Постанова від 16 липня 2025 р. у справі №363/4365/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 363/4365/24

Апеляційне провадження

№ 33/824/924/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Панової Ірини Юріївни на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 24 вересня 2024 року (суддя Лукач О.П.) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установив:

постановою судді Вишгородського районного суду Київської області від 24 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605грн 60 коп.

Постановою судді визнано доведеним, що 25 серпня 2024 року о 09год. 50хв. в місті Вишгород по вул. Ягідна, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою спеціального приладу Drager-0180, результат огляду - 2,02 ‰. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Панова І.Ю. просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, адвокат Панова І.Ю. зазначає, що вперше апеляційну скаргу на постанову судді нею було подано 3 жовтня 2024 року, тобто в межах встановленого законом десятиденного строку на апеляційне оскарження, однак постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року її апеляційну скаргу було повернуто у зв`язку із недотриманням вимог ч. 2 ст. 271 КУпАП, а саме не надання витягу з договору про надання правової допомоги, в якому зазначені повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника.

Адвокат Панова І.Ю. зазначає, що вказану постанову судді Київського апеляційного суду було отримано нею 12 листопада 2024 року засобами поштового зв`язку, що підтверджується трекінгом поштового відправлення Укрпошти, після чого нею невідкладно та без зволікань було подано дану апеляційну скаргу.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови

особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Панова І.Ю. дійсно подала апеляційну скаргу 3 жовтня 2024 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, визначеного ст. 294 КУпАП, разом з тим до апеляційної скарги не були додані належні документи, які підтверджували повноваження адвоката на подання апеляційної скарги, що стало причиною для її повернення, а повторна апеляційна скарга була подана адвокатом Пановою І.Ю. у найкоротший термін, тому апеляційний суд вважає за можливе поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови судді Вишгородського районного суду Київської області від 24 вересня 2024 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат Панова І.Ю. зазначає, що матеріали справи оформлені без дотримання вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 6 листопада 2015 року № 1376, зокрема доданий до протоколу про адміністративне правопорушення акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, не містить відомостей про дату його складання, доданий відеозапис, який був зафіксований працівниками поліції на бодікамеру, містить окремі фрагменти відеозапису події, при цьому повний відеозапис події, яка фіксувалась із застосуванням бодікамери, на долученому до протоколу диску відсутній. Також, сам протокол про адміністративне правопорушення містить виправлення, а письмові пояснення свідка ОСОБА_2 в частині того, що ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу суперечать його змісту.

Також, адвокат Панова І.Ю. зазначає, що суддя місцевого суду проігнорував подані нею документи та при призначенні ОСОБА_1 покарання не врахував, що той перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний та має ВОС «водій».

Адвокат Панова І.Ю. звертає увагу на те, що працівниками поліції не було відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, не було затримано транспортний засіб та складено акт тимчасового затримання.

Також, адвокат Панова І.Ю. посилається на те, що під час проходження огляду на стан сп`яніння, поліцейськими не було проінформовано ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу та не було надано сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку цього засобу.

ОСОБА_1 повідомлявся про судове засідання в суді апеляційної інстанції, призначене на 30 січня 2025 року шляхом направлення судової повістки на зазначену в апеляційній скарзі електронну адресу та до електронного кабінету в системі електронний суд його захисника - адвоката Панової І.Ю. (с.с.76, 77).

28 січня 2025 року адвокат Панова І.Ю. подала до апеляційного суду клопотання про відкладення судового засідання, в якому посилалась на те, що вона зайнята в іншому судовому засіданні в Дарницькому районному суді міста Києва у справі № 753/10293/24, де вона є представником позивачів, про що надала відповідні докази (с.с.80,82). Також, адвокат Панова І.Ю. повідомила, що ОСОБА_1 27 січня 2025 року був госпіталізований на стаціонарне лікування до КНП «Київська міська клінічна лікарня № 9» (с.с.83).

Апеляційним судом було відкладено судове засідання на 27 лютого 2025 року та направлено судові повістки на електронну адресу ОСОБА_1 та до електронного кабінету адвоката Панової І.Ю. (с.с.84,85), однак 25 лютого 2025 року ОСОБА_1 особисто, у відділі прийому громадян Київського апеляційного суду подав заяву про відкладення апеляційного розгляду, пославшись на те, що цього ж дня, тобто 25 лютого 2025 року він знову був госпіталізований на стаціонарне лікування до КНП «Київська

міська клінічна лікарня № 9» (с.с.87). Крім цього, до своєї заяви ОСОБА_1 додав угоду про розірвання договору про надання правничої допомоги, укладеного ним з адвокатом Пановою І.Ю. (с.с.87).

У зв'язку з вищезазначеним, апеляційний суд повторно відклав розгляд справи на 27 березня 2025 року, направивши судову повістку на електронну адресу ОСОБА_1 (с.с.89).

27 березня 2025 року у судове засідання до апеляційного суду прибув адвокат Бернацький І.В., який подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи, до якого додав копію договору про надання правничої допомоги № 27/03-25, який був цього ж дня, тобто 27 березня 2025 року, укладений між ним та ОСОБА_1 (с.с.97-100).

Судове засідання було втретє відкладено на 1 травня 2025 року, адвокат Бернацький І.В. власним підписом засвідчив свою обізнаність з датою та часом розгляду апеляційної скарги (с.с.101), а 9 квітня 2025 року ознайомився з матеріалами справи (с.с.90-91).

Разом з цим, 30 квітня 2025 року ОСОБА_1 надіслав на електронну адресу Київського апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, пославшись на те, що 28 квітня 2025 року він розірвав договір про надання правової допомоги з адвокатом Бернацьким І.В. через неузгодженість правової позиції (с.с.104, зворот), у зв`язку з чим він потребує час для залучення нового захисника. Крім цього, ОСОБА_1 надав копію медичної картки стаціонарного хворого № 6451, згідно якої 30 квітня 2025 року він був госпіталізований на стаціонарне лікування до КМП «Київська міська клінічна лікарня № 9» (с.с.104).

Апеляційний суд вчетверте відклав розгляд апеляційної скарги на 22 травня 2025 року, надіславши судові повістки на електронну пошту ОСОБА_1 , яка була отримана ним 2 травня 2025 року, та за адресою його реєстрації, яка повернулась до суд без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній» (с.с.105, 106-107).

21 травня 2025 року ОСОБА_1 в черговий раз надіслав на електронну адресу Київського апеляційного суду клопотання про відкладення судового засідання, до якого долучив медичну картку стаціонарного хворого № 5467, згідно якої, його цього ж дня, тобто 21 травня 2025 року, було госпіталізовано до КНП ОМР «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», де, згідно довідки № 163 від 21 травня 2025 року, він перебуває на стаціонарному лікуванні (с.с.111, зворот).

Враховуючи неодноразові факти подання ОСОБА_1 документів про госпіталізацію напередодні судових засідань, апеляційним судом 27 травня 2025 року зроблено запити до КНП «Київська міська клінічна лікарня № 9» та КНП ОМР «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» з метою встановлення дійсного перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні.

Згідно відповіді КНП ОМР «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» від 29 травня 2025 року № 668, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно перебуває на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні з 21 травня 2025 року з діагнозом: травматичний розрив медіального меніска, гемартроз лівого колінного суглобу (с.с.115).

Водночас, КНП «Київська міська клінічна лікарня № 9» у своїй відповіді від 30 травня 2025 року № 061/09-1741 підтвердило лише факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на стаціонарному лікуванні з 30 квітня 2025 року по 8 травня 2025 року (с.с.117), тоді як посилання ОСОБА_1 на його госпіталізацію 27 січня 2025 року та 25 лютого 2025 року свого підтвердження не знайшли.

Про наступне судове засідання, призначене на 26 червня 2025 року, ОСОБА_1 був повідомлений шляхом направлення судової повістки на його електронну адресу (с.с.118).

24 червня 2025 року до Київського апеляційного суду було подано клопотання

адвоката Філіна Е.В. про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання, до якого долучено ордер на надання правничої допомоги, з якого вбачається, що він здійснює захист ОСОБА_1 на підставі договору б/н від 20 червня 2025 року (с.с.120). Разом з цим, копія вказаного договору, чи витяг з нього, всупереч вимогам ч. 2 ст. 271 КУпАП, адвокатом Філіном Е.В. надано не було. Також, до клопотання було додано копію довідки № 1103 від 23 червня 2025 року про те, що ОСОБА_1 перебуває на лікуванні у Київській філії ДНП «Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України» у зв`язку з гіпертонічним кризом (с.с.122).

26 червня 2025 року адвокат Філін Е.В., перебуваючи у приміщенні Київського апеляційного суду, ознайомився з матеріалами справи, однак у судове засідання не з`явився, у зв`язку з чим апеляційний суд відклав розгляд справи на 17 липня 2025 року, направивши судову повістку на електронну адресу ОСОБА_1 та адвоката Філіна Е.В. (с.с.123, 124).

17 липня 2025 року адвокатом Філіном Е.В. через електронний кабінет у системі «Електронний суд» було подано клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з хворобою захисника, однак до клопотання не додано будь-яких доказів на підтвердження даного факту. Не надано апеляційному суду й доказів поважності причин неявки ОСОБА_1 у судове засідання.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 294 КУпАП апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання.

Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо особа не з`явилася в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити справу по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні самої особи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 про дату та час судового засідання, не надання документів у підтвердження поважності причин неявки, апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу у його відсутність.

Суд, вивчивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозапис досліджуваних подій, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні

правопорушення на транспорті» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначено в ст. 251 КУпАП.

Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягає з`ясуванню: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 017979 від 25 серпня 2024 року, цього ж дня о 9год. 50хв. в місті Вишгороді по вул. Ягідна, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, проводився із застосуванням приладу Drager-0180, в присутності двох свідків, результат огляду - 2,02‰. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху України, за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (с.с.1).

ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення підписав та написав фразу «Я не пив».

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо наявності виправлень в протоколі, у зв`язку з якими неможливо встановити порушення якого саме пункту Правили дорожнього руху ставиться у вину ОСОБА_1 , оскільки з протоколу чітко вбачається, що у відповідній графі зазначено саме пункт «2.9.а)» Правил дорожнього руху. Будь-яких виправлень протокол про адміністративне правопорушення не містить.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано акт огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, підписаний свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому вказано, що ОСОБА_1 згоден з результатами огляду, та направлення ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (с.с.2).

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу того, що акт огляду не містить дати складання, оскільки вказані документи (акт та направлення) надруковані

на одному аркуші, на якому вказано дату та час - 25 серпня 2024 року о 10год. 10хв.

Також, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено чек приладу Drager Alcotest 6820 (прилад № ARLH-0180), у якому зафіксовано результат огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння - 2,02‰, підписаний останнім (с.с.3).

У свої письмових поясненнях свідок ОСОБА_2 зазначав, що 25 серпня 2024 року працівниками поліції його було запрошено в якості свідка. В його присутності водій автомобіля Honda, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Drager, результат позитивний - 2,02‰. Водій поводив себе неадекватно, вчинив сварку, з ротової порожнини було чути запах алкоголю. Від підпису та пояснень у протоколі відмовився (с.с.4).

Свідок ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях зазначила, що 25 серпня 2024 року її було запрошено працівниками поліції в якості свідка. В її присутності водій автомобіля Honda, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Drager, результат позитивний - 2,02‰. Водій поводив себе неадекватно, кричав, провокував скандал. Від водія було чутно різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Від пояснень в протоколі та отримання його копії відмовився (с.с.5).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Відповідно до приписів п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР України).

Відповідно до п.2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність осіб за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Належним доказом даного правопорушення є встановлення наявності у водія транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція водієві пройти огляд з метою встановлення, у даному випадку, стану алкогольного сп`яніння та фіксація проведення огляду відповідно до вимог діючого законодавства.

Згідно пункту 7 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Відповідно до вищезазначеної Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2 ).

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3).

Частинами 2 - 3 статті 266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Із переглянутого апеляційним судом відеозапису «VID240825-094918F», доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що працівники поліції після зупинки водія ОСОБА_1 запропонували останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, пославшись на наявність в нього ознак алкогольного сп`яніння, на що той погодився (0:30 хв. відеозапису).

Працівником поліції було роз`яснено ОСОБА_1 положення ст. 63 Конституції України та його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП (0:45 хв. відеозапису), а також порядок проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Drager на місці зупинки (1:05 хв. відеозапису).

Працівником поліції було запрошено двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак ОСОБА_1 в їх присутності заявив про відмову від проходження огляду на місці зупинки (7:15 хв. відеозапису).

У ході подальшого спілкування між ОСОБА_1 та працівниками поліції виникла суперечка, однак в подальшому ОСОБА_1 змінив свою думку та погодився пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Drager (18:25 хв. відеозапису).

За результатами огляду встановлено факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, результат тесту - 2,02‰ (19:15 хв. відеозапису), незгоди з вказаним результатом ОСОБА_1 не висловлював, від проходження огляду у спеціалізованому медичному закладі відмовився (19:35 хв. відеозапису).

Отже, з переглянутого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 дійсно пройшов огляд на місці зупинки транспортного запису, результат огляду - 2,02‰, що підтверджує факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Посилання захисника Панової І.Ю. на те, що наданий суду відеозапис подій не є безперервним і на ньому не зафіксовано рух транспортного засобу, не може бути підставою для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до положень ст. 266 КУпАП до матеріалів справи долучається відеозапис проведення огляду водія на стан сп`яніння, а не повний запис спілкування працівника поліції з водієм.

При цьому, ні ОСОБА_1 , ні його захисники не заявляли клопотання про витребування повного відеозапису його спілкування з працівниками поліції, якщо вважали, що на нього зафіксовані обставини, які спростовуються викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини.

Посилання захисника Панової І.Ю. на те, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування, що у сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки доказів цьому посиланню захисником надано не було.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи захисника Панової І.Ю. про

те, що надані свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 письмові пояснення суперечать обставинам справи, оскільки пояснення свідків є послідовними і відповідають подіям, які зафіксовані на відеозаписі. Крім того, такі пояснення не мають правового значення, в силу того, що чинна редакція ст. 266 КУпАП не містить вимоги про проведення огляду водія на стан сп`яніння у присутності свідків за умови застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та має ВОС «водій», не є підставою для звільнення його від відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Отже, надані суду матеріали достовірно підтверджують, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Суддя першої інстанції повно дослідив матеріали за протоколом про адміністративне правопорушення та надані суду докази, оцінив доводи захисника Панової І.Ю. та прийшов до правомірного висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 КУпАП, застосувавши стягнення у межах санкції статті.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Судом першої інстанції дотримані вимоги закону при розгляді матеріалу за протоколом про адміністративне правопорушення, висновок суду про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху є правильним, зміст постанови відповідає вимогам ст. 283, 284 КУпАП, в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Панової Ірини Юріївни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Вишгородського районного суду Київської області від 24 вересня 2024 року задовольнити та поновити їй цей строк.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Панової Ірини Юріївни залишити без задоволення, постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 24 вересня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Рейнарт