Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №560/21200/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 04 жовтня 2026 р.

Справа: №560/21200/25

Суддя: Печений Є.В.

Справа № 560/21200/25

РІШЕННЯ

іменем України

05 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – відповідач), у якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо обрахування пенсії за віком та її складових у місяці призначення пенсії - вересні 2025 року - шляхом пропорційного обрахування лише за два дні, а саме за 29 та 30 вересня 2025 року; зобов`язати відповідача, згідно з рішенням «Про перерахунок пенсії» від 12.11.2025 №222030035448, здійснити виплату призначеної пенсії за віком та її складових у розмірі 13 784,11 грн за вересень 2025 року, з урахуванням раніше виплаченої суми 918,94 грн; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування до страхового стажу періоду перебування на військовій службі у Збройних Силах з 19.06.1992 по 30.07.1992; зобов`язати відповідача зарахувати цей період до страхового стажу та внести відповідні зміни до пенсійної справи; зобов`язати відповідача здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Ухвалою суду від 15.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до позовної заяви, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з таких підстав.

Позивач вважає, що відповідач неправомірно обрахував пенсію за вересень 2025 року пропорційно лише двом дням - 29 та 30 вересня 2025 року, тоді як, на думку позивача, за вересень 2025 року йому мала бути виплачена пенсія в повному місячному розмірі.

Посилається на те, що рішенням про перерахунок пенсії від 12.11.2025 №222030035448 розмір його пенсії з надбавками визначено у сумі 13 784,11 грн, а тому саме ця сума, за вирахуванням уже виплаченої суми 918,94 грн, має бути виплачена йому за вересень 2025 року.

Стверджує, що рішенням про перерахунок пенсії від 12.11.2025 визначено розмір пенсії з надбавками 13 784,11 грн.

Також позивач вважає протиправним незарахування до страхового стажу періоду військової служби з 19.06.1992 по 30.07.1992.

На підтвердження цієї позиції позивач посилається, зокрема, на довідку військової частини НОМЕР_1 №1021 від 15.08.2025, згідно з якою він перебуває у Збройних Силах з 01.08.1988, після закінчення Хмельницького вищого артилерійського командного училища був зарахований у розпорядження Командувача військ Прикарпатського військового округу наказом Міністра оборони України від 21.06.1992 №186, а з 30.07.1992 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Крім того, позивач просить зобов`язати відповідача здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Згідно із відзивом на позов, відповідач проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити повністю з огляду на таке.

Щодо виплати пенсії за вересень 2025 року відповідач зазначає, що пенсію позивачу призначено з 29.09.2025, тому за вересень 2025 року пенсія правомірно нарахована лише за 29 та 30 вересня 2025 року.

Стверджує, що у листі від 10.11.2025 відповідач повідомив позивача, що у жовтні 2025 року йому нараховано 12 312,69 грн, з яких 11 543,15 грн - за жовтень 2025 року, а 769,54 грн - за вересень 2025 року, тобто за 29 та 30 вересня 2025 року.

Щодо стажу відповідач зазначає, що страховий стаж позивача становить 37 років 6 місяців 9 днів.

Вказує, що до стажу враховано, зокрема, період з 01.08.1988 по 31.08.1988 як військову службу, період з 01.09.1988 по 18.06.1992 як навчання, а також період з 30.07.1992 по 30.06.2003 як військову службу.

Водночас, період з 19.06.1992 по 30.07.1992 відповідач не зарахував, посилаючись на необхідність надання підтвердних документів відповідно до Порядку №637.

Щодо компенсації втрати частини доходів відповідач зазначає, що така компенсація можлива у разі затримки виплати вже нарахованих доходів, а підстави для її виплати у спірних правовідносинах відсутні.

У відзиві на позов відповідачем заявлене клопотання провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін та повідомити про час та місце розгляду справи з метою участі в судовому засіданні представника управління.

Вирішуючи клопотання відповідача, суд виходить із такого.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 5-7 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд вказує на те, що справа № 560/21200/25 відноситься до справ, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України.

Окрім того, із матеріалів справи вбачається, що фактичні обставини у цій справі підтверджуються письмовими доказами, наявними в справі.

Необхідності в отриманні додаткових доказів, які могли б бути здобуті лише шляхом проведення судового засідання з заслуховуванням усних пояснень учасників справи, судом не встановлено.

Відповідач у клопотанні не зазначив жодних конкретних обставин, які неможливо було б з`ясувати в письмовому провадженні та які вимагали б обов`язкового проведення судового засідання.

Разом з тим, суд вказує на те, що у спрощеному позовному провадженні права сторін не обмежені: вони можуть подавати письмові пояснення, докази, клопотання, заперечення тощо, реалізуючи свої процесуальні права, передбачені статтями 44, 47, 159 КАС України.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета доказування, а також того, що всі істотні обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, суд доходить висновку, що для повного та всебічного встановлення обставин справи не вимагається проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене, клопотання відповідача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій.

01.10.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Заяву прийнято 01.10.2025 за №14144, до неї долучено, зокрема, документи, що посвідчують особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків, військові документи, диплом, документи щодо статусу учасника бойових дій та інші документи.

Рішенням територіального органу Пенсійного фонду України №222030035448 від 13.10.2025 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 29.09.2025.

Розмір пенсії на час первинного призначення становив 11 543,15 грн.

У листі від 10.11.2025 відповідач повідомив, що за вересень 2025 року позивачу нараховано 769,54 грн за 29 та 30 вересня 2025 року.

04.11.2025 позивач подав до відповідача заяву про перерахунок/допризначення пенсії з додатковими документами, яку прийнято за №15976.

Рішенням про перерахунок пенсії від 12.11.2025 №222030035448 розмір пенсії позивача з надбавками визначено у сумі 13 784,11 грн.

При цьому, страховий стаж залишився визначеним як 37 років 6 місяців 9 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,37500.

Із розрахунку стажу та відповіді відповідача вбачається, що до стажу позивача враховано, зокрема, період з 01.09.1988 по 18.06.1992 як навчання, а також період з 30.07.1992 по 30.06.2003 як військову службу.

На звернення позивача від 17.11.2025 відповідач листом від 01.12.2025 повідомив, що період з 19.06.1992 по 30.07.1992 може бути врахований до страхового стажу за умови надання підтвердних документів відповідно до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

У матеріалах пенсійної справи наявна довідка військової частини НОМЕР_1 №1021 від 15.08.2025, згідно з якою позивач перебуває у Збройних Силах з 01.08.1988, був курсантом Хмельницького вищого артилерійського командного училища, після закінчення училища зарахований у розпорядження Командувача військ Прикарпатського військового округу наказом Міністра оборони України від 21.06.1992 №186, а з 30.07.1992 по 26.10.1992 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Диплом підтверджує, що позивач у 1992 році закінчив Хмельницьке вище артилерійське командне училище, а рішення державної екзаменаційної комісії датоване 18.06.1992.

Отже, у частині стажу предметом судової перевірки є не первинне рішення про призначення пенсії від 13.10.2025 як таке, а незарахування відповідачем спірного періоду після звернень позивача, перерахунку від 12.11.2025 та відповіді від 01.12.2025.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

Верховний Суд, наприклад, у постанові від 03.04.2024 у справі №560/6217/21 зазначив, що суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, яке оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, який оскаржується.

Цей правовий висновок є релевантним для цієї справи, оскільки суд оцінює правомірність поведінки відповідача саме за мотивами, якими відповідач керувався на момент її вчинення.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд зазначає, що у цій справі позивач мав довести факт звернення до відповідача, факт подання документів, обставини, з якими він пов`язує порушення свого права, та наявність спору.

Відповідач мав довести правомірність пропорційного обрахування пенсії за вересень 2025 року, правомірність незарахування спірного періоду до страхового стажу, належність мотивів такого незарахування та відсутність підстав для виплати компенсації втрати частини доходів.

Частина перша статті 58 Конституції України закріплює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 роз`яснив, що до події або факту застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або відбулися.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Особи, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій" з числа осіб, зазначених у статтях 10 і 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", продовжують користуватися правом на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до цього пункту, передбаченим для членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, без заміни відповідного посвідчення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.

За частиною першою статті 47 Закону №1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо особа, якій пенсія за віком призначається автоматично (без звернення особи), протягом трьох місяців не повідомила територіальний орган Пенсійного фонду, у тому числі через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про обраний нею спосіб виплати пенсії вважається, що особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Тимчасово, по 30 вересня 2017 року: особам (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

З 1 жовтня 2017 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення, крім випадків, передбачених законом.

Абзац перший частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV, визначає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За пунктами «в» та «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII у редакції, застосовній до періодів до набрання чинності Законом №1058-IV), до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Так, Верховний Суд у постанові від 11.07.2022 у справі №160/6695/21 виходив із того, що військова служба та навчання у відповідних навчальних закладах за правилами статті 56 Закону №1788-XII і абзацу першого частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV зараховуються до страхового стажу.

Пункт 6 Порядку №637 передбачає, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Час перебування в партизанських загонах і з`єднаннях у період Другої світової війни встановлюється за довідками штабів партизанського руху або архівів (за місцем діяльності партизанських загонів і з`єднань).

Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, зараховується до стажу роботи на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2).

Для підтвердження служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції приймаються довідки, які видаються в порядку, що визначається МВС (додаток № 3).

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 цього Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Частина друга статті 46 Закону №1058-IV передбачає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у справі №280/8933/24 сформулювала підхід до застосування Закону №2050-III щодо компенсації втрати частини доходів, зокрема у зв`язку з характером доходу, порушенням строків його виплати та визначеністю доходу, щодо якого заявляється компенсація.

Так, щодо вимог про виплату повного місячного розміру пенсії за вересень 2025 року, суд зазначає про таке.

Суд виходить із того, що предметом перевірки у цій частині є правомірність обрахування відповідачем пенсії за вересень 2025 року з урахуванням дати її призначення.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже 55 років йому виповнилося 28.09.2025.

З огляду на пункт 4 частини першої статті 115 та пункт 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком як учаснику бойових дій підлягала призначенню з дня, що настав після досягнення ним відповідного віку, тобто з 29.09.2025, за умови звернення у визначений законом тримісячний строк.

Матеріали справи підтверджують, що пенсію позивачу призначено саме з 29.09.2025.

Цю дату зазначено у рішенні територіального органу Пенсійного фонду України від 13.10.2025 №222030035448.

Позивач не заявляє вимоги про зміну дати призначення пенсії з 29.09.2025 на 01.09.2025.

Доказів того, що пенсія була призначена або мала бути призначена з 01.09.2025, матеріали справи не містять.

Стаття 47 Закону №1058-IV визначає щомісячний характер виплати пенсії та строк її виплати.

Водночас, ця норма не змінює дату виникнення права на пенсію та не встановлює права особи на отримання пенсії за період до дати її призначення.

Рішенням про перерахунок пенсії від 12.11.2025 №222030035448 визначено розмір пенсії позивача з надбавками 13 784,11 грн.

У цьому розрахунку також наведено період, щодо якого здійснено розрахунок, з 29.09.2025 по 30.09.2025.

Однак зазначення у розрахунку місячного розміру пенсії не є самостійною правовою підставою для висновку, що за два календарні дні вересня 2025 року позивачу має бути виплачений повний місячний розмір пенсії.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, обраховуючи пенсію за вересень 2025 року пропорційно періоду з 29.09.2025 по 30.09.2025, діяв з урахуванням дати призначення пенсії.

Доводи позивача про необхідність виплати за вересень 2025 року повного місячного розміру пенсії 13 784,11 грн не підтверджені нормами закону та матеріалами справи.

Отже, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо обрахування пенсії за вересень 2025 року пропорційно 29 та 30 вересня 2025 року та про зобов`язання виплатити пенсію за вересень 2025 року в розмірі 13 784,11 грн з урахуванням раніше виплаченої суми 918,94 грн слід відмовити.

Із приводу вимог про зарахування періоду військової служби до страхового стажу, суд вказує на таке.

У цій частині суд насамперед зазначає, що предметом розгляду є не первинне рішення про призначення пенсії від 13.10.2025 саме по собі, а подальше незарахування відповідачем спірного періоду до страхового стажу після звернень позивача, проведеного перерахунку та надання відповіді від 01.12.2025.

Матеріали справи підтверджують, що після первинного призначення пенсії позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок/допризначення пенсії з додатковими документами, після чого відповідач провів перерахунок від 12.11.2025, однак спірний період до стажу не зарахував.

Крім того, листом від 01.12.2025 відповідач прямо повідомив позивача, що період з 19.06.1992 по 30.07.1992 буде враховано за умови надання підтвердних документів відповідно до Порядку №637.

Отже, між сторонами до звернення позивача до суду виник спір щодо зарахування відповідного періоду до страхового стажу.

Так, суд встановив, що відповідач зарахував позивачу період з 01.09.1988 по 18.06.1992 як навчання, а період з 30.07.1992 по 30.06.2003 як військову службу.

З огляду на це день 30.07.1992 вже врахований відповідачем до страхового стажу як початок періоду військової служби з 30.07.1992 по 30.06.2003.

Тому фактично неврахованим залишається період з 19.06.1992 по 29.07.1992 включно.

Відповідач мотивував незарахування цього періоду тим, що позивач має надати підтвердні документи відповідно до Порядку №637.

Однак, суд вказує на те, що у матеріалах пенсійної справи наявна довідка військової частини НОМЕР_1 №1021 від 15.08.2025, яка підтверджує, що позивач перебуває у Збройних Силах з 01.08.1988, після закінчення Хмельницького вищого артилерійського командного училища був зарахований у розпорядження Командувача військ Прикарпатського військового округу наказом Міністра оборони України від 21.06.1992 №186, а з 30.07.1992 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Диплом підтверджує, що позивач закінчив Хмельницьке вище артилерійське командне училище у 1992 році, а рішення державної екзаменаційної комісії датоване 18.06.1992.

Одночасно суд враховує, що наказ Міністра оборони України від 21.06.1992 №186 прямо підтверджує зарахування позивача у розпорядження Командувача військ Прикарпатського військового округу з відповідної дати.

Водночас, довідка військової частини НОМЕР_1 містить ширшу відомість - перебування позивача у Збройних Силах з 01.08.1988.

Сукупність цих доказів, за відсутності належного спростування з боку відповідача, дає підстави для висновку, що період з 19.06.1992 по 29.07.1992 охоплювався проходженням військової служби позивачем.

Відповідач не навів у відповіді від 01.12.2025 мотивів, з яких довідка військової частини НОМЕР_1 не може бути прийнята як доказ проходження військової служби, не зазначив про її недостовірність, суперечливість або неналежність, а також не обґрунтував, чому подані документи не підтверджують спірний період.

Пункт 6 Порядку №637 допускає підтвердження військової служби довідками військових частин та установ системи Міноборони.

Отже, довідка військової частини НОМЕР_1 є належним видом документа для підтвердження відповідних обставин.

Суд виходить з того, що у разі сумнівів щодо змісту цієї довідки або її достатності відповідач мав можливість перевірити відповідні відомості або витребувати уточнювальні дані.

Натомість відповідач обмежився загальним посиланням на необхідність надання підтвердних документів, хоча такий документ був наявний у матеріалах пенсійної справи.

Такий підхід узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.07.2022 у справі №160/6695/21, щодо зарахування періодів військової служби та навчання до страхового стажу через механізм абзацу першого частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV та статті 56 Закону №1788-XII.

За таких обставин, відповідач не довів правомірності незарахування до страхового стажу позивача періоду з 19.06.1992 по 29.07.1992 включно.

Водночас, суд не може зобов`язати відповідача зарахувати день 30.07.1992, оскільки цей день уже враховано відповідачем як початок періоду військової служби з 30.07.1992 по 30.06.2003.

Тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню: слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду військової служби з 19.06.1992 по 29.07.1992 включно та зобов`язати відповідача зарахувати цей період до страхового стажу і відобразити зарахування цього періоду в пенсійній справі позивача.

Щодо компенсації втрати частини доходів, суд виходить із такого.

Позивач просить зобов`язати відповідача здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

У той же час, суд зазначає, що компенсація втрати частини доходів має похідний характер від факту порушення строків виплати конкретного грошового доходу.

Для її нарахування необхідно встановити, зокрема, який саме дохід був нарахований або підлягав нарахуванню, за який період, у якій сумі, коли мав бути виплачений і коли фактично виплачений.

У цій справі суд відмовляє у задоволенні вимог щодо виплати повного місячного розміру пенсії за вересень 2025 року.

Щодо вимог про стаж суд задовольняє вимогу про зарахування періоду військової служби до страхового стажу та відображення цього періоду в пенсійній справі.

Водночас, у межах цієї справи суд не встановлює конкретної суми нарахованого, але несвоєчасно виплаченого доходу, щодо якого могла б бути обчислена компенсація втрати частини доходів.

Матеріали справи не містять доказів існування визначеної суми пенсійного доходу, нарахованого позивачу, який підлягав виплаті, але був виплачений з порушенням строків у розумінні Закону №2050-III.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.05.2026 у справі №280/8933/24, суд дійшов висновку, що у цій справі відсутні встановлені законом умови для зобов`язання відповідача здійснити компенсацію втрати частини доходів.

При цьому, суд не вирішує питання можливого права позивача на компенсацію у разі подальшого нарахування та виплати сум пенсії за результатами зарахування додаткового періоду страхового стажу, оскільки такі правовідносини не є предметом цього спору.

Отже, у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити компенсацію втрати частини доходів слід відмовити.

З урахуванням встановлених обставин, меж заявлених вимог, розподілу тягаря доказування та наведеного правового регулювання суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вимоги щодо виплати повного місячного розміру пенсії за вересень 2025 року задоволенню не підлягають, оскільки пенсію позивачу призначено з 29.09.2025, а матеріали справи не містять доказів виникнення права на виплату пенсії з 01.09.2025.

Вимоги щодо зарахування періоду військової служби підлягають частковому задоволенню - у частині періоду з 19.06.1992 по 29.07.1992 включно, оскільки 30.07.1992 вже враховано відповідачем.

Вимога про компенсацію втрати частини доходів задоволенню не підлягає, оскільки матеріали справи не підтверджують наявності визначеної суми нарахованого, але несвоєчасно виплаченого доходу, щодо якого може бути обчислена така компенсація.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду проходження військової служби у Збройних Силах України з 19.06.1992 по 29.07.1992 включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби у Збройних Силах України з 19.06.1992 по 29.07.1992 включно.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя Є.В. Печений

Оригінал: reyestr.court.gov.ua