Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №520/15327/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 р.Справа № 520/15327/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.08.26 по справі № 520/15327/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неврахування заробітної плати за період страхового стажу з 01.01.2004 по 05.08.2013 рр. ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та здійснити виплату пенсії по інвалідності з 31.03.2025, ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період страхового стажу з 01.01.2004 по 05.08.2013 pp.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області після проведеного перерахунку виплатити недоотриману пенсію по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період страхового стажу з 01.01.2004 по 05.08.2013 рр. з моменту звернення до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії від 25.05.2023 року;

- стягнути витрати на правову допомогу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неврахування заробітної плати за період страхового стажу з 01.01.2004 по 05.08.2013 рр. ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 31.03.2025 ОСОБА_1 з урахуванням архівних довідок про заробітну плату № С-38 від 16.05.2023 за період страхового стажу з 01.01.2004 по 05.08.2013 pp.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області після проведеного перерахунку виплатити недоотриману пенсію по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період страхового стажу з 01.01.2004 по 05.08.2013 рр. з моменту звернення до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії від 25.05.2023 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4750,00 грн. (чотири тисячі сімсот п`ятдесят 00 копійок).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. Вказав, що на виконання рішення суду від 01.11.2023 у справі №440/12438/23 ОСОБА_1 призначено пенсію з 01.04.2024 з урахуванням стажу роботи з 01.01.2004 по 05.08.2013 у визначеному судом порядку та без урахування заробітної плати за період страхового стажу з 01.01.2004 по 05.08.2013, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості щодо нарахованої ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заробітної плати / доходу, грошового забезпечення та відповідно сплачених страхових внесків за період з вересня 2002 року по серпень 2013 року були відсутні.

В подальшому, оскільки станом на 2025 рік, згідно відомостей електронної пенсійної справи Позивача, наявна інформація з Реєстру застрахованих осіб про сплату внесків, позивач має право подати заяву про перерахунок пенсії із зарахуванням заробітної плати з 01.01.2004 по 05.08.2013 до територіального органу Пенсійного фонду України відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

Вказує на дискреційність повноважень. Також вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними зі складністю справи та можливим об`ємом виконаних фахівцем у галузі права робіт, часом витраченим на виконання відповідних робіт та їх обсягом.

Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

Відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі положень пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі №440/12438/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01.01.2004 по 05.08.2013 згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 01.08.1995.

На виконання рішення суду від 01.11.2023 у справі №440/12438/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_1 призначено пенсію з 01.04.2024 з урахуванням стажу роботи з 01.01.2004 по 05.08.2013 без урахування заробітної плати за період страхового стажу з 01.01.2004 по 05.08.2013.

В позовній заяві позивачем зазначено, що 31.03.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області з заявою щодо проведення перерахунку пенсії по інвалідності, включивши у розрахунок визначення пенсії період роботи з 01 січня 2004 року по 05 серпня 2013 року.

Разом із заявою про перерахунок пенсії від 31.03.2025 року позивачем надавались архівні довідки № С-38 від 16.05.2023 про нарахування заробітної плати за вищезазначений період в Державній податковій службі в Харківській області.

Листом №9705-10218/C-03/8-2000/25 від 07.04.2025 ГУ ПФУ в Харківській області відмовило у здійсненні відповідного перерахунку та зазначило, що на виконання рішення суду від 01.11.2023 у справі №440/12438/23 позивачу призначено пенсію з 01.04.2024 з урахуванням стажу роботи з 01.01.2004 по 05.08.2013 у визначеному судом порядку, яка фактично виплачується з червня 2024 та нараховано кошти за минулий період з 01.04.2024 по 31.05.2024 у розмірі 5450,00 грн.. Пенсія за період з 01.04.2024 по 31.05.2024 у розмірі 5450,00 грн. нарахована до виплати у червні 2024. Таким чином, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі №440/12438/23 виконано в межах покладених повноважень та у визначеному законом порядку.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що органом пенсійного забезпечення безпідставно не враховано позивачу заробітну плату згідно з архівними довідками №С-38 від 16.05.2023 про заробітну плату за періоди роботи.

Обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ГУ ПФУ у Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 31.03.2025 ОСОБА_1 з урахуванням архівних довідок про заробітну плату № С-38 від 16.05.2023 за період страхового стажу з 01.01.2004 по 05.08.2013 та після проведеного перерахунку виплатити недоотриману пенсію по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період страхового стажу з 01.01.2004 по 05.08.2013 з моменту звернення до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії від 25.05.2023.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст.5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

У силу п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

В силу приписів ч.1 ст.66 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування” нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно з ч.1 ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Отже, заробітна плата для обчислення пенсії враховується за увесь час, починаючи з 01.07.2000, та, за бажанням пенсіонера, за будь-які 60 місяців страхового стажу підряд за періоди до 01.07.2000. Тобто, на підставі довідок про заробітну плату (підтверджених первинними документами) враховується заробітна плата за будь-які 5 років страхового стажу до 01.07.2000.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), визначено перелік документів, необхідних для призначення та перерахунку пенсії за віком.

Згідно з пп.3 п.2.1 зазначеного Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до п.2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.

Як передбачено ч.3 ст.44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з п.4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

З огляду на зазначене, у розглядуваному випадку саме органи Пенсійного фонду України мають право перевіряти обґрунтованість видачі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії та достовірність відомостей, зазначених у таких довідках.

У справі, що розглядається, спір фактично виник щодо обчислення позивачу пенсії за віком з урахуванням довідок № С-38 від 16.05.2023 про заробітну плату за період з 01.01.2004 по 05.08.2013.

Відмовляючи позивачу у врахуванні заробітної плати для обчислення пенсії по інвалідності, відповідач посилався на відсутність в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості щодо нарахованої ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заробітної плати / доходу, грошового забезпечення та відповідно сплачених страхових внесків за період з вересня 2002 року по серпень 2013 року.

У статті 1 Закону № 1058-ІV наведено наступні визначення:

пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Отже, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Таким чином, зі статті 20 Закону № 1058-ІV слідує, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

Як вбачається з матеріалів справи, разом із заявою про призначення пенсії по інвалідності позивач надавав пенсійному органу довідки № С-38 від 16.05.2023, виданих Комунальним підприємством "Міський архів", у яких зазначено суми заробітку позивача за період роботи з 01.01.2004 по 05.08.2013 в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Харкова, Західній об`єднаній Державній податковій інспекції м. Харкова. Довідки видані на підставі особових рахунків працівників за 2002-2013 роки.

Полтавський окружний адміністративний суд у рішенні від 01.11.2023 у справі №440/12438/23 зауважив, що за висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 02.08.2022 у справі №560/4616/20, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

За загальним правилом, несвоєчасна сплата (несплата) підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Колегія суддів враховує, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду 01.11.2023 у справі №440/12438/23, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2024, позивачу з 01.04.2024 проводиться нарахування та виплата пенсії по інвалідності з урахуванням періоду роботи в Державних податкових інспекціях з 01.01.2004 по 05.08.2013.

Водночас для обчислення пенсії не врахована заробітна плата в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Харкова, Західній об`єднаній Державній податковій інспекції м. Харкова з 01.01.2004 по 05.08.2013, що не заперечується відповідачем.

У подібних правовідносинах Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 1 січня 2004 року не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Також Верховний Суд сформував висновок про те, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 28.05.2021 у справі №591/3839/16-а, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, від 27.02.2022 у справі №620/3754/18, від 11.10.2023 у справі №340/1454/21, від 27.02.2026 у справі №620/14565/24.

Також, колегія суддів зазначає, що Архівні довідки № С-38 від 16.05.2023 про заробітну плату ОСОБА_1 не викликають сумнівів з приводу факту роботи позивача на зазначених підприємствах та сум нарахованої заробітної плати, відповідно підтверджують обставини працевлаштування позивача та отримання заробітної плати за період з 01.01.2004 по 05.08.2013.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, оскільки позивач не повинен відповідати за питання належної сплати страхових внесків, колегія суддів не знаходить обґрунтованих підстав для неврахування архівних довідок про заробітну плату № С-38 від 16.05.2023, КП "Міський архів" за період роботи з 01.01.2004 по 05.08.2013 в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Харкова, Західній об`єднаній Державній податковій інспекції м. Харкова, та погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Харківській області щодо неврахування заробітної плати за період страхового стажу з 01.01.2004 по 05.08.2013 ОСОБА_1 .

Щодо твердження відповідача про дискреційність повноважень суд зазначає, що дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган у силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку.

Водночас не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо витікає з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У спірних правовідносинах нормами чинного законодавства не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб`єкта владних повноважень, а тому ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам, буде зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 31.03.2025 ОСОБА_1 з урахуванням архівних довідок про заробітну плату № С-38 від 16.05.2023 за період страхового стажу з 01.01.2004 по 05.08.2013 та зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області після проведеного перерахунку виплатити недоотриману пенсію по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період страхового стажу з 01.01.2004 по 05.08.2013 з моменту звернення до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про призначення пенсії від 25.05.2023.

Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо доводів апеляційної скарги ГУ ПФУ в Харківській області про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 4 750, 00 грн на користь позивача, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст. 134 КАС України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, питання можливості зменшення розміру витрат на правничу допомогу неодноразово досліджувався Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом.

Аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дає підстави для висновку, що такі документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених стороною на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 5 ст. 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічних висновків також дійшла Велика Палата в додатковій постанові у справі №910/12876/19.

Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21.

Як установлено з матеріалів справи між Адвокатським об`єднанням «Захист» в особі адвоката Сабадирь В.О. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання адвокатських послуг № 23/1 від 21.01.2025. Згідно з п. 3.1 Договору плата за надання послуг та порядок розрахунків, Клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському об`єднанню вартість юридичних послуг (гонорар) надається, у порядку та строки, визначені Договором.

Згідно з актом виконаних робіт від 21.01.2025 за договором про надання адвокатських послуг № 23/1 від 21.01.2025 адвокатом були надані адвокатські послуги: первісна консультація; аналіз судової практики; формування правової позиції по справі; формування та направлення вихідної кореспонденції; консультація клієнта з питання збору доказових матеріалів; контроль ходу судового розгляду; отримання, правовий аналіз та опрацювання вхідної кореспонденції; підготовка наступних процесуальних документів: підготовка позовної заяви до суду - 4 750 грн.

Водночас, зважаючи на предмет спору, складність цієї справи, яка не є складною та розглянута судом у письмовому провадженні, наданий адвокатом обсяг послуг у суді, затрачений ним час на надання таких послуг, критерій “неминучості” понесення визначеного адвокатом розміру правничої допомоги у цій справі, а також зважаючи на сталу судову практику щодо аналогічних спорів, апеляційний суд вважає що витрати на правничу допомогу, які визначені в заяві про стягнення витрат на правничу допомогу 4 750, 00 грн та задоволення таких витрат судом першої інстанції в повному розмірі, є не співмірними зі складністю адміністративної справи, обсягом та часом, витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку із чим достатнім та обґрунтованим розміром таких витрат є 3000 грн, що підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 317 КАС України рішення суду підлягає зміні в мотивувальній і резолютивній частинах у частині стягнення витрат на правничу допомогу; в решті вимог суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, правильно і повно встановив обставини справи, тому відповідно до ст. 316 КАС України рішення суду в цій частині необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 по справі № 520/15327/25 - змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків цієї постанови.

Викласти абзац 5 резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 в такій редакції:

"Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп."

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 по справі № 520/15327/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко