Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №754/3635/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №754/3635/26 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1

апеляційне провадження №23-з/824/30/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_2 , переглянув справу про адміністративне правопорушення за заявою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 23 червня 2026 року, прийнятої за наслідкамии розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 року, якою

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянина України,

проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, -

установив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №586195 від 08 лютого 2026 року, водій ОСОБА_4 , 08 лютого 2026 року о 14 год 28 хв по вул. Гетьмана Павла Полуботка, 45 в м. Києві, керував транспортним засобом - автомобілем марки «Chevrolet Tahoe», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, тіла, зіниці очей занадто звужені та не реагують на світло.

Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, водій категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Не погоджуючись із зазначеною постановою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, та провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2026 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 року залишено без змін.

14 серпня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 23 червня 2026 року.

Заява обґрунтована тим, що об`єктивною стороною правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є саме відмова водія від проведення огляду у встановленому законом порядку.

Отримані після винесення постанови апеляційного суду докази повністю спростовують факт відмови від огляду.

Згідно з Довідкою Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 №2026-0208-1640-5449-3 від 08 лютого 2026 року, солдату ОСОБА_4 08 лютого 2026 року проведено повний медичний огляд ВЛК.

За результатами огляду встановлено діагноз (код НК 025: Z00): «Загальний огляд та обстеження осіб за відсутності скарг або встановленого діагнозу. Опис діагнозу: «ЗДОРОВИЙ».

Вказаний документ підтверджує, що в день складання протоколу ОСОБА_4 був обстежений лікарями, був повністю тверезий, а його стан визнано «Здоровим», що повністю нівелює підозри у наркотичному чи алкогольному сп`янінні.

Захисником також було встановлено відомості очевидців, які супроводжували ОСОБА_4 під час спілкування з патрульними та його транспортування 08 лютого 2026 року, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Вказані свідки особисто чули розмову заявника з інспекторами поліції та підтверджують наступні істотні факти:

- жодних категоричних відмов від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_4 поліцейським не висловлював;

- службовий автомобіль поліції із затриманим ОСОБА_4 рухався від місця зупинки (вул. Г. Полуботка, 45) безпосередньо до будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 без будь-яких зупинок біля закладу охорони здоров`я;

- поліцейські взагалі не надавали заявнику можливості проїхати до медичного закладу для огляду, що свідчить про відсутність самої процедури пропозиції огляду згідно зі ст. 266 КУпАП.

Просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2026 року та ухвалити нову постанову, якою постанову Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 року скасувати, а провадження у справі стосовно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисник не прибули, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

За таких обставин, відповідно до ч.6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови, суд приходить до наступного.

Згідно з положеннями ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до положень ст. 9 та ч. 1 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до вказаного Закону держава Україна визнає на своїй території дію ст. 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції.

У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Враховуючи вище зазначене, а також те, що нормами КУпАП не врегульовано перегляд постанов за нововиявленими обставинами, вважаю за необхідне застосувати норми права, що регулюють подібні за змістом відносини (аналогія закону).

Таким чином, під час розгляду заяви ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 підлягають застосуванню норми КУпАП з урахуванням норм КПК України, якими передбачений порядок перегляду рішень за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Нововиявленими обставинами визнаються , зокрема, інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Статтею 460 КПК передбачено, що учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.

Як вбачається з постанови Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 червня 2026 року, водій ОСОБА_4 , 08 лютого 2026 року о 14 год 28 хв по вул. Гетьмана Павла Полуботка, 45 в м. Києві, керував транспортним засобом - автомобілем марки «Chevrolet Tahoe», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, тіла, зіниці очей занадто звужені та не реагують на світло.

Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, водій категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом з тим, в апеляційній скарзі апелянт зазначав, що жодних заперечень щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_4 не зауважував.

Вказував, що ОСОБА_4 було обмежено у його правах, та примусово посаджено у поліцейське авто, доставлено до Дарницького районного у м. Києві ТЦК, де ОСОБА_4 пройшов Військову лікарську комісію, де жодного алкоголю чи наркотичних речовин виявлено не було.

Зауважував, що сідав у поліцейський автомобіль ОСОБА_4 саме з метою проходження огляду на наркотичне сп`яніння, а не з метою мобілізації.

Проте, суд апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги вважав не доведеними належними та допустимими доказами, та дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі відносно ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У той же час, при перегляді за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 23 червня 2026 року, суд враховує довідку військово-лікарської комісії №2026-0208-1640-5449-3 від 08 лютого 2026 року, виданої на підставі проведеного медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо солдата ОСОБА_4 .

Відповідно до вказаної довідки, зазначено опис діагнозу ОСОБА_4 як «Здоровий», що в свою чергу виключає перебування його в момент зупинення його працівниками поліції, в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, та спростовує наявність об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.

Деснянський районний суд м. Києва та Київський апеляційний суд при розгляді справи як на докази винуватості ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, зіслалися лише на протокол про адміністративне правопорушення, на відеозапис з нагрудної камери поліцейського та на направлення на огляд водія, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у зв`язку з чим прийняли рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи.

У свою чергу, стороною захисту надано належні докази, які свідчать про невинуватість ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та спростовують раніше викладену позицію Деснянським районним судом м. Києва у постанові від 20 травня 2026 року та Київським апеляційним судом у постанові від 23 червня 2026 року.

Отже, ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_4 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє дійти висновку про законність, обґрунтованість та умотивованість судових рішень з наведених вище підстав, у зв`язку з чим постанова судді суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 8, 55, 62, 129 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 7, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283, 284, 293, 294 КУпАП, а також статтею 117 та статтями 459-467 КПК України, застосованими за аналогією закону, апеляційний суд,-

постановив:

Заяву ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 23 червня 2026 року - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2026 року у справі №754/3635/26 про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 та залишення без змін постанови судді Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 року, про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 року у справі №754/3635/26 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_2