Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №760/18907/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №760/18907/25 Головуючий у І інстанції - Горбатовська С.А.

апеляційне провадження №33/824/4340/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участю прокурора Стояновського Євгена Олександровича, переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Вичікова Віктора Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2026 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

який зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1

за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, -

установив:

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2026 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , будучи з 02 січня 2021 року військовою службовою особою - офіцером відділу запобігання і профілактики злочинів та правопорушень управління запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_8, діючи в умовах особливого періоду, в порушення вимог ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 11, 16 Статусу внутрішньої служби Збройних Сил України, недбало поставився до військової служби, а саме, до своїх функціональних обов`язків, покладених «Функціональними обов`язками офіцера відділу запобігання і профілактики злочинів та правопорушень управління запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_8» від 05 січня 2024 року, не дотримався «Інструкції про організацію та проведення перевірок у ЗСУ органами управління та підрозділами ІНФОРМАЦІЯ_9», затвердженої Наказом №262 Генерального штабу ЗСУ від 13 жовтня 2014 року, а саме:

1) як виконавець доручення №2549 начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 - начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_15 від 26 січня 2024 року за зверненням Голови ТСК ВР України ОСОБА_2 від 26 січня 2024 року щодо фактів порушення прав курсантів ІНФОРМАЦІЯ_7:

- не забезпечив належну організацію і контроль за проведенням перевірки ІНФОРМАЦІЯ_2 за зверненням Голови ТСК ВР України від 26 січня 2024 року, які покладені на нього дорученням начальника від 26 січня 2024 року;

- належним чином не опрацював інформацію, викладену у доповідних ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31 січня 2024 року №674/1/1160, від 15 лютого 2024 року №674/1/ПОН/1745 за результатами проведеної перевірки;

2) як співвиконавець доручення №6211 в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 - начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 від 05 березня 2024 року за зверненням Голови ТСК ВР України ОСОБА_2 від 01 березня 2024 року про надання копій матеріалів проведеної перевірки за зверненням від 26 січня 2024 року:

- матеріали перевірки не вивчав, що призвело до неналежного розгляду звернення Голови ТСК ВР України та вчасно не було забезпечено поновлення порушення прав курсантів Академії, а посадові особи Академії, які вчиняли протиправні дії, застосовуючи фізичне насильство до курсантів, тривалий час мали змогу уникати відповідальності.

В подальшому, після оприлюднених на засіданні ТСК ВР України анкет анонімного опитування курсантів Академії, у яких йшлось про факти застосування насильства, за результатами проведення додаткової перевірки ІНФОРМАЦІЯ_2 за третім дорученням ГУ ВСП від 20 березня 2024 року №306/ЗВП/2138 такі факти знайшли своє підтвердження.

18 квітня 2024 року ТУ ДБР у м. Львові розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024140110000390, у якому начальник курсу Академії майор ОСОБА_4 повідомлений про підозру за ч. 5 ст. 426-1 КК України, обвинувальний акт стосовно останнього перебуває на розгляді у Франківському районному суді м. Львова.

У відповідності до протоколу своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП, а саме недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Суд визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, однак провадження у справі закрив у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Не погоджуючись з такою постановою, Вичіков В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 08 липня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що не заперечуючи факту закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП, ОСОБА_1 та його захисник вважають, що в даному випадку справа має бути закрита на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП із-за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до доручення начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 від 26 січня 2024 року №2549 ОСОБА_1 було зобов`язано «організувати проведення перевірки, контроль, підготувати відповідь» за результатами перевірки ІНФОРМАЦІЯ_6 зверненням Голови ТСК ВР України ОСОБА_5 від 26 січня 2024 року.

Висновок про те, чи вчинив ОСОБА_1 інкриміноване йому правопорушення, напряму залежить від відповіді на питання, що в даному випадку являє собою «організація проведення перевірки, контроль та підготовка відповіді (за наслідками перевірки)» ІНФОРМАЦІЯ_6 звернення Голови ТСК ВР України ОСОБА_5 від 26 січня 2024 року.

Для цього суд мав з`ясувати, які обов`язки виникли у ОСОБА_1 відповідно до цього доручення, і чи повинен був ОСОБА_1 :

- сам брати участь у цій перевірці?

- чи він мав лише забезпечити своєчасність її проведення та підготовку доповіді за її наслідками?

- чи повинен був ОСОБА_1 особисто опрацьовувати та перевіряти всі матеріали цієї перевірки?

- чи має нести ОСОБА_1 відповідальність за твердження, викладені у листі до ТСК ВР України за наслідками цієї перевірки, який підготовлений на основі інформації ІНФОРМАЦІЯ_5 ?

Також зазначає, що у протоколі щодо ОСОБА_1 на аркуші справи 10 абзац 1 прокурор зазначає, що унаслідок недбалого ставлення до обов`язків військової служби з боку ОСОБА_1 посадові особи Академії, які вчиняли протиправні дії, застосовуючи фізичне насильство до курсантів, тривалий час мали змогу уникати відповідальності.

Своє твердження про наявність у ІНФОРМАЦІЯ_7 випадків фізичного насильства до курсантів прокурор обґрунтовує тим, що стосовно одного з офіцерів цієї Академії до Франківського районного суду м. Львова скерований обвинувальний акт за обвинуваченням його у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України (перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, вчинене в умовах воєнного стану).

Водночас прокурор до суду не надав доказів цього, а саме обвинувального акту щодо цього офіцера Академії чи будь-яких інших доказів надіслання до суду цієї справи.

Крім того, до суду не надано вироку, який би вступив в законну силу, стосовно вказаної особи.

Таким чином, виходячи з принципу презумпції невинуватості, є невірним робити твердження про те, що відносно курсантів ІНФОРМАЦІЯ_7 вчинене фізичне насильство.

Тільки після засудження когось з офіцерів Академії і винесення обвинувального вироку можна буде говорити про ймовірну відповідальність тих осіб, які ніби-то проявили недбалість і дали можливість службовим особам Академії «тривалий час уникати відповідальності».

Також зазначає, що висунуте у протоколі щодо ОСОБА_1 обвинувачення та його формулювання є некоректним.

Так, не вказано, у чому конкретно проявилося те, що ОСОБА_1 не забезпечив «належну організацію і контроль за проведенням перевірки», що ОСОБА_1 «належним чином не опрацював та не перевірив інформацію, викладену у доповідних ІНФОРМАЦІЯ_6 від 31 січня 2024 року №674/1/1160 та від 15 лютого 2024 року №674/1/ПОН/1745 щодо результатів перевірки в Академії.

Некоректність звинувачення виключає відповідальність особи.

Вважає, що з цих підстав в діях ОСОБА_1 відсутній склад будь-якого правопорушення.

В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник Вичіков В.В. не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Прокурор Стояновський Є.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення прокурора, який брав участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Судом встановлено, що 26 січня 2024 року Начальнику ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_6 надійшов запит від 26 січня 2024 року Голови ТСК ВР України ОСОБА_2 про проведення службової перевірки щодо фактів перевищення службових повноважень, зловживання службовим становищем, а також порушення конституційного права на свободу пересування зі сторони посадових осіб та безпосередньо начальника факультету бойового застосування військ ІНФОРМАЦІЯ_7 (м. Львів.)

Згідно доручення №2549 від 26 січня 2024 року полковнику ОСОБА_1 доручено:

- організувати проведення перевірки контроль;

- підготувати доповідь.

Підстави, види, порядок організації та проведення перевірок, оформлення результатів перевірки визначені Інструкцією про організацію та проведення перевірок у ЗСУ органами управління та підрозділами ІНФОРМАЦІЯ_9, затвердженої Наказом №262 Генерального штабу ЗСУ від 13 жовтня 2014 року.

В ході судового розгляду суду першої інстанції були опитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_6 пояснив, що у січні - березні 2024 року проходив військову службу на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 - начальника ІНФОРМАЦІЯ_8.

До ІНФОРМАЦІЯ_8 надійшло звернення ТСК ВР України з приводу вчинення службовими особами Академії протиправних дій стосовно курсантів.

Він доручив розгляд звернення ОСОБА_9 або ОСОБА_11, остаточним виконавцем доручення був визначений ОСОБА_1 .

Підрозділи його управління повинні були забезпечити організацію перевірки звернення, проведення перевірки доручалось ІНФОРМАЦІЯ_2, та контроль за своєчасністю надання ТУ до ГУ відповіді, повноту цієї відповіді та підготувати проєкт відповіді до ТСК.

Проєкт відповіді до ТСК його влаштував, доповідь була погоджена зі всіма службами, тому він і підписав відповідь.

В подальшому, ТСК витребувала матеріали перевірки, проте разом з матеріалами була направлена попередня відповідь, яка не вимагалась ТСК.

ОСОБА_1 був співвиконавцем по другому зверненню ТСК, перший виконавець ОСОБА_7 доручив виконання ОСОБА_8 .

Після отримання матеріалів ТСК виявила опитувальники курсантів, у яких вбачались факти застосування фізичного насильства, після чого розпочалося службове розслідування по ІНФОРМАЦІЯ_2.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що у січні - березні 2024 року проходив військову службу на посаді заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_8, був безпосереднім начальником ОСОБА_1 .

Було звернення від ТСК ВР України з приводу курсантів Академії.

Його заступник ОСОБА_11 доручив виконання ОСОБА_6, замість якого в подальшому був призначений ОСОБА_1 , останній був остаточним виконавцем.

У випадку «некоректності» доручення виконавець повинен був звернутись до керівника, останній мав би виправити таку «некоректність.»

За результатами відповіді ТСК просила надати матеріали перевірки, які ІНФОРМАЦІЯ_8 направили.

У другому дорученні (від 05 березня 2024 року) ОСОБА_1 був добавлений як співвиконавець для комунікації з Західним ТУ, оскільки виконував перше доручення.

Надалі, був присутній на засіданні ТСК, оскільки в матеріалах перевірки, переданих ТСК, були виявлені факти застосування насильства та призначив службову перевірку по ІНФОРМАЦІЯ_2, а також по службовим особам, які проводили розгляд першого звернення ТСК.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що у березні 2024 року був начальником відділу звернень управління запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_8.

Отримавши доручення від 05 березня 2024 року, доручив його виконання ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 доповідав по виконанню, готував проєкт відповіді.

ОСОБА_1 доручень ніяких не давав.

Ні він, ні ОСОБА_8 матеріли перевірки, отримані від ІНФОРМАЦІЯ_2, не вивчали.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що був остаточним виконавцем по дорученню від 05 березня 2024 року щодо перевірки дій за зверненням народного депутата України ОСОБА_2.

Дане доручення було розписане йому, як помічнику ОСОБА_7 .

Необхідно було передати матеріали перевірки з ІНФОРМАЦІЯ_2 народному депутату України.

Матеріали, які були у ОСОБА_7 , оформлював згідно з Інструкцією з діловодства у ЗСУ, готував проєкт супровідного листа на відправку матеріалів.

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 говорили йому взяти текст для супровідного листа з попередньої відповіді за проєктом ОСОБА_1 за підписом ОСОБА_6, що він і зробив.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що у січні 2024 року проходив військову службу на посаді начальника відділу запобігання і профілактики злочинів та правопорушень управління запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_8, звільнений 08 лютого 2024 року.

ОСОБА_1 був у його підпорядкуванні.

Надавав доручення начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перевірку щодо предмету звернення ТСК.

ОСОБА_1 повинен був взяти на контроль хід проведення перевірки, а саме: своєчасність надання начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 документів, допит свідків, надати методичну допомогу та підготувати доповідь.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 при виконанні доручення №2549 від 26 січня 2014 року надав власну оцінку першій позиції доручення, вирішивши для себе, що виконання доручення в частині «організувати проведення перевірки» не належить до його компетенції, оскільки «він нічого не міг організувати», а тому «некоректне» та/або «неконкретне» у цій частині доручення виконувати не буде.

При цьому, про своє бачення дорученого, тобто виконання покладених на нього службових обов`язків, ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, своєму безпосередньому керівнику не доповів.

Такі дії ОСОБА_1 не відповідають положенням ст.ст. 12, 16 ЗУ «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України».

До такого висновку, суд першої інстанції дійшов на підставі того, що факт неналежно проведеної перевірки за зверненням Голови ТСК ВР України від 26 січня 2024 року знайшов своє підтвердження в подальшому, в ході засідання ТСК ВР України, службового розслідування та кримінального провадження.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим.

Диспозиція ст. 172-15 КУпАП передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, а частина 2 цієї статті - за вчинене в умовах особливого періоду.

Суб`єктом даного правопорушення є військова службова особа, до якої, у відповідності до примітки до ст. 172-13 КУпАП, належать військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

При цьому, недбалим ставленням до військової служби є несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов`язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія.)

Несумлінне ставлення до службових обов`язків характеризує об`єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.

Відповідно до ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Україні особливий період настав з дня набрання чинності Указу в.о. Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України, продовжено його Указом Президента України від 14 січня 2015 року №15/2015 «Про часткову мобілізацію», та Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та триває він по даний час.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено в ЗУ «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України».

Згідно зі ст. 11 ЗУ «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

За змістом ст. 16 наведеного Закону, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Разом з тим, дії ОСОБА_1 не відповідають положенням ст.ст. 12, 16 ЗУ «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України».

Доводи ОСОБА_1 про відсутність у нього обов`язку доповідати про «неконкретність» та/або «некоректність» доручення керівнику та можливість прийняття самостійного рішення при виконанні покладеного на нього обов`язку, спростовуються тим, що службові обов`язки військовослужбовця, яким є ОСОБА_1 , не обмежуються положення окремої Інструкції, а мають загально нормативний характер і визначаються Законами України, військовими Статутами, а також Наказами Міністерства оборони України.

Загалом для встановлення факту недбалого ставлення до військової служби є необхідним встановити, що такі дії мали місце, а особа, за наявності реальної можливості виконати свої обов`язки належним чином проявила байдужість та нестаранність, що є підставами для притягнення такої особи до відповідальності.

При цьому, з об`єктивної сторони правопорушення, передбачене ст. 172-15 КУпАП, характеризується суспільно - небезпечними дією чи бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно - небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.

Факт неналежно проведеної перевірки за зверненням Голови ТСК ВР України від 26 січня 2024 року в подальшому знайшов своє підтвердження в ході засідання ТСК ВР України, службового розслідування та кримінального провадження.

Доводи ОСОБА_1 , що обставини, викладені у протоколі, не підтверджені належними і допустимими доказами, які б свідчили про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не заперечив факту невиконання доручення від 26 січня 2024 року в частині «організувати проведення перевірки», а також факт неповідомлення вищого командування про невиконання доручення в цій частині.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно вважав доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Вірним є і висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП за закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Так, частиною 2 ст. 38 КУпАП передбачено, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.

Частиною 11 ст. 38 КУпАП передбачено, що у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Рішення про закриття кримінального провадження було прийняте 04 червня 2025 року, у зв`язку з чим, строк накладення стягнення сплив 04 вересня 2025 року.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Вичікова Віктора Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько