Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №466/5382/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5382/25

Провадження № 1-кп/466/368/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого-судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження №12025142380000288 від 01.06.2025 р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Озерне Скадовського району Херсонської обл., українця, гр. України, з освітою середньою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- вироком Личаківського районного суду м. Львова від 03.11.2023 р. за ч.1 ст. 309 КК України до штрафу в розмірі 17 000 грн.,

- вироком Галицького районного суду м. Львова від 26.05.2026 р. за ч.2 ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,-

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_4 31.05.2025 р. близько 21 год. 50 хв., перебуваючи у дворі багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 , в ході виниклого конфлікту з потерпілим ОСОБА_5 , діючи умисно, наніс останньому декілька ударів кулаком правої руки в обличчя та по тулубу, чим спричинив тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до легкого ступеня тяжкості.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 вину свою у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та суду пояснив, що дійсно 31.05.2025 ввечері він перебував на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 , у нього виник словесний конфлікт із мешканцем цього будинку, який переріс в бійку, під час якої він наніс потерпілому декілька ударів кулаком по обличчю та тулубу. У вчиненому розкаюється, просить його суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши всім учасникам судового провадження правові наслідки ч.3 ст. 349 КПК України та отримавши на це їх згоду, визнав недоцільним дослідження доказів у справі, обмежився допитом обвинуваченого та оголошенням характеризуючих матеріалів.

Дії ОСОБА_4 суд вважає вірно кваліфікованими за ч.1 ст. 125 КК України, оскільки він умисно заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

У справі №205/7091/16-к від 17.10.2019 ВС розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту. Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість та обставини вчинення кримінального правопорушення, а також особу винного, який повністю визнав свою вину, раніше притягався до кримінальної відповідальності, та вважає, що йому слід обрати покарання у межах санкції статті, яка йому інкримінована - за ч.1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт.

При цьому слід застосувати положення ч.4 ст. 70 КК України та при обранні остаточного покарання слід зарахувати покарання, обране вироком Галицького районного суду м. Львова від 26.05.2026 р., із врахуванням вимог ч.1 ст. 72 КК України.

Запобіжний захід у даному провадженні не обирався. Строк відбуття остаточно обраного покарання зазначений у вироку Галицького районного суду м. Львова від 26.05.2026 р. як строк фактичного затримання.

Крім того, враховуючи, що кримінальне правопорушення за даним вироком ОСОБА_4 вчинив до повного відбуття покарання за попереднім вироком Личаківського районного суду м. Львова від 03.11.2023 року, суд приходить до переконання про необхідність застосування положень ст. 71 КК України та приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. При цьому, згідно з ч. 3 ст. 72 КК України, основне покарання у виді штрафу при складанні з покаранням у виді позбавлення волі виконується самостійно.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до обраного покарання зарахувати строк покарання, призначеного вироком Галицького районного суду м. Львова від 26.05.2026 р., та у відповідності до ч.1 ст. 72 КК України шляхом повного складання покараннь остаточно визначити покарання ОСОБА_4 у виді 7 (семи) років 10 (десяти) днів позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Личаківського районного суду міста Львова від 03.11.2023 та остаточно призначити покарання у виді 7 років 10 днів позбавлення волі і штрафу в розмірі 17 (сімнадцять) тис. грн.

Зарахувати відбуте покарання за вироком Галицького районного суду міста Львова від 26.05.2026.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання - з 09.02.2026.

Запобіжний захід у даному провадженні не обирався.

На підставі ст. 72 КК України вирок Личаківського районного суду міста Львова від 03.11.2023 виконувати самостійно.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні. Цивільний позов не заявлявся.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1