КУпАП та ст. 80 КК України, просить суд звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у вигляді арешту, накладеного постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.07.2024 у справі №607/9915/24, у зв`язку із закінченням строків давності виконання вказаного судового рішення.

Особа, відносно якої розглядається подання – ОСОБА_1 та представник Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області в судове засідання не з`явилися, із заявами про відкладення розгляду даного подання до суду не зверталися.

Дослідивши матеріали подання та судової справи №607/9915/24, суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Встановлено, що постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.07.2024 у справі №607/9915/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 173, 185 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, у виді адміністративного арешту на строк 3 доби. Вказана постанова суду набрала законної сили 05.08.2024, була звернута до виконання 06.08.2024 та надійшла до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області для забезпечення її виконання 15.08.2024.

Порядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень регулюється розділом V КУпАП. Відповідно до частин першої, другої статті 300 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України, а орган Національної поліції забезпечує виконання постанови про адміністративний арешт у порядку, встановленому законами України.

За змістом статті 303 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення не підлягає виконанню, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Водночас наведена норма визначає строк саме для звернення постанови до виконання та не встановлює граничного строку її безпосереднього виконання після своєчасного направлення до уповноваженого органу.

Відповідно до статті 304 КУпАП питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову. Згідно зі статтею 305 КУпАП контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.

Разом із тим системний аналіз наведених положень КУпАП свідчить, що Кодекс, установлюючи строк для звернення постанови про накладення адміністративного стягнення до виконання, не визначає граничного строку її фактичного виконання у випадку, коли така постанова була своєчасно направлена та прийнята уповноваженим органом до виконання. За таких обставин невизначеність кінцевих часових меж виконання постанови про застосування адміністративного арешту потребує оцінки з урахуванням принципу верховенства права та його складової — принципу правової визначеності.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі № 17-рп/2010 зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5 рп/2005 вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).

Крім того, Конституційний Суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Наведений підхід узгоджується також із практикою Європейського суду з прав людини, який у справах, що стосуються позбавлення свободи, послідовно наголошує на необхідності дотримання принципу юридичної визначеності та належної якості закону, який має бути достатньо чітким і передбачуваним у своєму застосуванні.

При цьому статтею 80 КК України передбачено інститут звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Зокрема, зазначеною нормою встановлено дворічний строк у разі засудження особи до покарання, менш суворого, ніж обмеження волі, що свідчить про закріплення законодавцем принципу обмеженості у часі виконання судових рішень, пов`язаних із застосуванням до особи заходів державного примусу.

З огляду на викладене, беручи до уваги характер адміністративного арешту як адміністративного стягнення, безпосередньо пов`язаного з обмеженням особистої свободи, а також виходячи з принципів верховенства права, правової визначеності та пропорційності, суддя вважає, що за відсутності у КУпАП спеціальної норми, яка встановлювала б граничний строк фактичного виконання своєчасно звернутої до виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, такий строк не може бути необмеженим у часі, а тому, враховуючи правове регулювання, передбачене статтею 80 КК України, як орієнтира для визначення допустимих часових меж виконання судового рішення, пов`язаного з обмеженням особистої свободи, суддя доходить висновку, що такий строк не може перевищувати двох років.

Таким чином, системний аналіз наведених положень КУпАП у взаємозв`язку з конституційними засадами верховенства права і правової визначеності, з урахуванням зазначеного законодавчого регулювання та наведеної судової практики, дає підстави для висновку, що граничний строк фактичного виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту підлягає обчисленню з дня набрання такою постановою законної сили та не може перевищувати двох років. Оскільки постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.07.2024 у справі №607/9915/24 набрала законної сили 05.08.2024, граничний строк її фактичного виконання закінчився 05.08.2026.

Враховуючи, що постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.07.2024 у справі №607/9915/24, яка набрала законної сили 05.08.2024, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 173, 185 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді арешту строком на три доби, зазначена постанова була своєчасно звернута до виконання і прийнята до виконання Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області, однак до закінчення визначеного вище граничного строку фактично виконана не була, суддя доходить висновку, що подальше її виконання в частині накладеного адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту не узгоджується із принципами верховенства права та правової визначеності.

З таких підстав, подання начальника Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Шмиглика М.І. про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, накладеного на нього постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.07.2024 у справі №607/9915/24, у зв`язку із закінченням строків давності виконання вказаного судового рішення підлягає задоволенню, виконання постанови в частині адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту — припиненню, а ОСОБА_1 — звільненню від відбування зазначеного адміністративного стягнення.

Керуючись ст. ст. 300, 303-305 КУпАП, ст. 80 КК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Подання начальника Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Шмиглика М.І. про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у вигляді арешту, накладеного на нього постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.07.2024 у справі №607/9915/24, у зв`язку із закінченням строків давності виконання вказаного судового рішення – задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у вигляді арешту строком 3 (три) доби, накладеного постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.07.2024 у справі №607/9915/24 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 173, 185 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення.

Постанова оскарженню не підлягає.

СуддяІ. М. Царук