Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №369/8631/24 — Київський апеляційний суд

Справа №369/8631/24

Провадження №22-ц/824/341/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.09.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем укладено Договір № 392689-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗПОЗИКА» 08.09.2021 року направлено відповідачу, пропозицію (оферту) укласти Договір № 392689-КС-001 про надання кредиту.

08.09.2021 року відповідач, прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 392689-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено відповідачу, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-5399, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 08.09.2021 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та відповідачем було укладено Договір № 392689-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності , а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,96913372 процентів за кожен день користування Кредитом.

Також, 11.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 392689-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов Додаткової угоди Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику додатково кредит в сумі 13000,00 грн.

Комісія пов`язана з наданням додаткового кредиту 1950,00 грн.

22.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 392689-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов Додаткової угоди Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику додатково кредит в сумі 7000,00 грн.

Комісія пов`язана з наданням додаткового кредиту 1050,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 20000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів ( або платіжним дорученням).

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 392689-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 392689-КС-001 Позичальника, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором у звязку з чим станом на 10.04.2024 року утворилась заборгованість за Договором № 392689-КС-001 про надання кредиту в розмірі 60995,35 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22783,11 грн; суми прострочених платежів по процентах - 37162,24 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1050,00 грн.

На підставі викладеного, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 392689-КС-001 про надання кредиту від 08.09.2021 року в розмірі 34174 грн. 66 коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1357 грн. 22 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими (простроченими ) процентами за користування кредитом у розмірі 26 820, 69 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що висновки суду першої інстанції базуються на хибному ототожненню ним процентів, які нараховуються протягом строку кредитування відповідно до вищевказаних норм ЦК України в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими йому позивачем відповідно до умов кредитного договору, та процентів, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за Кредитним договором не повертається позичальником у визначений ним строк.

Зазначає, що суд першої інстанції помилково сприйняв норми ЦК України, ЦПК України та існуючої судової практики щодо можливості суду зменшувати розмір процентів за кредитним договором, які нараховуються протягом строку кредитування

Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 08.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем укладено Договір № 392689-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗПОЗИКА» 08.09.2021 року направлено відповідачу, пропозицію (оферту) укласти Договір № 392689-КС-001 про надання кредиту.

08.09.2021 року відповідач, прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 392689-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено відповідачу, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-5399, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 08.09.2021 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та відповідачем було укладено Договір № 392689-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності , а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,96913372 процентів за кожен день користування Кредитом.

Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 392689-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 392689-КС-001 Позичальника відповідач, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Відповідно до пункту 2 Договору протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Відповідно до п. 5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 Кредитного договору є його невід`ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги позивача, зазначив, що при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважав за необхідне зменшити розмір відсотків до розміру 50 % від суми заборгованості по кредиту, а саме: до 11391,55 грн.

При вирішення даної справи колегія суддів апеляційного суду зважає на наступне:

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

На виконання зазначених вимог, позивачем було надано до суду пропозицію укласти Договір № 392689-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 08 вересня 2021 року, договір №392689-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) шляхом підписання одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію»,укладений між сторонами 08 вересня 2021 року, паспорт споживчого крпедиту, додаткова угода 1 до Договору 392689-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 08 вересня 2021 року, паспорт споживчого кредиту, двідка про стан зборгованості за договором №392689-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 08 вересня 2021 року, додаткова угода 2 до Договору 392689-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 08 вересня 2021 року, прийняття пропозиції щодо укладення Додаткової угоди до Договору №392689-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 08 вересня 2021 року, пропозиція укласти додаткову угоду до Договору № 392689-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 08 вересня 2021 року, пропозиція укласти длодткову угоду до Договору № 392689-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 11.10. 2021 року, пропозиція укласти додаткову угоду до Договору № 392689-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 22.12.2021 року анкету клієнта.

Вказані докази колегія суддів апеляційного суду вважає такими, що підтверджують факт доведеності позивачем укладення між сторонами зазначеного договору.

В той же час, звертаючись до суду, позивач зазначав про те, що ним на виконання умов вказаного вище договору 08.09.2021 року були видані відповідачу кредитні кошти у розмірі 10000,00 грн., 11.10.2021 року на виконання умов додаткової угоди 1 - 13000, 00 грн та 22.12.2021 року на виконання умов Додаткової угоди 2 - 7000, 00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, вказану ним при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. При вирішенні справи суд першої інстанції вважав наведені посилання позивача належним чином доведеними, однак з цим не може погодитися колегія суддів апеляційного суду.

На підтвердження факту видачі кредиту позивач посилався на представлений ним до матеріалів справи розрахунок заборгованості та довідки про переказ грошових коштів від 08.09.2021 року, 11.10.20221 року та 22.11.2021 року видані «ТАС РАУ».

Довідка-розрахунок заборгованості, яка надана суду позивачем, не є належним доказом наявності заборгованості по договору, оскільки не належить до засобів доказування, передбачених ст. 76 ЦПК України, і не є первинним бухгалтерським документом.

Посилання позивача на цей розрахунок як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованим, оскільки розрахунки заборгованості є внутрішніми документами фінансових установ та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.

Довідки інших фінансових компаній також не є ані первинними бухгалтерськими документами, ані документами зведеного обліку (виписками), не містять усіх передбачених законом реквізитів для переказу коштів і не відповідають імперативним вимогам належності та допустимості до таких доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Фактично позивачем не надано належних та допустимих доказів видачі позичальнику кредиту у заявленій сумі, а саме: меморіальний ордер чи інший первинний бухгалтерський документ, що підтверджує перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника первісним кредитором, виписки з рахунку о кредитора за дату виплати коштів відповідачу відповідно до ст. 19 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», ч. 2 ст. 78 ЦПК України.

У випадку, якщо розрахунки ведуться готівкою, мають залишитись первинні касові документи (в той же час положення договору, як і позиція позивача, прямо передбачають саме безготівковий розрахунок).

Оскільки законодавство чітко встановлює перелік документів, на підставі яких здійснюється переказ і видача коштів з рахунків, за відсутності таких доказів у позивача вищевикладене означає недоведеність позовних вимог, що унеможливлює і стягнення будь-яких коштів, так як суд не може ґрунтувати своє рішення на припущеннях.

Не спростовують таких висновків й доводи апеляційної скарги. При цьому суд не може погодитися з тим, що сам лише факт підписання в договору за допомогою електронного ідентифікатора вже автоматично свідчить про видачу кредиту відповідачу, оскільки така позиція не ґрунтується на положеннях закону, а жодних відомостей з цього приводу такий договір не містить.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять, відтак такі твердження позивача не можуть бути прийняті судом. За таких умов у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь банку в порядку повернення кредиту будь-яких коштів.

Незважаючи на наведену вище позицію, колегія суддів апеляційного суду тим не менш зважає на відсутність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в даному апеляційному провадженні з огляду на наступне:

У відповідності до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ч. 4 та ч. 5 ст. 367 ЦПК України передбачені умови, за яких суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги. Зокрема, таке право надано апеляційному суду у випадку, якщо під час розгляду справи будуть встановлені порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Таке ж право є у апеляційного суду й у випадку, якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження. Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового, передбачені ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Зокрема такими підставами є випадки, коли:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 201/2288/20 (провадження № 61-7154св22) зазначено, що «рішення суду здатне бути джерелом для набуття цивільних прав і обов`язків тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Рішення суду, як правомірна приватно-правова конструкція, не повинно використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню для набуття цивільних прав і обов`язків, за відсутності вказівки про це в актах цивільного законодавства».

Касаційний суд зауважує, що принцип заборони повороту до гіршого відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення).

Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.

Як убачається з матеріалів справи, передбачені законом порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, в даному випадку відсутні. Не було допущено судом першої інстанції й неправильного застосування норм матеріального права, оскільки в основу оскаржуваного рішення були покладені правові норми, що регулюють такого роду правовідносини. Не є така справа й справою окремого провадження. За таких умов у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги, відтак й підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення за результатами розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 374, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько