Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №560/1893/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1893/26

РІШЕННЯ

іменем України

05 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить:

1. Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

2. Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 05.12.2025 №222030028136.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 всі періоди роботи зазначений у трудовій книжці НОМЕР_1 , період навчання з 01.09.1995 по 22.06.2002 згідно диплома НОМЕР_2 та призначити пенсію по інвалідності ОСОБА_1 з 28.11.2025.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 28.11.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 05.12.2025 №222030028136 у призначенні пенсії відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано трудову книжку НОМЕР_1 від 27.06.2002, оскільки запис прізвища, імені, по батькові викликає сумніви, та період навчання з 01.09.1995 по 22.06.2002, оскільки термін навчання перевищує загально установлені строки на денному відділенні. Позивач вважає відмову протиправною, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, працівник не відповідає за правильність її заповнення, а формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження права на пенсію. Період навчання підтверджується дипломом і додатком до нього та підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Ухвалою суду від 09 лютого 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області належним чином засвідчені копії пенсійної справи ОСОБА_1 .

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.06.2002, оскільки записи щодо прізвища, ім`я та по батькові позивача виконані із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974, та не враховано період навчання з 01.09.1995 по 22.06.2002, оскільки термін навчання перевищує загально установлені строки на денному відділенні. Інших документів для підтвердження спірних періодів позивач не надав. Вимогу про зобов`язання зарахувати стаж та призначити пенсію вважає втручанням у дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.

У відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області також просило провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

Вирішуючи подане клопотання, суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо, зокрема, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг (пункт 2).

Згідно з частиною шостою статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ця справа стосується оскарження фізичною особою рішення суб`єкта владних повноважень щодо призначення пенсійних виплат. Отже, вона належить до справ, визначених пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України, і підлягає розгляду в письмовому провадженні. З огляду на вказане суд відмовляє в задоволенні клопотання.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначає, що до загального страхового стажу не враховано трудову книжку НОМЕР_1 від 27.06.2002, оскільки запис про прізвище, ім`я, по батькові викликає сумнів (чітко видно, що запис наведено). Згідно з розрахунком стажу страховий стаж позивача враховано за даними реєстру застрахованих осіб з 01.01.2002, тоді як записи в трудовій книжці про працевлаштування починаються з 27.06.2002, тому зарахування трудової діяльності згідно з трудовою книжкою не вплине на загальний страховий стаж позивача. Період навчання з 01.09.1995 по 22.06.2002 не зараховано, оскільки термін навчання перевищує загально установлені строки на денному відділенні. У заяві від 28.11.2025 позивач зазначив, що в період навчання двічі перебував в академічній відпустці у 1996 та в 1997-1998 роках без зазначення конкретних дат, але довідку про уточнення періоду навчання з вирахуванням академічних відпусток не надав, що унеможливлює зарахування всього періоду навчання. До відзиву додано копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 12.05.2025. Інвалідність встановлено з 01.05.2025.

28.11.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії по інвалідності. До заяви додав паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, трудову книжку, диплом про навчання, витяг з реєстру територіальної громади. У заяві позивач зазначив, що навчався у Донецькій державній академії управління з 1995 по 2002 рік у зв`язку з тим, що двічі був в академічній відпустці у 1996 році та у 1997-1998 роках.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 05.12.2025 №222030028136 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю загального страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавстві порядку. У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 09 років 11 місяців 20 днів, якого недостатньо для призначення пенсії по інвалідності. До загального страхового стажу не враховано трудову книжку НОМЕР_1 від 27.06.2002, оскільки запис прізвища ім`я та по батькові викликають сумніви. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1995 по 22.06.2002, згідно диплома НОМЕР_3 від 22.06.2002, оскільки термін навчання перевищує загально установлені строки на денному відділенні.

Згідно з розрахунком стажу (форма РС-право) до страхового стажу позивача зараховано періоди: з 01.01.2002 по 10.01.2002, з 01.02.2002 по 02.08.2002, з 01.12.2002 по 17.12.2002, з 01.01.2003 по 21.01.2003, з 01.02.2003 по 20.02.2003, з 01.03.2003 по 20.03.2003, з 01.04.2003 по 28.04.2003, з 01.05.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 20.05.2005, з 23.05.2005 по 26.12.2005, з 01.02.2006 по 16.06.2006, з 21.06.2006 по 05.02.2007, з 01.03.2007 по 30.06.2008, з 01.11.2008 по 28.02.2010, з 15.03.2010 по 18.07.2011, з 19.07.2011 по 19.12.2011, з 02.07.2012 по 30.08.2013, з 17.01.2017 по 24.10.2017. Всього 9 років 11 місяців 20 днів.

На титульному аркуші трудової книжки НОМЕР_1 зазначено: прізвище - ОСОБА_2 , ім`я - ОСОБА_3 , по батькові - ОСОБА_4 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата заповнення - 27 червня 2002 р. Титульний аркуш містить підпис власника книжки, підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок, та відтиск печатки.

Трудова книжка містить, зокрема, такі записи: запис № 1 від 27.06.2002 про навчання в Донецькій державній академії управління з 01.09.1995, внесений на підставі диплома НОМЕР_2 від 22.06.2002; записи № 2, 3 про прийняття 27.06.2002 на посаду менеджера по продажах та звільнення 02.08.2002 за власним бажанням; записи № 4 - 6 про призначення 09.12.2002 на посаду в Макіївському міському управлінні земельних ресурсів та звільнення 09.04.2003 по переводу у Донецьке обласне управління земельних ресурсів; запис № 7 про прийняття 10.04.2003 на посаду в Донецьке обласне управління земельних ресурсів, де позивач працював до 10.12.2004. Записи про звільнення засвідчені підписами посадових осіб та відтисками печаток.

Згідно з дипломом НОМЕР_2 від 22 червня 2002 р. ОСОБА_1 закінчив у 2002 році Донецьку державну академію управління і отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності" та здобув кваліфікацію економіст-менеджер. Згідно з додатком до диплома позивач в 1995 році вступив до Донецької державної академії управління і в 2002 році закінчив повний курс.

Номер диплома, зазначений у рішенні від 05.12.2025 ( НОМЕР_3 ), не відповідає номеру диплома, наданого позивачем ( НОМЕР_2 ), що суд розцінює як описку пенсійного органу.

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-IV (до 01 січня 2004 року) порядок обчислення стажу роботи визначав Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 8 Порядку № 637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Щодо трудової книжки.

Трудову книжку позивача не враховано з єдиної підстави: запис прізвища, імені та по батькові на титульному аркуші викликає сумніви. У відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області уточнило, що запис «наведено».

Трудова книжка позивача заповнена 27.06.2002, тому порядок її ведення визначала Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58), на яку послався пенсійний орган в оскаржуваному рішенні. Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на Інструкцію, затверджену постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974, суд відхиляє, оскільки ця Інструкція до трудової книжки позивача не застосовується і в оскаржуваному рішенні не згадується.

Відповідно до пункту 2.11 Інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Згідно з пунктом 2.12 Інструкції № 58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Суд встановив, що титульний аркуш трудової книжки НОМЕР_1 містить прізвище, ім`я, по батькові та дату народження позивача, які відповідають даним його паспорта, дату заповнення, підпис власника, підпис відповідальної особи та відтиск печатки. Прізвище « ОСОБА_2 » читається однозначно. Ознак того, що на місці цього запису раніше було інше прізвище, відповідачі не назвали і доказів цього не надали. Те, що запис «наведено», не змінює його змісту і не свідчить про недостовірність трудової книжки. Належність трудової книжки позивачу підтверджується також збігом її записів з даними реєстру застрахованих осіб: періоди роботи, зазначені у книжці, відповідають періодам, які пенсійний орган сам зарахував за даними реєстру.

Титульний аркуш трудової книжки заповнює роботодавець, а не працівник.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

У постанові від 28 січня 2025 року у справі № 300/8132/23 Верховний Суд вказав, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637.

Отже, інші документи вимагаються тоді, коли неправильними чи неточними є записи про періоди роботи. Зауважень до записів про періоди роботи позивача оскаржуване рішення не містить. Якщо ж у пенсійного органу виникли сумніви щодо достовірності трудової книжки, він мав право перевірити їх у порядку частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV, але таких заходів не вжив.

Твердження Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про те, що зарахування трудової діяльності згідно з трудовою книжкою не вплине на страховий стаж, є помилковим. За даними реєстру стаж за 2002-2003 роки зараховано з перервами. Проте до 01 січня 2004 року стаж роботи обчислюється на підставі трудової книжки, а згідно з її записами позивач працював з 27.06.2002 по 02.08.2002 та безперервно з 09.12.2002. Тому періоди з 18.12.2002 по 31.12.2002, з 22.01.2003 по 31.01.2003, з 21.02.2003 по 28.02.2003, з 21.03.2003 по 31.03.2003, з 29.04.2003 по 30.04.2003, які за даними реєстру не зараховані, підлягають зарахуванню на підставі трудової книжки.

Отже, відмова врахувати трудову книжку НОМЕР_1 є протиправною, а періоди роботи позивача з 27.06.2002 по 02.08.2002 та з 09.12.2002 по 31.12.2003 підлягають зарахуванню до страхового стажу на підставі її записів.

Водночас з 01 січня 2004 року відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється за даними системи персоніфікованого обліку. Періоди роботи позивача після цієї дати зараховано за цими даними, а доводів про їх неповноту чи про несплату роботодавцями страхових внесків позивач не наводив. Тому вимога про зарахування на підставі трудової книжки періодів роботи після 01.01.2004 задоволенню не підлягає.

Стосовно періоду навчання.

Період навчання позивача припадає на час до набрання чинності Законом № 1058-IV, тому відповідно до частини четвертої статті 24 цього Закону зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених Законом № 1788-XII.

В оскаржуваному рішенні період навчання не зараховано з єдиної підстави: термін навчання перевищує загально установлені строки на денному відділенні. Проте пункт «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачає зарахування до стажу роботи навчання у вищих навчальних закладах і не обмежує цей період нормативним строком навчання. Не містить такого обмеження і пункт 8 Порядку № 637. Норми, яка б дозволяла з цієї підстави відмовити у зарахуванні періоду навчання, відповідачі не назвали.

Навчання позивача підтверджується дипломом НОМЕР_2 від 22.06.2002 та додатком до нього, згідно з якими позивач вступив до Донецької державної академії управління в 1995 році і закінчив повний курс у 2002 році, а також записом № 1 трудової книжки про навчання з 01.09.1995. Те, що позивач навчався на денному відділенні, пенсійний орган визнав в оскаржуваному рішенні.

Доводи про те, що позивач не надав довідку про періоди академічних відпусток, вперше наведено у відзиві, тому суд їх відхиляє. Відомості про академічні відпустки позивач сам повідомив у заяві про призначення пенсії. Пенсійний орган не запропонував позивачу надати уточнюючу довідку і не скористався правом, наданим частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV, а відмовив у зарахуванні всього періоду навчання, у тому числі тієї його частини, щодо якої жодних сумнівів не було. Крім того, Закон № 1788-XII та Порядок № 637 не містять положень про виключення з періоду навчання часу академічної відпустки, протягом якої особа не відрахована із закладу освіти.

Отже, відмова у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1995 по 22.06.2002 є протиправною.

Вирішуючи питання про те, чи має позивач право на пенсію, суд враховує таке.

На день звернення за пенсією (28.11.2025) позивач досяг 47 років та є особою з інвалідністю ІІ групи, тому відповідно до частини першої статті 32 Закону № 1058-IV необхідний страховий стаж для нього становить 11 років. Пенсійний орган зарахував 09 років 11 місяців 20 днів, тобто для набуття права на пенсію бракує 1 року 10 днів.

Зарахований пенсійним органом стаж починається з 01.01.2002. Період навчання, який з ним не збігається (з 01.09.1995 по 31.12.2001), становить 6 років 4 місяці. З його урахуванням страховий стаж позивача становить не менше 16 років 3 місяців 20 днів.

Навіть якщо виключити з періоду навчання 1996, 1997 та 1998 роки повністю, тобто найбільший можливий час академічних відпусток, про які зазначив позивач, період навчання з 01.09.1995 по 31.12.1995 та з 01.01.1999 по 31.12.2001 становить 3 роки 4 місяці, а страховий стаж позивача - не менше 13 років 3 місяців 20 днів.

Таким чином, за будь-якого підходу до обчислення періоду навчання страховий стаж позивача на день звернення за пенсією перевищував 11 років, і він мав право на призначення пенсії по інвалідності. Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 05.12.2025 №222030028136 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі правомірності оскаржуваного рішення не довели.

Щодо способу захисту порушеного права.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Доводи про втручання у дискреційні повноваження суд відхиляє. Частина перша статті 30 Закону № 1058-IV передбачає, що пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності за наявності необхідного страхового стажу. За наявності цих умов пенсійний орган не має права вибору між призначенням пенсії та відмовою. Єдиною підставою відмови була відсутність необхідного страхового стажу, а суд встановив, що такий стаж у позивача є.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності. Позивач просить призначити пенсію з 28.11.2025, тобто з дня звернення, і суд вирішує спір у межах цієї вимоги.

Позивач просить покласти обов`язок зарахувати стаж та призначити пенсію на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Проте заяву позивача розглянуло та оскаржуване рішення прийняло Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, визначене за принципом екстериторіальності. Саме цей орган порушив право позивача і має його відновити.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди та призначити йому пенсію по інвалідності з 28.11.2025. У задоволенні вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області необхідно відмовити.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Позивач як особа з інвалідністю ІІ групи звільнений від сплати судового збору та його не сплачував. Доказів понесення інших судових витрат позивач не надав, тому підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 05.12.2025 №222030028136 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 27.06.2002 по 02.08.2002 та з 09.12.2002 по 31.12.2003 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 27.06.2002, період навчання в Донецькій державній академії управління з 01.09.1995 по 22.06.2002 згідно з дипломом НОМЕР_2 від 22.06.2002.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 28.11.2025.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34,м. Полтава,Полтавський р-н, Полтавська обл.,36011 , код ЄДРПОУ - 13967927)

Головуючий суддя В.К. Блонський