Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №752/17608/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кияшко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Касянчука С.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03.12.2025,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03.12.2025 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Згідно з вказаною постановою, ОСОБА_1 , будучи депутатом Київської обласної ради, відповідно до підпункту «б» пункту 1 ч.1 ст.3 ЗУ «Про запобігання корупції», примітка до ст. 172-6 КУпАП, будучи суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія ЗУ «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч.2 ст.45 даного Закону, 21.04.2025, несвоєчасно, без поважних причин подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програм засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власному персональному електронному кабінеті.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, адвокат Касянчук С.В. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадження у справі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не звернув увагу на відсутність повноважень Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на проведення перевірок дотримання антикорупційного законодавства. На думку апелянта, право проводити перевірки дотримання законодавства про запобігання корупції належить виключно НАЗК. Вказує, що протокол не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в ньому невірно зазначені дата народження, РНОКПП та адреса проживання ОСОБА_1 . Стверджує, що строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закінчився, оскільки шестимісячний строк з дня виявлення правопорушення розпочався 01.02.2024 та закінчився 01.08.2024.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення адвоката Гуцола М.В., який підтримав апеляційну скаргу, пояснення прокурора Грушковського В.Ю., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст.45 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Згідно з п.п. «б» п.1 ч.1 ст.3 вказаного Закону, суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону є, зокрема, депутати місцевих рад.

Пунктом 2-7 розділу ХІІІ вищевказаного Закону передбачено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Отже граничним терміном подачі щорічної декларації за 2021 рік є 31.04.2024, однак ОСОБА_1 , в порушення вищевказаних норм, подав щорічну декларацію лише 21.04.2025.

Таким чином, суддя місцевого суду правильно встановив, що ОСОБА_1 , як депутат Київської обласної ради, є суб`єктом, на якого поширюється дія ЗУ «Про запобігання корупції» та є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Безпідставними є доводи захисника про закінчення строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки шестимісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності, встановлений ч.4 ст.38 КУпАП, розпочався з часу виявлення правопорушення, яким є дата надходження до уповноваженого органу, а саме УСР в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України, матеріалів від НАЗК щодо можливого вчинення правопорушення ОСОБА_1 .

Як вбачається з листа управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій НАЗК, матеріали щодо подання ОСОБА_1 щорічної декларації за 2021 рік надійшли з НАЗК до управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України 09.06.2025. Отже, оскаржуване рішення винесено в межах строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги в частині відсутності повноважень Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на проведення перевірок дотримання антикорупційного законодавства суперечать положенням ст.255 КУпАП, відповідно до яких протоколи за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, складаються уповноваженими на те посадовими особами органів Національної поліції, з урахуванням примітки до ст.56 ЗУ «Про запобігання корупції».

Щодо доводів апеляційної скарги в частині невідповідності протоколу вимогам ст.256 КУпАП апеляційний суд звертає увагу на наступне. В цілому протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а вказані стороною захисту недоліку є технічними помилками, які були усунуті в ході судового розгляду і не впливають на правильність прийнятого судом рішення, а також не ставлять під сумнів його законність та обґрунтованість.

Досліджені судом докази у своїй сукупності є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості, а тому суддя місцевого суду правильно визнав доведеним факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, за вказаних у протоколі обставин.

Жодних доказів, які б спростовували висновки судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, апеляційному суду надано не було.

Будь-яких клопотань щодо виклику свідків у судове засідання, витребування та дослідження додаткових доказів, дослідження обставин, які потребують спеціальних знань, від учасників провадження не надходило.

В ході апеляційного розгляду не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б перешкодили або могли б перешкодити судді місцевого суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про відсутність події і складу правопорушення є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного приходжу до висновку, що постанова судді місцевого суду є законною і обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування в ході апеляційного розгляду справи не встановлено.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Касянчука С.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03.12.2025, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя