Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №761/24614/23 — Київський апеляційний суд

Справа №761/24614/23

Провадження №22-ц/824/182/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 13 липня 2021р. між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно - телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний № 4456829 про надання споживчого кредиту від 13 липня 2021р. (далі по тексту - кредитний договір). Згідно умов кредитного договору сума кредитного договору складає 8500,00 грн., строк кредиту 5 днів зі встановленою відсотковою ставкою у розмірі 1,90 % в день. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за вказаним договором виконав в повному обсязі, надав можливість відповідачу користуватись кредитними коштами, надіславши на картку відповідача грошові кошти в сумі 8500,00 грн. 18 липня 2021р. відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, у зв`язку з чим, а також керуючись п.п. 4.3 кредитного договору, цей кредитний договір було пролонговано автоматично, а строк користування кредитом було продовжено на 90 днів. Надалі відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не здійснював у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на дату звернення до суду становить 23842,5 грн., складається з: 8500,0 грн. - тіло кредиту; 15342,5 грн. - заборгованості за відсотками.

Позивач набув право вимоги на вказану суму в зв`язку з укладенням 10 квітня 2023р. договору факторингу № 10.04/23-Ф.

На підставі наведеного позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 4456829 про надання споживчого кредиту від 13 липня 2021р., в сумі в розмірі 23842,50 грн..

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» суму заборгованості за договором № 4456829 про надання споживчого кредиту від 13 липня 2021р., в розмірі 9307 грн. 50 коп.; судовий збір у розмірі 2684,0 грн. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за 90 днів користування кредитом у розмірі 14 535, 00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», на який посилається суд першої інстанції, втратив чинність на підставі Закону № 1953-ІХ від 14 грудня 2021 року.

Зазначає, що відповідач, підписавши кредитний договір, засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором. Позичальник мав можливість оскаржити умови договору як повністю, так і в частині, встановивши, що позикодавець порушив законодавство про споживче кредитування, однак відповідач не реалізував це право, що є свідченням його згоди з умовами договору.

Зазначив, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, яка не підлягала застосуванню з порушенням норми ст.56 Конституції України, в повній мірі безпідставно визнав несправедливими певні умови договору та відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за 90 днів користування, так як станом на час дії спірних правовідносин, нормативної заборони внесення до умов договору умов автоматичного поновлення його дії не було заборонено чинним законодавством, а сам відповідач діючи добросовісно, підписав умови договору та надав на це беззаперечну згоду.

Вказує, що суд першої інстанції не прийняв до уваги п.1.4., 3.1. та п.10.2. Договору.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У ході розгляду справи судом було встановлено, що 13 липня 2021р. між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого, кредитор надав позичальнику кредитні кошти у сумі 8500,00 грн. зі строком використання кредиту 5 днів, з датою повернення кредиту 18 липня 2021р., зі стандартною відсотковою ставкою 1,90% в день.

Згідно з Додатку №1 до кредитного договору, сторони погодили таблицю обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, зі змісту якої вбачається, що загальна вартість кредиту складає 9307,5 грн., реальна річна процентна ставка складає 75275,59 % річних, проценти за користування кредитом складають 807,5 грн.

10 квітня 2023р. ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу № 10.04/23-Ф за плату відступило, а позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги позивача зазначив, що позичальником включені до умов кредитного договору несправедливі умови, які полягають у тому, що фінансова установа в незалежності від того, чи споживач здійснить погашення заборгованості за кредитним договором, може в односторонньому порядку, без повідомлення споживача продовжити дію такого договору для подальшого нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором, що вносить істотний дисбаланс до договірних правовідносин та ставить споживача в несправедливе становище по відношенню до кредитної установи.

Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем в частині незадоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками користування кредитом. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується, а тому не становить предмет даного апеляційного розгляду.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання кредитного договору між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно п.1.4 кредитного договору строк кредиту складає 5 днів.

Згідно п. 1.5.1 кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.

Пунктом 4.2.1 кредитного договору передбачено, що споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн. може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп. 4.2 (пп. 4.2.1-4.2.4) договору; або

- в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1-4.3.2) кредитного договору.

Згідно п. 4.2.2 кредитного договору, пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаної дії споживачем. Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов`язаний повідомити про це товариство у спосіб визначений договором.

Пунктом 4.2.3 кредитного договору встановлено, що кредитодавець має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі.

Згідно п. 4.3.1 кредитного договору, сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один календарний день , що слідує за закінченням такого строку, але не більше ніж 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до п.п. 4.2.2 - 4.2.4 Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

У даній справі строк кредитування закінчився 18 липня 2021р.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, та вказано позивачем у позовній заяві, відповідач не здійснював платежі по погашенню заборгованості за тілом кредиту у строк до 18 липня 2021р., а тому пролонгація дії кредитного договору відбувалась автоматично на підставі п. 4.3.1 Договору на 90 календарних днів поспіль.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

24 грудня 2023р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 2 наступного змісту: У договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.

Окрім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру (п. 9 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»)

Такий перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

У відповідності до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько