Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №372/2928/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 372/2928/26

Головуючий у першій інстанції - Гребенюк В.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/14536/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів: Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Енерджі» на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02 липня 2026 року та апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Енерджі» на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02 липня 2026 року, постановлені під головуванням судді Гребенюк В.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Енерджі» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію, -

в с т а н о в и в :

У травні 2026 року позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію (т. 1 а.с. 2-5).

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 15 травня 2026 року матеріали цивільної справи № 372/2928/26 за позовом ТОВ «АСКАНІЯ ЕНЕРДЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію направлено до Подільського районного суду міста Києва за підсудністю.

Ухвала мотивована тим, що позов про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію пред`явлено до ОСОБА_1 , яка відповідно до відповіді з ЄДДР № 2742913 від 15.05.2026 р. відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , знята з реєстрації 11.05.2021 р., що за територіальною підсудністю належить розгляду в Подільському районному суді міста Києва (т. 1 а.с. 183-186).

Ухвалами Подільського районного суду міста Києва від 02 липня 2026 року цивільну справу № 372/2928/26 та заяву ТОВ «Асканія Енерджі» про забезпечення позову у справі передано на розгляд за підсудністю до Обухівського районного суду Київської області (т. 1 а.с. 208-211).

Не погодившись з ухвалою районного суду про повернення матеріалів справи за підсудністю на розгляд до Обухівського районного суду Київської області, 07 липня 2026 року представник ТОВ «Асканія Енерджі» - адвокат Шостак В.С. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу до Подільського районного суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі (т. 2 а.с. 1-6).

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилався на те, що до спорів, предметом яких є заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладено щодо користування нерухомим майном, поширюється правила виключної підсудності.

Предметом спору у справі, є виключно стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію по договору № 724/02/26ЕЕ про постачання електричної енергії споживачу, скаржник вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Зазначає, що разом з позовною заявою скаржником також було подано заяву про забезпечення позову. Ухвала Подільського районного суду м. Києва від 02.07.2026 порушує права та інтереси скаржника в частині довготривалого порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії (відсутність оплати споживчої ним електричної енергії), що зокрема, погіршує фінансовий стан Товариства та в свою чергу негативно впливають на весь ринок електричної енергії (порушують встановлену на ньому платіжну дисципліну), особливо в умовах воєнного стану, постійних атак та значних пошкоджень енергетичних об`єктів.

Не погодившись з ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 02 липня 2026 року про направлення заяви ТОВ «Асканія Енерджі» про забезпечення позову до Обухівського районного суду Київської області за підсудністю, 09 липня 2026 року представник ТОВ «Асканія Енерджі» - адвокат Шостак В.С. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою визначити, що заява про забезпечення позову у цивільній справі № 372/2928/26 підлягає розгляду Подільським районним судом міста Києва та направити справу до Подільського районного суду міста Києва для продовження розгляду (т. 2 а.с. 68-73).

07 вересня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив в якому відповідач просила питання законності оскаржуваної ухвали районного суду визначити відповідно до вимог процесуального закону з урахуванням правових висновків Верховного Суду та врахувати що відповідач не наполягає на розгляд справи конкретним судом а заявлена позивачем сума стягнення заборгованості є предметом матеріально-правового спору та не є безспірною чи встановленою судовим рішенням (т. 2 а.с. 143-149).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2026 року об`єднано апеляційні провадження за апеляційними скаргами ТОВ «Асканія Енерджі» на вищевказані ухвали районного суду (т. 2 а.с. 142).

Частиною 2 ст.369 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншому суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Передаючи дану справу на розгляд до Обухівського районного суду Київської області суд першої інстанції виходив з того, що позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за постачання електричної енергії у сумі 1 012 064,92 грн., дані послуги надавались за адресою: Київська обл., Обухівський район, с/рада Нещерівська, «Дрімленд» Садове товариство обслуговуючий кооператив 1, а тому, позов про стягнення заборгованості зі сплати електричної енергії має пред`являтись за місцем надання даних послуг, за правилами виключної підсудності.

Колегія суддів погодилася з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Статтею 30 ЦПК України, зокрема, частиною 1, визначені виключні підстави підсудності справ, якщо позови, що виникають із приводу нерухомого майна. Такі позови пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Відповідно до частини 1 ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Так, згідно роз`яснень, які містяться в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно, про право володіння і користування ним ( стаття 358 ЦК ), про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна ( статті 364, 367 ЦК ), про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна ( статті 370, 372 ЦК ), про право користування нерухомим майном ( визначення порядку користування ним ), про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо, про визнання правочину з нерухомістю недійсним, про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави, розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна, про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину ) тощо.

Відтак, позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин пов`язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.

Верховний Суд у складі першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 навів такі висновки: «Предметом позову у цій справі є зобов`язання, які випливають з надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна. З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18 зазначила таке: «Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18 навела висновки про те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18, від 26 травня 2021 року у справі №506/33/19.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію у сумі 1 012 064,92 грн., за договором№ 724/02/26ЕЕ від 20 лютого 2026 року. Згідно Додатку № 1 до даного Договору дані послуги надавались за адресою: Київська обл., Обухівський район, с/рада Нещерівська, «Дрімленд» Садове товариство обслуговуючий кооператив 1, вид об`єкта та встановлена потужність - «Будівля ресторан «»Дача»» (т. 1 а.с. 7-12) .

Тобто, зміст позовних вимог свідчить про те, що позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги постачання електричної енергії, що надаються для належного утримання нерухомого майна (Будівля ресторан «»Дача»).

З огляду на те, що спір між сторонами виник з приводу оплати послуг електропостачання, що надаються за адресою знаходження нерухомого майна, колегія суддів дійшла висновку, що даний позов повинен розглядатися судом за місцем знаходження цього майна відповідно до правил виключної підсудності ( ст. 30 ЦПК України ).

Об`єкт нерухомого майна «Будівля ресторан «Дача»», за яким здійснювалось постачання електричної енергії та за твердженням позивача виникла заборгованість по оплаті за спожиту електричну енергію, знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський район, с/рада Нещерівська, «Дрімленд» Садове товариство обслуговуючий кооператив 1, тобто в межах територіальної юрисдикції Обухівського районного суду Київської області (т. 1 а.с. 7-12).

Посилання апелянта, що адреса реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) знаходиться в межах територіальної юрисдикції Подільського районного суду м. Києва, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими та відхилив, оскільки, за наданим відповідачкою до районного суду Витягом з реєстру територіальної громади, відповідачка ОСОБА_1 за вказаною адресою була зареєстрована 18.06.2020 року, проте знята з реєстрації - 11.05.2021 року (т. 1 а.с. 128-130).

Крім того, у разі конкуренції правил підсудності (статті 27 та 30 ЦПК України ) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Суд апеляційної інстанції визнав неспроможними та відхилив посилання апелянта щодо наявності окремих думок суддів Великої Палати Верховного Суду Ткача І.В., Князева В.С., Пількова К.М. у справі № 911/2390/18, оскільки такі не спростовують правових висновків викладених у вказаній справі № 911/2390/18 у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року у справі № 855/364/19 (провадження 11-871ав19) вказано: «якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності».

Отже, висновок суду першої інстанції про передачу матеріалів позовної заяви разом із заявою про забезпечення позову на розгляд до Обухівського районного суду Київської області є обґрунтованим.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Енерджі» - залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02 липня 2026 року та ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов