Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №454/3184/26 — Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/3184/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з викликом сторін в м.Сокалі, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося із даним позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 13.03.2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 253215, згідно якого відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 4000 грн.

23.12.2024р. між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" було укладено договір факторингу №23122024/1, відповідно до якого до ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №253215 від 13.03.2024 року.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС") є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 17856,8грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000грн.; заборгованість за відсотками - 4856,8грн.; заборгованість за комісіями - 1000грн.; заборгованість за пенею - 8000грн.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позивачем виконано зобов`язання по договору в повному обсязі, так як надано відповідачу кредит у визначеному розмірі.

В порушення вищевказаних вимог, відповідачка своєчасно не повернула грошові кошти для погашення заборгованості, чим не виконала належним чином свої зобов`язання за даним договором.

Представник позивача в судове засідання не прибув, в позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, відзиву на позовну заяву не подала.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.03.2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 253215, згідно якого відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 4000 грн. Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 10.06.2024. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 803 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки – фіксована.

23.12.2024р. між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" було укладено договір факторингу №23122024/1, відповідно до якого до ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №253215 від 13.03.2024 року.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 17856,8грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000грн.; заборгованість за відсотками - 4856,8грн.; заборгованість за комісіями - 1000грн.; заборгованість за пенею - 8000грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином відповідачка зобов`язана повернути борг позивачу, а останній вправі вимагати його стягнення.

Судом встановлено, що відповідачка порушила умови договору, не погасила заборгованість в добровільному порядку, а тому позов підлягає до задоволення в межах заявлених позивачем вимог.

Також, з відповідачки слід стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі, пропорційному до задоволених позовних вимог.

Дослідженою копією платіжної інструкції від 30.06.2026р., встановлено, що звертаючись до суду із даним позовом позивачем сплачено 2662,40 грн. судового збору, які згідно приписів ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню із відповідача в користь позивача.

Крім цього, згідно статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №607/14338/19-ц від 01.12.2021.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 роз`яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

З урахуванням викладеного вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, зміст наведених норм законодавства вказує на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 810/3213/16 від 04.08.2020, № 640/15803/19 від 05.08.2020.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав Договір про надання правової допомоги №42649746 від 01.06.2026р., детальний опис робіт виконаних адвокатом, акт про підтвердження факту надання правової допомоги від 21.07.2026 року, згідно якого клієнт зобов`язаний сплатити адвокату винагороду в розмірі 6000 грн.

Таким чином, відповідно до ст. 137 ЦПК України, із врахуванням обсягу виконаних адвокатом робіт, часу їх виконання, складності справи, співмірності часу розгляду справи та участі адвоката у її розгляді, зокрема розгляду справи у спрощеному провадженні, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №253215 від 13.03.2024р., в розмірі 17856,8грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000грн.; заборгованість за відсотками - 4856,8грн.; заборгованість за комісіями - 1000грн.; заборгованість за пенею - 8000грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2662,40 грн. сплаченого судового збору та 3000 грн. витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ: 42649746, місцезнаходження: м. Бровари, вул.Симона Петлюри, буд.21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Т. В. Струс