Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №607/19945/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 Справа №607/19945/26 Провадження №1-кп/607/1910/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальне провадження №12026211040001185, дані про яке 22.08.2026 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , із базовою середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, учасника бойових дій, який є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, раніше не судимого, РНОКПП: НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. При цьому, згідно з ч. 10 ст. 62 цього ж Закону поліцейський користується повноваженнями, передбаченими цим законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.

21.08.2026 о 20 год. 00 хв. інспектор взводу №2 роти №4 УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_6 спільно з поліцейським взводу №2 роти №4 УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції ОСОБА_7 заступили на чергування в складі екіпажу “Юпітер-101” у форменому одязі із спецзасобами та табельною вогнепальною зброєю.

22.08.2026 близько 03 год. 50 хв. під час патрулювання на службовому автомобілі по вул. С. Будного в м. Тернополі ними був виявлений автомобіль марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 , поруч з якою сидів ОСОБА_3 . Після зупинки вказаного транспортного засобу та встановлення факту керування зазначеним автомобілем без діючого полісу страхування, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 розпочали складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_8 . В цей момент, ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, почав поводити себе зухвало та агресивно по відношенню до працівників поліції, а також у грубій формі почав висловлювати своє невдоволення їх діями, нецензурно лаятися в сторону останніх. На неодноразові законні вимоги працівників поліції припинити таку протиправну поведінку, ОСОБА_3 не реагував та продовжував висловлюватися нецензурною лайкою у сторону ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Під час цього, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на висловлення погрози насильством щодо працівників правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ними своїх службових обов`язків.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 22.08.2026 близько 03 год. 51 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи по вул. С. Будного в м. Тернополі поблизу буд. №14, усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівники правоохоронного органу, а саме інспектор взводу №2 роти №4 УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_6 та поліцейський взводу №2 роти №4 УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції рядовий поліції ОСОБА_7 , висловив в їх сторону погрозу фізичною розправою (насильством) та вбивством, а також заподіянням тілесних ушкоджень близьким родичам правоохоронців, шарпав за одяг останніх.

В результаті злочинної діяльності ОСОБА_3 порушено суспільні відносини, які забезпечують нормальну законну діяльність органів державної влади, особисту недоторканість інспектора взводу №2 роти №4 УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_6 та поліцейського взводу №2 роти №4 УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_7 під час виконання ними своїх службових обов`язків, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 1993 року з відповідними змінами.

За таких обставин, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, тобто у погрозі насильством щодо працівника правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, за викладених в обвинувальному акті обставин, визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, від дачі показів відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що пробачив обвинуваченому ОСОБА_3 за вчинені ним дії та просив призначити останньому несуворе покарання.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись заслуховуванням пояснень потерпілого ОСОБА_6 з приводу міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 та дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 , а також стосуються речових доказів. При цьому суд з`ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту обставин, які ніким не оспорюються, з`ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, заслухавши пояснення потерпілого ОСОБА_6 з приводу міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 та дослідивши документи, що характеризують особу обвинуваченого, а також стосуються речових доказів, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, при викладених в обвинувальному акті обставинах, доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 345 КК України, як погроза насильством щодо працівника правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням наведених положень законодавства, при призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно з ч. 4 ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, є учасником бойових дій та особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, не перебуває на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога.

Окремо суд враховує й позицію щодо покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , висловлену потерпілим ОСОБА_6 у судовому засіданні, яка не може бути залишена без належної уваги та оцінки суду і безумовно підлягає врахуванню в сукупності з усіма іншими обставинами, які суд повинен врахувати при призначенні покарання у відповідності до приписів закону про кримінальну відповідальність.

З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання передбачене санкцією ч. 1 ст. 345 КК України у виді пробаційного нагляду на мінімальний строк, визначений для такого виду покарання положеннями ч. 4 ст. 59-1 КК України, з покладенням на обвинуваченого передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України обов`язків.

Підстав для застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов за яких, норми, передбачені даною частиною статті можуть бути застосовані.

Суд також не знаходить підстав для призначення ОСОБА_3 за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, іншого, передбаченого санкцією вказаної частини статті покарання у виді виправних робіт, оскільки з огляду на ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність обставини, яка обтяжує його покарання, вважає його таким, що не призведе до виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень та не відповідатиме меті покарання.

Крім того суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_3 за вчинення ним вказаного кримінального правопорушення інших покарань, а саме у виді обмеження волі або позбавлення волі, які також передбачені санкцією інкримінованої обвинуваченому частини статті, оскільки такі, на переконання суду, будуть явно несправедливими через надмірну суворість, зважаючи на дані особу обвинуваченого, його щире каяття у вчиненому та наявність обставини, яка пом`якшує його покарання. При цьому суд також враховує наявність у ОСОБА_3 інвалідності ІІ групи внаслідок війни.

На переконання суду, покарання у виді пробаційного нагляду, яке полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства, з покладенням на обвинуваченого передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України обов`язків буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, у тому числі проти авторитету органів державної влади, та відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Окрім цього, судом встановлено, що згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22.08.2026, ОСОБА_3 було затримано уповноваженою службовою особою слідчого відділу Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області 22.08.2026 о 05 год. 49 хв. та згідно з ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.08.2026 у справі №607/18334/26 відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у певний період доби, у зв`язку з чим ОСОБА_3 на підставі п. 2 ч. 3 ст. 202 КПК України звільнено з-під варти.

Таким чином, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 перебував під вартою з 22.08.2026 по 24.08.2026, на підставі підпункту а-1 п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, у строк призначеного покарання за даним вироком обвинуваченому ОСОБА_3 слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні пробаційного нагляду.

За змістом статей 369, 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення, в тому числі запобіжних заходів до набрання вироком законної сили, та мотиви його ухвалення.

Враховуючи, що на даний час у цьому кримінальному провадженні відсутні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, суд не вбачає підстав для прийняття рішення про застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання даним вироком законної сили.

Судом також встановлено, що у даному кримінальному провадженні захід забезпечення у вигляді арешту майна не застосовувався, цивільний позов не пред`являвся, процесуальні витрати, зокрема пов`язані із залученням експертів, відсутні.

Долю електронних документів слід вирішити в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України в період пробаційного нагляду покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою ОСОБА_3 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Початок строку відбування покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в строк призначеного судом покарання ОСОБА_3 зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 22.08.2026 по 24.08.2026 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні пробаційного нагляду.

На підставі ч. 9 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили, електронні документи – відеозаписи, які зберігаються на носіях інформації у вигляді DVD-R дисків, залишити при матеріалах кримінального провадження №12026211040001185 від 22.08.2026.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддяОСОБА_1