Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №753/21814/23 — Київський апеляційний суд

Справа №753/21814/23

Провадження №22-ц/824/178/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 лютого 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначив, що 23.09.2021 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2393645.

У подальшому, 05.05.2023 року між ТОВ "Лінеура Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 05052023, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 2393645 від 23.09.2021 року.

Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договорами.

Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати надані йому кошти в строки, передбачені Кредитним договором, відтак позивач просить стягнути борг за кредитним договором № 2393645 від 23.09.2021 в розмірі 35103,60 грн. та судові витрати.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, ухвалено рішення без з`ясування фактичних обставин справи. Зазначає, що позивачем не надано доказів укладення договору, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства, а саме ст. ст. 5,7 ЗУ Про електронні документи та електронний документообіг». Також позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу отримання відповідачем коштів від ТОВ «Лінеура Україна».

08 квітня 2024 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав задоволення апеляційної скарги відповідача.

Судом встановлено, що згідно з Договором №2393645 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.09.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», з однієї сторони та ОСОБА_1 , з другої сторони уклали Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту в розмірі 12 600 грн. строком на 30 днів, з процентною ставкою 1,90 % в день у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки.

Відповідно до Додатку №1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2393645 від 23.09.2021 року здійснено загальну вартість кредиту за період з 23.09.2021 року по 23.10.2021 року.

Згідно до паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 підписала Договір 23.09.2021 року о 12:56.

Згідно із Додаткового договору до Договору №2393645 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.10.2021 року у зв`язку з неможливістю у встановлений строк виконати клієнтом зобов`язання та ініціювання продовження строку користування кредитом між сторонами погоджено умови користування кредитом на строк 30 днів з поверненням 22.11.2021 року кредиту загальною вартістю 19782 грн. Паспорт споживчого кредиту та таблиця містили інформацію про дату видачу видачі та суму.

Відповідно із Додаткового договору до Договору №2393645 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.11.2021 року у зв`язку з неможливістю у встановлений строк виконати клієнтом зобов`язання та ініціювання продовження строку користування кредитом між сторонами погоджено умови користування кредитом на строк 30 днів з поверненням 22.12.2021 року кредиту загальною вартістю 19782 грн. Таблиця обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту містили інформацію про дату видачі та суму кредиту.

Згідно з Договором факторингу №05052023 від 05.05.2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Права вимоги вважаються фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акту прийому-передачі Реєстру боржників.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників, складеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», Витягу з Реєстру боржників від 05.05.2023 до Договору факторингу №05052023 від 05.05.2023 кредитний договір №2393645, укладений з ОСОБА_1 передано фактору.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, зазначив, що відповідно до Договору №2393645 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.09.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , відповідач отримала споживчий кредит в розмірі 12600 грн., двічі відповідачу було продовжено термін повернення кредитних коштів, але відповідач не надала докази повернення кредиту та процентів за користування грошовими коштами, 05.05.2023 кредитор передав право вимоги за Договором №2393645 позивачу, та набув право вимоги за Договором факторингу №05052023.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

На підтвердження вказаних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» надало до суду договір про надання фінансового кредиту №2393645 від 23.09.2021 року, додаток № до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2393645 від 23.09.2021 року , паспорт споживчого кредиту, додатковий договір до договору №2393646 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.10.2021 року, Додаток 1 До додаткового договору до договору №2393645 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.10.2021 року, паспорт споживчого кредиту, додатковий договір до договору №2393646 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.11.2021 року, Додаток 1 До додаткового договору до договору №2393645 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.11.2021 року, паспорт споживчого кредиту, договір факторингу №05052023 від 05.05.2023 року, акт прийому - передачі реєстру боржників за договором факторингу №05052023 від 05.05.2023 року, витяг з реєстру боржників до договору факторингу №05052023 від 05.05.2023 року, розрахунок заборгованості за кредитним договором №2393645 від 23.09.2021 року за період з 05.05.2023 року по 31.10.2023 року.

Вказані документи підтверджують лише умови кредитування та переуступку права вимоги. В той же час вони не є належними та допустимим доказами фактичного надання ОСОБА_1 кредиту за вказаним договорам. ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надало жодних первинних бухгалтерських та платіжних документів, якими б підтверджувалося перерахування коштів на рахунок відповідача, який би був зазначений у договорі, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідача.

Судом першої інстанції не враховано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) дійшов висновку проте, що банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Абзацом 14 пункту 3 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затверджене Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75, в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.

Пунктами 43, 48, 51, 52 Положення №75 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).

Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.

Первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

На підтвердження перерахунку коштів від ТОВ «Лінеура Україна» та отримання таких коштів ОСОБА_1 позивач не надав до суду жодних належних доказів.

Розрахунок заборгованості, який досліджувався судом першої інстанції, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок із зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів фактичного надання відповідачу кредиту, зокрема на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідача, користування вказаними грошовими коштами, руху коштів по рахунку, з огляду на що приходить до висновку щодо недоведеності позовних вимог в частині фактичної видачі кредитних коштів.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

При поданні апеляційної скарги відповідачем було сплачено судовий збір у розмірі 4026,50 грн, а тому з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 лютого 2024 року скасувати та ухвали по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ: 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , Адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 4026 ( чотири тисячі двадцять шість) грн 50 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Т.О. Писана

К.П. Приходько