Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №363/2588/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 363/2588/25

Апеляційне провадження

№ 33/824/314/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гамова Владислава Володимировича на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 24 червня 2025 року (суддя Чірков Г.Є.) про закриття провадження в адміністративній справі стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установив:

згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 791212 від 18 квітня 2025 року, цього ж дня о 08 год. 30 хв. у селі Раківка, по вул. Олександра Войтюка, 12-А, водій транспортного засобу ATAMAN A-096H6, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змоги постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Renault Zoe, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався попереду, в результаті якого автомобілі отримані механічні ушкодження з матеріальними збитками, травмованих немає. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Постановою судді Вишгородського районного суду Київської області від 24 червня 2025 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою судді, представник ОСОБА_1 - адвокат Гамов В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 24 червня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, адвокат Гамов В.В. зазначає, що вперше апеляційну скаргу на постанову судді було ним подано 8 вересня 2025 року, однак 30 вересня 2025 року апеляційний суд повернув апеляційну скаргу у зв`язку з тим, що ним до апеляційної скарги помилково не було додано витяг з договору про надання правової допомоги, укладеного з ОСОБА_1 . Вказану постанову було отримано ним лише 14 жовтня 2025 року, після чого він невідкладно повторно подав апеляційну скаргу.

Адвокат Гамов В.В. звертає увагу на технічний характер допущеної ним помилки та невідкладне її усунення після отримання постанови судді апеляційного суду.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її

законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 791212 від 18 квітня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 є учасником дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу ATAMAN A-096H6, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , у результаті якої автомобіль Renault Zoe, д.н.з. НОМЕР_2 , що перебував під керуванням ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження (с.с.1).

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не повідомлявся про розгляд протоколу про адміністративне правопорушення Вишгородським районним судом Київської області, копія постанови судді на його адресу судом не направлялася, з матеріалами справи він ознайомився лише 1 вересня 2025 року (с.с.28).

8 вересня 2025 року адвокат Гамов В.В. засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу на постанову судді (с.с.52), однак постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року апеляційну скаргу було повернуто адвокату Гамову В.В., у зв`язку з недотриманням вимог ч. 2 ст. 271 КУпАП, а саме ненаданням належних документів на підтвердження своїх повноважень на представництво ОСОБА_1 у даній справі про адміністративне правопорушення (с.с.56). Вказана постанова судді апеляційного суду була направлена на поштову адресу адвоката Гамова В.В. та отримана ним 14 жовтня 2025 року (с.с.85, 86-87), після чого, 19 жовтня 2025 року адвокат Гамов В.В. повторно подав апеляційну скаргу, усунувши допущені недоліки.

Враховуючи факт неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи місцевим судом, технічний характер допущеного адвокатом Гамовим В.В. порушення, яке слугувало підставою для повернення апеляційної скарги, та відсутність зволікання з боку адвоката при повторній подачі апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за можливе поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, адвокат Гамов В.В. зазначає, що суддя місцевого суду розглянув справу однобічно, вставши на сторону ОСОБА_2 , не надавши при цьому належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.

Адвокат Гамов В.В. посилається на те, що на місці даної дорожньо-транспортної пригоди працівниками поліції був складений і протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 щодо нібито порушення ним п. п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху. Справа про адміністративне правопорушення №363/2588/25 за вказаним протоколом також перебувала на розгляді у Вишгородському районному суді Київської області, при цьому ОСОБА_2 неодноразово викликався у судове засідання, однак жодного разу не прибув. За результатами розгляду даної справи, провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Адвокат Гамов В.В. зазначає, що під час розгляду вказаної справи №363/2588/25, було отримано висновок експерта за результатами автотехнічного дослідження від 5 вересня 2025 року №СТ/246Д-25, у якому зроблено висновок про те, що у дорожній обстановці, що виникла, у діях водія транспортного засобу ATAMAN A-096H6, д.н.з. НОМЕР_1 , вбачається невідповідність вимогам п. 13.1 Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, експертом не було встановлено невідповідності дій водія ОСОБА_1 . Правилам дорожнього руху, які б, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 зазначив, що 18 квітня 2025 року він їхав по селу Раківка, а позаду нього їхала маршрутка, водій якої здійснив зіткнення з його автомобілем.

При цьому ОСОБА_1 стверджував, що він на зупинці не зупинявся, пасажирів не брав, перед маршруткою не гальмував і не створював аварійної ситуації.

Адвокат Гамов В.В. у судовому засіданні в апеляційному суді доводи апеляційної скарги підтримав, зазначивши, що дана дорожньо-транспортна пригода сталась виключно через дії ОСОБА_2 , який допустив порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху.

ОСОБА_2 у апеляційному суді свою вину у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди заперечував, зазначаючи, що водій автомобіля Renault Zoe, д.н.з. НОМЕР_2 , зупинився на зупинці громадського транспорту, підібрав пасажира та заважав йому заїхати на зупинку, у зв`язку із чим він подав йому звуковий сигнал. Після виїзду із зупинки, водій автомобіля Renault Zoe, д.н.з. НОМЕР_2 , обігнав його через суцільну лінію та почав неодноразово різко гальмувати перед його автобусом, створюючи аварійну ситуацію.

ОСОБА_2 стверджував, що декілька разів уникав зіткнення, однак у подальшому водій Renault Zoe, д.н.з. НОМЕР_2 , різко загальмував перед його автобусом, на що він не встиг зреагувати, у результаті чого сталося зіткнення транспортних засобів.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Гамова В.В., які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_3 , який заперечував проти доводів апеляційної скарги, заслухавши покази свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , вивчивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідальність за ст.124 КУпАП настає в тому разі, коли внаслідок порушення правил дорожнього руху було спричинено пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, диспозиція ст. 124 КУпАП є бланкетною, оскільки містить посилання

на правила дорожнього руху, а тому для визначення суті правопорушення та вирішення питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, які пункти правил дорожнього руху були порушені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, у чому полягали такі порушення та встановити причинно-наслідковий зв`язок між порушенням Правил дорожнього руху та їх наслідками.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4 Правил дорожнього руху, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пункт 1.9 Правил дорожнього руху передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 791212 від 18 квітня 2025 року, цього ж дня о 08 год. 30 хв. год. у селі Раківка, по вул. Олександра Войтюка, 12-А, водій транспортного засобу ATAMAN A-096H6, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змоги постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Renault Zoe, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався попереду, в результаті якого автомобілі отримані механічні ушкодження з матеріальними збитками, травмованих немає. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачено відповідальність за ст. 124 КУпАП (с.с.1).

Відповідно до п. 13.1 Правил дорожнього руху водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Під час складання зазначеного протоколу ОСОБА_2 свою вину заперечував та у письмових поясненнях на місці дорожньо-транспортної пригоди зазначив, що 18 квітня 2025 року, рухаючись по селу Раківка, та зупинившись на зупинці громадського транспорту, так як він працює на автобусі ATAMAN A-096H6, д.н.з. НОМЕР_1 , забрати пасажирів, де стояла Renault Zoe, д.н.з. НОМЕР_2 . Він посигналив, та об`їхавши її рушив далі по маршруту, а автомобіль Renault лишився на зупинці, однак від`їхавши приблизно на кілометр, автомобіль Renault здійснив обгін через суцільну лінію розмітки та почав різко гальмувати. Перший раз він зреагував і також загальмував, другий раз теж, однак на третій раз трохи не встиг, оскільки в автобусі перебувало близько 30 осіб, в тому числі і діти (с.с.4).

ОСОБА_1 під час складання вказаного протоколу у своїх письмових поясненнях вказав, що 18 квітня 2025 року о 08 год. 30 хв. в населеному пункті Раківка, по вул. Войтюка, він їхав на автомобілі Renault Zoe, д.н.з. НОМЕР_2 , коли в задню частину його автомобіля різко в`їхало маршрутне таксі, водій якого пропонував залишити місце дорожньо-транспортної пригоди, з`їхавши з смуги руху в узбіччя. При цьому, гальмівний шлях маршрутки на місці події відсутній. Працівники поліції, які прибули за викликом, пропонували йому домовитись з водієм маршрутки за 2 000грн (с.с.5).

Допитаний у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_4 зазначив, що рік тому, точну дату не пам`ятає, він був пасажиром автобуса ATAMAN під керуванням ОСОБА_2 , який їхав у маршрутці Димер-Київ. На маршруті, у селі Раківка, на зупинці стояв автомобіль білого кольору, якому водій маршрутки посигналив та поїхав далі. У подальшому водій автомобіля, який стояв на зупинці, обігнав маршрутку та почав різко гальмувати перед автобусом, а потім їхав далі, і так кілька разів. Після дорожньо-транспортної пригоди чоловік, який перебував з кермом білого автомобіля, закрився та не виходив.

На уточнюючі запитання адвоката Гамова В.В., свідок ОСОБА_4 зазначив, що водій ОСОБА_2 подавав звуковий сигнал правомірно, оскільки водій білого автомобіля стояв прямо на зупинці. Під час руху в автобусі було багато людей, тому він стояв посеред автобуса, а не сидів, та добре бачив події через велике лобове скло.

Свідок ОСОБА_5 у апеляційному суді пояснив, що їхав в автобусі під керуванням ОСОБА_2 до Києва, точну дату не пам`ятає. На зупинці у селі Раківка водій автобуса не зміг стати, оскільки прямо на зупинці стояло два автомобілі, та заважав проїзду. Водій автобуса посигналив і водій рушив. Водій автобуса їхав за автомобілем, водій якого двічі гальмував перед маршруткою перед зіткненням.

На уточнюючі запитання адвоката Гамова В.В., свідок ОСОБА_5 зазначив, що він сидів на місці на колесі, тобто трохи вище інших, тому бачив події у вікно. Водій автобуса діяв виважено та адекватно, двічі йому вдалось загальмувати та уникнути зіткнення, а на третій раз ні. Крім цього, водій білого автомобіля гальмував безпричинно, оскільки перед ним не було інших автомобілів чи перешкод.

Адвокатом Гамовим В.В. також заявлялось клопотання про допит свідка ОСОБА_6 , який був пасажиром автомобіля Renault Zoe, д.н.з. НОМЕР_2 , яке було задоволено апеляційним судом, однак явку свідка у судове засідання забезпечено не було.

Враховуючи вищевикладене, а також надані суду матеріали, апеляційний суд вважає, що зробити категоричний висновок про те, що недотримання водієм ОСОБА_2 безпечного інтервалу знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, неможливо.

Доводи апеляційної скарги, що постановою судді Вишгородського районного суду Київської області від 24 червня 2025 року у справі № 363/2584/25 закрито провадження стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу та події правопорушення, не можуть бути підставою для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, оскільки висновки суду у даній справі не мають преюдиційного значення для вирішення даної справи, а суддя місцевого суду досліджував наявність порушення у діях ОСОБА_1 пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, при цьому, питання наявності складу адміністративного правопорушення у діях водія ОСОБА_2 не досліджувалась.

Посилання адвоката Гамова В.В. на висновок експерта, як на доказ вини ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки він був складений без врахування наданих ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 пояснень, та ґрунтується виключно на поясненнях ОСОБА_1 щодо механізму настання дорожньо-транспортної пригоди.

Інших доказів у підтвердження винуватості ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина 1 статті 7 КУпАП).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України.

Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне

правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Разом з цим, під час апеляційного розгляду не було поза розумним сумнівом встановлено порушення ОСОБА_2 п. 13.1 Правил дорожнього руху, які б перебували у причинно-наслідковому зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди, тобто вина ОСОБА_2 у вчиненні дій, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, не є доведеною, оскільки озвучена ним та свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у суді апеляційної інстанції версія подій не є спростованою наявними матеріалами справи.

У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, законодавець передбачив підставу для закриття провадження у справі - за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП).

Враховуючи, що під час апеляційного розгляду доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Гамова В.В. не знайшли свого підтвердження, доказів, на підставі яких можна зробити висновок про наявність у діях водія ОСОБА_2 порушення вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху та складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не надано, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Гамова Владислава Володимировича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Вишгородського районного суду Київської області від 24 червня 2025 року задовольнити та поновити йому цей строк.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гамова Владислава Володимировича залишити без задоволення, постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 24 червня 2025 року про закриття провадження в адміністративній справі стосовно ОСОБА_2 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Рейнарт