Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №754/10603/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №754/10603/26 Головуючий у І інстанції - Банах О.Л.

апеляційне провадження №33/824/4408/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - ОСОБА_2 переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 02 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

який проживає за адресою:

АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, -

установив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №668129 від 17 травня 2026 року водій ОСОБА_1 17 травня 2026 року о 00 год 00 хв керував транспортним засобом Nissan Cube, державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Братиславська, 36 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідність шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає дійсності.

Від проходження огляду у встановленому законом порядку в лікаря нарколога водій пасивно відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 02 липня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що 17 травня 2026 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем NISSAN CUBE (номерний знак НОМЕР_1 ), в салоні якого перебували також його дідусь (88 років), бабуся (85 років) та мати, рухався по вул. Братиславській, і, побачивши у дзеркало заднього виду поліцейський автомобіль з увімкненим синім і червоним проблисковими маячками, відразу зупинився.

ОСОБА_1 не починав спілкування з інспектором поліції, а лише повідомив йому, що чекає на прибуття адвоката.

У відповідь на це інспектор поліції почав монотонно та тривало стукати у вікно автомобіля, чинячи таким чином психологічний тиск як на ОСОБА_1 , так і на його родичів.

В подальшому, ОСОБА_1 та його адвокат багаторазово заявляли інспектору поліції про те, що ОСОБА_1 не відмовляється від проходження огляду відповідно до встановленого порядку, але інспектор поліції ігнорував ці заяви, заблокував адвокату можливість надавати пояснення, заперечення і докази та із порушенням процесу оголосивши текст протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, який був складений іншим поліцейським.

Причин для відмови у проходженні огляду у встановленому законом порядку в лікаря нарколога на предмет наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 не було, адже він не вживає наркотичні речовини та не перебував 17 травня 2026 року та напередодні у стані алкогольного сп`яніння.

Тому інформація про те, що ОСОБА_1 нібито відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку в лікаря нарколога, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №668129 від 17 травня 2026 року не відповідає дійсним обставинам.

Фальсифікація обставин правопорушення відбулась в результаті психологічного тиску та недопущення адвоката до виконання своїх обов`язків по захисту прав свого клієнта.

Зазначив, що суд помилково вважав, що ОСОБА_1 безумовно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події, але матеріали справи не містять такого доказу.

Крім цього, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №668129 від 17 травня 2026 року є таким, що складений інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону ПОЛК-2 управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Костиркою Д.І. в результаті чисельних процесуальних порушень, а тому є недійсним.

Так, в порушення вимог статті 256 КУпАП, в протоколі невірно зазначено місце його складення, не зазначено прізвища та адреси свідків, які були присутні в салоні транспортним засобом «NISAN CUBE», державний номерний знак НОМЕР_1 , та інших свідків, які були присутні під час події, а також підписано особою, яка не оголошувала його зміст та не роз`яснювала ОСОБА_1 його права і обов`язки.

При складанні протоколу не були присутні також і поняті, які могли би підтвердили законність дій поліцейського.

Сержант поліції Костирка Д.І. також не висував ОСОБА_1 підозру у в тому, що він перебуває у стані наркотичного сп`яніння, що у нього звужені зіниці очей, які не реагують на світло, що його поведінка не відповідає дійсності та не пропонував йому в присутності працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, не отримував відмову від ОСОБА_1 в присутності працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, а лише пасивно спостерігав за інцидентом.

Окрім того, сержант поліції Костирка Д.І. під час зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , в порушення ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію» не представився та в порушення ч. 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» не назвав причину зупинки.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №668129 від 17 травня 2026 року складений в результаті порушення вимог статті 256 КУпАП та статей 18, 35 ЗУ «Про Національну поліцію».

Суд не досліджував докази невинуватості ОСОБА_1 , які надані стороною захисту, при цьому не врахував факт відсутності у матеріалах справи доказів його винуватості.

В судовому засіданні захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

В судове засідання представник Деснянської окружної прокуратури м. Києва не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Проте, вимоги вказаного пункту ОСОБА_1 дотримано не було.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №668129 від 17 травня 2026 року, складений відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 (далі - Інструкція № 1395, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1376);

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відносно ОСОБА_1 від 17 травня 2026 року;

- на відеозаписі з нагрудної камери поліцейських, де зафіксовано подію, у зв`язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дії працівників поліції, які складали протокол, не визнано протиправними у передбачений законом спосіб.

Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписами із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому достатньо повно відображені події, які відбувались 17 травня 2026 року за участю ОСОБА_1 .

Відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

Відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксована подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , який заперечив вину останнього у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду.

У справі, яка переглядається, відмова ОСОБА_1 , проявилась у пасивній формі, оскільки він тривалий час на пропозиції працівників поліції проїхати на огляд до лікаря-нарколога, мовчав.

При цьому, жодних заперечень при складанні працівниками поліції протоколу не висловлював.

Також з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що у працівників поліції були обґрунтовані підстави запропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, оскільки дії та поведінка ОСОБА_1 не відповідали обстановці події, а саме: останній відмовився виходити з автомобіля, надавати посвідчення водія, спілкувався з працівниками поліції через ледь відкрите вікно автомобіля.

Суд правомірно не взяв до уваги висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17 травня 2026 року, оскільки ОСОБА_1 на вимогу поліцейського, у якого були підстави вважати, що водій перебуває у стані наркотичного сп`яніння, пройти медичний огляд у лікаря нарколога у встановленому порядку, відмовився.

Подальше самостійне звернення до лікаря суперечить встановленому ст. 266 КУпАП та Інструкцією порядку, та не спростовує факту первинної відмови від проходження огляду, що утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 у провину ставиться не перебування у стані наркотичного сп`яніння, а саме відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Отже, доводи апеляційної скарги, про те, що в матеріалах справи відсутні докази винуватості ОСОБА_1 , а також наявність його вини, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими та вищевказаними доказами по справі, насамперед відеозаписом з бодікамери поліцейського.

Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для її скасування, в зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько