Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №754/8182/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/3414/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Київ

Справа № 754/8182/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року, постановлену у складі судді Хромової О.О.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

встановив:

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала не відповідає принципу верховенства права, оскільки цим судовим рішенням порушено права позивача на доступ до правосуддя.

Розділ ІІІ ЦПК України включає главу 2 «Позовне провадження», яка є стадією пред`явлення позову, після якої настає стадія вирішення процесуальних питань (ст. 185-187 ЦПК України), а після цього настає стадія підготовчого провадження, яка регламентована главою 3 розділу ІІІ, тобто вже безпосередній розгляд провадження. При цьому сам по собі порядок розгляду по суті визначено главою 6 розділу ІІІ, а отже має місце регламентована процедура розгляду і суд не може ігнорувати встановлений ЦПК України порядок та стадійність розгляду.

Посилаючись на ч. 2 ст. 31, ч. 12 ст. 33 ЦПК України, апелянт зазначає, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду, тобто має місце загальне правило про неможливість суду, який отримав справу, будь-яким чином не розглядати справу.

У разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивач посилається на ч. 12 ст. 33 ЦПК України, зазначаючи, що у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, тобто мова йде саме про розгляд справи спочатку. Водночас, залишення позовної заяви або її повернення можливе лише до відкриття провадження.

Апелянт заперечує проти твердження місцевого суду про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження належності сторонам на праві власності автомобіля Hyundai Accent, 2011 року випуску, а також гаражу № НОМЕР_1 в ГБК «Дачний» за адресою: пр-т Алішера Навої, 1-А, м. Київ. Позивач зазначає, що у разі незгоди іншої сторони на надання таких документів у добровільному порядку, позивач зможе заявити про забезпечення доказів. Крім цього, відсутність відповідних доказів є підставою для відмови в позові, а не у відмови у прийнятті позовної заяви до розгляду.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно очевидної невідповідності ціни позову дійсній вартості спірного майна, у зв`язку з чим розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.

Також позивач вважає необґрунтованим визначення судом першої інстанції максимального розміру судового збору в сумі 15 140 грн., що відповідає 5 розмірам прожиткового мінімуму на працездатну особу, при тому, що в матеріалах справи наявні докази реальної вартості майна та відсутня аргументація про її невідповідність будь-яким вимогам та підтвердженням того, що мова йде про капітальну споруду (гараж) - нерухомість, та про встановлений судом стан автомобіля.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов, що не перешкоджає апеляційному перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до статті 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

З`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у травні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_3 , в якому просив:

1) поділити спільне майно з відповідачем, виділивши позивачу як особі, яка опікується даним майном, вкладає в нього кошти, автомобіль марки «Hyundai Accent» 2011 року випуску Тип В1 реєстраційний знак(державний номерний знак) НОМЕР_2 (VIN НОМЕР_3 ).

2) залишити за відповідачем, навіть не дивлячись на вкладення позивача, гараж № НОМЕР_1 , та право власності на нього, який знаходиться в ГБК «Дачний», за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що позивач проживав з відповідачем у шлюбі, під час якого набули у спільну власність гараж в ГБК «Дачний» та автомобіль «Hyundai».

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 р. у справі № 754/11602/24 шлюб між сторонами розірвано та відновлено ОСОБА_4 дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ». Після розірвання сімейних відносин відповідачем порушуються домовленості щодо добровільного розподілу майна. У зв`язку із зазначеним, питання поділу нажитого у період сімейних відносин спільного майна, стало актуальним.

Перед розірванням шлюбу сторони не домовлялися про добровільний поділ спільного майна, що нажите під час шлюбу. Однак після розлучення відповідач почала зловживати своїми правами та порушувати права позивача, виявила бажання отримати 90% від усього разом набутого майна за період шлюбу.

Вважаючи, що волевиявлення відповідача суперечить в першу чергу інтересам позивача, суперечить принципу справедливості, є не рівноцінним відносно позивача та порушує його право, а також не враховує всі обставини набуття цього майна.

Бажання відповідача отримати все майно обумовлене особистою неприязністю до позивача і наміром завдати позивачу матеріальну шкоду, яку відповідач виражає своїми діями в даній формі.

Позивач зазначав, що всі документи на автомобіль знаходиться у відповідача, у зв`язку з чим надати більш детальну інформацію він не міг.

Враховуючи, що було прийняте рішення про купівлю гаражу і відповідач повинна була його купляти у свого батька, було прийнято рішення, що оформлення усіх документів для набуття у власність автомобіля здійснюватиметься на ім`я відповідача.

Позивач проаналізував оціночну вартість спірного автомобіля на спеціалізованому сайті www.rst.ua становила в середньому 266 500 грн.

Гараж № НОМЕР_1 в ГБК «Дачний» був придбаний у батька відповідача, у зв`язку з чим договір купівлі-продажу не укладався, а оскільки законом не вимагається, право власності на гараж не оформлювалося. Станом на день подання позовної заяви середня ринкова вартість гаража за даними сайту www.olx. складала 133 250 грн.

У зв`язку з чим позивач визначив ціну позову в сумі 399 750 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року у справі було відкрито провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08 липня 2025 року.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року справу було передано для розгляду за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва, за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Підставою залишення позовної заяви без руху слугувало те, що позивач не долучив будь-яких доказів на підтвердження належності сторонам на праві власності автомобіля марки «Hyundai» моделі «Accent», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , Vin-код НОМЕР_3 , а також гаражу № НОМЕР_1 в ГБК «Дачний» за адресою: просп. Алішера Навої, буд. 1-А, м. Київ, в тому числі відомостей, сформованих відповідно до абзацу першого підпункту 1 пункту 56 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, а саме: Інформації з Державного реєстру речових прав зареєстровані речові права, обтяження речових прав щодо об`єкта нерухомого майна - гаражу № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , станом на дату звернення до суду, та актуальних відомостей про власників вказаного об`єкту нерухомого майна. Таким чином, позивачу слід було надати інформацію про склад спільного майна подружжя, що підлягає поділу, та відповідні документи на підтвердження належності членам подружжя на праві власності такого майна.

Суд зазначив, що позивачу необхідно надати документи про реєстрацію права власності будь-кого з членів подружжя на майно для встановлення дати та обставин набуття права власності на таке майно, що є передумовами здійснення поділу такого майна у судовому порядку. Позивачем не зазначено та не підтверджено належними та допустимими доказами вартість спірного майна щодо реальної вартості цього майна на дату подання позовної заяви, з урахуванням якої і має бути визначено ціну позову та сплачено судовий збір як за вимогу майнового характеру щодо визнання права власності на нерухоме майно. Зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви.

Вищевикладене є недоліками позовної заяви, які повинні були бути усунуті позивачем шляхом зазначення ціни позову, виходячи з дійсної (ринкової) вартості об`єкта нерухомого майна на дату звернення з цим позовом до суду, з долученням доказів такої вартості (дослідження/експертизи/звіт, який чинний протягом шести місяців, що передують даті звернення позивача з позовом до суду).

20 вересня 2025 року на виконання вимог ухвали суду від 15 вересня 2025 року позивач подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовна заява не містила недоліків до форми та змісту, а тому підстав для залишення позовної заяви без руху не існувало.

Ухвалою Дніпровського районного суду 29 вересня 2025 року позовну заяву повернуто у зв`язку з тим, що визначені ухвалою суду від 15 вересня 2025 року недоліки не були усунуті.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки, визначені ухвалою суду від 15 вересня 2025 року, а саме: всупереч вимогам ухвали про залишення позову без руху позивачем та його представником не надано будь-яких доказів належності сторонам на праві приватної власності спірного майна, а саме автомобіля марки «Hyundai» моделі «Accent», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , Vin-код НОМЕР_3 , та гаражу № НОМЕР_1 в ГБК «Дачний» за адресою: просп. Алішера Навої, буд. 1-А, м. Київ.

Також, всупереч вимогам ухвали про залишення позову без руху позивачем не надано відомостей про вартість спірного майна станом на дату звернення до суду, з урахуванням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», визначену позивачем ціну позову не обґрунтовано.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам і нормам процесуального права.

Відповідно до частини першої і пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до частини другої статті 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Частинами першою і четвертою статті 177 ЦПК України передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За підпунктом 1 пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлено ставку судового збору в розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач визначив ціну позову в розмірі 399 750 грн. на підставі середньої вартості спірного майна в Україні, на підтвердження чого надав відомості з вебсайтів www.olx.ua та www.rst.ua.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 3997,50 грн. та додав до позовної заяви копію квитанції на відповідну суму.

Таким чином, позивач подав заяву з дотриманням статей 175, 177 ЦПК України, визначив суму судового збору та на підтвердження оплати - надав відповідну квитанцію.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року у справі було відкрито провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання .

Отже, при відкритті провадження у справі Деснянський районний суд м. Києва в ухвалі від 30 травня 2025 року виходив з того, що підстав для залишення позовної заяви без руху немає, позовна заява відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.

Проте, Дніпровський районний суд м. Києва, вказуючи в ухвалі про залишення позовної заяви без руху на конкретні докази, які позивач мав надати до позовної заяви для доведення обґрунтованості позовних вимог, зокрема, докази належності спірного майна за час шлюбу, фактично втрутився у право позивача самостійно визначати обсяг доказової бази і передчасно вдався до оцінки обґрунтованості позову.

Повертаючи позовну заяву позивачу оскаржуваною ухвалою від 29 вересня 2025 року, Дніпровський районний суд м. Києва не врахував, що ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року провадження у справі уже відкрито та встановлено, що позовна заява відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Разом з тим, на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання щодо оцінки доказів та їх відповідності на предмет належності, допустимості і достатності, оскільки відповідно до статті 264 ЦПК України зазначене питання суд вирішує на стадії ухвалення рішення.

Вказані висновки викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19, від 25 січня 2021 року у справі № 308/13063/19, від 06 грудня 2023 року у справі № 337/804/23.

Під час вирішення судом питання про відкриття провадження у справі, суд перевіряє позовну заяву на відповідність вимогам, передбаченим статтями 175, 177 ЦПК України. В той же час, як оцінка доданих до позовної заяви документів на підтвердження чи спростування ними тих обставин, на які посилається сторона, здійснюється судом при вирішенні справи по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху.

Якщо за результатами оцінки доказів при ухваленні рішення суду буде встановлено, що докази не доводять обґрунтованість заявлених позовних вимог, то суд відмовляє в задоволенні позову.

Крім того, визначивши позивачу максимальну ставку судового збору у розмірі п`яти прожиткових мінімумів на одну працездатну особу (15 141 грн.) за відсутності будь-яких інших доказів сукупної вартості спірного майна, суд першої інстанції не зазначив конкретних мотивів, з огляду на які можливо зробити висновок, що заявлена ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна та що позивачу належало сплатити судовий збір за максимальною ставкою.

У постанові Верховного Суду від 19.10.2021 року у справі № 918/188/21 висловлено позицію, згідно якої у випадку, якщо суд вважає, що ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, має здійснити розгляд справи по суті та встановити ціну позову при розгляді справи і розподілити судові витрати за результатами такого розгляду відповідно до статті 141 ЦПК України, а не повертати позовну заяву заявнику.

Таким чином, враховуючи, що провадження у даній справі було відкрито ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року, а невідповідність ціни позову, зазначеної в позовній заяві, дійсній вартості майна може бути встановлена лише в ході судового розгляду справи шляхом дослідження наданих учасниками справи доказів та усунута судом під час вирішення справи по суті, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачу.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги позивача знайшли підтвердження при апеляційному перегляді ухвали місцевого суду, суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування зазначеного судового рішення і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 379, 381 - 383 ЦПК України, суд постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.