Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №761/27954/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 761/27954/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/14577/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів: Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 липня 2026 року, постановлену під головуванням судді Романишеної І.П., у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про застосування наслідків нікчемності умов кредитного договору та стягнення безпідставно набутих коштів, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом АТ «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У червні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ковриженко О.О. звернувся до суду з зустрічним позовом до АТ «Перший український міжнародний банк», в якому просив застосувати наслідки нікчемності умов Кредитного договору № 1010676961 від 09.11.2022 року, укладеного між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 , в частині встановлення та стягнення комісії за обслуговування кредиту (щомісячної комісії); застосувати наслідки нікчемності умов Кредитного договору № 1010848156 від 30.11.2022 року, укладеного між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 в частині встановлення та стягнення комісії за обслуговування кредиту (щомісячної комісії); стягнути з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у сумі 9 909,55 грн.; стягнути з АТ «Перший України Міжнародний Банк» судові витрати (а.с. 1-5).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 липня 2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Перший український міжнародний банк» про застосування наслідків нікчемності умов кредитного договору та стягнення безпідставно набутих коштів - визнано неподаною та повернуто заявнику (а.с. 15-16).

Не погодившись з ухвалою районного суду, 07 липня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ковриженко О.О. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 18-21).

На обґрунтування скарги зазначав, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не були виконані вимоги, встановлені ухвалою оскільки, суд фактично почав вимагати змінити позовні вимоги під час вирішення питання щодо прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, що є передчасним.

На даному етапі суд не наділений відповідними повноваженнями, а тому це не може вважатися як недодержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, та як наслідок не може бути підставою для повернення позову позивачеві.

Таким чином, оцінюючи зміст зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 на стадії вирішення питання про її прийняття до спільного розгляду, суд першої інстанції вдався до передчасного змінення позовних вимог, що є недопустимим на даному етапі судочинства.

Визначення кола обставин, які підлягають встановленню, з?ясування конкретного способу захисту прав та надання сторонам можливості уточнити свої позиції є завданням підготовчого провадження (ст. 189, 197 ЦПК України), а не підставою для повернення заяви.

Посилання суду на необхідність «уточнення» позовних вимог суперечить положенням ЦПК України, який не містить такого процесуального інструменту, натомість гарантує позивачу право змінити предмет/підстави позову або збільшити/ зменшити вимоги безпосередньо під час підготовчого засідання (ст. 49 ЦПК України).

Вимога суду щодо обов?язкового зазначення банківських реквізитів фізичної особи за наявності чітко сформованої вимоги про стягнення конкретної суми коштів також не могла слугувати перешкодою для відкриття провадження. По-перше, відсутність таких реквізитів у самому тексті заяви є суто технічним недоліком, який не нівелює суті позову та може бути усунутий шляхом подання відповідної довідки чи заяви у підготовчому засіданні.

Також, суд першої інстанції абсолютно безпідставно проігнорував ту обставину, що в матеріалах цієї ж справи вже наявні відомості про банківський рахунок ОСОБА_1 . Оскільки первісний позов АТ "Перший український міжнародний банк" стосується саме стягнення заборгованості за кредитним договором, уся інформація про кредитування, рух коштів, а також номер рахунку ОСОБА_1 , на який відкривався кредит чи з якого здійснювалося погашення, детально відображена в доданих банком документах (розрахунках заборгованості, виписках по рахунку тощо). Зустрічний позов є нерозривно пов`язаним із первісним, оскільки виникає з тих самих кредитних правовідносин. За таких умов, маючи у розпорядженні матеріали справи із вичерпними банківськими даними відповідача (позивача за зустрічним позовом), суд виявив надмірний формалізм, вимагаючи дублювання цієї інформації під загрозою повернення позову.

Водночас, відкриваючи провадження за первісним позовом юридичної особи - АТ "Перший український міжнародний банк", суд взагалі не звернув уваги на повноту викладення інформації щодо рахунків та не вбачав у цьому перешкод для правосуддя. Натомість до зустрічного позову ОСОБА_1 суд першої застосував діаметрально протилежний, надміру прискіпливий підхід.

Таке вибіркове ставлення суду порушує засади рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (п. 2 ч. 3 ст. 2 ЦПК України) та свідчить про штучне створення бар`єрів для реалізації ОСОБА_1 його права на судовий захист шляхом пред`явлення зустрічного позову.

Повернення зустрічної позовної заяви за таких обставин свідчить про надмірний формалізм, що призвело до порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи викладене.

Згідно з вимогами ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до частини 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху поставляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_1 - адвокат Ковриженко О.О. звернувся до суду з зустрічним позовом до АТ «Перший український міжнародний банк», в якому просив застосувати наслідки нікчемності умов Кредитного договору № 1010676961 від 09.11.2022 року, укладеного між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 , в частині встановлення та стягнення комісії за обслуговування кредиту (щомісячної комісії); застосувати наслідки нікчемності умов Кредитного договору № 1010848156 від 30.11.2022 року, укладеного між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 в частині встановлення та стягнення комісії за обслуговування кредиту (щомісячної комісії); стягнути з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у сумі 9 909,55 грн.; стягнути з АТ «Перший України Міжнародний Банк» судові витрати (а.с. 1-5).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 червня 2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Перший український міжнародний банк» про застосування наслідків нікчемності умов кредитного договору та стягнення безпідставно набутих коштів - залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків, що не перевищує п`яти днів з дня отримання копії ухвали, і роз`яснено, що в разі не виконання недоліків до вказаного терміну позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута (а.с. 13-14).

Залишаючи без руху позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують викладені обставини; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Зміст першої та другої позовної вимоги є неконкретизованими, оскільки не містить вказівки, які саме наслідки нікчемності просить застосувати позивач, щодо яких сум, яким способом.

Враховуючи, що у випадку задоволення позову, зміст таких вимог викладається у резолютивній частині рішення, а останні викладені не чітко та не конкретно, вищезазначені позовні вимоги підлягають уточненню.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 175 ЦПК України у разі пред`явлення юридичною особою позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг, У разі пред`явлення фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформація про його відсутність. За відсутності рахунку позивач зазначає у позовній заяві бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову.

Відтак, позивачу необхідно надати реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформацію про його відсутність. За відсутності рахунку позивачу слід зазначити у позовній заяві бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову.

В матеріалах справи міститься довідка про доставку документ «Ухвала» від 23.06.2026 доставлено до електронного кабінету представника Ковриженка О.О. 23.06.2026 21:50:19.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 липня 2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Перший український міжнародний банк» про застосування наслідків нікчемності умов кредитного договору та стягнення безпідставно набутих коштів - визнано неподаною та повернуто заявнику (а.с. 15-16).

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 06 липня 2026 року позивачем недоліки поданої зустрічної позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 23 червня 2026 року, не усунуто, будь-яких заяв чи клопотань від заявника не надходило.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком районного суду про повернення позовної заяви.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви у зв`язку з неусуненням недоліків, викладених в ухвалі від 23 червня 2026 року, оскільки позивачем не надано суду реквізити рахунку в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Нормами процесуального права визначено, що кожна сторона самостійно визначає обсяг доказів, які вона надає суду у підтвердження своїх вимог та заперечень, а оцінка достатності наданих доказів судом здійснюється під час судового розгляду.

Позивачем на власний розсуд було визначено свої вимоги до відповідача АТ «Перший український міжнародний банк» , з долученням відповідних доказів, які позивач вважав за потрібне надати на підтвердження своїх позовних вимог.

Оцінка питання щодо доведеності позовних вимог відповідними доказами судом не може вирішуватись на стадії відкриття провадження у справі чи вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Сам по собі факт не надання (не зазначення) позивачем доказів до позовної заяви не може бути підставою для повернення заяви особі, яка її подала, адже питання оцінки обґрунтованості доводів позивача вирішується судом на наступних етапах судового розгляду, та, у разі висновку про їх необґрунтованість, позовна заява може бути залишена без задоволення.

Оскільки виклад обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач здійснює на власний розсуд, колегія суддів вважає помилковим висновок суду, що позовна заява не відповідає вимогам та змісту, встановленим п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц, провадження №14-511цс18, зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, викладено висновок, що встановлення обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу суду такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частини 1 ст. 390 ЦПК України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367 - 369, 374, 379, 381-382, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 липня 2026 року - скасувати.

Матеріали справи за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про застосування наслідків нікчемності умов кредитного договору та стягнення безпідставно набутих коштів, направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 29 вересня 2026 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов