Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №440/1194/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р.Справа № 440/1194/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 27.05.26 року по справі № 440/1194/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" (далі – позивач, ТОВ "Славутич-Руда-Україна", товариство) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС в Полтавській області, відповідач, контролюючий орган, апелянт), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 10.10.2025 року № 00153260704, від 10.10.2025 року № 00153270704, від 10.10.2025 року № 00153280704.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року по справі № 440/1194/26 адміністративний позов ТОВ "Славутич-Руда-Україна" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 10.10.2025 № 00153260704, від 10.10.2025 № 00153270704, від 10.10.2025 № 00153280704.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ТОВ "Славутич-Руда-Україна" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 33 280,00 грн.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову.

В апеляційній скарзі відповідач, наполягаючи на правомірності податкового повідомлення-рішення від 10.10.2025 № 00153260704, не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що листи товариства, направлені кредитору та акти звірки взаємних розрахунків підтверджують визнання боргу й продовження строку позовної давності до 31.12.2028. Апелянт зазначає, що встановлена перевіркою кредиторська заборгованість у сумі 14 454 082,59 грн виникла за кредитним контрактом № 3 від 18.09.2008 з компанією “GARLIBAN ENTERPRISES LIMITED”, згідно з доповненням до якого кредит підлягав поверненню до 31.12.2013. На думку відповідача, оскільки у перевіряємому періоді товариство кредит не погашало, заборгованість, щодо стягнення якої сплив строк позовної давності, підлягала списанню з відображенням відповідного доходу.

Апелянт зазначає, що лист товариства від 29.03.2022 про неможливість транскордонного переказу валютних цінностей у зв`язку з воєнним станом не підтверджує зміни строку погашення кредиту. Зауважує, що додаткового графіка сторони не складали, змін до наявного графіка не вносили, доповнень до контракту не укладали. Контролюючий орган вважає, що лист потребував згоди іншої сторони або оформлення додаткової угоди, а акти звірки не є складовою частиною договору та не створюють прав і обов`язків. Посилання на воєнний стан і валютні обмеження, на думку апелянта, можуть пояснювати неможливість або ускладнення переказу коштів, проте не підтверджують належного продовження строку позовної давності та не звільняють платника від обов`язку достовірно відображати стан зобов`язань в обліку. При цьому, як наголошує ГУ ДПС, застосування положень Конвенції про позовну давність не означає автоматичного продовження строку у зв`язку з воєнним станом, та як відповідні обставини необхідно доводити за кожним контрактом окремо.

Крім того, апелянт зауважує, що суд приділив значну увагу кредитному контракту № 1 з компанією “GULOVA ENTERPRISES LIMITED”, хоча, за даними акта перевірки, станом на 01.01.2023 кредиторська заборгованість за цим контрактом була відсутня. Натомість сума 14 454 082,59 грн стосується контракту № 3 з компанією “GARLIBAN ENTERPRISES LIMITED”. Тому, висновки суду щодо контракту з GULOVA не спростовують розрахунків контролюючого органу за контрактом з GARLIBAN.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00153270704 відповідач зазначає, що за результатами перевірки встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ за березень 2025 року на 2 217 121 грн. Вказує, що суд помилково ототожнив загальний факт здійснення діяльності з будівництва та реалізації об`єктів котеджного містечка з використанням конкретних товарів, послуг і активів в оподатковуваних операціях. За доводами скарги, предметом донарахування за пунктом 198.5 ПК України є конкретні витрати та активи, щодо яких платник сформував податковий кредит, але використання яких у відповідних оподатковуваних операціях не підтверджено. Апелянт стверджує, що встановлений під час перевірки залишок на рахунку 151 “Капітальне будівництво” у сумі 11 085 606,07 грн, пов`язаний, зокрема, із зовнішніми мережами та під`їзними шляхами котеджного містечка. На думку апелянта, суд мав з`ясувати, чи були ці об`єкти реалізовані покупцям, чи включено їхню вартість до ціни конкретних оподатковуваних постачань та чи передані вони або планувалися до передачі на баланс інших організацій. ГУ ДПС вказує, що зовнішні мережі та під`їзні шляхи не реалізовувалися, фактично використовуються власниками котеджів, а доказів включення їхньої вартості до ціни реалізації будинків або передачі на баланс обслуговуючих організацій платник не надав. Також товариство не надало витребуваних під час перевірки документів щодо відображення відповідних сум на рахунку 151. Вказує, що посилання суду на продаж 15 об`єктів із 2011 року не спростовує висновків перевірки щодо конкретних активів і витрат, відображених на рахунку 151. Суд обмежився загальним висновком про господарський характер будівництва котеджного містечка, не з`ясувавши, чи були саме ці активи використані в оподатковуваних операціях та чи існували підстави для нарахування за ними компенсувальних податкових зобов`язань.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00153280704 апелянт зазначає, що наслідком встановленого перевіркою заниження податкових зобов`язань стало нескладення та нереєстрація в ЄРПН податкової накладної на компенсувальні податкові зобов`язання на суму ПДВ 2 217 121 грн, що стало підставою для застосування штрафної санкції в сумі 3 400 грн.

Апелянт заперечує твердження про незабезпечення участі представників товариства в розгляді заперечень на акт перевірки та вказує, що позивача було завчасно повідомлене про час розгляду, однак повітряна тривога у м. Полтава унеможливила проведення засідання комісії у визначений час. При цьому, зауважує, що згідно з підпунктом 86.7.3 пункту 86.7 статті 86 ПК України, відсутність належно повідомленого платника або його представника не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Зазначив, що апелянт фактично дослівно повторив свої заперечення на позов, не проаналізувавши оскаржуване рішення та не зазначивши, які саме обставини суд з`ясував неповно, які його висновки не відповідають обставинам справи і в чому конкретно полягає порушення норм процесуального права. Твердження про те, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження власних доводів позивач вважає безпідставним, оскільки матеріалами справи підтверджено надання до суду першої інстанції 38 документів, які було досліджено під час розгляду справи.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00153260704 позивач вважає помилковим висновок контролюючого органу про сплив строку позовної давності за кредитними контрактами № 1 від 20.05.2008 з компанією “GULOVA ENTERPRISES LIMITED” та № 3 від 18.09.2008 з компанією “GARLIBAN ENTERPRISES LIMITED”. Зокрема, товариство заперечує проти висновку, що строк позовної давності за контрактом із GARLIBAN сплив 31.12.2017, а непогашена частина кредиту в сумі 14 454 082,59 грн є безнадійною заборгованістю та безповоротною фінансовою допомогою. Вказує, що до закінчення строку позовної давності неодноразово визнавав свої зобов`язання перед кредиторами, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними документами, доповненнями до контрактів, підписаними з кредиторами актами звірки взаємних розрахунків за різні роки та листами від 29.03.2022, якими товариство підтвердило свої зобов`язання і повідомило про заборону транскордонного переказу валютних цінностей. Зокрема, щодо контракту з GARLIBAN позивач посилається на платежі, здійснені у 2017– 2022 роках, лист № 04/35 від 29.03.2022 та акти звірки, підписані за станом на 31.12.2022, 31.12.2023 і 31.12.2024. На думку позивача, кожне таке письмове визнання зобов`язання зумовлювало початок нового чотирирічного строку позовної давності відповідно до статті 20 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів. За останніми актами звірки, як вказує позивач, цей строк тривав до 31.12.2028.

Крім того, позивач стверджує, що нормами Цивільного Кодексу України передбачено переривання перебігу позовної давності внаслідок визнання боргу, продовження строків на час карантину та зупинення перебігу позовної давності в період дії воєнного стану. Неможливість погашати заборгованість у періоді, що перевірявся, позивач пояснює, зокрема, забороною транскордонних переказів, установленою постановою Правління НБУ № 18 від 24.02.2022. Водночас зауважує, що за умовами доповнень до кредитних контрактів вони діють до повного взаємного виконання сторонами зобов`язань, тому складати додаткові доповнення про зміну терміну дії контрактів сторони не повинні були.

Твердження апелянта про те, що суд не дослідив правовідносини за контрактом № 3 з GARLIBAN вважає таким, що спростовується рішенням суду та матеріалами справи. Товариство зазначає, що первинні документи, зокрема акти звірки, надавалися контролюючому органу із запереченнями на акт перевірки та зі скаргою на податкове повідомлення-рішення, однак не були належним чином досліджені. Оскільки строк позовної давності за кредитними контрактами, на переконання позивача, не минув, відповідна заборгованість не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою, а зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток є безпідставним.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 00153270704 та № 00153280704 позивач заперечує висновок про заниження податкових зобов`язань з ПДВ на 2 217 121 грн і, відповідно, про обов`язок скласти та зареєструвати зведену податкову накладну. Зазначає, що будівництво житлових і нежитлових будівель, будівельно-монтажні роботи та операції з нерухомим майном належать до видів його статутної діяльності; будівництво житлових і нежитлових будівель також зазначене серед видів економічної діяльності товариства. На підтвердження здійснення будівельної діяльності товариство посилається на отримані ліцензії, первинні облікові документи та документи щодо раніше збудованих об`єктів.

Стверджує, що в межах проекту котеджного містечка позивач господарським способом збудував 16 будинків із зовнішніми інженерними мережами й під`їзними шляхами та з 2011 року реалізував 15 об`єктів: сім об`єктів незавершеного будівництва і вісім будинків із господарськими будівлями. Витрати на будівництво накопичувалися за складовими “коробка”, “зовнішні та внутрішні роботи”, “зовнішні мережі та під`їзні шляхи”, а собівартість реалізованих об`єктів відносилася до витрат того звітного періоду, у якому визнано дохід. На думку позивача, будівництво та послідовна реалізація об`єктів підтверджують їх використання у господарській діяльності товариства.

Позивач зазначає, що у відповідь на запит контролюючого органу № 2 від 22.08.2025 надав пояснення та картку рахунку щодо залишку на субрахунку 151 “Капітальне будівництво”. Згідно з цією карткою, у перевірюваному періоді з 01.01.2023 до 31.03.2025 сальдо залишалося незмінним, а останні зміни за рахунком відбулися у 2021 році. Товариство також повідомляло, що зовнішні мережі та під`їзні шляхи окремо не реалізовувалися і після завершення всіх будівельних робіт будуть передані на баланс відповідних обслуговуючих організацій.

На переконання позивача, контролюючий орган не зазначив, які саме товари, послуги чи необоротні активи та в яких саме операціях поза межами господарської діяльності або для невиробничого використання були використані товариством. Саме існування об`єктів котеджного містечка та залишку на рахунку 151, на думку товариства, не доводить виникнення у березні 2025 року підстав для нарахування компенсувальних податкових зобов`язань за підпунктами “в” і “г” пункту 198.5 статті 198 ПК України. Позивач наголошує, що витрати на створення цих об`єктів здійснювалися поза періодом, за який проводилася перевірка, а податковий орган не довів факту їх використання в операціях, які не є господарською діяльністю платника. З огляду на це товариство вважає помилковими як донарахування ПДВ, так і застосування штрафу за нескладення та нереєстрацію податкової накладної.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції – скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Славутич-Руда-Україна" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 30267321) та є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

У період з 14.08.2025 по 22.08.2025 ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Славутич-Руда-Україна" з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складений акт № 12436/16-31-07-04-02/30267321 від 29.08.2025.

Перевіркою встановлено порушення:

1. п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), п.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (із змінами та доповненнями), п. 19 МСБО 18 "Дохід", п. 6 ПСБО 16 "Витрати", в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток в розмірі 20 425 210 грн., в тому числі за 2023 рік - 2417585 грн., 2024 рік - 6 595 890 грн., 1 квартал 2025 року - 20 425 210 грн.

2. п. 189.1 ст. 189 , п. 198.5 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2 217 121 грн., в тому числі березень 2025 року у сумі 2 217 121 грн.

3. п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме не виписано та не зареєстровано податкову накладну на загальну на суму 2 217 121 грн.

10.10.2025 на підставі акту перевірки № 12436/16-31-07-04-02/30267321 від 29.08.2025 ГУ ДПС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 00153260704 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2025 року в сумі 20 425 210 грн.;

- № 00153270704 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 771 401,25 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 2 217 121 грн., за штрафними санкціями в сумі 554 280,25 грн.;

- № 00153280704 про застосування штрафу за платежем податок на додану вартість в сумі 3400 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що товариство до закінчення строку позовної давності письмово визнавало свої зобов`язання за кредитними контрактами з компаніями “GULOVA ENTERPRISES LIMITED” та “GARLIBAN ENTERPRISES LIMITED”, що підтверджується листами товариства від 29.03.2022 та підписаними сторонами актами звірки взаємних розрахунків, зокрема станом на 31.12.2024. Застосувавши статтю 20 Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, суд дійшов висновку, що за кожним із контрактів новий чотирирічний строк позовної давності триває до 31.12.2028. Відтак суд визнав помилковим висновок контролюючого органу про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 20 425 210 грн.

Щодо донарахування ПДВ суд виходив із того, що будівництво котеджного містечка, зовнішніх мереж і під`їзних шляхів здійснювалося в межах господарської діяльності товариства, яке реалізувало частину збудованих об`єктів. При цьому відповідач не довів, які саме товари, послуги чи необоротні активи позивач використав в операціях, що не є його господарською діяльністю. За таких обставин суд визнав помилковими висновки контролюючого органу про донарахування 2 217 121 грн ПДВ та застосування штрафу за нереєстрацію податкової накладної.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.

Як передбачено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність — діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно, через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, згідно з підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України є безнадійною.

Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Таким чином, безнадійна заборгованість в податковому обліку як сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню, обліковується в бухгалтерському обліку та включається до складу оподатковуваного доходу.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Статтею 35 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов`язків учасників відповідних відносин.

Вимоги, на які позовна давність не поширюється, визначаються правом України, якщо хоча б один із учасників відповідних відносин є громадянином України або юридичною особою України.

З аналізу наведених норм слідує, що віднесення кредиторської заборгованості до безнадійної залежить від спливу строку позовної давності за відповідним зобов`язанням. Для встановлення цієї обставини необхідно визначити строк виконання зобов`язання, початок перебігу позовної давності та з`ясувати, чи вчиняв боржник протягом цього строку дії, які свідчать про визнання боргу і переривають його перебіг.

Так, актом документальної позапланової виїзної перевірки від 29.08.2025 № 12436/16-31-07-04-02/30267321 встановлено, що станом на 31.03.2025 за даними бухгалтерського обліку ТОВ “Славутич-Руда-Україна” непогашена заборгованість за кредитним контрактом № 3 від 18.09.2008, укладеним із компанією GARLIBAN ENTERPRISES LIMITED, становила 348 470 доларів США, або 14 454 082,59 грн. Контролюючий орган вважав, що строк позовної давності щодо її стягнення закінчився, у зв`язку з чим товариство мало віднести цю суму до складу доходів за І квартал 2025 року.

За результатами перевірки контролюючий орган також здійснив коригування відображених товариством процентів за користування кредитом та курсових різниць. На підставі висновків акта перевірки податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2025 № 00153260704 товариству зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2025 року на 20 425 210 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що між компанією "GARLIBAN ENTERPRISES LIMITED" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" (Позичальник) укладений кредитний контракт № 3 від 18.09.2008, за умовами якого кредитор видає позичальнику кредит в сумі 1 100 000, 00 дол. США одним траншем.

Кредит видається в жовтні 2008 року. Кредит використовується позичальником для поповнення обігових коштів, в тому числі шляхом конвертації в гривню.

Повернення кредиту буде здійснюватись позичальником в термін до 31.10.2011 року згідно графіку. Кредит може бути погашений раніше вказаного терміну повністю або частково. У такому разі у графік погашення вносяться зміни.

Процентна ставка на весь термін дії кредиту становить 7,5% річних на основі року 365 днів. Проценти починають нараховуватись з дати перерахування грошових коштів кредитором на рахунок позичальника, та розраховуються на кінець року.

Проценти за кредит виплачуються позичальником на основі наданого кредитором розрахунку. У випадку дострокового погашення кредиту згідно умов договору проценти за кредит сплачуються одночасно з поверненням кредиту.

Доповненням № 3 від 31.10.2011 до кредитного контракту № 3 сторони визначили строк повернення кредиту до 31.12.2013.

Матеріали справи містять акти звірки взаємних розрахунків між ТОВ “Славутич-Руда-Україна” та GARLIBAN ENTERPRISES LIMITED станом на 31.12.2015, 31.12.2017, 31.12.2019, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 та 31.12.2024. В останньому з них відображено заборгованість товариства за кредитним контрактом № 3 у розмірі 348 470 доларів США.

Крім того, наданими платіжними документами за 2017– 2021 роки підтверджується перерахування товариством коштів на користь GARLIBAN ENTERPRISES LIMITED. У призначенні платежів зазначено часткове повернення кредиту за контрактом № 3 від 18.09.2008.

Отже, після настання визначеного сторонами строку повернення кредиту товариство здійснювало його часткове погашення, а непогашений залишок заборгованості продовжувало відображати в актах звірки з кредитором.

Листом від 29.03.2022 № 04/35 товариство також прямо визнало свої зобов`язання перед GARLIBAN ENTERPRISES LIMITED за кредитним контрактом № 3 та повідомило про неможливість здійснювати перекази на погашення боргу у зв`язку із запровадженими валютними обмеженнями.

Наведені документи у сукупності свідчать про вчинення позивачем дій, спрямованих на виконання зобов`язання та визнання непогашеного боргу. За змістом частин першої та третьої статті 264 ЦК України такі дії переривають перебіг позовної давності, після чого її перебіг починається заново.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів закінчення у перевіряємому періоді строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним контрактом № 3. У зв`язку з чим, відсутні підстави вважати непогашений залишок кредиту в сумі 14 454 082,59 грн заборгованістю, не стягнутою після закінчення строку позовної давності, та включати цю суму до доходу товариства за І квартал 2025 року.

Оскільки висновок контролюючого органу про сплив строку позовної давності за кредитом не підтвердився, немає підстав і для пов`язаних із цим коригувань процентів та курсових різниць. Тому зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування на 20 425 210 грн є безпідставним. Отже, податкове повідомлення-рішення від 10.10.2025 № 00153260704 є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апелянта про те, що лист від 29.03.2022 та акти звірки не змінюють строку повернення кредиту, не спростовують висновку про відсутність підстав для списання заборгованості. Строк повернення кредиту і перебіг позовної давності є різними питаннями. Зазначені документи не змінюють умов контракту, проте підтверджують, що товариство визнавало свій борг. Такі обставини і платіжні документи підтверджують про часткове погашення кредиту за контрактом № 3 у 2017– 2021 роках. Відповідно до наведеної вище статті 264 ЦК України визнання боргу перериває перебіг позовної давності, після чого він починається заново. Тому відсутність платежів у перевіряємому періоді не доводить, що позовна давність спливла. Для цього слід врахувати попередні дії товариства щодо визнання боргу та встановлене законом продовження строків під час воєнного стану.

Також не спростовують висновків суду щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 10.10.2025 № 00153260704 надання судом першої інстанції оцінки обставинам виконання умов кредитного контракту № 1 від 20.05.2008 року, укладеному між компанією "GULOVA ENTERPRISES LIMITED" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" (Позичальник),за яким, відповідно до акту перевірки, кредитної заборгованості не встановлено.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 10.10.2025 № 00153270704 та № 00153280704 колегія суддів зазначає таке.

Податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2025 № 00153270704 товариству збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 2 771 401,25 грн, з яких 2 217 121 грн становить податкове зобов`язання, а 554 280,25 грн — штрафна санкція. Підставою для його прийняття став висновок акта перевірки про заниження товариством податкових зобов`язань за березень 2025 року у зв`язку з ненарахуванням ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України. Із цим висновком контролюючий орган також пов`язав обов`язок скласти та зареєструвати зведену податкову накладну, за невиконання якого податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2025 № 00153280704 застосував штраф у розмірі 3 400 грн.

Відповідно до підпункту “г” пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування, визначеної в порядку, передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов`язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.

При цьому використання придбаних товарів поза межами господарської діяльності є ключовим фактором для застосування положень підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 814/476/18.

У постанові від 24 січня 2023 року у справі № 560/7669/21 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Правове регулювання, запроваджене підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. Під час перевірки правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов`язку, встановленого підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, - обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність — діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з акта перевірки, станом на 31.03.2025 на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” обліковувалося сальдо в сумі 12 409 254,70 грн. За наданим товариством поясненням, частину цього залишку (11 085 606,07 грн) становили витрати на зовнішні мережі та під`їзні шляхи котеджного містечка. Згідно з наведеними в акті даними аналітичного обліку, відповідний залишок за рахунком 151 “Капітальне будівництво” не змінювався протягом 2023 року, 2024 року та І кварталу 2025 року.

В акті також зазначено, що товариство не надало до перевірки окремих договорів, банківських, розрахункових та первинних документів щодо придбання матеріалів, виконання робіт із будівництва зовнішніх мереж і під`їзних шляхів та реалізації котеджів. Водночас в акті наведено відомості попередніх перевірок про будівництво товариством житлових будинків, їх реалізацію у 2011 році та продаж семи будинків у 2017 році. Таким чином, сам контролюючий орган розглядав спірний залишок у зв`язку з проектом будівництва котеджного містечка.

Колегія суддів погоджується, що ненадання первинних документів під час перевірки підлягає оцінці при перевірці достовірності відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку. Проте ця обставина не доводить використання товарів, послуг чи необоротних активів в операціях, що не є господарською діяльністю товариства. Не свідчить про таке використання й незмінність залишку за рахунком 151: вона підтверджує відсутність руху за відповідними показниками, але не встановлює зміни призначення об`єктів у березні 2025 року.

В акті перевірки не зазначено, яку саме операцію товариство здійснило із зовнішніми мережами та під`їзними шляхами у березні 2025 року і чому ця операція не належить до його господарської діяльності. Так само не встановлено, що в зазначеному періоді ці об`єкти були передані іншим особам або почали використовуватися поза межами проекту котеджного містечка. Намір товариства передати їх після завершення будівництва відповідним обслуговуючим організаціям не підтверджує здійснення такої передачі у перевіряємому періоді.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що контролюючий орган не довів наявності підстав для нарахування товариством податкових зобов`язань з ПДВ за березень 2025 року відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України. Тому висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 10.10.2025 № 00153270704 є правильним.

Оскільки відповідач не довів наявності підстав для нарахування товариством податкових зобов`язань за пунктом 198.5 статті 198 ПК України в березні 2025 року, не виник і пов`язаний із таким нарахуванням обов`язок скласти та зареєструвати зведену податкову накладну. Тому застосування штрафу за її не складання та не реєстрацію податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2025 № 00153280704 є безпідставним.

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає доводи апеляційної інстанції безпідставними, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України” (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року по справі № 440/1194/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін

Повний текст постанови складено 05.10.2026 року