Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №446/265/26 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/265/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Котормус Т. І.

секретар судового засідання Струс Л.М.

справа №446/265/26,

учасники справи:

позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал»;

представник позивача Усенко Михайло Ігорович;

відповідач ОСОБА_1 ;

представник відповідача Шеремета П.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

04.02.2026 представник позивача – Усенко М.І. подав до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №101898771 від 23.11.2023 у розмірі 29114 грн. та судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 23.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101898771 відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 8000,00 грн. на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Вказує, що термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, тому станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 29114,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 8000 грн.; заборгованість за процентами – 20314 грн., та заборгованість за комісією - 800,00 грн. Зазначає, що 26.03.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №106-МЛ/Т. Відтак, компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за кредитним договором №101898771 від 23.11.2023, що і зумовило звернення позивачем до суду із вимогою про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 09.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та призначено судове засідання.

19.03.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Вказав, що у матеріалах справи відсутній первинний банківський документ про перерахування суми кредиту, а платіжне доручення щодо такого перерахування не може бути достовірним та належним доказом. Також зазначив, що нараховані позивачем відсотки за користування кредитом є несправедливими та непропорційно великими, такі що порушують приписи Закону України "Про захист прав споживачів".

16.06.2026 від представника відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких вказав, що у матеріалах справи відсутній будь-який належний та допустимий доказ щодо повноважень представника позивача у справі, що свідчить про відстуність у нього здійснювати процесуальні дії в межах даної справи. Також, у матеріалах справи відстуні докази щодо переходу права вимоги по кредитному договорі до нового кредитора, що свідчить про те, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредитору до надання відповідних доказів.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Шеремета П.П. у судовому засіданні щодо позову заперечив, зокрема з підстав викладених у відзиві та доповненні до відзиву на позовну заяву.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

23.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101898771 відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 8000,00 грн. на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Встановлено, що через невиконання своїх зобов`язань, заборгованість відповідача перед позивачем становить 29114,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 8000 грн.; заборгованість за процентами – 20314 грн., та заборгованість за комісією - 800,00 грн.

26.03.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №106-МЛ/Т. Відтак, компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за кредитним договором №101898771 від 23.11.2023 в сумі 29114,00 грн.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема Розділу І Книги п`ятої та Глави 71 Підрозділу 1 Розділу ІІІ ЦК України.

Як зазначено у ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

А згідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи те, що судом встановлено факт отримання ОСОБА_1 коштів за кредитним договором №101898771 від 23.11.2023 в розмірі 8000,00 грн. та факт їх неповернення відповідачем у відповідності до умов вказаних у договорах та у строки визначені сторонами, то суд дійшов висновку про підставність позову щодо стягнення суми заборгованості за кредитом та відсотками. Розрахунок суми заборгованості відповідає умовам кредитного договору, докази зворотнього у суду відсутні.

А враховуючи той факт, що ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги щодо відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на підставі договору факторингу і таке відступлення відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 512 та 513 ЦК України, то позов в цій частині підлягає до задоволення повністю.

Крім того, судом встановлено, що право вимоги до відповідача правомірно перейшло до позивача на підставі договору факторингу, що підтверджується відповідним реєстром прав вимоги та актом приймання-передачі, а відтак позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Разом з тим, суд також відхиляє заперечення сторони відповідача про те, що у матеріалах справи відсутні докази перерахування відповідачу коштів за договором кредиту, що свідчить про невиконання його умов стороною позивача.

Як видно з платіжного доручення №77116829 від 23.11.2023, який міститься в матеріалах справи щодо успішного перераховання коштів в розмірі 8000,00 грн. на платіжну карту ОСОБА_1 , яка була зазначена відповідачем при укладенні кредитного договору.

Також, вказана вище обставина підтверджується довідкою-розрахунком згідно договору №101898771.

Щодо доводів сторони відповідача про те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не можна вважати належним доказом про наявність заборгованості, то суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Слід зазначити, що товариство не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, а відповідачем такий розрахунок заборгованості не спростований.

Одночасно, суд не вбачає підстав для застосування в межах даної справи норми про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX.

Так, Верховний Суд у постанові від 07.09.2026 в справі № 552/672/23 зауважив, що: норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure;

За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова;

Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки — максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %;

Тому якщо договір про споживчий кредит вчинений 23.11.2023 року, то щоб правила Закону від 22 листопада 2023 року № 3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на такий договір необхідно, щоб строк кредитування чи строк, на який надається кредит було продовжено після 24 грудня 2023 року;

З урахуванням встановлених обставин у цій справі відсутні підстави для висновку, що сторони продовжили строк кредитування чи строк, на який надається кредит після 24 грудня 2023 року, а тому суд дійшов висновку, що правила Закону від 22 листопада 2023 року № 3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки не застосовуються при вирішенні цього спору.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за комісіями, суд виходив з наступного.

Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

В постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц вказано, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісіями за надання кредиту.

А тому, позов підлягає до часткового задоволення.

Одночасно, суд відхиляє заперечення сторони відповідача про те, що розмір нарахованих відсотків є несправедливими у розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» і суперечать засадам справедливості, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України умовами кредитного договору та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розуміння ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті, в якій визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, дана норма стосується щодо вимог про нарахування пені (неустойки), про стягнення якої стороною позивача заявлено не було.

Також, суд відхиляє заперечення сторони відповідача про те, що представником позивача здійснювались процесуальні дії без належних та допустимих, завірених у нотаріальному порядку доказів повноважень представництва сторони позивача у межах даної справи, оскільки в матеріалах справи наявний ордер на надання правової допомоги і договір про надання відповідної допомоги, що є достатніми доказами, необхідними для підтвердження представництва сторони позивача у справі, в межах її розгляду.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд керується ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Вирішуючи таку вимогу позивача, суд з урахуванням вимог ст. 137 ЦПК України, дійшов висновку, що такі підтверджені належними доказами, зокрема договором про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025; детальним описом наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 28.01.2026; актом № Д/15143 надання послуг від 28.01.2026.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі № 826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а й самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу у цій справі, що включає в себе підготовку позовної заяви, яка подана до суду через систему "Електронний Суд", в сумі 8000 грн. є завищеною, враховуючи категорію, складність справи.

А відтак, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 4 000 грн.

Окрім цього, вирішуючи питання стягнення судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 2589,24 грн.

Керуючись ст. 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 610, ст. 1054 Цивільного кодексу України,

вирішив :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» суму заборгованості за кредитним договором №101898771 від 23.11.2023 у розмірі 28314,00 грн.

У задоволенні частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комісіями - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» суму судового збору у розмірі 2589,24 грн. та 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Повний текст рішення складено 05.10.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Відомості про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал" (місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корп. 28, 4-й поверх; ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя Т.І. Котормус