Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №358/1217/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Справа №358/1217/25

№3-зв/824/39/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши заяву ОСОБА_3 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_4 у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та захисника-адвоката ОСОБА_5 на постанову судді Богуславського районного суду Київської області від 22 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

Постановою Богуславського районного суду Київської області від 22 червня 2026 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122-2 КУпАП закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.38 КУпАП.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 та його захисник-адвокат ОСОБА_5 звернулися до суду з апеляційними скаргами.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2026 року вказану справу передано для розгляду судді ОСОБА_4

21 вересня 2026 року захисник ОСОБА_3 подав до Київського апеляційного суд заяву про відвід судді ОСОБА_4 , яка обгрунтована тим, що під час судового засідання 08 вересня 2026 року судовий розгляд здійснювався за його особистої участі, однак за відсутності захисника, при цьому суддя не з`ясувала його ставлення до поданих апеляційних скарг, не запропонувала надати пояснення щодо наведених у них доводів та не надала можливості висловити свою позицію щодо обставин справи та постанови суду першої інстанції.

Вказує, що така процесуальна поведінка судді створила у нього враження, що викладені в апеляційних скаргах доводи та його пояснення не мають для суду належного значення та не можуть вплинути на результат апеляційного розгляду.

Зазначає, що перехід судді до розгляду справи без з`ясування його позиції та без надання можливості викласти доводи на підтримку апеляційних скарг свідчить, на його думку, про формальний характер апеляційного розгляду та наперед визначений його результат.

Наголошує, що заява про відвід зумовлена не незгодою з окремими процесуальними рішеннями судді, а обставинами проведення судового розгляду, за яких йому, на його думку, не було забезпечено можливості бути належним чином вислуханим.

Вважає, що зазначені обставини у сукупності з розглядом справи за відсутності його захисника породжують обґрунтований сумнів у неупередженості судді в розумінні п.4 ч.1 ст.75 КПК України.

У судове засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 та його захисник не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно, шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про причини неявки суд не повідомили, тому апеляційний суд вважав за можливе розглянути заяву про відвід судді за відсутності заявника та його захисника.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в заяві про відвід, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачають порядку розгляду такої заяви про відвід, а тому слід застосовувати аналогію з КПК України.

Разом з тим, згідно положень ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п.53 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява №17283/02); п.19 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява №48068/06), а Конституційний суд України у п.3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011), та аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним».

Рада суддів України у пункті 4 рішення від 08 червня 2017 року №34 роз`яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства можливе застосування чинних процесуальних норм за аналогією.

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04 листопада 1950 року кожна людина має право при визначенні її громадських прав та обов`язків або будь-якого обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Таким чином кожній людині гарантується справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конституції України повинна визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. За об`єктивним критерієм визначається, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчить про те, що суд не є безстороннім.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною 3 статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.

Положеннями ст.75 КПК України визначено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за таких обставин:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Згідно з ч.5 ст.80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Отже обставини, які покладені в основу заяви про відвід повинні бути обґрунтованими та доведеними.

Аналіз доводів, наведених у заяві про відвід судді, дозволяє зробити висновок про те, що заявник пов`язує свої сумніви у неупередженості судді з порядком проведення судового засідання 08 вересня 2026 року та вчиненими під час нього процесуальними діями.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд апеляційних скарг ОСОБА_3 та його захисника-адвоката ОСОБА_5 на постанову судді Богуславського районного суду Київської області від 22 червня 2026 року було призначено на 27 липня 2026 року о 12 год. 00 хв., а в подальшому відкладено на 08 вересня 2026 року та 22 вересня 2026 року.

Згідно з протоколом судового засідання від 08 вересня 2026 року, судовий розгляд справи не здійснювався, оскільки ОСОБА_3 було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для забезпечення участі його захисника. Зазначене клопотання судом було задоволено, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 22 вересня 2026 року о 12 год. 00 хв. Вказані обставини також підтверджуються аудіозаписом судового засідання.

Отже, доводи заявника про те, що 08 вересня 2026 року суддя фактично перейшла до розгляду апеляційних скарг, не з`ясувавши його позиції та не надавши йому можливості висловити свої доводи, спростовуються змістом протоколу судового засідання та його аудіозаписом, з яких вбачається, що розгляд справи по суті у вказаному судовому засіданні не проводився.

Посилання ОСОБА_3 на те, що внаслідок процесуальних дій судді у нього виникло враження про формальний характер апеляційного розгляду та наперед визначений його результат, не є підставою для відводу, оскільки мають характер припущень та не підтверджені доказами, які б об`єктивно свідчили про упередженість судді або наявність обставин, що викликають обгрунтовані сумніви в її неупередженості.

Враховуючи вище викладене доводи заяви про відвід не містять об`єктивних та підтверджених матеріалами справи обставин, які б свідчили про упередженість судді ОСОБА_4 , а відтак у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 слід відмовити.

Керуючись ст.294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_4 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду ОСОБА_1