Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №944/4749/26 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/4749/26

Провадження №1-кп/944/1592/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яворові кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026140110004513 від 12.05.2026, про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.В?язова Жовківського району Львівської області, українця, громадянина України, з середньо спеціальною освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України,

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Обвинувачений ОСОБА_5 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи намір ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 25.04.2026 самостійно залишив територію лікувального закладу Першого територіального медичного об?єднання міста Львова та не повернувся на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_1 до 17.06.2026 до моменту встановлення його місця знаходження працівниками відділу поліції №2 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області, чим вчинив нез?явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України.

Позиція сторін кримінального провадження.

Прокурор підтримала висунуте ОСОБА_5 державне обвинувачення у суді у повному обсязі, просила визнати ОСОБА_5 винним за ч.5 ст. 407 КК України та враховуючи особу обвинуваченого, призначити йому покарання у мінімальному розмірі передбаченому санкцією статті обвинувачення у виді п`яти років позбавлення волі.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 після роз`яснення суті обвинувачення в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч.5 ст. 407 КК України свою вину визнав та дав суду показання, що дійсно був мобілізований та скерований на лікування у медичний заклад до м.Львова. Медичний заклад залишив самовільно та не повернувся на військову службу. Має вади зору, у зв`язку з чим лікувався до мобілізації.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні просив при обранні обвинуваченому покарання врахувати його особу, та обрати мінімальне покарання в межах санкції статті за вчинене кримінальне правопорушення із звільненням від покарання з встановленням іспитового строку відповідно до ст. 75 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, оцінка та мотиви суду.

Суд, заслухавши та перевіривши в судовому засіданні пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 , документи, вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

Вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України стверджується такими доказами:

-Витягом наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) №113 від 23.04.2026 з якого вбачається, що солдата ОСОБА_5 призваного по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 з 23.04.2026 зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення, а з 24.04.2026 на продовольче забезпечення та призначено на посаду розвідника-номера обслуги 2 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 .

-Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) №113 від 24.04.2026 солдат ОСОБА_5 , призваний по мобілізації, розвідник-номера обслуги 2 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти 24.04.2026 вибув у Перше територіальне медичне об?єднання міста Львів на лікування.

-Як вбачається з витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) №117 від 27.04.2026 солдат ОСОБА_5 , призваний по мобілізації, розвідник-номера обслуги 2 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти вважається таким, що не прибув з лікування та самовільно залишив частину з 25.04.2026.

-З рапорту про факт самовільного залишення військової частини військовослужбовцем військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 ( ППД АДРЕСА_2 ) ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 » солдатом ОСОБА_5 ( без зброї) ординатора евакуаційного відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом медичної служби ОСОБА_6 вбачається, що під час перевірки з лікувальним закладом 25.04.2026 було виявлено відсутність ( самовільне залишення військової частини) розвідника-номера обслуги 2 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 , який знаходився на стаціонарному лікуванні з 23.04.2026 у Комунальне некомерційне підприємство «1 територіальне медичне об?єднання м.Львова». Пошукові заходи позитивних результатів не дали, місце знаходження військовослужбовця невідоме.

- Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) №269 -АД від 27.04.2026 призначено службове розслідування для уточнення причин та умов, які сприяли самовільному залишенню військової частини солдатом ОСОБА_5 , що стверджується витягом з даного наказу.

- Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) №249 -ОД від 08.05.2026 та акту №9425 службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_5 розвідник-номера обслуги 2 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 з 25.04.2026 по теперішній час.

- Згідно з медичною характеристикою ОСОБА_5 придатний до військової служби, діагноз: складний гіперметропічний астегматизм. На підставі статті 30В графи ІІ Розкладу хвороб - непридатний до служби на підводних човнах, надводних короблях, морській піхоті, ДШВ, спеціальних спорудах, водолазом-глибоководником, акванавтом, підрозділах спеціального призначення.

Кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого та призначення покарання

Оцінюючи зібрані по справі докази, з врахуванням принципу змагальності та критерію «поза розумним сумнівом», суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в обсязі пред`явленого обвинувачення є доведеною повністю.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 407 КК України є вірною, оскільки він, будучи військовослужбовцем, не з?явився вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке з урахуванням положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та щире каяття, як обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та приходить до висновку, що покарання слід обрати в межах санкції статті, за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення, у виді позбавлення волі, що буде достатнім покаранням для виправлення та перевиховання ОСОБА_5 .

На переконання суду, призначене покарання у виді реального позбавлення волі є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого, слугуватиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності й справедливості кримінального судочинства, а також розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст. 75 КК України при засудженні за кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану суд не може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання засудженого з випробуванням.

Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 обчислювати з дня фактичного взяття під варту, тобто з 17.06.2026.

Суд вважає необхідним відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 17.06.2026 до дня набрання вироком законної сили включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 слід залишити до часу набрання вироком законної сили.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 370, 373-374, 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п?ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з часу його фактичного затримання, тобто з 17.06.2026.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 17.06.2026 до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1