Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №761/3289/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/3289/26 Головуючий у І інстанції - Литвин О.А.

апеляційне провадження №33/824/4219/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Дмитренко Олени Олегівни, переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Дмитренко Олени Олегівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянина України,

проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, -

установив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №556025 від 31 грудня 2025 року, водій ОСОБА_1 , 31 грудня 2025 року о 20 год 10 хв в м. Києві по вул. Володимирська, 19 керував транспортним засобом Nissan Teana, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння.

Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Драгер 6820, результат позитивний 1,74%о, чим порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Не погоджуючись із зазначеною постановою Дмитренко О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що відеозаписами підтверджується, що поліцейські, підозрюючи перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння (за ознакою порушення мови), замість запобіганню вчинення правопорушення дозволили останньому припаркувати транспортний засіб.

Більше того, такі дії поліцейських були зумовлені єдиною причиною - здійсненням відеофіксації «керування» ОСОБА_1 .

Отже, поліцейські зафіксували вчинення адміністративного правопорушення з грубим порушенням основних засад та завдань КУпАП, а відтак зібрані ними докази не можуть бути покладені в основу обвинувачення.

Також зазначила, що матеріали адміністративної справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Відеозаписи не відображають ані зупинення транспортного засобу, ані виконання ОСОБА_1 технічних функцій водія, ані будь-яке інше підтвердження факту керування ним транспортним засобом.

Відеозаписом підтверджується, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, а лише під наглядом поліцейських припаркував транспортний засіб, перемістивши його на відстань менше 2 метрів.

Ненадання суду відповідних матеріалів відеофіксації свідчить про відсутність в справі належних доказів керування ОСОБА_1 автомобілем.

Звертає увагу, що надані до суду відеозаписи відображають абсолютну безпідставність зупинення транспортного засобу.

Поліцейські підійшли до припаркованого автомобілю та навіть не повідомили причину його зупинення.

Таким чином, матеріали справи не містять жодних доказів реального існування підстав зупинення транспортного засобу.

В акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів зазначені наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини та порушення мови.

Проте, відеозаписами підтверджується, що ОСОБА_1 весь час чітко відповідає на всі питання патрульних поліцейських, виконує їх вимоги та висловлює свої заперечення.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 відразу пояснив поліцейським причину особливості його мовлення наслідком перенесеного захворювання.

Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння.

В судовому засіданні захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Дмитренко О.О. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

В судове засідання представник Шевченківської окружної прокуратури м. Києва не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Таким чином, суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 252 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП суд першої інстанції зазначав, що вина останнього підтверджується матеріалами справи, зокрема: даними протоколу про адміністративні правопорушення, даними чеку приладу «Drager», даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів, даними відеозапису.

При цьому, суд зазначив, що ним не встановлено суттєвих порушень під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для закриття провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

За порушення вищезазначених вимог ПДР України ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З аналізу диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що об`єктивна сторона такого адміністративного правопорушення містить діяння, яке, зокрема, полягає у керуванні транспортним засобом.

На додаток до цього об`єктивна сторона правопорушення передбачає, що таке керування транспортним засобом здійснюється у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому в пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 зазначається, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, повинні містити належні, допустимі, достовірні та достатні докази факту керування особою транспортним засобом, тобто виконання нею функцій водія під час руху такого засобу.

Такий факт встановлюється на основі будь-яких відомостей, які відповідно до чинного законодавства можуть вважатися доказами.

Відеозаписи у справі яка переглядається, не відображають ані зупинення транспортного засобу, ані виконання ОСОБА_1 технічних функцій водія, ані будь-яке інше підтвердження факту керування ним транспортним засобом.

Відеозаписом підтверджується, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, а лише під наглядом поліцейських припаркував транспортний засіб.

Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності.

Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення.

Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності.

Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Таким чином, матеріалами справи про адміністративне правопорушення не доведено належними та допустимими доказами вчинення саме підзахисним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не доведено, що він є суб`єктом відповідальності за це правопорушення.

Відтак, ОСОБА_1 не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналогічний правовий висновок щодо необхідності встановлення належними та допустимими доказами особи, що керувала транспортним засобом, викладений Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 204/8036/16-а.

Крім цього, відеозаписи, які містяться у матеріалах справи, відображають абсолютну безпідставність зупинення транспортного засобу.

Поліцейські підійшли до припаркованого автомобіля та навіть не повідомили причину його зупинення.

Таким чином, матеріали справи не містять жодних доказів реального існування підстав зупинення транспортного засобу.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.

Також, як вбачається з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, поліцейськими зазначені такі ознаки алкогольного сп`яніння як запах алкоголю з ротової порожнини та порушення мови.

Проте, відеозаписами підтверджується, що ОСОБА_1 чітко відповідає на всі питання патрульних поліцейських, виконує їх вимоги та висловлює свої заперечення.

Крім цього, ОСОБА_1 відразу пояснив поліцейським причину особливості його мовлення наслідком перенесеного захворювання.

Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння.

У ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке проявляється у керуванні особою транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння підлягають доведенню: доведеність факту керування транспортним засобом; наявність ознак сп`яніння; законна пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння; законність дій поліцейських та уповноважених осіб під час проведення огляду на стан сп`яніння; встановлення стану сп`яніння.

Таким чином, закон встановлює чітку послідовність обставин, які підлягають встановленню в ході проведення огляду особи на стан сп`яніння, які знаходяться у причинному зв`язку між собою та є взаємозалежними.

Обов`язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічна норма міститься і в ст. 62 Конституції України.

Виходячи з вищезазначених положень, висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін.

Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Отже, переглядаючи справу в межах доводів поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх, переконливих та належних доказів, які б «поза розумним сумнівом» підтверджували вину водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, дослідивши всі матеріали справи, апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2026 року про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.

Керуючись, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Дмитренко Олени Олегівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько