Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №382/1784/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Справа №382/1784/26

№33/824/4624/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Зеленчука М.М.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Яготинського районного суду Київської області від 26 серпня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №725766 від 22 липня 2026 року, 22 липня 2026 року о 01:20 год. в місті Яготин по вулиці Каштанова Алея, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Драгер та в лікаря-нарколога в найближчому медичному закладі КНП ЯМР Яготинська міська центральна лікарня водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою Яготинського районного суду Київської області від 26 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Не погоджуючись з такою постановою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оцінка доказів є неповною та суперечливою. Зазначає, що пересування в коменданську годину саме по собі не є порушенням ПДР та не може бути самостійною підставою для зупинки транспортного засобу відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію». З відеозпису вбачається, що працівник поліції не повідомив ОСОБА_2 передбаченої законом підстави для зупинки транспортного засобу, чим порушив вимоги ч.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».

У зв'язку з чим незаконність зупинки, на думку апелянта, зумовлює недопустимість подальших вимог працівників поліції та отриманих доказів.

Вказує, що під час спілкування із ОСОБА_1 , працівниками поліції було грубо порушено порядок направлення та проведення огляду на стан сп'яніння, передбачений ст.266 КУпАП та Інструкцією №1452/735 від 09 листопада 2015 року, оскільки ОСОБА_1 належним чином не було роз?яснено процедуру проведення огляду, його права та правові наслідки, а працівники поліції фактично обмежилися залякуванням складанням протоколу, не забезпечивши реалізації його права на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я.

Посилається на те, що після виникнення конфліктної ситуації під час якої працівником поліції було пошкоджено одяг ОСОБА_3 , що за твердженням апелянта, спричинило у нього стан крайнього емоційного збудження та після того, як ОСОБА_4 пішов до свого домоволодіння, працівники поліції припинили спроби процесуального спілкування з ним, не залучили його до складання протоколу, не відібрали пояснень та не роз?яснили права, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, тоді як складання протоколу за відсутності особи, без доказів її належного виклику чи вручення копії протоколу, є істотним порушенням права на захист.

В судове засідання і особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належно.

28 вересня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з пошуком адвоката.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

Так, ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на постанову судді звернувся 01 вересня 2026 року.

Розгляд справи призначено на 05 жовтня 2026 року.

Враховуючи наявність достатнього часу для пошуку адвоката, а саме з 01 вересня 2026 року по 05 жовтня 2026 року, відсутність відомостей про неможливість укладення договору про надання правової допомоги з адвокатом станом на 05 жовтня 2026 року, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення клопотання відсутні.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до частини шостої статті 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, та інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Саме по собі пошук адвоката не свідчить про об`єктивну неможливість участі особи у будь-якому судовому засіданні протягом невизначеного часу. При цьому ОСОБА_1 не навів конкретного періоду такої неможливості, не повідомив можливих дат, коли він може взяти участь у розгляді справи, та не надав відомостей, які дозволяли б визначити розумний строк відкладення.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.

За правилами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до п.п.2, 3, 6, 7 вказаної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а за змістом п.8 Порядку №1103 від 17 грудня 2008 року у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №725766 від 22 липня 2026 року, 22 липня 2026 року о 01:20 год. в місті Яготин по вулиці Каштанова Алея, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Драгер та в лікаря-нарколога в найближчому медичному закладі КНП ЯМР Яготинська міська центральна лікарня водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

даними, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 22 липня 2026 року серії ЕПР1 №725766;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається, що водій відмовився від огляду;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 липня 2026 року, відповідно до якого огляд не проводився;

рапортом поліцейського взводу №2 роти №1 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП сержанта поліції Зоріна В.А., в якому зазначено, що 22 липня 2026 року о 01:20 год. під час несення служби в складі екіпажу Лемур 202 ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) в м. Яготин було помічено транспортний засіб Volkswagen Polo д.н.з. НОМЕР_2 який рухався в комендаську годину по вулиці Шевченка. Працівниками поліції було прийнято рішення про зупинку зазначеного транспортного засобу, однак на звукові та проблискові маячки синього та червоного кольорів водій не реагував, а навпаки збільшив швидкість, та почав підрізати службовий транспортний засіб та створювати аварійну ситуацію. Транспорний засіб було зупинено в м. Яготин по вул. Набережна, 65. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній поводився агресивно. Крім того, у нього було виявлено ознаки алкогольного спяніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного спяніння, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоналізатора Драгер або у найближчому медичному закладі, однак ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження огляду та зайшов на подвір'я за місцем проживання. На подвір'ї перебулава дочка ОСОБА_1 , яка повідомила працівникам поліції його дані, оскільки водій повністю їх не називав. Працівниками поліції було складено протокол серії ЕПР1 №725766 за ч.1 ст.130, направлення та акт огляду на стан алкогольного спяніння. Від підпису та отримання копії протоколу водій відмовився;

відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції №473414, 473617, на яких відображено обставини зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, працівниками поліції було зупинено транспортний засіб Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 під час комендантської години (01:29:42). На вимогу працівників поліції ОСОБА_1 зупинився лише після того, як прибув до місця свого проживання (01:30:07). На вимоги працівників поліції пред`явити документи останній відмовлявся, поводився агресивно та висловлювався нецензурною лайкою (01:30:43-01:32:58). У подальшому працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, зокрема запаху алкоголю з порожнини рота, поведінки, що не відповідає обстановці, та почервоніння обличчя (01:33:04), після чого запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку (01:36:20), на що ОСОБА_1 відмовився (01:36:25). Працівник поліції повідомив йому, що у разі відмови від проходження огляду щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КупАП (01:36:34). Після цього працівник поліції повторно запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager» або у медичному закладі, однак останній знову відмовився від проходження огляду та зайшов на подвір`я за місцем свого проживання (01:39:24).

Відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було забезпечено реалізації права ОСОБА_1 на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи.

Доводи ОСОБА_7 про те, що пересування в коменданську годину саме по собі не є порушенням ПДР та не може бути самостійною підставою для зупинки транспортного засобу відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», судом апеляційної інстанції відхиляються виходячи з наступного.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

За приписами п.5 ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як, зокрема, запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світлового та інших видів маскування.

Згідно з абзацом 3 п.8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року №573 (далі - Порядок) на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до п.5 Порядку комендантська година та встановлення спеціального режиму світломаскування запроваджується шляхом видання наказу військовим командуванням або військовою адміністрацією (у разі її утворення).

Підпункт 4 пункту 16 Порядку визначає, що патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об`єктів, евакуйовувати транспортні засоби.

За розпорядженням Київської міської військової адміністрації з 26 березня 2023 року та на момент вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в м. Києві комендантська година діяла щодня з 00:00 до 05:00 годин.

ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції 22 липня 2026 року о 01:29 год., тобто, під час комендантської години, перепустки на право пересування у комендантську годину не надав.

Враховуючи вказані положення чинного законодавства України, рух особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на автомобілі в період обмежень, які запроваджені комендантською годиною, тобто, в період дії комендантської години, є достатньою та законною підставою для зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції, у зв`язку із чим зупинка транспортного засобу Volkswagen Polo д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 працівниками поліції є правомірною.

Посилання в апеляційні скарзі на те, що працівники поліції не залучили ОСОБА_1 до складання протоколу про адміністративне правопорушення, не відібрали пояснень та не роз`яснили права, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи та відеозапису вбачається, що після неодноразових пропозицій працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився від його проходження та зайшов на подвір`я за місцем свого проживання. При цьому його поведінка та відмова від подальшого спілкування з працівниками поліції об`єктивно перешкоджали проведенню відповідних процесуальних дій за його участю.

Будь-яких порушень Інструкції №1452/735 від 09 листопада 2015 року працівниками поліції та норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції не встановлено.

Докази, які містяться в матеріалах справи відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності є достатніми та переконливими для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Яготинського районного суду Київської області від 26 серпня 2026 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду В.В. Саліхов