Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №462/6105/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Єдиний унікальний номер судової справи 462/6105/26

Номер провадження 1-кп/462/516/26

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026142390000105 від 13.05.2026 року відносно:

ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, а саме у домашньому насильстві, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України (далі – КК України),

встановив:

І. Рух справи в суді

10.07.2026 року (вх. № 18409) з Франківської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026142390000105 від 13.05.2026 року відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України до якого долучено реєстр матеріалів досудового розслідування, розписку про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, оптичний диск.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – ОСОБА_1 .

Фактично матеріали справи передано судді по реєстру (журналу) 13.07.2026 року.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13.07.2026 року справу призначено до підготовчого судового розгляду.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24.09.2026 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

2.1. Щодо обставин кримінального правопорушення за ст. 126-1 КК України

ОСОБА_4 , усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, маючи умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, систематично вчиняв дії психологічного, фізичного насильства щодо своєї дружини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проявлялось у штовханні та шарпанинні, словесних образах потерпілої нецензурними словами, погрозою фізичною розправою, заподіянні тілесних ушкоджень, внаслідок чого останній спричинено фізичні та психологічні страждання. Зокрема, 15.12.2024 року близько 03 год. 00 хв. ОСОБА_4 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив конфлікт з дружиною ОСОБА_6 , в ході якого кричав, ображав, погрожував, виражався нецензурною лайкою, наніс їй декілька ударів, без спричинення тілесних ушкоджень, розбудивши дітей, які стали потерпілими від домашнього насильства, що підтверджується постановою Залізничного районного суду м. Львова від 06.03.2025 року, згідно якої в діях ОСОБА_4 наявні ознаки адміністративних правопорушень, передбачених за ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП. Крім цього, ОСОБА_4 12.11.2025 року близько 00 год. 35 хв., перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив безпідставний конфлікт із дружиною ОСОБА_6 , під час якого ображав останню нецензурними словами, силоміць тримав за волосся, при цьому не спричинив тілесні ушкодження, однак вчинив моральний та психологічний тиск на потерпілу. Від вказаних дій прокинувся неповнолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який намагався припинити протиправні дії батька, на що ОСОБА_4 , відреагував агресивно та висловлювався в його сторону нецензурними словами, штовхав та шарпав, чим було завдано шкоду психологічному здоров`ю ОСОБА_7 , за що постановою Залізничного районного суду м. Львова від 19.12.2025 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1,2 ст.173-2 КУпАП. В подальшому, 08.05.2026 року близько 01 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, маючи умисел, спрямований на вчинення систематичного домашнього насильства, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в присутності неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який намагався припинити протиправні дії батька, в черговий раз вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_6 , яке виразилося в безпричинному висловлюванні в сторону потерпілої словесних образ ненормативною лексикою, погрозах та приниженні, при цьому схопив потерпілу правою рукою за волосся та вдарив головою об підвіконник, після чого завдав декілька ударів правою рукою по голові, штовхнув потерпілу на диван та продовжив наносити їй удари руками та ногами по тулубу та кінцівках, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді синців на правому і лівому плечах, на грудях зліва, на правій і лівій гомілках, на лівому стегні, синець і садна в ділянці лівої підколінної ямки, які відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості. Внаслідок вказаних протиправних дій, ОСОБА_4 , заподіяв шкоду психічному та фізичному здоров`ю, погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_6 .

2.2. Правова кваліфікація кримінального правопорушення

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у умисному систематичному вчиненні психологічного та фізичного насильства щодо подружжя, що призводить до психологічних та фізичних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, (домашнє насильство), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження та учасників судового провадження

3.1. Щодо позиції обвинуваченого

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав суду пояснення, свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 126-1 КК України визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Судом було встановлено, що ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої його позиції.

3.2. Щодо позиції сторони обвинувачення

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні наполягала на вказаній кваліфікації дій обвинуваченого, просила суд визнати його винним у умисному систематичному вчиненні психологічного та фізичного насильства щодо подружжя, що призводить до психологічних та фізичних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи (домашнє насильство), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити покарання у межах санкції вказаної частини статті.

3.3. Щодо позиції сторони захисту

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначила, що обвинувачений визнає свою вину, тому просила суд призначити мінімальне покарання.

3.4. Щодо позиції потерпілої сторони

Потерпіла ОСОБА_6 яка належним чином була повідомлена про час, день та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась

Однак суд враховує, що у матеріалах справи міститься письмова заява потерпілої – ОСОБА_6 із змісту якої вбачається, що остання просить суд проводити судові засідання без її участі. При призначенні покарання повністю покладається на розсуд суду.

IV. Позиція суду

Суд враховує, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), суд провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою, обмежившись лише допитом обвинуваченого.

V. Мотиви суду, оцінка та висновки

Дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ст. 126-1 КК України, як умисне систематичне вчинення психологічного та фізичного насильства щодо подружжя, що призводить до психологічних та фізичних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи (домашнє насильство).

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимог ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Частиною 1 ст. 85 КПК України встановлено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

У силу вимог ст. 370, 373 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на доказах, які були розглянуті у судовому засіданні і обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Судом у межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України та відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною захисту своїх процесуальних прав, у тому числі права відстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об`єктивного з`ясування обставин на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Так, показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є у матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.

VІ. Призначення покарання

6.1. Загальні положення

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, враховує, що таке є важливим етапом кримінальної відповідальності та здійснюється виключно щодо особи, яка визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідає принципу Nullum crimen, nulla poena sine lege («Немає злочину, немає покарання без закону»). Покарання має особистий і індивідуалізований характер, оскільки його застосування передбачає врахування обставин справи та особистості винного, що узгоджується з принципом Poena personalis est («Покарання є особистим»). Воно є завершальним етапом кримінального процесу, і його призначення здійснюється судом відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України, в якій визначено порядок прийняття рішення щодо покарання, з урахуванням правової оцінки діяння та особи обвинуваченого. Призначене покарання повинно відповідати вимогам законності, обґрунтованості, справедливості і бути необхідним, що відповідає принципу Fiat iustitia, ruat caelum («Нехай здійсниться правосуддя, хоч би впало небо»). Справедливість, як основний принцип призначення покарання, є базовою засадою правопорядку та критерієм довіри суспільства до правосуддя, що відображається у принципі Iustitia fundamentum regnorum («Справедливість – основа держав»). Покарання, як засіб досягнення справедливості, має не лише каральний, а й превентивний характер, оскільки воно сприяє запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає принципу Poena non est ultio, sed cautio («Покарання – це не помста, а застереження»), і спрямоване на попередження злочинних діянь як самого засудженого, так і інших осіб.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань кримінального кодексу України, як правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Згідно роз`яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення кримінального правопорушення як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також, суд враховує, зокрема: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення; особу винного, його вік, сімейний, матеріальний стан, а також стан здоров`я; роль у скоєнні кримінального правопорушення та поведінку до і після вчинення такого; наявність обставини, які пом`якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання.

6.2. Щодо обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання

Так, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченій, відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння, вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини.

6.3. Щодо обставин призначення основного покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 15 ч. 1 ст. 7, ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п. 19 ч. 1 ст. 7, ст. 26 КПК України).

Відповідно до ст. 65 КК України, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше несудимий в порядку ст. 89 КК України, за медичною допомогою у психоневрологічний диспансер не звертався, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме, класифікацію за ст. 12 КК України (яке відноситься до нетяжкого злочину), особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення протиправних дій, також те, що останній визнав свою вину, висловив щире каяття у скоєному.

За таких обставин, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді пробаційного нагляду в межах санкції статті за якою кваліфіковано його дії, оскільки саме такий вид покарання суд вважає необхідним та достатнім для виправлення засудженого.

Крім того, відповідно до ст.91-1 КК України, зважаючи на конкретні обставини справи, особу обвинуваченого, його поведінку, пояснення потерпілої, суд з метою сприяння виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров`я потерпілої, вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників.

VІI. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

7.1. Щодо запобіжного заходу

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, обраний обвинуваченому ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/5844/26 від 03.07.2026 року закінчився 03.09.2026 року.

Клопотань щодо обрання запобіжного заходу стороною обвинувачення не заявлено.

Суд, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, дійшов переконання про відсутність підстав для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд -

ухвалив:

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

2. Відповідно до ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

3. Строк відбування покарання ОСОБА_4 у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

4. Відповідно до ст.91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальні заходи строком на 3 (три) місяці, поклавши на нього обов`язок пройти програму для кривдників.

Організацію та забезпечення проходження ОСОБА_4 програми для кривдників покласти на Львівську міську раду.

5. Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

6. Порядок оскарження вироку, набрання законної сили та отримання копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений у апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

З текстом судового рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Вирок суду виготовлений та підписаний суддею у нарадчій кімнаті 05.10.2026 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: ОСОБА_1