Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №359/565/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ 33/824/2231/2026 Постанова винесена суддею Ткаченком Д.В.

Категорія: ч. 1 ст. 172-6 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю прокурора Пономаренко В.В. (ВКЗ), захисника Вітусєвича Я.Ф., розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бориспіль, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні: сина, 2010 р.н., та доньку, 2017 р.н., працюючого директором ТОВ "Мануфактура Крокус", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2026 року,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 360 грн.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду заступника директора КП БМР «Міські інвестиції», будучи суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, згідно з пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія даного Закону № 1700-VII, в порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 розділу VII Закону № 1700-VII, несвоєчасно 20 березня 2024 року, без поважних причин, подав декларацію при звільненні особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період неохоплений раніше поданими деклараціями, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважаючи постанову незаконною, просить її скасувати на прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення ним вчинено несвоєчасне, а саме 20 березня 2024 року, без поважних причин подання декларації при звільненні особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Доказом несвоєчасності зазначено послідовність дій користувача в реєстрі НАЗК.

До матеріалів справи додано повідомлення № 139 від 15 квітня 2024 року, яке було направлено Управлінням юридично-кадрового забезпечення та з питань запобігання корупції Бориспільської міської ради на адресу НАЗК про факт несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 при звільненні з посади заступника директора КП «Бориспільські міські інвестиції» 31 січня 2024 року.

Згідно відповіді на запит до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 17 лютого 2026 року, на адресу НАЗК 16 квітня 2024 року було направлено зазначене повідомлення, отримано це повідомлення НАЗК 17 квітня 2024 року.

Починаючи з 17 квітня 2024 року уповноважений орган мав об`єктивну можливість зібрати відповідні докази та скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення і саме з цієї дати, на його думку, слід рахувати початок строку для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

При цьому сам протокол про адміністративне правопорушення є документом, який фіксує факт, час та місце вчинення правопорушення. Однак не можна ототожнювати дату складання протоколу та дату виявлення правопорушення, оскільки виявлення і фіксація правопорушення є різними юридичними фактами. В контексті положень ст. 256 КУпАП складення протоколу є фактичним закінченням етапу здійснення перевірки, а не датою виявлення ознак адміністративного правопорушення.

Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення.

Моментом виявлення порушення, пов`язаного з корупцією, є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими особою чи органом державної влади.

Факт виявлення порушення - це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення, тобто моментом виявлення порушення, пов`язаного з корупцією, є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими особою чи органом державної влади.

Крім того, норми КУпАП не містять визначення поняття «день виявлення адміністративного правопорушення», не встановлюють критеріїв чи ознак за якими має визначатися цей момент. Питання про віднесення конкретної дати або події до моменту виявлення правопорушення вирішується з урахуванням фактичних обставин справи та змісту дій уповноважених осіб, проте не може ґрунтуватися на довільному тлумаченні чи роз`ясненні органів виконавчої влади, оскільки такі роз`яснення у формі листів мають виключно інформаційно-довідковий характер і не можуть вважатися джерелом права чи підставою для обмеження прав, свобод або притягнення особи до юридичної відповідальності. Такі документи не є нормативно-правовими актами у розумінні законодавства України, не встановлюють загальнообов`язкових правил поведінки, а тому не можуть визнаватися належними та допустимими доказами при встановленні юридичних обставин під час застосування судом норм процесуального права, зокрема щодо визначення моменту виявлення адміністративного правопорушення, оскільки не мають правового значення для тлумачення чи конкуренції положень КУпАП.

З огляду на викладене, подальше збирання уповноваженою особою відділу НАЗК доказів на підтвердження факту вчинення ним, як суб`єктом декларування, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та їх оцінка не змінює тієї обставини, що про вказане правопорушення спеціально уповноваженому суб`єкту у сфері протидії корупції стало відомо не пізніше 17 квітня 2024 року, а тому саме цю дату слід вважати датою його виявлення.

Зазначена в законі процедура перевірки своєчасного подання декларації прописана таким чином, що виявлення правопорушення (несвоєчасності подання декларації) відбувається НАЗК, а не особою, яка має право складати протокол. Остання дізнається про таке правопорушення саме від уповноважених осіб НАЗК.

Те, що НАЗК більше ніж півтора року не повідомляло про факт правопорушення Національну поліції України, ніяким чином не впливає на зупинення чи перебіг строку притягнення до адміністративної відповідальності, тим більше, що повідомити про такий факт вони повинні були відповідно до законодавства одночасно з тим, як дізналися про такий факт.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушення, передбаченого ст.ст. 51, 212-15, 212-21 КУпАП, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Також апелянт ставить питання про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови судді, посилаючись на ті обставини, що 03 березня 2026 року відбулося останнє судове засідання, після якого суддя не оголошував рішення по справі, і повний текст постанови він отримав лише 13 березня 2026 року, а до цього часу він не був обізнаний не тільки про мотиви суду, але й про прийняте ним рішення.

Будучи належним чином повідомленим про день та час слухання справи, особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився. Захисник Вітусєвич Я.Ф. повідомив, що ОСОБА_1 перебуває у відрядженні, вважає можливим провести апеляційний розгляд справи за його відсутності. Таким чином, враховуючи, що, відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка учасників провадження не перешкоджає проведенню розгляду, суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , оскільки його участь не є обов`язковою.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення захисника Вітусєвича Я.Ф. на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення прокурора проти її задоволення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, копію повного тексту постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2026 року ОСОБА_1 отримав 13 березня 2026 року, а відповідно і ознайомитися з мотивами прийнятого рішення зміг лише 13 березня 2026 року, тому зважаючи на вказані обставини та оскільки виготовлення обґрунтованої апеляційної скарги потребує ознайомлення зі змістом оскарженого рішення, суд погоджується з доводами апелянта про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді, у зв`язку з чим він підлягає поновленню.

Що стосується доводів ОСОБА_1 про незаконність і необґрунтованість постанови суду першої інстанції, то слід вказати про таке.

Відповідно до положень ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об`єктивного дослідження доказів по справі та з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Всупереч тверджень апелянта, цих вимог закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суддя місцевого суду дотримав.

Висновки судді щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і є обґрунтованими.

Так, частиною 1 статті 172-6 КУпАП встановлено відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Порядком заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції № 252/23 від 08.11.2023 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 року за № 1965/41021, передбачено три види декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема декларація при звільненні, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» - протягом 30 днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду. Декларація при звільненні не подається у таких випадках: особа, яка припинила здійснення діяльності на одній посаді, продовжує здійснювати діяльність на іншій посаді; особа, яка припинила здійснення діяльності, упродовж 30 днів з дня припинення діяльності знову розпочала здійснення діяльності.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 11 квітня 2022 року призначений на посаду заступника директора КП БМР «Міські інвестиції», яке є юридичною особою публічного права, оскільки створене Бориспільською міською радою Київської області, яка є його засновником, підпорядковується раді та входить до сфери її управління.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20.09.2023 внесені зміни до Закону «Про запобігання корупції». А саме, частину першу статті 1 доповнено новим абзацом дев`ятим такого змісту: посадова особа юридичної особи публічного права голова та член наглядової ради, ради директорів, виконавчого органу, комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), ліквідатор, керівник, заступник керівника, головний бухгалтер, корпоративний секретар такої юридичної особи публічного права, також особа, яка здійснює повноваження одноосібно виконавчого органу, та її заступники, голова та члени іншого органу управління юридичної особи (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом юридичної особи публічного права.

Таким чином, ОСОБА_1 відноситься до посадових осіб юридичних осіб публічного права, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до наказу КП БМР «Міські інвестиції» від 18 січня 2024 року № 02-05/3, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з 31 січня 2024 року, за згодою сторін.

Таким чином, у відповідності до вимог антикорупційного законодавства ОСОБА_2 протягом 30 днів з дня припинення діяльності мав подати декларацію при звільненні особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто не пізніше 01 березня 2024 року.

Водночас за даними Єдиного державного реєстру декларації, розміщеного на офіційному сайті НАЗК, таку декларацію ОСОБА_1 подав 20 березня 2024 року, тобто несвоєчасно.

Відомості про поважність причин, які б перешкодили ОСОБА_1 вчасно подати декларацію при звільненні особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції, врахувавши наведені обставини, а також дослідивши дані протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією, № 4300 від 20.01.2026 року; скріншот поданих декларацій з реєстру НАЗК; копію листа ДСР НПУ; копію листа НАЗК; повідомлення НАЗК; копію наказу КП «Міські інвестиції» Бориспільської міської ради про звільнення з посади; копії листів УСР в Київській області ДСР НПУ; копію листа виконкому Бориспільської міської ради; копії наказів КП «Міські інвестиції» Бориспільської міської ради про прийняття на роботу та звільнення з посади; копію листа з трудового архіву; дані послідовності дій користувача в Реєстрі; копію наказу КП «Міські інвестиції» Бориспільської міської ради про тимчасове виконання обов`язків директора; дані інформації про особу з бази ДМС; копію положення про УСР в Київській області ДСР НПУ, на підставі чого прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

З такими висновками судді місцевого суду погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки сукупність зібраних у відповідності до вимог чинного законодавства доказів, дає підстави поза розумним сумнівом вважати, що ОСОБА_1 несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію при звільненні особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Таким чином, при розгляді даної справи суд першої інстанції дотримав вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, правильно встановив усі фактичні обставини справи та, на підставі наявних у справі доказів, дійшов вмотивованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Що стосується тверджень апелянта, що провадження у справі стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, то вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212 - 15, 212 - 21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Моментом виявлення адміністративного правопорушення є день або час, коли уповноважений на те державний орган чи посадова особа фактично встановили наявність ознак адміністративного правопорушення.

Ознаки вчинення адміністративного правопорушення встановлюються шляхом адміністративно-правової кваліфікації, тобто оцінки фактичних дій уповноваженою особою.

Як встановлено у ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», спеціально уповноваженими суб`єктами у сфері протидії корупції є органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.

Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, а останньою встановлено, що Національне агентство з питань запобігання корупції складає протокол у справах про адміністративні правопорушення за ст. 172-6 КУпАП лише стосовно службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, стосовно інших осіб протокол складають уповноважені на те особи органів внутрішніх справ (Національної поліції).

Перелік службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, визначено статтею 50 Закону України «Про запобігання корупції» і посада заступника директора комунального підприємства в цей перелік не входить.

Таким чином, уповноваженим державним органом на складення стосовно ОСОБА_1 протоколу за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є Національна поліція, а саме Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, який отримав від НАЗК відповідне повідомлення, відтак моментом виявлення адміністративного правопорушення є день отримання цим органом від НАЗК листа - 08 жовтня 2025 року.

Що стосується строку передачі НАЗК до органів Національної поліції повідомлення про несвоєчасно подану декларацію, то спеціально фіксованого строку для цих дій закон не передбачає.

Отже, за наведеного, оскільки вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення було виявлено у жовтні 2025 року, на час розгляду справи в суді, визначений ст. 38 КУпАП, строк не минув, а відтак, відсутні підстави для закриття провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

Також місцевий суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_3 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме у виді штрафу в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 360 грн., що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.

З огляду на викладене, враховуючи, що апеляційним переглядом справи не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на сукупності досліджених доказів, отже постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 360 грн., - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Горб І.М.