Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №760/16775/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

НОМЕР_2-ц/824/1161/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 760/16775/22

02 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Рейнарт І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Усатової І.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авіатор Комарова-26» про стягнення безпідставно отриманих грошових кошті, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авіатор Комарова-26» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 04 березня 2019 року ним у Фірми «Т.М.М.» - ТОВ були придбані два машиномісця № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , які знаходяться у підземній автостоянці будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що між ним та Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ, яка на той час здійснювала обслуговування будинку та підземної автостоянки, були укладені два договори про надання послуг з утримання автопаркінгу та машиномісця.

На підставі вказаних договорів Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ виставлялися рахунки, які він сплачував у розмірі 732,23 грн за одне машиномісце відповідно до складової тарифу на послуги з утримання паркінгу.

Посилається на те, що рахунки Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ виставлялися до 18 листопада 2019 року. Після припинення Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ обслуговування будинку між ним та товариством було складено акт звірки проведених розрахунків та видано довідку про відсутність заборгованості за спожиті послуги.

З 18 листопада 2019 року послуги з утримання та обслуговування будинку та підземного паркінгу почало надавати ОСББ «Авіатор Комарова-26».

Позивач вказував, що після початку обслуговування підземної автостоянки ОСББ «Авіатор Комарова-26» ним сплачувалися кошти на рахунок відповідача з розрахунку 730,23 грн щомісячно за кожне машиномісце, а за листопад 2019 року було сплачено 292,00 грн. пропорційно періоду фактичного надання послуг ОСББ.

Зазначав, що письмовий договір про надання послуг з утримання та обслуговування належних йому машиномісць між ним та ОСББ «Авіатор Комарова-26» не укладався.

Будь-яких повідомлень, вимог чи претензій про наявність у нього заборгованості перед ОСББ позивач не отримував. Також відсутнє судове рішення про стягнення з нього такої заборгованості.

28 грудня 2021 року, у день відчуження належних йому машиномісць, ним було здійснено два платежі на рахунок ОСББ «Авіатор Комарова-26» у сумі 15 838,23 грн кожний, із призначенням платежу «Утримання підземної автостоянки».

Позивач стверджував, що зазначені платежі були здійснені ним помилково, оскільки замість звичайної щомісячної суми платежу в розмірі 730,23 грн за кожне машиномісце ним було перераховано по 15 838,23 грн, тобто, на його переконання, ним безпідставно сплачено відповідачу по 15 108,00 грн за кожне машиномісце, а всього - 30 216,00 грн.

20 червня 2022 року та повторно 12 вересня 2022 року він звертався до ОСББ «Авіатор Комарова-26» із вимогами повернути безпідставно отримані кошти, однак такі вимоги відповідачем у заявленому розмірі виконані не були.

З огляду на вище викладене, з урахуванням положень статей 1212, 625 ЦК України, позивач просив суд стягнути з ОСББ «Авіатор Комарова-26» на його користь безпідставно отримані грошові кошти, нараховані інфляційні втрати та три проценти річних, а також понесені ним судові витрати.

26 січня 2023 року представником ОСББ «Авіатор Комарова-26» подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував.

Вказував на те, що ОСББ «Авіатор Комарова-26» було створено за рішенням співвласників багатоквартирного будинку та в установленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу.

За ініціативою правління ОСББ було скликано та проведено загальні збори співвласників багатоквартирного будинку, за результатами яких вирішено передати з 01 грудня 2018 року ОСББ «Авіатор Комарова-26» всі функції з управління житловим будинком з гостьовою автостоянкою та об`єктами соціально-культурного побуту, з вбудованим офісним приміщенням та підземною автостоянкою, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Також ОСББ «Авіатор Комарова-26» було прийнято в управління з 01 грудня 2018 року вказаний житловий будинок з гостьовою автостоянкою, об`єктами соціально-культурного побуту, вбудованим офісним приміщенням та підземною автостоянкою.

Відповідач посилався на те, що протоколами засідань органів управління ОСББ вирішувалися питання щодо утримання підземної автостоянки та визначення платежів власників машиномісць.

Зокрема, рішенням загальних зборів було встановлено розмір внеску за утримання одного машиномісця, а у подальшому протоколом № 3 загальних зборів співвласників від 14 жовтня 2020 року затверджено додатковий кошторис ОСББ «Авіатор Комарова-26» по утриманню підземної автостоянки на 2020-2021 роки, що є невід`ємною частиною кошторису ОСББ «Авіатор Комарова-26» на 2020-2021 роки та вступає в дію з 01 листопада 2020 року; з 01 листопада 2020 року встановлено розмір щомісячного внеску власників машиномісць по утриманню підземної автостоянки у сумі 1 100,00 грн за одне машиномісце на місяць.

Відповідач зазначав що, незважаючи на відсутність між сторонами письмового договору, ОСББ фактично здійснювало утримання та обслуговування підземної автостоянки, позивач користувався належними йому машиномісцями та отримував відповідні послуги.

Відповідно до складених відповідачем актів звіряння взаємних розрахунків, загальна сума нарахувань за кожне машиномісце за період з 04 березня 2019 року до 28 грудня 2021 року становила 29 827,48 грн, позивачем було сплачено 16 357,06 грн за кожне машиномісце, у зв`язку із чим відповідач визначив заборгованість у сумі 13 470,42 грн за кожне машиномісце, а всього - 26 940,84 грн. Відповідач заперечував твердження позивача про помилковість платежів.

З урахуванням вище викладеного, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 травня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авіатор Комарова-26» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авіатор Комарова-26» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права.

Зокрема, апелянт звертає увагу на те, що у рішенні суд послався на надання відповідачем відповіді на претензію позивача, в якій нібито повідомлялося про обслуговування будинку з автостоянкою ОСББ. Водночас, за твердженням апелянта, такої відповіді в матеріалах справи немає, про її наявність у відзиві відповідача також не зазначалося, а жодної відповіді на свою претензію він не отримував.

Апелянт не погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо передачі будинку в управління ОСББ та зазначення рішень загальних зборів ОСББ. Вважає, що суд не надав оцінки доказам, які, на його думку, свідчать про те, що до 15 листопада 2019 року обслуговування будинку з підземною автостоянкою здійснювала Фірма «Т.М.М.» - ТОВ, а відповідач лише 18 листопада 2019 року прийняв з управління Фірми «Т.М.М.» будинок, технічну документацію та плани інженерних мереж. Посилається на те, що договори, надані ОСББ на підтвердження обслуговування ним будинку, укладені вже після фактичної передачі будинку в управління відповідача.

Також апелянт посилається на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року у справі № 760/12373/19, в якому, за його доводами, встановлено, що до 15 листопада 2019 року фактичне утримання, обслуговування та експлуатацію будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території здійснювала Фірма «Т.М.М.» - ТОВ, а за період, за який стягувалася заборгованість, відповідач здійснював часткову оплату наданих цією фірмою послуг. Апелянт вважає, що зазначене додатково підтверджує відсутність у нього до 15 листопада 2019 року обов`язку сплачувати ОСББ кошти за утримання машиномісць.

Щодо платежів, здійснених після передачі будинку в управління ОСББ, апелянт зазначає, що після 18 листопада 2019 року він щомісячно сплачував ОСББ кошти за утримання машиномісць у розмірі 730,23 грн за одне машиномісце відповідно до виставлених ОСББ рахунків. За листопад 2019 року ним було сплачено по 292 грн за кожне машиномісце, оскільки обслуговування ОСББ розпочалося 18 листопада 2019 року. Такі платежі, за його твердженням, здійснювалися до 28 грудня 2021 року - дати продажу машиномісць. Апелянт наголошує, що він не заперечує самого факту сплати внесків у визначеному ОСББ розмірі.

Разом із тим, апелянт посилається на те, що рішеннями загальних зборів від 07 жовтня 2018 року та від 27 вересня 2020 року було погоджено укладення з власниками машиномісць окремих договорів щодо утримання підземної автостоянки. Проте, такого договору йому на підпис не надавали, пропозиції укласти його не направляли. Також, він не був ознайомлений із відповідними рішеннями загальних зборів, оскільки, як зазначає, не є співвласником багатоквартирного будинку та участі у таких зборах не брав. У зв`язку із цим апелянт вважає, що підстав для сплати ним 1 100 грн за одне машиномісце не було.

Окремо апелянт наголошує, що будь-яких претензій, заяв чи вимог про необхідність сплати 1 100 грн за одне машиномісце він від ОСББ не отримував, у зв`язку з чим вважає, що ОСББ погоджувалося з оплатою у фактично сплачуваному ним розмірі.

Апелянт також заперечує застосування до нього положень Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», як до співвласника багатоквартирного будинку. Зазначає, що машиномісце є ізольованим приміщенням, яке не належить до квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку, а власники машиномісць не є співвласниками багатоквартирного будинку в розумінні цього Закону.

При цьому апелянт зазначає, що як власник нерухомого майна він виконував обов`язок щодо його утримання та сплачував кошти за утримання машиномісць: до моменту передачі будинку ОСББ - на користь Фірми «Т.М.М.» - ТОВ, а з 18 листопада 2019 року - ОСББ у сумі 730,23 грн за одне машиномісце.

Крім того, апелянт вказує, що надані ОСББ копії договорів строком дії до 31 грудня 2020 року самі по собі не підтверджують фактичного надання послуг із утримання підземної автостоянки та понесення ОСББ відповідних витрат, а доказів продовження строку дії цих договорів і доказів фактичних витрат ОСББ на утримання підземного паркінгу матеріали справи, на його думку, не містять.

Звертає увагу на те, що після відкриття провадження у цій справі ОСББ повернуло частину безпідставно отриманих коштів в сумі 4735,62 грн, а тому грошові кошти в сумі 25480,38 грн також підлягають поверненню (стягненню) на підставі ст. 1212 ЦК України.

Також, апелянт вказує, що суд першої інстанції не розглянув належним чином його клопотання про зменшення судових витрат, заявлених відповідачем, не надав йому оцінки та не вирішив відповідне питання.

В апеляційній скарзі просить суд стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 19 200,00 грн та в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 600,00 грн.

Представником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авіатор Комарова-26» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 травня 2025 року - залишити без змін.

Відповідач вказує, що рішеннями загальних зборів ОСББ було затверджено кошториси та розмір внесків на утримання паркінгу, ці рішення є чинними, у встановленому законом порядку не скасовані та підлягають виконанню. При цьому, ОСББ належним чином нараховувало витрати на утримання будинку та прибудинкової території, зокрема, для власників нежитлових приміщень, виходячи з розміру внеску, затвердженого загальними зборами.

Посилається на правові висновки Верховного Суду щодо обов`язку власника брати участь у витратах на утримання спільного майна, незалежно від фактичного користування належним йому приміщенням та спільним майном, а також незалежно від членства в ОСББ.

Крім того, відповідач звертає увагу на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 755/11585/16-ц, відповідно до якого, відносини між споживачем та особою, яка надає житлово-комунальні послуги, у тому числі щодо нежитлових приміщень, до яких відноситься підземний паркінг, регулюються законодавством про житлово-комунальні послуги.

Наголошує, що позивач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду належних та допустимих доказів того, що послуги ОСББ йому не надавалися або надавалися неналежної якості. Навпаки, до матеріалів справи самим позивачем долучені квитанції про оплату, які, на думку відповідача, підтверджують погодження позивачем факту надання йому відповідних послуг.

Особливу увагу відповідач звертає на поведінку позивача при здійсненні платежів 28 грудня 2021 року. Зазначає, що апелянт був власником двох машиномісць, отримував від ОСББ рахунки, протягом тривалого часу сплачував кошти за утримання підземної автостоянки, а 28 грудня 2021 року здійснив спірні платежі з чітким призначенням платежу - «утримання підземної автостоянки».

Наголошує на тому, що за твердженнями самого апелянта він мав намір продати машиномісця, а дата спірних платежів - 28 грудня 2021 року - збігається з датою відчуження машиномісць. У відзиві зазначено, що на час відчуження машиномісць у ОСОБА_1 перед ОСББ існувала накопичена заборгованість зі сплати внесків за утримання паркінгу, яку апелянт погасив перед їх продажем. Тому, відповідач розцінює сплату позивачем коштів як свідоме погашення нарахованої заборгованості, а не як помилковий платіж.

За таких обставин ОСББ вважає, що позивач не довів однієї з необхідних умов застосування статті 1212 ЦК України - відсутності правової підстави набуття відповідачем спірних коштів.

Окремо у відзиві ОСББ заперечує проти заявлених апелянтом витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 19 200 грн та в апеляційному суді у розмірі 15 600 грн, вважаючи їх завищеними, такими, що не відповідають складності справи, обсягу та характеру виконаної адвокатом роботи, критеріям реальності, необхідності й співмірності.

Окрім того, у відзиві на апеляційну скаргу просить у разі залишення апеляційної скарги без задоволення стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ 9 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

У відзиві представник відповідача зазначила, що про відкриття апеляційного провадження їй стало відомо 21 травня 2026 року, цього ж дня було подано заяву про надання доступу до матеріалів справи в електронному кабінеті, 22 травня 2026 року такий доступ надано, однак матеріали апеляційної скарги в електронній справі були відсутні. 28 травня 2026 року матеріали апеляційної скарги були завантажені до системи ЄСІТС, після чого представник відповідача ознайомилася з ними та 02 червня 2026 року подала відзив на апеляційну скаргу.

З огляду на наведені обставини, які підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів вважає за можливе продовжити строк на поданння відзиву, прийняти відзив на апеляційну скаргу та врахувати наведені в ньому доводи під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до інформаційних довідок із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 04 березня 2019 року ОСОБА_1 набув у власність два машиномісця № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 у підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24-31).

03 червня 2019 року між ОСОБА_1 та Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ, яка здійснювала обслуговування будинку та підземної автостоянки, було укладено договір № 136ж/км, 26-19 про надання послуг з утримання автопаркінгу та машиномісця. (а.с. 13-18).

Відповідно до зазначених договорів Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ виставлялися рахунки по оплаті за утримання кожного машиномісця, які позивач сплачував у розмірі 732,23 грн за одне машиномісце.

Після припинення обслуговування Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ між нею та ОСОБА_1 було складено акт звірки проведених розрахунків та видано довідку № 674ж вд 13 листопада 2020 року про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги (а.с. 21-23).

Матеріали справи також містять документи щодо передачі будинку та документації від попередньої обслуговуючої організації «Фірма «Т.М.М.»-ТОВ до ОСББ «Авіатор Комарова-26» у листопаді 2019 року (а.с. 51-58).

На підставі рішення співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авіатор Комарова-26», код ЄДРПОУ 41332923.

Відповідно до протоколу загальних зборів ОСББ «Авіатор Комарова-26» від 07 жовтня 2008 року було вирішено передати з 01.12.2018 року ОСББ «Авіатор Комарова-26» всі функції з управління житловим будинком з гостьовою автостоянкою та об`єктами соціально-культурного побуту (з вбудованим офісним приміщенням та підземною автостоянкою, тощо), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 » також було прийнято рішення прийняти в управління з 01.12.2018 року житловий будинок з гостьовою автостоянкою та об`єктами соціально-культурного побуту (з вбудованим офісним приміщенням та підземною автостоянкою тощо), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 » (а.с. 78-99).

Згідно з протоколом № 3 загальних зборів співвласників ОСББ «Авіатор Комарова-26», збори проведені 27 вересня 2020 року, протокол складено 14 жовтня 2020 року.

Питанням порядку денного № 4 було затвердження додаткового кошторису ОСББ «Авіатор Комарова-26» по утриманню підземної автостоянки багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на 2020-2021 роки та визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів власників машиномісць на 2020-2021 роки. За результатами проведених зборів було затверджено додатковий кошторис ОСББ «Авіатор Комарова-26» по утриманню підземної автостоянки на 2020-2021 рр., та який вступить в дію з 01 листопада 2020 року, в редакції, запропонованій Правлінням Об`єднання (додаток 4 до Протоколу). Встановлено з 01 листопада 2020 року розмір щомісячного внеску власників машиномісць по утриманню підземної автостоянки у сумі 1100 (одна тисяча сто гривень) за одне машиномісце. (а.с. 97-102)

Матеріали справи містять також договори, укладені ОСББ «Авіатор Комарова-26» з фізичними особами-підприємцями та юридичними особами щодо виконання робіт і надання послуг, пов`язаних із функціонуванням, охороною та обслуговуванням будинку та підземної автостоянки. Зокрема, 01 березня 2020 року між ОСББ «Авіатор Комарова- 26» та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір № ПБ-002 на технічне обслуговування, 01 березня 2020 року між ОСББ «Авіатор Комарова- 26» та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір № АІ- 002 на технічне обслуговування, 01 листопада 2020 року та 01 квітня 2020 року між ОСББ «Авіатор Комарова- 26» та ФОП ОСОБА_5 було укладено договори № 0111-20/Ф/ПА про надання комплексу допоміжних послуг, між ОСББ «Авіатор Комарова- 26»(а.с. 120-145).

Упродовж тривалого періоду позивач перераховував на рахунок ОСББ кошти із зазначенням призначення платежу «утримання підземної автостоянки». Факт здійснення ОСОБА_1 платежів саме ОСББ «Авіатор Комарова-26» за утримання належних йому машиномісць сторонами не заперечується. Також сторонами не заперечується і матеріалами справи підтверджується, що окремий письмовий договір про надання послуг з утримання підземної автостоянки між ОСОБА_1 та ОСББ «Авіатор Комарова-26» не укладався.

Відповідно до наданих відповідачем актів звіряння взаємних розрахунків щодо машиномісць № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ОСББ «Авіатор Комарова-26» визначено обороти за період у розмірі 29 827,48 грн щодо кожного машиномісця (а.с. 148-151).

28 грудня 2021 року ОСОБА_1 відчужив належні йому машиномісця, що вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Того ж дня, 28 грудня 2021 року ОСОБА_1 на рахунок ОСББ «Авіатор Комарова-26» перерахував 15 838,23 грн із призначенням платежу «утримання підземної автостоянки», зазначене підтверджується платіжною інструкцією № @2PL608458 (а.с. 187).

Також 28 грудня 2021 року ОСОБА_1 на рахунок ОСББ «Авіатор Комарова-26» перерахував 15 838,23 грн із призначенням платежу «утримання підземної автостоянки», зазначене підтверджується платіжною інструкцією № @2PL609797 (а.с. 171).

Таким чином, 28 грудня 2021 року позивачем було здійснено дві окремі платіжні операції щодо двох машиномісць, кожна на суму 15 838,23 грн, на рахунок тієї юридичної особи, якій він і раніше перераховував кошти за утримання підземної автостоянки, із тим самим за характером призначенням платежу - ОСББ «Авіатор Комарова-26».

20 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ОСББ «Авіатор Комарова-26» з вимогою про повернення 30 216,00 грн, які він вважав зайво та помилково сплаченими за утримання машиномісць № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с. 48). Надсилання зазначеної вимоги ОСББ поштовим відправленням підтверджується описом вкладення та розрахунковим документом АТ «Укрпошта» (а.с. 49).

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що 12 вересня 2022 року повторно направив зазначену вимогу на електронну адресу ОСББ, однак, за його твердженням, вона залишилася без задоволення та відповіді; у матеріалах справи міститься роздруківка електронного повідомлення з темою «Fw: Вимога про повернення зайво сплачених коштів» (а.с. 50).

20 січня 2023 року ОСББ «Авіатор Комарова-26» здійснило на користь ОСОБА_1 два платежі у сумі 2 367,81 грн кожний (а.с. 188-189).

У призначенні першого платежу зазначено про повернення надміру сплачених коштів за утримання підземної автостоянки № 21, у призначенні другого - про повернення надміру сплачених коштів за утримання підземної автостоянки НОМЕР_2 (а.с. 188-189).

Загальна сума повернутих ОСББ коштів становила 4 735,62 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авіатор Комарова 26» про стягнення безпідставно отриманих коштіва, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем обставин, на які він посилався як на підставу заявлених вимог та дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 1212 ЦК України підстав для стягнення з відповідача спірної суми.

Суд першої інстанції встановив, що в період здійснення позивачем платежів між сторонами фактично існували правовідносини щодо утримання підземної автостоянки, позивач був власником двох машиномісць, користувався ними, протягом тривалого часу сплачував на користь ОСББ кошти за їх утримання, а 28 грудня 2021 року здійснив два платежі по 15 838,23 грн із чітким призначенням «Утримання підземної автостоянки».

Суд також врахував рішення органів управління ОСББ, розрахунки відповідача, фактичне здійснення позивачем платежів, а також документи щодо організації ОСББ утримання будинку та підземної автостоянки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною другою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою статті 1212 ЦК України передбачено, що положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 910/15621/19 зазначено, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, які виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, необхідним є набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої та відсутність для цього достатньої правової підстави або подальше відпадіння такої підстави.

Відсутність правової підстави означає такий перехід майна від однієї особи до іншої, який не ґрунтується на прямій вказівці закону, іншому правовому акті або правочині чи суперечить їх меті та юридичному змісту.

За змістом наведених положень, саме по собі перерахування однією особою коштів іншій не є достатнім для їх повернення за правилами статті 1212 ЦК України. Суд повинен встановити характер відносин сторін та з`ясувати, чи існувала правова або фактична підстава для набуття майна, а також оцінити обставини його передання.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Законодавство України

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

При оцінці достатності доказів у цивільній справі застосовується стандарт більшої переконливості, за яким обставина вважається доведеною, якщо з урахуванням усієї сукупності доказів висновок про її існування є більш вірогідним, ніж протилежний висновок.

Такий стандарт узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and Others v. Sweden» вказав, що у цивільних справах застосовується стандарт «балансу вірогідностей», тобто суд має оцінити, чи є з урахуванням наданих доказів заявлена версія подій більш вірогідною.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Застосовуючи наведені положення законодавства до спірних правовідносин, колегія суддів виходить з наступного.

Фактичною підставою заявленого ОСОБА_1 позову є твердження про те, що 28 грудня 2021 року ним помилково було перераховано відповідачу по 15 838,23 грн за обслуговування кожного машиномісця замість звичайного платежу в розмірі 730,23 грн.

Саме з цією обставиною позивач пов`язує відсутність правової підстави для отримання відповідачем коштів у вказаній сумі та необхідність їх повернення за статтею 1212 ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу, що наявність помилки не є самостійною умовою застосування статті 1212 ЦК України у будь-якому кондикційному спорі.

Разом із тим у даній справі саме помилковість платежів визначена позивачем як фактична обставина, якою він обґрунтував вимоги. Отже, відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме позивач повинен довести цю обставину належними та достатніми доказами.

Матеріали справи таких доказів не містять.

З банківських документів вбачається, що 28 грудня 2021 року ОСОБА_1 не одноразово здійснив одну операцію, в якій банком випадково була визначена неправильна сума, а провів дві окремі платіжні операції щодо двох різних належних йому машиномісць. Кожна операція здійснена в однаковій сумі - 15 838,23 грн. Кожна операція здійснена на рахунок ОСББ «Авіатор Комарова-26», тобто, саме тієї юридичної особи, якій позивач до цього систематично сплачував кошти за утримання підземної автостоянки. Кожна операція містить призначення платежу - «Утримання підземної автостоянки». Обидві операції здійснені в день відчуження позивачем двох належних йому машиномісць.

Колегія суддів зазначає, що доказів помилки банку, помилки у реквізитах рахунку, подвійного списання однієї операції, технічного збою, арифметичної помилки чи іншої об`єктивної обставини, яка могла б пояснити випадкове здійснення двох окремих однакових платежів, позивачем не надано.

Не надано й доказів того, що безпосередньо після здійснення платежів або після отримання банківської виписки позивач звертався до банку із заявою про помилкове списання коштів чи вимогою скасувати відповідні операції.

Перше підтверджене матеріалами справи звернення ОСОБА_1 до ОСББ про повернення коштів датоване 20 червня 2022 року, тобто, майже через шість місяців після здійснення платежів. Сам по собі проміжок часу між платежем і зверненням за його поверненням, безумовно, не припиняє права особи на судовий захист, однак, у сукупності з іншими встановленими обставинами, не підтверджує доводи апелянта про очевидну випадкову помилку під час здійснення ним двох платежів.

Колегія суддів також враховує попередню поведінку сторін. ОСОБА_1 протягом тривалого часу був власником двох машиномісць у підземній автостоянці, користувався ними і систематично сплачував ОСББ «Авіатор Комарова-26» кошти з призначенням платежу за утримання підземної автостоянки.

Сам позивач не заперечує обов`язку здійснювати певну оплату за фактично отримувані ним послуги та в апеляційній скарзі наполягає саме на правильності платежу в розмірі 730,23 грн.

Отже, позиція позивача полягає не в тому, що ОСББ було випадковою сторонньою особою, якій він не мав наміру сплачувати будь-які кошти, а в тому, що, на його переконання, правильним був інший розмір платежу.

Вказане має істотне значення для правильного застосування статті 1212 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 зазначено, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти поверненню потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 127/12240/22 Касаційний цивільний суд, застосовуючи статті 3, 1212 ЦК України, звернув увагу на значення обставин добровільності, регулярності здійснення платежів та відсутності помилки при їх проведенні. Верховний Суд виходив із того, що для оцінки вимоги про повернення коштів мають значення не лише формальні твердження сторони про відсутність зобов`язання, а й фактична поведінка платника до та під час здійснення платежів.

Колегія суддів враховує, що фактичні обставини зазначених справ не є тотожними обставинам цієї справи, проте, викладений Верховним Судом загальний підхід щодо необхідності оцінки добровільності платежу, поведінки платника та наявності чи відсутності помилки є застосовним для оцінки доводів ОСОБА_1 .

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, яка не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони за умови, що інша сторона розумно покладається на них.

За наведених обставин твердження ОСОБА_1 про випадкове перерахування ним 28 грудня 2021 року двох однакових сум замість звичайного щомісячного платежу не підтверджене доказами, а сукупність встановлених у справі обставин робить більш вірогідним висновок про усвідомлене здійснення ним відповідних платіжних операцій, ніж висновок про випадковість двох окремих платежів.

Не спростовують такого висновку й доводи апеляційної скарги щодо правового статусу власника машиномісця та необов`язковості для нього рішень загальних зборів ОСББ.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

До виключної компетенції загальних зборів співвласників належить, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 906/884/19.

У зазначеній справі Верховний Суд розглядав правовідносини між ОСББ та орендарем нежитлового приміщення, який не був власником такого приміщення. Верховний Суд дійшов висновку, що рішення ОСББ самі по собі не створюють обов`язків для орендаря, який не є власником приміщення, а відповідні правовідносини мають бути врегульовані договором.

Отже, обставини справи № 906/884/19 та цієї справи не є тотожними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом даного спору не є стягнення заборгованості або визнання недійсними чи скасування рішень органів управління ОСББ або встановлення правильного тарифу на утримання машиномісця.

Предметом спору є вимога самого ОСОБА_1 про повернення вже здійснених ним платежів, як безпідставно отриманих.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що рішення загальних зборів ОСББ не створювали для нього самостійного грошового обов`язку в розмірі 1 100,00 грн на місяць, це саме по собі не доводить тієї фактичної підстави позову, на яку він посилається, - помилкового характеру платежів від 28 грудня 2021 року та відсутності будь-якого правового чи фактичного зв`язку між цими платежами й існуючими між сторонами відносинами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Не є підставою для задоволення позову і довід апелянта про відсутність між сторонами письмового договору.

Відсутність окремого письмового договору між ОСОБА_1 та ОСББ «Авіатор Комарова-26» сторонами не заперечується. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відсутність письмового договору в даному випадку не є тотожною відсутності між сторонами будь-яких фактичних правовідносин.

Матеріалами справи підтверджується, а самим позивачем визнається, що після припинення обслуговування Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ саме ОСББ «Авіатор Комарова-26» здійснювало обслуговування підземної автостоянки, а ОСОБА_1 систематично перераховував ОСББ кошти за утримання належних йому машиномісць.

При цьому, позивач не просить повернути всі здійснені ним на користь ОСББ з листопада 2019 року платежі, як отримані неналежною особою. На думку апелянта правильними здійснювані ним платежі в розмірі 730,23 грн за одне машиномісце, що в свою чергу також підтверджує наявність між сторонами фактичних відносин з приводу утримання підземної автостоянки. Отже, відсутність письмової форми договору не свідчить автоматично про те, що будь-який платіж, здійснений у межах фактично існуючих відносин, є безпідставно набутим у розумінні статті 1212 ЦК України.

Не свідчить про наявність підстав для задоволення позову й посилання апелянта на відсутність направлених йому вимог про сплату заборгованості та відсутність судового рішення про її стягнення.

Цивільне зобов`язання не виникає виключно на підставі судового рішення.

За змістом статей 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із юридичних фактів, визначених законом, зокрема з договорів, інших правочинів та дій осіб.

Судове рішення про стягнення боргу є способом судового захисту порушеного права, а не обов`язковою передумовою виникнення будь-якого майнового зобов`язання.

Так само саме по собі ненаправлення кредитором претензії не перетворює здійснений особою добровільний платіж на безпідставне набуття майна.

При цьому, як уже зазначалося, правильність визначеного відповідачем розміру заборгованості не є предметом самостійного позову в цій справі.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних доказів фактичного виконання договорів, укладених ОСББ із підрядними організаціями, також не є визначальними для вирішення заявленого спору.

Колегія суддів погоджується, що сам факт укладення договору з третьою особою не є достатнім доказом фактичного виконання усіх передбачених ним робіт протягом усього строку. Проте, предметом даного позову є повернення сплачених позивачем коштів, а не перевірка виконання відповідачем покладених на нього обов`язків щодо утримання майна. Окрім того, доказів того, що позивач звертався до відповідача з будь- якими претензіями щодо ненадання або надання неналежної якості постлуг, матеріали справи не містять.

Сам позивач не заперечує того, що підземна автостоянка фактично функціонувала, він до 28 грудня 2021 року користувався належними йому машиномісцями та здійснював платежі саме за їх утримання.

Тому доводи щодо неповноти первинних документів за окремими договорами з підрядниками не доводять, що всі відносини сторін з утримання підземної автостоянки були відсутні, а два платежі від 28 грудня 2021 року були помилковими.

Не підтверджує безпідставність набуття відповідачем усієї спірної суми й факт повернення ОСББ позивачу 4 735,62 грн.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач повернув ОСОБА_1 по 2 367,81 грн щодо кожного машиномісця із зазначенням призначення платежів як повернення надміру сплачених коштів.

Проте, такі дії не є визнанням відповідачем того, що вся сума двох платежів від 28 грудня 2021 року була отримана без будь-якої правової підстави.

Колегія суддів окремо звертає увагу, що для задоволення вимоги за статтею 1212 ЦК України необхідно встановити, що конкретне майно набуте відповідачем за рахунок позивача без достатньої правової підстави.

У даній справі встановлено, що сторони тривалий час перебували у фактичних відносинах з приводу утримання підземної автостоянки; позивач добровільно здійснював платежі відповідачу; 28 грудня 2021 року він виконав дві окремі операції саме на рахунок відповідача з конкретним призначенням «Утримання підземної автостоянки»; доказів технічної, банківської чи іншої помилки у здійсненні цих операцій не надано.

Таким чином, доводи апеляцйної скарги направлені на перевірку правильності внутрішніх розрахунків ОСББ не спростовують установленої судом недоведеності фактичних обставин, на яких ґрунтується заявлений ним позов.

При цьому колегія суддів не встановлює у цій справі розмір заборгованості ОСОБА_1 перед відповідачем і не вирішує питання про можливість її примусового стягнення, оскільки відповідні вимоги не є предметом розгляду.

Щодо вимог позивача, заявлених на підставі статті 625 ЦК України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Законодавство України

Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних у даній справі є похідним від заявленої позивачем вимоги про повернення безпідставно отриманих коштів.

Оскільки ОСОБА_1 не доведено виникнення у відповідача обов`язку повернути заявлену ним суму 30 216,00 грн як безпідставно набуту, відсутні підстави й для задоволення похідних вимог, нарахованих на цю суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Повернення відповідачем 4 735,62 грн було здійснене відповідно до проведеного самим відповідачем розрахунку надміру сплачених коштів. Самостійного розрахунку інфляційних втрат і трьох процентів річних, обчислених виключно щодо цієї повернутої суми з урахуванням моменту виникнення та тривалості відповідного прострочення, який би становив окрему підставу апеляційного перегляду, апелянтом не наведено.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Матеріали справи містять договір про надання правничої допомоги № 1 від 02 січня 2023 року, укладений між ОСББ «Авіатор Комарова-26» та адвокатом Пищенком Віталієм Івановичем.

На виконання цього договору сторонами складено акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 1 від 02 січня 2023 року, яким зафіксовано надання адвокатом правничої допомоги загальною вартістю 9 000,00 грн. В акті зазначено, що адвокатом було надано наступні послуги: попереднє опрацювання позовної заяви та додатків до неї, кількість годин- 2 год., вартість 2 000,00 грн.; вивчення судової практики, кількість годин- 2 год., вартість 2 000,00 грн.; формування правової позиції та підготовка відзиву на позовну заяву, кількість годин- 3 год., вартість 3 000,00 грн.; виготовлення копій відзиву на позовну заяву та додатків до неї у необхідній кількості. Відправка кореспонденції позивачу та подання процесуальних документів до суду кількість годин- 2 год., вартість 2 000,00 грн.

Факт оплати відповідної суми підтверджений платіжним документом від 20 січня 2023 року.

Враховуючи характер спору, кількість документів, необхідність аналізу позовної заяви та доданих до неї матеріалів, підготовки відзиву та правової позиції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена відповідачем сума витрат у розмірі 9 000,00 грн є документально підтвердженою та не є очевидно неспівмірною з обсягом виконаної адвокатом роботи.

Саме по собі заявлення позивачем клопотання про зменшення витрат не покладає на суд обов`язок зменшити їх за відсутності переконливого обґрунтування та доказів їх неспівмірності.

За таких обставин підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів не вбачає.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час апеляційного перегляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ «Авіатор Комарова-26» просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 9 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат відповідачем надано договір № АК-26 про надання правової допомоги від 09 жовтня 2025 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «ДЕНАЛІ» та ОСББ «Авіатор Комарова-26».

Відповідно до пункту 1.1 договору за цим Договором Адвокатське об`єднання зобов`язується за завданням Клієнта надавати Клієнту правову допомогу, а Клієнт зобов`язується оплачувати надання послуг та фактичні витрати Адвокатського об`єднання, необхідні для виконання цього Договору.

Відповідно до пункту 4.1 договору отримання винагороди Адвокатським об`єднанням за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

Пунктом 4.2 договору визначено, що при визначенні розміру гонорару враховуються: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Адвокатським об`єднанням інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин Адвокатського об`єднання з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація Адвокатського об`єднання.

Відповідно до пункту 4.3 договору гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами (Додаток № 1).

09 жовтня 2025 року сторонами підписано протокол погодження видів правової допомоги та договірної ціни, яким визначено вартість окремих видів правничої допомоги.

02 червня 2026 року Адвокатським об`єднанням «ДЕНАЛІ» виставлено рахунок № 2 на оплату правничої допомоги у розмірі 9 000,00 грн за підготовку та направлення до суду відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 травня 2025 року у справі № 760/16775/22.

Платіжною інструкцією № 94 від 02 червня 2026 року підтверджується сплата ОСББ «Авіатор Комарова-26» на користь Адвокатського об`єднання «ДЕНАЛІ» 9 000,00 грн за надання відповідної правничої допомоги.

Відзив на апеляційну скаргу містить аналіз значного обсягу матеріалів справи, фактичних та правових доводів апеляційної скарги, судової практики та заперечень щодо заявлених апелянтом вимог.

Разом з тим, 10 червня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_6 адвоката Магратій Я.В. надійшли додаткові пояснення у яких вона заперечує проти стягнення зазначеної суми понесених відповідачем витрат на правничу допомогу та просила її зменшити, посилаючись на неспівмірність заявлених витрат зі складністю справи та обсягом фактично виконаної адвокатом роботи.

Колегія суддів враховує, що представником відповідача в суді апеляційної інстанції фактично було підготовлено та подано один процесуальний документ - відзив на апеляційну скаргу.

При цьому, на стадії апеляційного перегляду рішення суду, представником відповідача не було викладено у відзиві іншої правової позиції щодо суті спірних правовідносин. Позиція ОСББ «Авіатор Комарова-26» щодо правових підстав отримання та утримання спірних коштів була сформована ще під час розгляду справи судом першої інстанції та викладена, зокрема, у відзиві на позовну заяву.

Із змісту відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що значна частина наведених у ньому фактичних обставин, правових аргументів та посилань на докази вже заявлялася відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції. Необхідності у збиранні відповідачем значного обсягу нових доказів, проведенні додаткових досліджень, підготовці експертних висновків чи вчиненні інших складних процесуальних дій у суді апеляційної інстанції матеріали справи не підтверджують.

Отже, хоча понесення ОСББ «Авіатор Комарова-26» витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9 000 грн документально підтверджено, сам по собі факт погодження клієнтом та адвокатом такого розміру гонорару не означає, що вся зазначена сума підлягає покладенню на іншу сторону.

Врахувавши характер і складність спору, обсяг матеріалів справи, зміст апеляційної скарги та відзиву на неї, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, відсутність необхідності формування нової правової позиції та вчинення значного обсягу додаткових процесуальних дій, а також наведені ОСОБА_1 заперечення щодо розміру заявлених витрат, колегія суддів доходить висновку, що заявлена до стягнення сума 9 000 грн не повною мірою відповідає критерію співмірності, визначеному частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

З огляду на викладене, виходячи з критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір витрат ОСББ «Авіатор Комарова-26» на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, з 9 000,00 грн. до 6 000,00 грн.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення зазначені витрати підлягають стягненню з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСББ «Авіатор Комарова-26».

Вимоги ОСОБА_1 про відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій задоволенню не підлягають з огляду на результат розгляду справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі сторонам має бути надана мотивована відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин.

У рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного здійснення правосуддя вимагає, щоб у рішеннях судів були належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Водночас пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може тлумачитися як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони. Міра виконання обов`язку щодо мотивування залежить від характеру рішення та обставин конкретної справи. Такий спосіб викладення відповідає підходу, який Ратнікова системно використовує у своїх постановах.

У даній справі колегією суддів надано оцінку всім доводам апеляційної скарги, які мають істотне значення для вирішення спору.

За встановлених обставин колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 не доведено наявності сукупності передбачених статтею 1212 ЦК України умов для повернення з ОСББ «Авіатор Комарова-26» заявленої ним суми.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову не спростовують та на правильність кінцевого вирішення спору не впливають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Такий самий порядок викладення висновку застосований у наданому зразку постанови судді Ратнікової.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 травня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та розподілу судових витрат ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для його скасування або зміни.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 травня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авіатор Комарова-26» (код ЄДРПОУ 41332923) витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час апеляційного перегляду справи, у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: