Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №761/4682/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/4682/25 Головуючий у 1 інстанції: Савчук Ю.Н.

Провадження № 22-ц/824/14426/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,

секретар Тіткова І.Ю.,

за участі прокурора Синюк І.А.,

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2026 року, ухвалене в м. Києві в складі судді Савчук Ю.Н., в справі за позовом Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року Солом`янська районна у місті Києві державна адміністрація звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, про позбавлення батьківських прав.

Зазначала, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з 06 березня 2024 року на адресу Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації неодноразово надходила інформація щодо вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно ОСОБА_1 у присутності малолітньої дитини. З травня 2024 року родина ОСОБА_1 отримує соціальні послуги консультування, інформування, представництва інтересів та супроводу у зв`язку з малозабезпеченістю, низьким виховним потенціалом матері, відсутністю навичок домашнього господарства та конфліктами з родичами. У період з березня 2023 року по квітень 2025 року ОСОБА_1 здійснювала неодноразові виклики на номер «102» за адресою проживання з грифом «звернення інформаційного характеру», «домашнє насильство», «конфлікт» між нею та ОСОБА_2 . Постановами Солом`янського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року, 25 квітня 2023 року, 02 квітня 2024 року ОСОБА_2 визнавався винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.173-2 КУпАП. У провадженні Солом`янського управління поліції ГУНП у м.Києві перебувають матеріали внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420241102090000148 від 04 жовтня 2024 року досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 12 вересня 2024 року надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , колишній співмешканець ОСОБА_2 побив ОСОБА_1 , коли вона тримала дитину на руках, внаслідок чого дитина отримала закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку. Крім того, вироком Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років.

Солом`янська районна у місті Києві державна адміністрація просила:

позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

передати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на опікування Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування;

стягнути з ОСОБА_1 на користь дитячого державного закладу, в якому буде перебувати малолітня дитина, аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову та до досягнення дитиною повноліття;

стягнути з ОСОБА_2 на користь дитячого державного закладу, в якому буде перебувати малолітня дитина, аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову та до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2026 року позов Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації задоволено.

Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 3028 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 3028 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь дитячого державного закладу, в якому буде перебувати малолітня дитина аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 лютого 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь дитячого державного закладу, в якому буде перебувати малолітня дитина аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 лютого 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення у межах суми платежу за один місяць.

Не погодившись із рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2026 року, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали апеляційні скарги. ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про позбавлення її батьківських прав та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення її батьківських прав. Посилається на порушення норм матеріального і процесуального права. На думку апелянта суд першої інстанції не встановив усіх юридично значущих обставин, з якими ст.164 СК України пов`язує можливість позбавлення особи батьківських прав. Суд не здійснив належної оцінки зібраних у справі доказів, не навів переконливого мотивування щодо неможливості застосування менш суворих заходів захисту прав дитини. Зі змісту мотивувальної частини рішення вбачається, що основними підставами для його ухвалення стали неналежний санітарний стан житла, складні побутові умови, висновки соціальних служб, наявність конфліктів між батьками, випадки домашнього насильства та перебування дитини під соціальним супроводом. Разом із тим жодна із зазначених обставин сама по собі не є підставою для позбавлення батьківських прав. В ході розгляду справи суд першої інстанції не встановив причин виникнення у неї життєвих труднощів, обставин, які б вказували на те, що вона повністю втратила інтерес до дитини, свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків. ОСОБА_1 зазначає, що постійно проживала разом з сином, самостійно здійснювала його догляд та виховання, регулярно зверталася за медичною допомогою, проходила необхідні обстеження та лікування дитини, своєчасно відвідувала лікарів-педіатрів, профільних спеціалістів та виконувала їх рекомендації, забезпечувала проходження дитиною реабілітаційних заходів, систематично відвідувала з дитиною розвивальні заняття, спрямовані на її фізичний, психологічний та інтелектуальний розвиток, забезпечувала прогулянки, розвиток та соціалізацію дитини відповідно до її віку. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав позбавлення її батьківських прав.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення його батьківських прав та стягнення із нього аліментів. Посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що з самого народження сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він брав участь у його житті, проводив із ним час, цікавився станом його здоров`я, розвитком та повсякденними потребами. Вони регулярно гуляли на свіжому повітрі, він купував сину іграшки для його розвитку та необхідні речі відповідно до віку. Це підтверджується наданою ним до суду першої інстанції фототаблицею. Після прийняття Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією розпорядження № 34 від 23 січня 2025 року про негайне відібрання дитини він регулярно відвідував сина у ІНФОРМАЦІЯ_2 дітей та сімей в смт.Ворзель. Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_3 дітей та сімей від 26 червня 2026 року № 069/018-330 з моменту влаштування сина до закладу(з 30 січня 2025 року) і до дати надання відповіді загальна кількість його відвідувань перевищила 80 разів. Наведені обставини спростовують висновок суду першої інстанції про те, що він самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Навпаки, він має бажання підтримувати зв`язок із сином, брати участь у його житті та зберігати сімейні відносини. Суд не надав належної оцінки його житловим умовам, матеріальному становищу, а також можливості самостійно забезпечити належне виховання та розвиток дитини. Зазначає, що на даний час він проживає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . 22 липня 2025 року представниками Голосіївського районного в місті Києві центру соціальних служб складено акт оцінки потреб сім`ї/особи, яким підтверджено, що створені ним умови є належними та відповідають потребам малолітньої дитини. У квартирі облаштовано окреме спальне місце для сина, наявний окремий письмовий стіл, створено місце для відпочинку та дозвілля дитини, житлове приміщення перебуває у належному санітарному стані, є чистим та охайним. На даний час він здійснює трудову діяльність та має постійний дохід, який дає можливість належним чином утримувати сина, забезпечувати його необхідними речами, харчуванням, одягом та іншими потребами відповідно до його віку. Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позитивно реагує на його візити, охоче йде до нього на руки, усміхається та проявляє прихильність через обійми. Під час розгляду справи він неодноразово висловлював готовність самостійно виховувати сина, забезпечувати його належними умовами проживання, матеріальним утриманням, турботою та батьківською увагою. Разом з тим, суд першої інстанції не надав належної оцінки його доводам. По суті його неактивна участь в житті сина спричинена тривалим конфліктом з ОСОБА_1 , його проживанням на значній відстані від сина та неналежним усвідомленням матір`ю дитини необхідності участі батька у вихованні сина. Після розірвання шлюбу він фактично був позбавлений можливості спілкуватися із сином, формування відношення дитини до батька відбувалося виключно під впливом матері. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на наявність у нього судимості на підставі вироку Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2012 року, наявність у Солом`янському управлінні поліції ГУНП у м. Києві кримінального провадження за №420241102090000148 від 04.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та наявність конфліктів між ним та ОСОБА_1 . Вказана судимість пов`язана із подіями, які мали місце понад 11 років, задовго до народження сина. На момент ухвалення рішення у справі жодного обвинувального вироку суду стосовно нього за ст. 126-1 КК України не існувало. Його вина у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення не була встановлена у передбаченому законом порядку. Наявні конфлікти між батьками дитини не можуть автоматично свідчити про неналежне виконання одним із них своїх батьківських обов`язків.

Представник Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації подав відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішенна К.В., її представники, ОСОБА_2 підтримали апеляційні скарги та просять їх задовольнити.

Представники Солом`янської районної у м.Києві державної адміністрації у місті Києві просять відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Прокурор, який залучений до участі в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, вважає, що апеляційній скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підлягають задоволенню з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу.

В судове засідання представники третіх осіб не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З листа Солом`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві від 21.01.2025 року № 250/33.9-80, вбачається, що відомості про батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внесені до актового запису про народження № 758 від 25.04.2023 року на підставі ч.1 ст. 135 СК України. ОСОБА_2 своє батьківство щодо ОСОБА_5 визнав лише у 2025 році, у зв`язку з чим 04.02.2025 року було внесено відомості про батьківство до актового запису про народження дитини, що підтверджується Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

Відповідно до листа Солом`янського районного в місті Києві центру соціальних служб № 108/39-867 від 15.08.2024 року ОСОБА_1 одна виховує малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Батько дитини ОСОБА_6 періодично відвідує сім`ю. Зі слів матері дитини він матеріально не допомагає, участі у вихованні сина не бере. Між ним та матір`ю дитини часто виникають конфлікти. Підставою для надання ОСОБА_1 соціальних послуг було: малозабезпеченість, низький виховний потенціал матері, відсутність навичок ведення домашнього господарства, конфлікти з родичами. За час роботи фахівці відвідали сім`ю ОСОБА_1 вісім разів. Під час відвідин у квартирі переважно брудно - розкидані речі дитини та матері, іграшки, брудний посуд, сміття на підлозі та меблях. Мати не займається розвитком дитини, постійно тримає хлопчика на руках, не проводить з ним розвиваючих ігор. Обмежує рухову активність дитини. Зі слів матері дитина часто хворіє та перебуває на стаціонарному лікуванні. За візуальними спостереженнями фахівців стан дитини погіршується, хлопчик пригнічений, пасивний. За спостереженням фахівців Центру мати практично не готує для дитини домашні стави. Дитина харчується безсистемно, в раціоні тільки консервації, страви типу «Фастфуд», дитячі суміші. Поведінка матері чинить загрози здоров`ю малолітнього сина.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 27.11.2024 року Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації помешкання ОСОБА_1 перебуває у незадовільному санітарному стані. У дитини є окреме спальне місце (дитяче ліжечко), засоби гігієни та продукти в обмеженій кількості. Одягом та взуттям дитина забезпечена відповідно віку та сезону. В наявності дитячий візочок для прогулянок. Умови для проживання дитини матір`ю створені частково. Наголошено матері на проведенні термінових заходів щодо створення умов для проживання та розвитку дитини.

Згідно листа Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Солом`янського району м.Києва № 108/43-1452 від 04.12.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Мати з дитиною регулярно відвідувала амбулаторію. Хлопчик спостерігався в групі ризику, отримав консультації профільних спеціалістів та неодноразово проходив курси реабілітації.10.10.2024 року мати з дитиною звернулась у черговий кабінет до лікаря-педіатра ОСОБА_7 з приводу стороннього тіла шлунково-кишкового тракту. Хлопчик направлений в ургентному порядку на консультацію до хірурга в НСДЛ «Охмадит».

Відповідно до акту Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.01.2025 обстежити умови проживання дитини не вдалось, оскільки двері помешкання ніхто не відчинив.

Відповідно до акту обстеження умов проживання Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації від 22.01.2025 року помешкання перебуває у незадовільному стані, антисанітарія, скрізь розкидані брудні речі, недоїдки їжі, використані підгузки, постільна білизна на ліжку відсутня, меблі зламані. Оголені дроти, обірвані штори, арматура електроживлення (розетки, вмикачі) змонтовані з порушенням вимог електробезпеки, санвузол та кухня перебувають в антисанітарному стані, в холодильнику зіпсована їжа, в помешканні відчутний стійкий неприємний запах. Ліжечко для дитини наявне, проте воно не облаштоване для сну. Одяг для Арсенія здебільшого брудний та розкиданий по всій квартирі, приготованої їжі немає, іграшки в наявності, проте вони брудні, деякі зламані, засоби гігієни відсутні, в наявності декілька підгузок. Умови для дитини матір`ю не створені, квартира перебуває в антисанітарному стані. На підставі проведеного акту оцінки рівня безпеки дитини малолітнього влаштовано до закладу охорони здоров`я.

Відповідно до доповідної від 20.01.2025 року № 108/43-85 лікар-педіатр ОСОБА_8 оглянула дитину. При огляді хлопчик збуджений, неспокійний, одягнутий в брудний одяг. Хлопчик спостерігався в групі ризику, отримав консультації профільних спеціалістів та неодноразово проходив курси реабілітації. 10.10.2024 року мати з дитиною звернулась у черговий кабінет до лікаря-педіатра ОСОБА_7 з приводу стороннього тіла шлунково-кишкового тракту. Хлопчик направлений в ургентному порядку на консультацію до хірурга в НСДЛ «Охмадит». Зважаючи на психологічний стан та поведінку матері дитині може загрожувати небезпека.

Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 22.01.2025 року зроблено висновок щодо рівня безпеки дитини щодо негайного відібрання дитини у батьків. 23.01.2025 року Солом`янською районною у місті Києві державною адміністрацією видано розпорядження № 34 про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 14.06.2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Листами № 069/018-116 від 03.03.2025 року, 069/018-121 від 05.03.2025 року, 069/018-141 від 17.03.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 дітей та сімей інформував про те, що ОСОБА_1 порушує правила відвідування закладу, такі відвідування є малопродуктивними, розпорядженням директора відвідування заборонено.

Як вбачається із консультативного висновку спеціаліста від 04.03.2025 року, лікарем-психіатром ОСОБА_9 ОСОБА_1 встановлено діагноз: тривожно-депресивний розлад з емоційно-вольовою нестійкістю.

Відповідно до акту обстеження умов проживання Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації від 13.03.2025 року умови для проживання ОСОБА_3 не створені. Матері наголошено про негайне приведення помешкання в належний санітарний стан.

Згідно з актів Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації від 04.06.2025 року та 03.07.2025 року обстежити умови проживання ОСОБА_3 не виявилося можливим, оскільки двері помешкання ніхто не відчинив.

Відповідно до листа Солом`янського районного у місті Києві центру соціальних служб № 108/39-713 від 27.06.2025 року ОСОБА_1 не виконує умови супроводу, не надає доступу до приміщення, відмовляється від послуг, не прислухається до рекомендацій фахівців. ОСОБА_1 не розуміє своєї відповідальності за долю дитини та не сприймає в достатній мірі ті рекомендації та зауваження, якій їй надають фахівці Центру.

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_3 дітей та сім`ї № 069/018-259 від 12.05.2025 року при зустрічах з матір`ю ОСОБА_1 . Арсеній не проявляє яскравих позитивних емоцій. У матері відсутнє розуміння вікових і базових емоційних потреб дитини. У тата з Арсенієм також немає психологічного зв`язку.

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_3 дітей та сім`ї № 069/018-342 від 21.07.2025 року зустрічі з матір`ю ОСОБА_1 носять деструктивний характер для дитини, Центр просить відкликати дозвіл на відвідування ОСОБА_1 з ОСОБА_10 .

Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_3 дітей та сім`ї № 069/018-59 від 31.01.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 30.01.2025 року був госпіталізований в КНП «КМДКЛ № 1» педіатричне відділення з діагнозом ентеровірусна інфекція.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації № 108-3392 від 27.03.2025 року наявні матеріали свідчать про ухилення ОСОБА_11 від виконання батьківських обов`язків, у зв`язку з цим вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав.

Як вбачається із листа Департаменту патрульної поліції № 921441/11/7/02-2025 від 21.03.2025 року 07.09.2023 року, 29.07.2024 року, 12.09.2024 року та 01.11.2024 року на номер «102» надходили повідомлення від ОСОБА_1 щодо домашнього насильства.

Постановами Солом`янського районного суду міста Києва від 16.02.2023 року у справі № 760/17552/22, від 25.04.2023 року у справі № 760/7103/23, від 02.04.2024 року у справі № 760/5033/24, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до характеристики ГУ НП у м.Києві від 26.05.2025 року ОСОБА_2 зарекомендував себе незадовільно. Неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення публічного порядку. Також неодноразово затримувався працівниками поліції за вчинення кримінальних правопорушень.

Згідно листа Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції № 78490-2025 від 13.05.2025 року ОСОБА_1 за місцем проживання: АДРЕСА_1 характеризується посередньо. Встановлені наявні відомості про систематичне вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно ОСОБА_1 батьком їх спільної дитини ОСОБА_2 .

Вироком Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 11.07.2012 року у справі № 1-495/11 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років без конфіскації майна.

Як вбачається з листів Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м.Києві № 12652/41/11/7/28-2025 від 21.07.2025 року, 11.02.2025 , 20.02.2025, 19.03.2025, 30.03.2025, 31.03.2025 на спецлінію «102» надходили звернення від ОСОБА_1 про застосування щодо неї співмешканцем ОСОБА_2 домашнього насильства та завдання тілесних ушкоджень.

Відповідно до листа Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві від 23.04.2025 року №155872-2025 у провадженні Солом`янського управління поліції ГУНП у м.Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420241102090000148 від 04.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.09.2024 року надійшло повідомлення про побиття за адресою: АДРЕСА_1 колишнім співмешканцем ОСОБА_1 , коли вона тримала на руках дитини, внаслідок чого малолітній Арсеній отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що з сім`єю ОСОБА_1 знайома з 2024 року, коли у складі бригади запобігання домашнього насильства поїхала на виїзд до квартири ОСОБА_1 . В квартирі було брудно, ліжко все в речах, розетки зламані, продуктів мало, дитина брудна, речі не випрані. В подальшому вона регулярно відвідували сім`ю. Дитина в більшості випадків спала. Сім`я була під соціальним наглядом. Мама обмежувала дитину в мовленні та русі, обмежувала у спілкуванні з родиною. В квартирі був постійний бруд та антисанітарія. Були моменти, коли в квартирі було прибрано, проте через деякий час знову був безлад і бруд. Дитина схудла, була знижена її активність, згодом у дитини виявили кишкову паличку. Мали місце факти домашнього насильства, при яких була присутня дитина. Матір давала дитині їжу маленькими порціями, дитина була голодна.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що з ОСОБА_1 знайома, оскільки надавала послугу соціального супроводу. ОСОБА_1 не пускала до житла, постійно кидала слухавку, пізніше відмовилася від послуг. До квартири ОСОБА_1 впустила лише один раз. ОСОБА_1 неналежно навчання пройшла, а відтак не отримала відповідну довідку. На повторний курс ОСОБА_1 не прийшла.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнення аліментів з кожного з відповідачів на користь дитячого державного закладу, в якому буде перебувати малолітня дитина.

Колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №78-ХІІ, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до положень ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

При цьому, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Зважаючи на це, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У рішенні від 30 червня 2020 року (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Задовольняючи позовні вимоги Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі у справі не займаються вихованням дитини, не виявляють до неї належної батьківської і материнської уваги та турботи, не займаються розвитком дитини, не цікавляться її життям. На засідання комісії з питань захисту прав дитини при Солом`янській районній у місті Києві державній адміністрації, що мало місце 06.02.2025 року та на якому вирішувалося питання про позбавлення батьківських прав, ОСОБА_1 не з`явилася. Після відібрання дитини ОСОБА_1 на шлях виправлення не стала. ОСОБА_2 визнав своє батьківство лише 04.02.2025 року, в той час, коли дитина народилася ще ІНФОРМАЦІЯ_6 . Проживаючи з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 неодноразово вчиняв домашнє насильство щодо неї, свідком чого була дитина, що могло негативно позначитися на її психіці. Крім того, ОСОБА_2 характеризується негативно, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП та до кримінальної відповідальності за ст.307 КК України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, з народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом із матір`ю ОСОБА_1 , яка займалася його утриманням та вихованням. Після поміщення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сімей, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неодноразово навідували його. Батьки дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували проти позову про позбавлення батьківських прав, наголошуючи, що вони мають бажання приймати участь у вихованні та утриманні їх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За висновком колегії суддів суд першої інстанції безпідставно врахував і послався на те, що у ОСОБА_2 наявна судимість на підставі вироку Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2012 року, оскільки судимість ОСОБА_2 пов`язана з подіями, які мали місце понад одинадцять років тому задовго до народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доведеність факту наявності у Солом`янському управлінні поліції ГУНП у м. Києві кримінального провадження за №420241102090000148 від 04.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та наявність конфліктів між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 також не є доказами неналежного ставлення відповідачами до виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини. На момент ухвалення рішення у даній справі обвинувальний вирок суду стосовно ОСОБА_2 за ст. 126-1 КК України відсутній. Факти вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 і конфлікти між ним і ОСОБА_1 також не доводять неналежне виконання відповідачами своїх батьківських обов`язків. Та обставина, що ОСОБА_2 визнав своє батьківство лише 04.02.2025 року також не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав.

Солом`янською районною у місті Києві державною адміністрацією не було надано доказів, що позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вимушеним та необхідним для захисту прав та інтересів дитини.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнали, що раніше мали конфлікти при спільному проживанні. Тепер вони проживають окремо, обидва мають належні умови для проживання дитини та вирішили між собою питання спільного виховання малолітнього ОСОБА_5 . Відповідачі просили не позбавляти їх батьківських прав щодо єдиної їх спільної дитини, запевнили, що зробили для себе необхідні висновки і бажають бути гарними батьками. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 постійно відвідують свого сина ОСОБА_5 у закладі, де він перебуває, та бажають відновити спілкування і виховання дитини.

Оскільки позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, та враховуючи наявність обставин, які вказують на зміну відповідачами ставлення до дитини, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації .

Разом з тим, установлені судом першої інстанції обставини вказують на необхідність попередити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про зміну ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із покладанням на орган опіки та піклування контролю за виконанням ними батьківських обов`язків. Залишення поза увагою попередження суду про необхідність зміни ставлення до виконання батьківських обов`язків у подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення відповідачів батьківських прав.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні позову Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, про позбавлення батьківських прав.

Попередити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Покласти на орган опіки та піклування Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації обов`язок контролю за виконанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свої батьківських обов`язків.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Кафідова О.В.

Оніщук М.І.