Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №758/16249/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року

м. Київ

провадження № 33/824/3962/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

при секретарі Мудрак Р. Р.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Сушка Руслана Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на постанову Подільського районного суду міста Києва у складі судді Казимиренко Л. В.

від 11 травня 2026 року

у справі № 758/16249/25 Подільського районного суду міста Києва

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП

громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1

У С Т А Н О В И В :

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 грн 00 коп. (сімнадцять тисяч грн 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 грн 60 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, 04 серпня 2026 року захисник Сушко Р. М., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу неповно та однобічно, не дослідив належним чином зібрані докази і дійшов необґрунтованого висновку про доведеність вини водія у порушенні пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник вказує на порушення правил територіальної підсудності під час розгляду справи Подільським районним судом міста Києва, оскільки в первинному протоколі місцем вчинення правопорушення помилково зазначався Дніпровський район міста Києва. Крім того, захисник стверджує про відсутність у матеріалах справи та на відеозаписах безпосередньої фіксації факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також наголошує, що його довіритель є військовослужбовцем Збройних Сил України, у зв`язку з чим огляд на стан сп`яніння відповідно до статті 266-1 КУпАП мав здійснюватися виключно уповноваженою посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Апелянт також посилається на порушення порядку проведення огляду за допомогою технічного засобу Drager Alcotest 6820, прилад № ARHK0521 (тест № 3920 від 28.09.2025 о 01:11), вказуючи, що огляд проведено не на місці зупинки, а також стверджує про закінчення шестимісячного строку калібрування приладу, останнє з яких мало місце 15 листопада 2024 року. Щодо висновку медичного огляду на стан сп`яніння захисник зазначає, що в направленні органу поліції вказано Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна наркологічна лікарня «Соціотерапія», тоді як огляд проводився за іншою адресою, та вважає даний доказ недопустимим. Додатково сторона захисту зазначає, що проведення процесуальних дій співробітниками поліції під час сигналу «Повітряна тривога» та загрози ракетного удару становило небезпеку для життя та здоров`я водія.

Одночасно захисник порушив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи його тим, що попередньо подана скарга була повернута судом апеляційної інстанції 30.07.2026, після чого захист без невиправданих зволікань звернувся до суду повторно.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне заслуговують на увагу і підтверджуються матеріалами справи, а тому суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду міста Києва від 11.05.2026 поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.

В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисники - адвокати Сушко Р. М. та Кеба О. В., не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №467223від 28.09.2025, о 00 год 24 хв, в м. Києві, вул. Світлицького, 30/20-А водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Citroen Berlingo», д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці за допомогою приладу Drager, результат огляду - 1,73. Водій з результатом не погодився, водію було запропоновано пройти огляд у медичному закладі КНП «КМКЛ Соціотерапія», висновок 004791 позитивний 1,67‰, водій з результатом погодився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП як керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, районний суд виходив із того, що дії останнього відповідають складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується протоколом, доданим до нього документів та відеозаписами з нагрудних камер.

Апеляційний суд погоджується з такими висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Окремим видом адміністративних правопорушень є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 , та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.

Згідно з частинами 1-3, 5 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню та оглядові. Огляд проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в закладах охорони здоров`я у разі незгоди особи з результатами огляду на місці. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу. Огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Фактичні обставини правопорушення та винуватість ОСОБА_1 підтверджуються сукупністю досліджених доказів: протоколом серії ЕПР1 № 467223 від 28.09.2025, роздруківкою тестування газоаналізатора Drager Alcotest 6820 № ARHK0521 від 28.09.2025 о 01:11 із результатом 1,73 проміле, направленням на медичний огляд водія від 28.09.2025, висновком щодо результатів медичного огляду КНП «КМКЛ «Соціотерапія» № 004791 від 28.09.2025 о 02:05 із результатом 1,67 проміле, розпискою про відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем від 28.09.2025, довідкою начальника відділу зв`язків з громадськістю УПП у місті Києві ДПП А. Ольховської від 02.03.2026, а також відеозаписом із нагрудної камери поліцейського № 472092 від 28.09.2025 з початком запису о 00 годині 27 хвилині.

Оцінюючи твердження сторони захисту щодо порушення правил територіальної підсудності, апеляційний суд визнає їх неспроможними. Помилкове зазначення у вступній частині первинного протоколу приналежності території до Дніпровського району носило характер очевидної технічної описки, яка була усунута офіційним листом-довідкою Управління патрульної поліції у місті Києві від 02.03.2026 (а.с. 59), де підтверджено, що фактичним місцем вчинення діяння є адреса: місто Київ, вулиця Світлицького, 30/20-А, яка територіально відноситься до Подільського району. Вказана обставина узгоджується зі схемою місця події (а.с. 12-13), поясненнями самого ОСОБА_1 (а.с. 14), а також постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 26.03.2026 про направлення матеріалів справи за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва (а.с. 62-63), де зафіксовано підтвердження водієм географічних координат події саме на території Подільського району міста Києва.

Доводи апелянта про відсутність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються його власними письмовими поясненнями від 27-28 вересня 2025 року, долученими до матеріалів справи, в яких він власноручно вказав, що здійснював маневр руху заднім ходом для розвороту та паркування автомобіля біля будинку 30/20-Б по вулиці Світлицького в місті Києві. Ця ж обставина зафіксована на відеозаписі з бодікамери № 472092, де водій не заперечував факту руху транспортного засобу під його керуванням. Посилання на закриття Київським апеляційним судом 10.03.2026 справи за статтею 124 КУпАП за відсутністю складу правопорушення не виключає факту керування, оскільки зазначена постанова мотивована виключно відсутністю матеріальних механічних пошкоджень автомобіля марки «КІА», номерний знак НОМЕР_2 , а не спростуванням самого руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керуванням транспортним засобом визнається виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від його тривалості, а правопорушення вважається закінченим з моменту початку руху.

Безпідставними є й доводи захисту про відсутність у працівників поліції повноважень щодо складання протоколу та направлення ОСОБА_1 на огляд через його статус військовослужбовця Збройних Сил України на посаді водія групи забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва. Відповідно до частини першої статті 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Положення статті 266-1 Кодексу регулюють спеціальний порядок огляду військовослужбовців уповноваженими особами Військової служби правопорядку лише у випадках виконання обов`язків військової служби або перебування на території військових частин. Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 керував приватним транспортним засобом «Citroen Berlingo», який належить йому на праві приватної власності, документів щодо виконання у цей час обов`язків військової служби або спеціальних бойових завдань працівникам поліції не надавав, відтак працівники патрульної поліції діяли у повній відповідності до вимог статті 266 КУпАП.

Щодо придатності технічного засобу Drager Alcotest 6820 № ARHK0521 суд зазначає, що згідно з даними роздруківки тестування останнє калібрування приладу було проведено 15.11.2024. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1747 від 13.10.2016 для засобів вимірювальної техніки цієї категорії встановлено міжповірочний інтервал тривалістю один рік. Проведення огляду водія 28.09.2025 відбулося в межах передбаченого законом річного міжповірочного інтервалу, а твердження захисту про обов`язкове шестимісячне калібрування є нормативно не обґрунтованим. Крім того, оскільки ОСОБА_1 не погодився з показником технічного засобу на місці зупинки, остаточний стан сп`яніння був констатований за результатами лабораторного огляду у закладі охорони здоров`я.

Доводи апеляційної скарги про неналежність медичного висновку повністю спростовуються матеріалами провадження, в яких міститься висновок № 004791 від 28.09.2025, складений о 02:05 уповноваженим лікарем саме КНП «КМКЛ «Соціотерапія», куди водій і направлявся згідно з направленням поліції. Доказів проходження огляду в іншій установі матеріали справи не містять, висновок відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, а наявність у ньому підпису ОСОБА_1 про згоду з результатом 1,67 проміле підтверджує його об`єктивність.

Посилання апелянта на здійснення процесуальних дій під час дії сигналу повітряної тривоги не нівелює факту вчинення правопорушення та не є правовою підставою для визнання доказів недопустимими. Дії поліцейських були спрямовані на запобігання безпосередній суспільній небезпеці, пов`язаній із можливістю подальшого керування автомобілем нетверезим водієм в умовах комендантської години та воєнного стану, при цьому матеріали справи і відеозаписи свідчать про добровільну та спокійну поведінку водія під час оформлення матеріалів і відсутність будь-яких скарг на порушення його особистої безпеки під час огляду.

Таким чином, суд першої інстанції повно і всебічно встановив усі фактичні обставини справи, дотримався вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП поза розумним сумнівом. Накладене адміністративне стягнення відповідає безальтернативній санкції даної норми, є справедливим та співмірним вчиненому. Підстав для скасування постанови районного суду та закриття провадження у справі не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити захиснику Сушку Руслану Миколайовичу, в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Сушка Руслана Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова