Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №448/1721/26 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/1721/26

Провадження № 3/448/728/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2026 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Білоус Ю.Б., з участю неповнолітньої ОСОБА_1 та її законного представника ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справ, що надійшли з ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_1 , українку, громадянку України,

за ч.5 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

До Мостиського районного суду Львівської області надійшли справи про адміністративні правопорушення відносно неповнолітньої ОСОБА_1 за ч.5 ст.121 та ч.2 ст.126 КУпАП.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №767344 від 09.09.2026 року, відомо, що ОСОБА_1 , 09.09.2026 року о 19:30 год. с.Нагірне, вул.І.Франка, 5, Яворівського району Львівської області, керувала транспорним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та була не пристебнута ременем безпеки, чим порушила вимоги п.2.3 ПДР України.

Окрім цього, із протоколу вищевказане адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №767333 від 09.09.2026 року, відомо, що того ж таки дня у той же час, ОСОБА_1 керувала транспорним засобом не маючи посвідчення водія на право керування транспорним засобом, чим порушила вимоги п.2.1 «а» ПДР України.

Вказано, що дії ОСОБА_1 автором протоколу кваліфіковано за ч.5 ст.121 та ч.2 ст.126 КУпАП.

Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 05.10.2026 року об`єднано матеріали справ про адміністративні правопорушення: ЄУН 448/1721/26 та ЄУН 448/1722/26, відносно ОСОБА_1 в одне провадження і присвоєно номер об`єднаної справи ЄУН 448/1721/26, провадження №3/448/728/26.

У суді неповнолітня ОСОБА_1 у присутності законного представника ОСОБА_3 , заперечила обставини, що наведені у протоколах про адміністративні правопорушення.

Законний представник неповнолітньої ОСОБА_1 – ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що при складанні протоколів щодо його дочки були грубо порушені вимоги ст.270 КУпАП. Наголошував на тому, що із долученого до матеріалів справи відеозапису жодним чином не підтверджено факт керування транспорним засобом його дочкою ОСОБА_4 . Просив вказану адміністративну справу щодо такої закрити за відсутністю складу і події адміністративних правопорушень.

Заслухавши думку неповнолітньої ОСОБА_1 , її законного представника – батька ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог частини 1 статті 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст.13 КУпАП у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд наголошує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні вини особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» у цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Відповідно до положень ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення уповноважена особа зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.

Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення, ніякого іншого документу про прийняття до провадження уповноваженими органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про адміністративне порушення, правильність розгляду справи по суті й обґрунтованість застосування адміністративного стягнення.

Протокол про адміністративне правопорушення - це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею.

Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол.

Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Адміністративне правопорушення завжди є протиправною дією (бездіяльністю), тобто діянням, забороненим законом або іншим нормативним правовим актом.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина).

Відповідно до п.2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - Правила дорожнього руху), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 5 ст.121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Частиною 2 ст.126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або за передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

На підтвердження обставин вчинення неповнолітньою ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП, до матеріалів справи були додані протоколи про адміністративні правопорушення серій ЕПР1 №767333 та №767334, та відеозапис з технічного засобу відеозапису, що міститься на цифровому носії інформації DVD-R диску.

Згідно з п.п.1, 3 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Як вбачається з матеріалів справи, громадянці ОСОБА_1 , як особі, стосовно якої були складені спірні протоколи про адміністративні правопорушення, на час їх складання була неповнолітня.

Відповідно до ч.1 ст.270 КУпАП інтереси особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради №789-XII від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.2 ст.33 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Аналогічна норма міститься також і в п.17 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 за №1376 (з наступними змінами).

Таким чином, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь-якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов`язкового залучення законного представника.

Водночас, як вбачається з доданого до протоколів відеозапису, працівники поліції не переконалися у тому, що неповнолітня ОСОБА_1 правильно розуміє суть правопорушень, вчинення яких їй ставиться у провину. Також із вказаного відеозапису не видно, чи були повідомлені та в подальшому залучені законні представники неповнолітньої ОСОБА_1 . Лише із оглянутого відеозапису вбачається що у салоні автомобіля, зокрема, на місці водія сидить особа чоловічої статі, з якою поліцейські ведуть розмову, суть якої неможливо встановити.

З даного відеозапису також вбачається, що працівники поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення взагалі не ознайомили неповнолітню ОСОБА_1 зі спеціальним правом, передбаченим ст.270 КУпАП.

Протоколи про адміністративні правопорушення серій ЕПР1 №767333 та №767334 від 09.09.2026 року, також не містять відміток, які б свідчили про присутність законного представника неповнолітньої ОСОБА_1 під час їх складення.

Окремо слід наголосити і на тому, що з того ж таки відеозапису не вбачається що неповнолітня ОСОБА_1 керувала транспорним засобом зазначених у протоколі даті та часу, зокрема. 09.09.2026 року об 19:30 год.

Відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п.161 рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», заява №25).

Таким чином, суд приходить до висновку, що сукупність досліджених у даній справі доказів не є достатніми для висновку про те, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за наявності таких обставин, як зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, приходжу до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.126, ч.5 ст.121 КУпАП, стосовно неповнолітньої ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в її діях складу зазначених адміністративних правопорушень.

Оскільки у відповідності до ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, то суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для стягнення такого із ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 1, 9, 13, 245, 247, 251, 252, 280, 283-285, 294-295 КУпАП, суддя –

П О С Т А Н О В И В:

Визнати невинуватою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121 та ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.121 та ч.2 ст.126 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП,- за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ю.Б. Білоус