Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №758/5988/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/5988/22 Головуючий у 1 інстанції: Ковбасюк О.О.

Провадження № 22-ц/824/16140/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,

секретар Тіткова І.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року, ухвалене в м. Києві в складі судді Ковбасюка О.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Зазначала, що з 26 серпня 2009 року до 30 липня 2019 року вона та перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . Від шлюбу вони мають двох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У 2011 році ними було інвестовано кошти в будівництво квартири за адресою АДРЕСА_1 , свідоцтво про право власності на яку ними було отримано 25 грудня 2012 року. 21 вересня 2017 року вони придбали автомобіль «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2 .Також за час шлюбу ними були накопичені грошові кошти у розмірі 100 000,00 доларів США, які зберігаються у відповідача. Посилаючись на те, що вказане майно є спільним сумісним, ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на 1/2 частину автомобіля «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2 , а також на грошові кошти у розмірі 50 000,00 доларів США.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково. В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. Посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його доводам щодо придбання ним квартири за запозичені кошти, не перевірив інформацію про доходи сторін по справі та не взяв до уваги, що він і позивачка не мали достатнього доходу для придбання житла та транспортного засобу. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відступу від рівності часток у праві власності, не врахувавши, що рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2024 року разом з ним визначено місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу позивачка не бере участі в утриманні, вихованні, оздоровленні, лікуванні та забезпеченні побутових потреб дітей, ухиляється від сплати аліментів.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року залишено без змін.

В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року в частині задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду від 29 липня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року скасовано. Справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

В судове засідання ОСОБА_2 повторно не з`явилася, повідомлена про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у її відсутність.

Вислухавши пояснення апелянта ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 26 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 26 серпня 2009 року. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка « ОСОБА_6 », дружини « ОСОБА_6 ».

Від шлюбу сторони мають двох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_4 від 25 червня 2010 року та № НОМЕР_5 від 24 вересня 2013 року відповідно.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року у справі № 758/5101/19 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано.

Під час перебування сторін у шлюбі була придбана квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 86,6 кв.м., житловою площею 48,2 кв.м. Вказана квартира була придбана на підставі договору купівлі-продажу облігацій № 18648Б від 28 вересня 2011 року, укладеного між ТОВ «Компанія з управління активами «АВАЛОН», яке діяло від свого імені та за рахунок активів Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «ТРОЯНДА» (як продавцем), та ОСОБА_1 (як покупцем), додатку до вказаного договору від 20 лютого 2012 року, додаткової угоди № 1 до договору бронювання приміщення № Б-9/8/66 від 28 вересня 2011 року.

05 квітня 2017 року державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Микитенко О.В. право власності на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстроване за ОСОБА_1 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 305968406 від 27 липня 2022 року вбачається, що підставою для реєстрації права власності ОСОБА_1 на вказану квартиру було свідоцтво про право власності б/н від 25 грудня 2012 року, видане Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу № 2067-С/КІ від 24 грудня 2012 року.

Також під час шлюбу сторони придбали автомобіль «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль був придбаний на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 26 серпня 2017 року № М/Т/06/09/2017, укладеного між Дочірнім підприємством «Авто Інтернешнл» та ОСОБА_1 .

05 липня 2023 року ОСОБА_7 зареєструвала новий шлюб з ОСОБА_2 і змінила своє прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 від 05 липня 2023 року, виданим Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_2 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 від 08 грудня 2023 року.

Розпорядження Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 27 березня 2020 року № 246 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 .

Згідно розпорядження Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 27 березня 2020 року № 247 ОСОБА_7 встановлено час спілкування з її малолітніми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10 червня 2020 року Подільським районним судом міста Києва у справі №758/5307/20 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_7 аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку боржника, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 12 травня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

Згідно розрахунку Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві від 07 лютого 2025 року № 62522663/5 ОСОБА_7 станом на 01 лютого 2025 року має заборгованість зі сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 256 179,63 грн.

ОСОБА_2 порушила питання про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на 1/2 частину автомобіля «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2 , а також на грошові кошти у розмірі 50 000,00 доларів США.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. В порядку поділу майна подружжя суд визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частини позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до змісту вказаних норм у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними.

Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст. ст. 77-78 ЦПК України) і це є її процесуальним обов`язком (ст. 12, 81 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ст. 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 86,6 кв.м., житловою площею 48,2 кв. м, придбана ОСОБА_1 та ОСОБА_7 під час перебування в зареєстрованому шлюбі, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вона є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Суд першої інстанції надав належну оцінку дослідженим по справі доказам, у тому числі і показам свідків, та обґрунтовано відхилив доводи відповідача, що спірна квартира придбана за грошові кошти, отримані ним в позику від його батька ОСОБА_10 .

З таким висновками суду першої інстанції погодився і Верховний Суд.

Скасовуючи попередню постанову Київського апеляційного та передаючи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції справу за позовом ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , Верховний Суд виходив з того, що апеляційний суд не врахував та не надав оцінки обставинам щодо наявності у позивачки ОСОБА_2 істотної заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які постійно проживають із відповідачем. За висновком Верховного Суду апеляційний суд дійшов передчасного висновку про рівність часток.

Частиною 2 ст. 70 СК України визначено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Частиною 3 ст. 70 СК України визначено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідно до розпорядження Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 27 березня 2020 року № 246 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1

10 червня 2020 року Подільським районним судом міста Києва у справі №758/5307/20 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_11 аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку боржника, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 12 травня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

Згідно розрахунку Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві від 07 лютого 2025 року № 62522663/5 ОСОБА_11 станом на 01 лютого 2025 року має заборгованість зі сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 256 179,63 грн.

Враховуючи положення ст. 70 СК України та надаючи оцінку вказаним обставинам, колегія суддів враховує, що сам по собі факт проживання дітей з одним із подружжя, не є підставою для збільшення частки одного з подружжя.

Наполягаючи на збільшенні його частки у спірній квартирі, ОСОБА_1 не надав будь-яких належних та допустимих доказів розміру витрат, які він щомісячно несе на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на підтвердження того, що розмір присуджених йому аліментів недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей. Наявність у ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для збільшення частки ОСОБА_1 при поділі спільного сумісного майна, а саме, квартири за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 не надано суду актуального висновку про вартість вказаної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що б дозволяло зіставити розмір заборгованості по аліментам із її вартістю. Також в ході розгляду справи судом встановлено, що за час шлюбу сторони придбали автомобіль «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, що очевидно має нижчу вартість, ніж квартира.

Також, колегія судді вважає за необхідне зазначити, що права ОСОБА_1 як одержувача аліментів, можуть бути захищені шляхом стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за аліментами, а також пені за прострочення їх сплати.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції в частині вирішення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При вирішенні даної справи колегія суддів звертає увагу, що визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину спірної квартири, , суд першої інстанції не визначив частку, яка залишається ОСОБА_1 . У зв`язку з цим рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року підлягає зміні шляхом зазначення про визнання за кожним із сторін права власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , змінити.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя:

визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 86,6 кв.м.;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 86,6 кв.м.

В іншій частині рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Кафідова О.В.

Оніщук М.І.