Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №755/17570/21 — Київський апеляційний суд

Справа № 755/17570/21

Апеляційне провадження №22-ц/824/179/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення. По 30 червня 2020 року ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_1 та споживав послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 на підставі Договору, оскільки після розміщення Повідомлення та Договору не надав жодних повідомлень про відмову від надання зазначених послуг по договору. Відповідач в порушення умов договору та вимог законодавства зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01 вересня 2014 року по 30 червня 2020 року послуг з водопостачання та водовідведення не виконав належним чином, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 11 036,55 грн. Відповідний розмір внеску встановлений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 вересня 2019 року №1716 для відповідного будинку у розмірі 7,49 грн щоквартально, однак він не сплачений відповідачем, внаслідок чого борг складає 22,47 грн. Позивач, посилаючись на положення ст. 625 ЦК України, у зв`язку з простроченням оплати спожитих житлово-комунальних послуг, вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити на його користь, крім заборгованості за надані послуги, 3% річних у розмірі 730,02 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 355,44 грн.

На підставі викладеного, просив суд стягнути вказану заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 11 059, 02 грн, інфляційні втрати - 2355, 44 грн, 3% річних - 730, 02 грн та судовий збір.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2024 року у задоволені позову Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач направив апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Також просив долучити до матеріалів справи лист КП КМП «КМ БТІ» №062/14-1938 від 21.02.2024 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, позивачем отримано офіційну інформацію, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15.04.2008 року, та підтверджує факт того, що ОСОБА_1 був власником квартири за позовний період та споживав житлово-комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, тому просив прийняти надану копію відповіді, якою підтверджується факт набуття права власності ОСОБА_1 на вказану квартиру, що охоплює позовний період.

В апеляційній скарзі апелянт заявив клопотання про долучення до матеріалів справи листа КП КМП «КМ БТІ» №062/14-1938 від 21.02.2024 року.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, зазначає таке:

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21) зазначено, що :

«Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Враховуючи те, що мотивувальна частина постанови апеляційного суду мотивів про прийняття додаткових доказів, наданих позивачем не містить, колегія суддів погоджується з аналогічними за змістом доводами касаційної скарги та констатує порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів».

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19 (провадження № 61-16692св19), постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18), а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції (див., зокрема, висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

В обґрунтування неможливості подання до суду першої інстанції вказаного листа з причин, що об`єктивно не залежали від нього, позивач зазначає, що представник позивача звертався до КП КМР «КМ БТІ» щодо надання інформації про власника квартири за вищевказаною адресою, однак КП КМР «КМ БТІ» відмовило позивачу у наданні вищевказаної інформації, обґрунтовуючи це тим, що Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачено надання такої інформації.

Апелянт зазначає, що позивачем здійснено повторний запит до КП КМР «КМ БТІ» і тільки 22.02.2024 року було отримано офіційну інформацію, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15.04.2008 року та підтверджує факт того, що ОСОБА_1 був власником квартири за позовний період та споживав житлово-комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Вказане обґрунтування суд апеляційної інстанції бере до уваги, вважаючи його належним. Апелянт надав до суду докази на підтвердження фактичної неможливості подання відповідного доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Таким чином апелянтом виконано процесуальний обов`язок щодо доведення наявності виняткових обставин, які відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України могли б обумовлювати прийняття нових доказів на стадії апеляційного провадження.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання позивача про долучення до матеріалів справи листа КП КМП «КМ БТІ» №062/14-1938 від 21.02.2024 року, яким підтверджується факт набуття права власності ОСОБА_1 на вказану квартиру, що охоплює позовний період.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. Вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1. договору про надання послуг з центрального постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з вересня 2014 року по червень 2020 року включно за особовим рахунком НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення складає 11 036,55 грн, за внеском на обслуговування вузла комерційного обліку - 22,47 грн, 3% річних - 730,02 грн., інфляційні втрати - 2 355,44 грн.

Як убачається з відомостей відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА від 01 листопада 2021 року, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 з 19 червня 2020 року.

ОСОБА_1 по 30 червня 2020 року був власником квартири АДРЕСА_1 , на підтвердження чого позивачем надано суду свідоцтво про право власності від 01 липня 2020 року.

За інформацією, наведеною в свідоцтві, виданому 01 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., ним посвідчується, що квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_2 , раніше належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченому Голубничою О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №1090.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не подано до суду доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності на підтвердження належності ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 саме в період виникнення заборгованості - з 01 вересня 2014 року по 30 червня 2020 року, а реєстрація відповідача за цією адресою відбулась лише 19 червня 2020 року.

Основним доводом апеляційної скарги позивача є те, що позивачем отримано офіційну інформацію, яка підтверджує той факт, що ОСОБА_1 був власником квартири за позовний період та споживав житлово-комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Як убачається з листа КП КМП «КМ БТІ» №062/14-1938 від 21.02.2024 року наданого до суду апеляційної інстанції, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15.04.2008 року.

Позивач звернувся до суду про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення за період з 01 вересня 2014 року по 30 червня 2020 року, тобто в період, коли ОСОБА_1 був власником вищевказаної квартири.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 179 Житлового кодексу України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За правилами статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно положень пунктів 1, 5, 10 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Зміст положення частини четвертої статті 319 ЦК України про те, що власність зобов`язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Окрім того, згідно статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з вересня 2014 року по червень 2020 року включно за особовим рахунком НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення складає 11 036,55 грн, за внеском на обслуговування вузла комерційного обліку - 22,47 грн, 3% річних - 730,02 грн., інфляційні втрати - 2 355,44 грн.

Ці обставини підтверджуються долученими до справи доказами, які надано позивачем, у свою чергу відповідач не скористалася правом подати докази на спростування заявлених вимог та належного виконання зобов`язання по сплаті за спожиті комунальні послуги.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача має сплатити інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми у відповідності до положень ст. 625 ЦК України.

Згідно частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в оскаржуваній частині згідно з вимогами частини першої статті 376 ЦПК України та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що апеляційна скарга задоволена судом в повному обсязі, то з відповідача на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2270, 00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3405, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року скасувати та ухвалити про справі нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ), на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (ЄДРПОУ: 03327664, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 11 059 (одинадцять тисяч п`ятдесят дев`ять) грн, 02 коп, інфляційні втрати - 2355 (дві тисячі триста п`ятдесят п`ять) грн , 44 коп, 3% річних - 730 (сімсот тридцять) грн, 02 коп та судовий збір у розмірі 5 675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн , 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько