Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №600/2250/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/2250/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, третя особа - Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. У поданому до суду позові ОСОБА_1 (далі – позивач) просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати військовослужбовцеві-позивачу ОСОБА_1 у повному обсязі додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року в розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату військовослужбовцеві-позивачу ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року в розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

1.2. Ухвалою суду від 16.05.2025 відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, – Військову частину НОМЕР_2 .

Окрім цього, вказаною ухвалою витребувано у Військової частини НОМЕР_1 довідку про безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 26.06.2022 по 29.09.2022 стосовно сержанта ОСОБА_1 від 29.09.2022 № 2038; витребувано у Військової частини НОМЕР_2 всі наявні підтверджуючі документи щодо безпосередньої участі позивача ОСОБА_1 в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року.

1.3. Витребувана довідка від 29.09.2022 № 2038 до суду не надійшла. Відповідач стверджує про відсутність у нього зазначеної довідки, а третя особа надала письмові пояснення по суті спору та повідомила про видачу довідки в одному примірнику представнику зведеного загону НОМЕР_3 прикордонного загону.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. Згідно позовної заяви, відповіді на відзив та доданих до них матеріалів позиція позивача обґрунтована наступним.

2.2. Так, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 у період з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року брав безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської області – на ділянці військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується довідкою від 29.09.2022 № 2038, яка була видана командиром військової частини НОМЕР_2 та направлена в одному примірнику представнику зведеного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ).

2.3. Однак позивачу як військовослужбовцю, який брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не було виплачено додаткову грошову винагороду, збільшену до 100 тис. грн, за період з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року відповідно до Постанови КМУ № 168.

2.4. У відповідь на адвокатський запит відповідач листом № 10/21324-24-Вих від 21.10.2024 повідомив, що за даними обліку військової частини НОМЕР_1 відсутні будь-які відомості щодо отримання представником її зведеного загону довідки за вказаним номером, що унеможливлює її надання. Окрім цього, відповідач зазначив, що з огляду на ту обставину, що ОСОБА_1 не відряджався військовою частиною НОМЕР_1 до органів військового управління Держприкордонслужби у вказаний період, а військова частина НОМЕР_2 не є таким органом військового управління, довідка, що могла видаватися йому військовою частиною НОМЕР_2 , є неналежним доказом підтвердження обставин його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та не може замінювати документи, передбачені п. 4 наказу № 392-АГ, які в разі їх належного та вчасного оформлення могли бути підставою для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, проте також не надходили на адресу військової частини НОМЕР_1 .

2.5. Представник позивача вказує, що порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не свідчить про відсутність права у позивача на виплату такої винагороди.

2.6. Відтак вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі 100000 грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період, визначений у довідці № 2038 від 29.09.2022, виданій командиром військової частини НОМЕР_2 .

Позиція відповідача

2.7. До суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно зі змістом якого представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

2.8. Так, порядок і умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцю, який брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у спірному періоді з 26.06.2022 по 29.09.2022 визначено наказом № 164-АГ, а з 01.08.2022 – наказом № 392-АГ.

2.9. Зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби не створюють нових норм, а лише конкретизують порядок підтвердження однієї з умов виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, а саме регламентують порядок підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

2.10. Так, пунктом 2 наказу № 164-АГ визначено вичерпний перелік бойових завдань, що входять у поняття «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів».

2.11. Згідно з п. 4 наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснювалося на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій; рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

2.12. Згідно з п. 5 наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

2.13. Відповідно до абзацу 2 п. 11 наказу № 392-АГ інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених п. 2 вказаного наказу, подається начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави) до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.

2.14. Зауважує, що списки, передбачені додатком 2 до наказу № 392-АГ, на адресу НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) не направлялися.

2.15. Окрім того, довідка про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії від 29.09.2022 № 2038 до НОМЕР_3 прикордонного загону від НОМЕР_4 прикордонного загону не направлялася, про що було зазначено у листі відповідача від 21.10.2024 № 10/21324-24-Вих, наданому у відповідь на адвокатський запит від 16.10.2024.

2.16. Додатково зауважує, що згідно з журналом службово-бойових дій № 103-ДСК за період з 18.06.2022 по 01.10.2022 у розділі II «Облік бойових дій» записів про участь у бойових діях не обліковано.

Тобто документальне підтвердження конкретних дат (періодів) саме безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення цих заходів протягом спірного періоду, відсутнє.

Пояснення третьої особи

2.17. Від представника Військової частини НОМЕР_2 до суду надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких останній зазначив наступне.

2.18. Позивача відповідно до розпорядчих документів Адміністрації Державної прикордонної служби України з грифом обмеження доступу (володільцем яких є Адміністрація Державної прикордонної служби України) у складі відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип С) НОМЕР_3 прикордонного загону у складі зведеного загону НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_6 ) було направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_4 .

2.19. Бойові накази (розпорядження) військової частини НОМЕР_2 видавалися стосовно зведеного загону ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_6 ) (в цілому, без зазначення прізвищ військовослужбовців). На підставі даних бойових наказів (розпоряджень) у зведеному загоні ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_6 ) видавалися власні бойові розпорядження (за підпорядкованістю). Дані бойові розпорядження до військової частини НОМЕР_2 не надавалися.

2.20. Зауважує, що сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) в період дії воєнного стану в Україні не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168. Не є підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях та відповідних заходах бойові накази (розпорядження), оскільки сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є безумовним доказом його виконання військовослужбовцем та його безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах.

2.21. Оскільки позивач був прикомандирований до військової частини НОМЕР_2 у період з 26.06.2022 по 29.09.2022, начальником військової частини НОМЕР_2 на виконання наказу № 392-АГ було видано довідку про безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії від 29.09.2022 № 2038.

Разом з тим, оскільки підтверджуючі документи до військової частини НОМЕР_2 не були надані, в довідці дана інформація відсутня. Тобто дана довідка інформує про період перебування позивача в зоні бойових дій та можливість виконання ним бойових завдань згідно з пунктом 2 наказу № 392-АГ.

2.22. Представник третьої особи вказує, що довідка від 29.09.2022 № 2038 не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, яка складається з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168. Наведена довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань тощо.

Відтак, вказана довідка не може бути належним доказом участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. З матеріалів справи та згідно з аргументами сторін судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Державній прикордонній службі України.

3.2. Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 20.05.2022 № 182-ОС «Про особовий склад» позивача призначено на посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії – снайпера другої прикордонної застави другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип С).

3.3. Відповідно до розпорядження НОМЕР_3 прикордонного загону від 25.06.2022 №166-р 26.06.2022 здійснено переміщення особового складу зведеного загону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип С), у тому числі позивача, в оперативне підпорядкування командувачу оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » з підпорядкуванням коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_5 прикордонного загону для дій на ділянці НОМЕР_4 прикордонного загону.

3.4. Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) від 26.06.2022 № 224-ОС «Про особовий склад» позивача відряджено для дій на ділянці військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , з 26.06.2022.

3.5. Згідно з наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) від 06.09.2022 № 404-ОС «Про особовий склад» було припинено відрядження позивача на час перебування у відпустці за сімейними обставинами з 06.09.2022.

3.6. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) від 11.09.2022 № 425-ОС «Про особовий склад» було продовжено відрядження позивача з 11.09.2022.

3.7. Доводами сторін та довідкою № 614 від 21.10.2024 підтверджується, що за спірний період відповідачем виплачувалася позивачу додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022.

3.8. У відповідь на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) листом № 08/10065-24-Вих від 15.10.2024 повідомлено, що довідка про безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 26.06.2022 по 29.09.2022 стосовно сержанта ОСОБА_2 від 29.09.2022 № 2038 ІНФОРМАЦІЯ_1 була видана представнику зведеного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) в одному примірнику.

3.9. З метою отримання вищевказаної довідки для підтвердження права позивача на додаткову грошову винагороду представником позивача – адвокатом Стаценко Д.Р. на адресу НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) було скеровано адвокатський запит за вих. № 1610/24-2-ВС від 16 жовтня 2024 року.

3.10. У відповідь на вказаний запит відповідач листом № 10/21324-24-Вих від 21.10.2024 повідомив, що довідка, про яку йдеться у п. 1 адвокатського запиту, згідно з п. 5 наказу № 392-АГ видається військовослужбовцям, відрядженим до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 наказу № 392-АГ (за формою, наведеною у додатку № 1 до наказу № 392-АГ).

Відповідно, за даними обліку військової частини НОМЕР_1 відсутні будь-які відомості щодо отримання представником її зведеного загону довідки за вказаним номером, що унеможливлює її надання.

Окрім цього, повідомив, що порядок і умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з 26.06.2022 по 29.09.2022, було визначено наказом Адміністрації ДПСУ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» № 164-АГ від 31.03.2022, а з 01.08.2022 – однойменним наказом № 392-/0/81-22-АГ від 30.07.2022.

З огляду на ту обставину, що ОСОБА_3 не відряджався військовою частиною НОМЕР_1 до органів військового управління Держприкордонслужби у вказаний період, а військова частина НОМЕР_2 не є таким органом військового управління, довідка, що могла видаватися йому військовою частиною НОМЕР_2 , є неналежним доказом підтвердження обставин його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та не може замінювати документи, передбачені п. 4 наказу № 392-АГ, які в разі їх належного та вчасного оформлення могли бути підставою для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, проте також не надходили на адресу військової частини НОМЕР_1 .

3.11. Також судом досліджено витяг з журналу службово-бойових дій № 103-ДСК від 18.06.2022 зведеного загону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип С) НОМЕР_3 прикордонного загону та встановлено, що за період з 18.06.2022 по 01.10.2022 у розділі II «Облік ведення бойових дій» записів про участь ОСОБА_1 у бойових діях не обліковано.

3.12. Довідка від 29.09.2022 № 2038 до матеріалів справи не надана. Факт її видачі військовою частиною НОМЕР_2 стосовно позивача за період з 26.06.2022 по 29.09.2022 та передачі в одному примірнику представнику зведеного загону НОМЕР_3 прикордонного загону підтверджується листом військової частини НОМЕР_2 від 15.10.2024 № 08/10065-24-Вих та письмовими поясненнями третьої особи.

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ

4.1. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі – Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

4.2. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

4.3. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII). Зокрема, вказаний Закон визначає порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Так, абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

4.4. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

4.5. Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування визначено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

4.6. На час виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

4.7. Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі – Закон № 389-VIII) воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

4.8. Статтею 16 Закону № 389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

4.9. Згідно з положеннями статті 1 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі – Закон № 661-IV) на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

4.10. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 661-IV основними функціями Державної прикордонної служби України зокрема є:

- охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму;

- охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов`язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій;

- ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України «Про розвідувальні органи України» та «Про оперативно-розшукову діяльність»;

- участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом, а також припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій, що порушили порядок перетинання державного кордону України;

- координація діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов`язаної із захистом державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України та в контрольних пунктах в`їзду – виїзду.

4.11. Виконання зазначених у частині першій цієї статті функцій є оперативно-службовою діяльністю Державної прикордонної служби України (частина 2 статті 2 Закону № 661-IV).

4.12. Частиною 1 статті 6 Закону № 661-IV визначено, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону – прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

4.13. Згідно з пунктами 3, 4 статті 19 Закону № 661-IV на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.

4.14. Отже, відповідач входить до структури Державної прикордонної служби України, а тому починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року здійснює передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

4.15. Відповідно до статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі – Закон № 1932-XII) військове формування – створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

4.16. Частиною 1 статті 12 Закону № 1932-XII визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.

4.17. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

4.18. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка застосовувалася у період з 01.09.2022 по 20.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), – розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (абзац перший пункту 1 Постанови № 168).

При цьому в усіх редакціях Постанови № 168, чинних протягом спірного періоду, підстави для виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі визначені тотожно.

4.19. Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення (абзац другий пункту 1 Постанови № 168).

4.20. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац третій пункту 1 Постанови № 168).

4.21. Отже, додаткова винагорода в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць виплачується, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебувають під час такої участі безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

4.22. Згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168 (у редакції, чинній у спірний період) порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

4.23. Тобто саме до повноважень керівництва відповідних міністерств та державних органів віднесено визначення технічних питань, необхідних для здійснення виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі в межах, що не перевищують 100000 грн, вказаній категорії осіб (порядку обліку часу, нарахування, документального підтвердження та інших), а не зміну визначених Кабінетом Міністрів України підстав здійснення таких виплат.

4.24. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 533 затверджено Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України (далі – Положення № 533).

4.25. Згідно з пунктами 1, 2 Положення № 533 Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Адміністрація Держприкордонслужби у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

4.26. На підставі пункту 9 Положення № 533 Адміністрація Держприкордонслужби в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів МВС видає директиви, накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

4.27. Реалізація приписів Постанови КМУ № 168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах.

4.28. На виконання постанови № 168 та з метою врегулювання правовідносин щодо виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди та підвищення рівня їх соціального захисту Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято наказ від 31.03.2022 № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі – наказ № 164-АГ) (втратив чинність з 01.08.2022).

4.29. Також 30 липня 2022 року Адміністрацією Держприкордонслужби відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 був виданий наказ № 392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі – наказ № 392-АГ), який введений в дію з 01 серпня 2022 року.

4.30. Пунктом 1 наказу № 164-АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень. Тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

4.31. Відповідно до пункту 2 наказу № 164-АГ під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем певних бойових завдань, зокрема у складі військової частини, яка веде бойові дії, або завдань з всебічного забезпечення угруповань військ (сил) безпосередньо в районі ведення бойових дій.

4.32. Пунктом 3 наказу № 164-АГ передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:

- бойового наказу (бойового розпорядження);

- журналу бойових дій або інших відповідних документів;

- рапорту начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

4.33. Пунктом 4 наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).

4.34. Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби з обов`язковим зазначенням підстав для його видання.

4.35. У подальшому з 1 серпня 2022 року набув чинності наказ № 392-АГ.

4.36. У пункті 2 наказу № 392-АГ конкретизовано, за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:

(1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

(2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

(3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

(4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

(5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

(6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

(7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

(8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

4.37. Пунктом 4 наказу № 392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

(1) бойового наказу (бойового розпорядження);

(2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

(3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

4.38. Згідно з пунктом 5 наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цим пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

4.39. Відповідно до пункту 10 наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу – на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

4.40. Відповідно до пункту 11 наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначається щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 наказу).

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подається начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави) до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 наказу).

4.41. Згідно з пунктом 12 наказу № 392-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби – на підставі наказів вищих начальників (командирів).

До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4–6 цього наказу.

4.42. Наказом № 164-АГ визначено, що підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира, який видається у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).

4.43. Процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3) згідно з наказом № 164-АГ здійснюється шляхом видачі довідки на підставі одного з визначених документів: бойового наказу (розпорядження); журналу бойових дій; рапорту начальника, без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації. Начальники органів ДПСУ зобов`язані щомісячно повідомляти органи, де проходять службу відряджені військовослужбовці, про їх участь у бойових діях (додаток № 2).

4.44. Таким чином, ураховуючи положення наказу № 164-АГ, можна дійти висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть якщо надані позивачем документи не повністю відповідають вимогам наказу № 164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.

4.45. Наказ № 392-АГ змінив підхід до визначення «безпосередньої участі» військовослужбовців у бойових діях, звузивши та конкретизувавши критерії до певних видів бойових завдань порівняно з наказом № 164-АГ, який діяв до 01.08.2022. При цьому, хоч перелік документів для підтвердження участі у бойових діях залишився незмінним, наказ № 392-АГ ввів додаткові вимоги щодо підтвердження участі у бойових діях, вимагаючи надання сукупності документів замість одного, як це було передбачено наказом № 164-АГ. Зокрема, наказ № 392-АГ вимагає надання сукупності документів, таких як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів, та додаткової довідки за встановленою формою.

4.46. Отже, при оцінці доказів, що підтверджують право особи на додаткову винагороду, необхідно враховувати зміни, внесені наказом № 392-АГ.

4.47. Лише на основі такого підходу можна об`єктивно визначити, чи має особа право на отримання додаткової виплати згідно з оновленими критеріями та процедурами.

4.48. Суд зазначає, що питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, неодноразово досліджувалося судом. Практика Верховного Суду є сталою і полягає в тому, що виплата додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000 гривень обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.

4.49. Для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших).

4.50. У цій справі суд встановив, що позивач проходив військову службу у Держприкордонслужбі.

4.51. Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 20.05.2022 № 182-ОС «Про особовий склад» позивача призначено на посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії – снайпера другої прикордонної застави другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип С).

4.52. Відповідно до розпорядження НОМЕР_3 прикордонного загону від 25.06.2022 № 166-р 26.06.2022 здійснено переміщення особового складу зведеного загону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип С), у тому числі позивача, в оперативне підпорядкування командувачу оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » з підпорядкуванням коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_5 прикордонного загону для дій на ділянці НОМЕР_4 прикордонного загону.

4.53. Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) від 26.06.2022 № 224-ОС «Про особовий склад» позивача відряджено для дій на ділянці військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , з 26.06.2022.

4.54. ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) видано довідку про безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 26.06.2022 по 29.09.2022 стосовно сержанта ОСОБА_2 від 29.09.2022 № 2038, що підтверджується листом НОМЕР_4 прикордонного загону № 08/10065-24-Вих від 15.10.2024, наданим у відповідь на адвокатський запит, та письмовими поясненнями третьої особи.

4.55. Як вказує відповідач у поданому до суду відзиві, у зв`язку з неотриманням вказаної довідки, а також неналежністю вказаного доказу на підтвердження обставин безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у позивача відсутнє право на отримання додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Однак суд критично оцінює вказані доводи представника військової частини НОМЕР_1 з огляду на таке.

4.56. За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2024 року у справі № 120/4951/23, порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій щодо забезпечення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не може свідчити про відсутність права військовослужбовця на отримання такої винагороди.

4.57. Подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23 та підтримано в подальшому Верховним Судом у постановах від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 280/2754/23, від 19 вересня 2024 року у справах № 120/5151/23, № 120/7509/23, № 120/4953/23, від 10 жовтня 2024 року у справах № 120/7502/23, № 120/14606/23, № 120/5154/23, № 120/14641/23 та інших.

4.58. Представник військової частини НОМЕР_1 , посилаючись на пояснення третьої особи, зазначив, що відділ «Чернівці» (тип С) НОМЕР_3 прикордонного загону у складі прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_6 ) виконував завдання з охорони та оборони державного кордону України в межах відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_4 на ділянці кордону з Республікою Білорусь.

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, на території Чернігівської області, окрім Городнянської міської територіальної громади, Сновської міської територіальної громади, Семенівської міської територіальної громади, Новгород-Сіверської міської територіальної громади та Корюківської міської територіальної громади, бойові дії з початку квітня не ведуться.

4.59. З цього представник відповідача зробив висновок, що бойові дії з 26.06.2022 по 29.09.2022 у зоні перебування в Чернігівській області відділу «Чернівці» (тип С) НОМЕР_3 прикордонного загону не велися, на підтвердження чого додав витяг з журналу службово-бойових дій № 103-ДСК від 18.06.2022 зведеного загону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип С) НОМЕР_3 прикордонного загону.

Згідно з журналом службово-бойових дій № 103-ДСК за період з 18.06.2022 по 01.10.2022 у розділі II «Облік бойових дій» записів про участь у бойових діях не обліковано.

4.60. Водночас суд зауважує, що у постановах від 26.02.2025 у справі № 560/3312/23 та від 03.03.2025 у справі № 500/1289/23 Верховний Суд розглянув зміст пункту 2-1 Постанови № 168, яким керівникам відповідних міністерств та державних органів надано повноваження визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою, але не підстави для набуття військовослужбовцем права на таку винагороду, та на виконання якої Адміністрацією Держприкордонслужби прийнято наказ, і виснував, що під «умовами» слід розуміти встановлення необхідних обставин, які уможливлюють виплату військовослужбовцям означеної додаткової винагороди, а під «порядком» – визначення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення відповідних нарахувань та виплат, при цьому ані умови, ані порядок виконання повноважень не можуть змінювати (обмежувати чи розширювати) підстави для виконання цих повноважень, тим більше, якщо ці підстави встановлені актом вищої юридичної сили. Отже, за висновком Верховного Суду, умови виплати підвищеної додаткової винагороди слід розуміти як визначення переліку документів, які підтверджують наявність підстав, а порядок – процедуру виконання відповідних дій щодо розгляду документів, призначення та виплати винагороди або відмови у її призначенні (якщо відсутні або не підтверджені підстави відповідно до встановлених умов).

У вказаних справах Верховний Суд підкреслив, що Постановою № 168 з урахуванням умов та характеру військової служби «на період дії воєнного стану» визначено підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям Держприкордонслужби) підвищеної (до 100 000 грн) додаткової винагороди (тобто підстави набуття військовослужбовцем права на таку винагороду), а саме: 1) безпосередня участь у бойових діях; 2) забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах їх [бойових дій] ведення (здійснення). Отже, обидві підстави визначаються діяльністю військовослужбовця щодо виконання поставлених йому завдань відповідного змісту. При цьому перший із цих видів діяльності передбачає обов`язкову участь у бойових діях (бойовому зіткненні з противником), тоді як другий спрямований на забезпечення здійснення відповідних заходів у певних районах, де проводяться такі заходи, тобто орієнтований на відповідну територію, що не вимагає (хоча й не виключає) участі у бойових зіткненнях з противником.

4.61. За висновком Верховного Суду доповнення Адміністрацією Держприкордонслужби в наказах обставин, які визначають підставу виникнення у військовослужбовців права на таку винагороду у зв`язку із «забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах їх [бойових дій] ведення (здійснення)», вимогою її поєднання із «вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником» є по суті не умовами нарахування та виплати підвищеної додаткової винагороди, а зміною підстав, встановлених Постановою № 168 для набуття військовослужбовцем права на підвищену додаткову винагороду.

У зв`язку з цим Верховний Суд констатував, що визначений Адміністрацією Держприкордонслужби перелік заходів не розрізняє двох видів діяльності, встановлених Постановою № 168, з яких лише перший (безпосередня участь у бойових діях) передбачає безпосереднє зіткнення з противником; водночас у багатьох випадках якісне виконання завдання, що належить до другого виду (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), не вимагає (але й не виключає) вступу у безпосереднє зіткнення з противником, а підвищена винагорода має бути винагородою за власні дії військовослужбовця, успішне виконання поставлених бойових завдань, а не виключно за перебування під обстрілом з боку противника.

Верховний Суд дійшов висновку, що, оскільки пунктом 2-1 Постанови № 168 керівникам відповідних міністерств та державних органів, до складу (підпорядкування) яких входять військовослужбовці, доручено конкретизувати умови (тобто спосіб документального підтвердження) і порядок виплати додаткової (у тому числі підвищеної) означеної винагороди (тобто процедуру), однак не підстави для набуття права на таку винагороду, позаяк ці підстави визначені Постановою № 168 як актом вищої юридичної сили порівняно з актами органів, уповноважених цією Постановою, доповнення підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, вимогами «безпосереднього зіткнення з противником» та «вогневого ураження», коли це не обумовлено природою відповідних бойових завдань, таких як забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах їх [бойових дій] ведення (здійснення), фактично звужує обсяг таких підстав актом нижчої юридичної сили порівняно з актом, яким такі підстави встановлено (Постанова № 168), та порушує вимогу, щоб акти нижчої юридичної сили не суперечили актам вищої сили. У випадку виникнення такої колізії загальновизнаним способом її вирішення є надання переваги акту вищої юридичної сили.

4.62. Верховний Суд також неодноразово висловлював позицію щодо застосування зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби. Зокрема, у постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 120/12613/23 Верховний Суд зазначив, що у переліку завдань, які визначають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах», відсутня чітка прив`язка до меж, бойових (спеціальних) завдань та операцій здійснення самих бойових дій та заходів. Перелік охоплює широкий спектр військових дій, які можуть виконуватися військовослужбовцями як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами. Це означає, що виконання військовослужбовцем різноманітних військових завдань як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами може вважатися підставою для визнання його участі у бойових діях або заходах.

4.63. Суд зауважує, що всі редакції Постанови КМУ № 168, які були чинними протягом спірного періоду, містять єдину норму, згідно з якою військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), – розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

4.64. При цьому не має значення участь «з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником» чи без такого, а визначальним є сама безпосередня участь, як це визначено Постановою КМУ № 168.

4.65. За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 560/12539/22, від 28 травня 2024 року у справі № 560/1200/23, від 06 червня 2024 року у справі № 200/706/23, підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.

4.66. Оцінюючи доводи відповідача щодо відсутності довідки від 29.09.2022 № 2038, суд враховує, що оригінал цієї довідки до матеріалів справи не надано. Водночас факт її видачі військовою частиною НОМЕР_2 стосовно позивача за період з 26.06.2022 по 29.09.2022 підтверджено листом НОМЕР_4 прикордонного загону від 15.10.2024 № 08/10065-24-Вих, а також письмовими поясненнями третьої особи, яка є органом, що видав зазначену довідку. Відповідач факт видачі довідки не спростував, а заперечує лише факт її отримання.

Згідно з листом третьої особи довідку було видано в одному примірнику представнику зведеного загону НОМЕР_3 прикордонного загону, тобто представнику відповідача. Відтак обставини, пов`язані з подальшою відсутністю цієї довідки в обліку військової частини НОМЕР_1 , перебувають у сфері відповідальності відповідача і не можуть бути покладені на позивача, який не мав можливості вплинути на порядок передачі та реєстрації службових документів між військовими частинами.

Оцінивши лист військової частини НОМЕР_2 від 15.10.2024 № 08/10065-24-Вих як письмовий доказ у сукупності з іншими доказами у справі відповідно до статті 90 КАС України, суд вважає встановленим факт видачі позивачу довідки про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 26.06.2022 по 29.09.2022.

4.67. Суд не погоджується з доводами третьої особи про те, що довідка від 29.09.2022 № 2038 лише інформує про період перебування позивача в зоні бойових дій. По-перше, ця довідка видана командиром військової частини НОМЕР_2 саме як довідка про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що прямо зазначено в листі від 15.10.2024 № 08/10065-24-Вих, а відповідальність за її зміст несе посадова особа, яка її видала. По-друге, третя особа сама визнає, що позивач у спірний період перебував в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_4 прикордонного загону та виконував бойові завдання на підставі бойових наказів (розпоряджень), які видавалися щодо зведеного загону в цілому, а власні бойові розпорядження зведеного загону до військової частини НОМЕР_2 не надавалися.

Отже, відсутність у довідці відомостей про підтверджуючі документи зумовлена не відсутністю участі позивача у відповідних заходах, а недоліками документообігу між військовими частинами, наслідки яких, за сталою позицією Верховного Суду, не можуть покладатися на військовослужбовця.

4.68. Суд також враховує, що спірний період охоплює дію двох наказів Адміністрації Держприкордонслужби.

За період з 26.06.2022 по 31.07.2022 підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців здійснювалося відповідно до наказу №164-АГ, яким передбачено достатність одного з визначених документів та видачу відрядженому військовослужбовцю довідки начальником органу Держприкордонслужби, до якого його відряджено (пункт 3 наказу № 164-АГ). Довідка від 29.09.2022 № 2038 щодо цього періоду відповідає зазначеним вимогам.

За період з 01.08.2022 по 29.09.2022 підлягає застосуванню наказ № 392-АГ. Доводи відповідача про те, що військова частина НОМЕР_2 не є органом військового управління, а тому видана нею довідка є неналежним доказом, суд відхиляє. Навіть якщо пункт 5 наказу № 392-АГ не поширюється на позивача, це не позбавляє довідку, видану командиром військової частини, в оперативне підпорядкування якої було направлено зведений загін, значення письмового доказу, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі. Крім того, відповідно до пункту 10 наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах, та підготовка проєкту наказу про виплату додаткової винагороди покладені на штаб органу, в якому військовослужбовець проходить службу, тобто на відповідача. Саме відповідач, який направив зведений загін для дій на ділянці НОМЕР_4 прикордонного загону та веде журнал службово-бойових дій цього зведеного загону, мав забезпечити отримання та узагальнення документів, необхідних для виплати додаткової винагороди. Неналежне виконання відповідачем і військовими частинами, до яких було відряджено зведений загін, цих обов`язків не може бути підставою для відмови позивачу у виплаті винагороди, право на яку виникло на підставі Постанови № 168.

Окрім того, як зазначено вище, згідно з висновками Верховного Суду у справах № 560/3312/23 та № 500/1289/23 наказ Адміністрації Держприкордонслужби може визначати умови (спосіб документального підтвердження) та порядок виплати, однак не може звужувати підстави для набуття права на підвищену винагороду, встановлені Постановою № 168.

4.69. Посилання відповідача на перелік територій, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, та на відсутність записів у розділі II журналу службово-бойових дій суд також відхиляє.

Постанова № 168 пов`язує право на підвищену винагороду з безпосередньою участю у бойових діях або із забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів і не містить відсилки до вказаного переліку. Зведений загін, у складі якого перебував позивач, у спірний період був переданий в оперативне підпорядкування командувачу оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та, за поясненнями самого відповідача, виконував завдання з охорони та оборони державного кордону України з Республікою Білорусь, тобто завдання із забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районі їх здійснення.

Відсутність записів у розділі II «Облік бойових дій» журналу службово-бойових дій свідчить лише про відсутність бойових зіткнень з противником, які, як зазначено вище, не є обов`язковою ознакою для другої з підстав, визначених Постановою № 168.

4.70. Відтак суд зазначає, що факт видачі командиром військової частини НОМЕР_2 довідки від 29.09.2022 № 2038 про безпосередню участь позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 26.06.2022 по 29.09.2022, оцінений у сукупності з розпорядженням НОМЕР_3 прикордонного загону від 25.06.2022 № 166-р, наказом від 26.06.2022 № 224-ОС та поясненнями третьої особи, підтверджує безпосередню участь позивача у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у вказаний період та, відповідно, його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

4.71. Разом з тим суд враховує, що згідно з наказами начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 06.09.2022 № 404-ОС та від 11.09.2022 № 425-ОС відрядження позивача припинялося на час перебування у відпустці за сімейними обставинами з 06.09.2022 та було продовжено з 11.09.2022, тобто з 06.09.2022 по 10.09.2022 позивач не перебував у районі виконання завдань.

Ця обставина не спростовує доказового значення довідки від 29.09.2022 № 2038 щодо решти спірного періоду, однак виключає виплату підвищеної додаткової винагороди за дні відпустки. Відповідно до абзацу першого пункту 1 Постанови № 168 підвищена винагорода виплачується в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах, а згідно з пунктом 12 наказу № 392-АГ – на підставі наказу начальника органу Держприкордонслужби, до якого додаються узагальнені дані про таку участь.

Тому, зобов`язуючи відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу його участі у відповідних діях та заходах, суд визначає межі обов`язку відповідача: розрахунок має здійснюватися за фактичну кількість днів участі у межах періоду з 26.06.2022 по 29.09.2022, без урахування днів, у які позивач, згідно з наказами самого відповідача, не перебував у відрядженні (з 06.09.2022 по 10.09.2022), та з урахуванням уже проведених за цей період виплат. Відомості про ці дні містяться в обліку відповідача, тому таке формулювання забезпечує виконуваність рішення без необхідності додаткового встановлення судом кількості днів участі позивача у відповідних заходах.

4.72. При цьому суд вважає за необхідне навести правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17 грудня 2024 року у справі № 160/6265/23, згідно з якою «недотримання іншою військовою частиною, до якої був відряджений позивач, формальних процедур, зокрема ненадання відповідачу вчасно необхідних списків за встановленою формою (згідно з додатком 2 до наказу № 164-АГ), не може бути підставою для відмови у виплаті додаткової винагороди. Покладення на позивача негативних наслідків через процедурні недоліки військових частин порушує його законне право на отримання належного грошового забезпечення».

4.73. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому у цій справі суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в його постанові від 17 грудня 2024 року у справі № 160/6265/23, та не вбачає підстав для відступлення від неї.

4.74. Також подібну позицію неодноразово застосовано Сьомим апеляційним адміністративним судом в аналогічних правовідносинах, зокрема у постанові від 05 травня 2026 року у справі № 600/4049/24-а.

Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики. Відтак ухвалення рішення з урахуванням зазначеної практики слугує дотриманню єдності судової практики.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

5.2. Аналізуючи матеріали адміністративної справи у їх сукупності, суд вважає, що відповідач не довів правомірності ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі за спірний період, а доводи позивача щодо протиправності такої бездіяльності знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

5.3. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

5.4. Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах. Роль суду в правовій державі, окрім іншого, полягає в забезпеченні правового порядку та правової визначеності. Суд не може використовуватись як механізм розбалансування правовідносин, його діяльність має відповідати вимогам справедливості та враховувати наслідки реалізації його рішень.

5.5. За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення.

5.6. Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують. При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, п. 58), відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

5.7. З метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні, ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

6.2. У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI. Доказів понесення інших судових витрат суду надано не було. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, – Військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 26.06.2022 по 29.09.2022 у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу його участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 26.06.2022 по 29.09.2022 включно у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу його участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням проведених виплат за цей період.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_7 );

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_8 );

Третя особа - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).

Суддя О.В. Анісімов