Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №444/2943/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2943/26

Провадження № 2/444/2069/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Сенько М.-Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Великомостівської міської ради ,третя особа- Жовківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частку спадкового майна , частку в майні бувшого колгоспного типу двору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із позовом про визнання права власності на частку спадкового майна , та частку в майні члена бувшого колгоспного типу двору і зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що стверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 (акт.запис №21) виданим Боянецькою сільською радою (на той час Жовківського району). Ще до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 помер і її чоловік ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 виданим Боянецькою сільською радою.

Померлі проживали в АДРЕСА_1 (в минулому х. Ліс) Шептицького району Львівської області (в минулому Жовківського району Львівської області) в будинку який станом на 30.06.1990 року відносився до колгоспного типу двору головою якого значився ОСОБА_6 ,членом двору ОСОБА_5 ,їх син ОСОБА_2 його діти- ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (до одруження ОСОБА_7 ) , ОСОБА_4 (до одруження ОСОБА_7 ). Право власності двору в 1988 році було зареєстровано на ім`я голови двору ОСОБА_6 ,що підтверджено довідкою Шептицького МБТІ №5593 від 16.12.2025 року.

Відповідно до діючого на той час законодавства щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Отже всі члени двору в АДРЕСА_1 ( до проведення децентралізації Жовківського району) Львівської області, мали рівне право на частку в майні двору, а саме по 1/6 частині кожний.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належну йому 1/6 частки в майні двору в будинку в АДРЕСА_1 та земельну частку (пай). Відповідно до положень ст. 1268 ЦК України , його дружина ОСОБА_5 прийняла спадщину але не оформила нотаріально, оскільки проживала з померлим на день смерті. Про те ,що померлі ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , були подружжям,підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян від 21.12.2017 року виданого Жовківським відділом РАЦС .

При житті ОСОБА_5 , склала заповіт,яким все належне їй майно на день смерті та все те на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 .Заповіт посвідчено в Боянецькій сільській раді 05.02.2008 року .

На день смерті ОСОБА_5 ,мала право на 2/6 частки в майні двору в АДРЕСА_1 з яких 1/6 частки майна двору, яку вона фактично прийняла але не оформила після смерті чоловіка ОСОБА_6 та 1/6 як член колгоспного типу двору і право на земельні частки (пай)площею 2.03.га ,яка належала померлому її чоловікові ОСОБА_6 ,та земельну частку площею 2.81 га яка належала саме померлій

Після смерті ОСОБА_5 , відкрилася спадщина на належне їй майно.Як спадкоємець за заповітом , ОСОБА_1 , звернувся до Жовківської державної нотаріальної контори де відкрито спадкову справу №729/2017,однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні частки та житловий будинок в АДРЕСА_1 про що видано постанову 02.04.2026 року.

Рішенням Жовківського районного суду від 12.04.2018 року (справа 444/287/18 визнано моє право на земельні частки(пай) після смерті ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 ,

Позивач ОСОБА_1 ,як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_5 , прийняв спадщину оскільки проживав з нею на день її смерті.

Згідно технічного паспорта виготовленого Шептицьким МБТІ загальна площа будинку в АДРЕСА_1 становить 81.4 кв.м,житлова 43,3 кв.м. допоміжна- 38.1 кв.м з господарськими будівлями .

Позивачі зазначають, що мають право на 1/6 частки майна двору кожний в майні бувшого колгоспного типу двору в АДРЕСА_1 , однак належну частку в майні двору відповідно до Закону України ‘’Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень’’ можуть зареєструвати лише за рішенням суду.

Про те,що члени двору ОСОБА_1 змінила дошлюбне прізвище на прізвище ‘’ ОСОБА_8 ’’ підтверджено копією виписки з актового запису про шлюб,та що ОСОБА_9 , змінила прізвище на прізвище ‘’Квартирук’’ також підтверджено витягом з Державного реєстру цивільного стану про шлюб від 4.08.2016 року. Просять задоволити позов.

Представник відповідача та третьої особи в підготовче судове засідання не з`явилися хоч про час та місце розгляду справи належно повідомлені, що стверджено повідомленнями про вручення повідомлення, однак Великомостівською міською радою, Жовківською держнотконторою повідомлено про відсутність заперечень проти позовних вимог та розгляд справи в їх відсутності, а тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без учасників ,які не з`явилися, зважаючи на подані ними заяви.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами,а відтак з`ясувавши дійсні обставини справи,суд приходить до наступних висновків.

Ст. 4 ч.1 ЦПК України встановлено. що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав,свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 України, встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права,свободи чи інтереси фізичних осіб,права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законом.

Ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 15 .1 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Крім випадків,встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини,які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню,якщо суд немає обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України встановлено що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову,Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права,свободи. Інтереси осіб. Суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд .

Так як відповідач визнав позов, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами судового провадження .

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини ,основоположних свобод. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном .Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.2ст.Закону України ‘’Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень’’речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону,виникають з моменту реєстрації.

Відповідно до ч.3ст.3 зазначеного Закону України ,речові права на нерухоме майно та обтяження,що виникли до 1 січня 2013 року,визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1)реєстрація таких прав була проведена відповідно до чинного законодавства, що діяло на момент виникнення2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації.

Судом встановлено,що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 ,що стверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 виданим Боянецькою сільською радою, яка доводилася бабусею позивача ОСОБА_1 ,що підтверджено свідоцтвом про народження його батька ОСОБА_2 та самого позивача ОСОБА_1 .

З свідоцтва про смерть НОМЕР_2 виданого Боянецькою сільською радою вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер член двору, ОСОБА_6 .

З витягу з погосподарської книги по с.Боянець Шептицького район Львівської області вбачається, що померлі ОСОБА_5 . ОСОБА_6 ,, проживали в АДРЕСА_2 (тепер Шептицького району Львівської області).Господарство станом на 30.06.1990 року та 15.04.1991 року відносилося до колгоспного типу двору, головою якого значився ОСОБА_6 ,члени двору його дружина ОСОБА_5 , син ОСОБА_6 ,,внуки ОСОБА_1 , ОСОБА_10 ),Квартирук(дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ) .Право власності двору зареєстровано на ім`я голови двору ОСОБА_6 , що підтверджено довідкою Шептицького МБ№ 5593 від 16.12.2025 року.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні з 1979 року.Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки,що знаходяться на праві власності у громадян. Отже право власності двору було зареєстровано згідно вимог діючого на той час законодавства.

З довідки №5593 від 16.12.2025 року Шептицкього МБТІ вбачається, що житловий будинок в АДРЕСА_1 зареєстрвоан на ім`я голови колгоспного типу двору ОСОБА_6 в 1988 році.

Із заповіту посвідченого Боянецькою сільською радою вбачається, що все своє майно ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_1 ,

З рішення Жовківського районного суду № 444/287/18 вбачається, що таким визнано право ОСОБА_1 на земельні частки (пай) площею 2.03 га та 2.81 га після смерті ОСОБА_5 ,

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності’’,положення ст.ст. 17,18 Закону України ‘’ Про власність’’ щодо спільної сумісної власності поширюється на правовідносини,які виникли після введення в дію цього Закону ( з 15 квітня 1991 року).До правовідносин що виникли раніше застосовується діюче на той час законодавство.Зокрема спори щодо майна колишнього колгоспного двору,яке було придбане до 15.04.1991 року мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, що мала місце до цієї дати право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору.Особам які вибули з членів двору,але не втратили права на частку в його майні, .визначається ,виходячи з того майна,яке було на час їх вибуття і яке збереглося. Оскільки позивачі ОСОБА_6 , та померлі ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , значилися в дворі станом на 30.06.1990 року та на 15.04.1991 року , а тому мають право на рівні частки в майні двору, по 1/ 6 частині , кожний.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 24.06.1983 року із змінами, внесеними згідно постанови ПВС України №13 від 25.12.1992 року, № 15 від 25.05.1998 року передбачено, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 р. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 р. спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Згідно із ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Після смерті ОСОБА_6 , на належну йому частку в майні двору мала право його дружина ОСОБА_5 , однак ,прийнявши спадщину після його смерті не оформила нотаріально і померла. Після її смерті позивач, як спадкоємець за заповітом відповідно до положень ст. 1261 ЦК України,спадщину прийняв,оскільки проживав з померлими на день їх смерті.

Позивачі ОСОБА_1 , , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 як члени бувшого колгоспного типу двору,мають право на 1 /6 частку в майні двору кожний в АДРЕСА_1 , однак зареєструвати своє право власності на частки майна двору, згідно Закону України ‘’Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень’’ , можуть лише за рішенням суду.

Згідно технічного паспорта виготовленого Червоноградським МБТІ , загальна площа будинку становить 81,4 кв.м, житлова 43.3 кв.м допоміжна38.1 кв.м. з господарськими будівлями.

З постанови Жовківської державної нотаріальної контори вбачається, що ОСОБА_1 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в будинку АДРЕСА_1 з підстав відсутності правовстановлюючого документу на частку померлих .

Згідно до ст. ст. 1216 – 1218 ЦК України(в ред.2003 року) до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті

Відповідно до ст. 392 ЦК України (в ред. 2003 року)власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

З врахуванням встановленого під час розгляду справи, суд приходить до висновку що право позивачів підлягає захисту в судовому порядку. Зібрані по справі докази та оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності ,встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивачів .

Керуючись ст, ст. 23,55,114,,200,247,258-259.264-265,319,354 ЦПК України,суд-

У Х В А Л И В:

Позов задоволити..

Визнати право власності ОСОБА_1 на 3/6 частки житлового будинку в АДРЕСА_1 загальна площа якого становить 81.4кв.м,житлова 43.3 кв.м. допоміжна-38.1 кв.м з такою ж частиною господарських будівель, з яких 2/6 частки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та 1/6 частки як члена колгоспного типу двору.

Визнати право власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на 1 /6 частки кожного в житловому будинку в АДРЕСА_1 загальна площа якого становить 81.4кв.м,житлова 43.3 кв.м. допоміжна-38.1 кв.м з також ж частиною господарських будівель.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення ,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи,якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду-якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Великомостівської міської ради ,третя особа- Жовківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частку спадкового майна , частку в майні бувшого колгоспного типу двору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із позовом про визнання права власності на частку спадкового майна , та частку в майні члена бувшого колгоспного типу двору і зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що стверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 (акт.запис №21) виданим Боянецькою сільською радою (на той час Жовківського району). Ще до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 помер і її чоловік ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 виданим Боянецькою сільською радою.

Померлі проживали в АДРЕСА_1 (в минулому х. Ліс) Шептицького району Львівської області (в минулому Жовківського району Львівської області) в будинку який станом на 30.06.1990 року відносився до колгоспного типу двору головою якого значився ОСОБА_6 ,членом двору ОСОБА_5 ,їх син ОСОБА_2 його діти- ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (до одруження ОСОБА_7 ) , ОСОБА_4 (до одруження ОСОБА_7 ). Право власності двору в 1988 році було зареєстровано на ім`я голови двору ОСОБА_6 ,що підтверджено довідкою Шептицького МБТІ №5593 від 16.12.2025 року.

Відповідно до діючого на той час законодавства щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Отже всі члени двору в АДРЕСА_1 ( до проведення децентралізації Жовківського району) Львівської області, мали рівне право на частку в майні двору, а саме по 1/6 частині кожний.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належну йому 1/6 частки в майні двору в будинку в АДРЕСА_1 та земельну частку (пай). Відповідно до положень ст. 1268 ЦК України , його дружина ОСОБА_5 прийняла спадщину але не оформила нотаріально, оскільки проживала з померлим на день смерті. Про те ,що померлі ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , були подружжям,підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян від 21.12.2017 року виданого Жовківським відділом РАЦС .

При житті ОСОБА_5 , склала заповіт,яким все належне їй майно на день смерті та все те на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 .Заповіт посвідчено в Боянецькій сільській раді 05.02.2008 року .

На день смерті ОСОБА_5 ,мала право на 2/6 частки в майні двору в АДРЕСА_1 з яких 1/6 частки майна двору, яку вона фактично прийняла але не оформила після смерті чоловіка ОСОБА_6 та 1/6 як член колгоспного типу двору і право на земельні частки (пай)площею 2.03.га ,яка належала померлому її чоловікові ОСОБА_6 ,та земельну частку площею 2.81 га яка належала саме померлій

Після смерті ОСОБА_5 , відкрилася спадщина на належне їй майно.Як спадкоємець за заповітом , ОСОБА_1 , звернувся до Жовківської державної нотаріальної контори де відкрито спадкову справу №729/2017,однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні частки та житловий будинок в АДРЕСА_1 про що видано постанову 02.04.2026 року.

Рішенням Жовківського районного суду від 12.04.2018 року (справа 444/287/18 визнано моє право на земельні частки(пай) після смерті ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 ,

Позивач ОСОБА_1 ,як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_5 , прийняв спадщину оскільки проживав з нею на день її смерті.

Згідно технічного паспорта виготовленого Шептицьким МБТІ загальна площа будинку в АДРЕСА_1 становить 81.4 кв.м,житлова 43,3 кв.м. допоміжна- 38.1 кв.м з господарськими будівлями .

Позивачі зазначають, що мають право на 1/6 частки майна двору кожний в майні бувшого колгоспного типу двору в АДРЕСА_1 , однак належну частку в майні двору відповідно до Закону України ‘’Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень’’ можуть зареєструвати лише за рішенням суду.

Про те,що члени двору ОСОБА_1 змінила дошлюбне прізвище на прізвище ‘’ ОСОБА_8 ’’ підтверджено копією виписки з актового запису про шлюб,та що ОСОБА_9 , змінила прізвище на прізвище ‘’Квартирук’’ також підтверджено витягом з Державного реєстру цивільного стану про шлюб від 4.08.2016 року. Просять задоволити позов.

Представник відповідача та третьої особи в підготовче судове засідання не з`явилися хоч про час та місце розгляду справи належно повідомлені, що стверджено повідомленнями про вручення повідомлення, однак Великомостівською міською радою, Жовківською держнотконторою повідомлено про відсутність заперечень проти позовних вимог та розгляд справи в їх відсутності, а тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без учасників ,які не з`явилися, зважаючи на подані ними заяви.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами,а відтак з`ясувавши дійсні обставини справи,суд приходить до наступних висновків.

Ст. 4 ч.1 ЦПК України встановлено. що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав,свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 України, встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права,свободи чи інтереси фізичних осіб,права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законом.

Ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 15 .1 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Крім випадків,встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини,які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню,якщо суд немає обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України встановлено що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову,Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права,свободи. Інтереси осіб. Суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд .

Так як відповідач визнав позов, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами судового провадження .

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини ,основоположних свобод. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном .Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.2ст.Закону України ‘’Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень’’речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону,виникають з моменту реєстрації.

Відповідно до ч.3ст.3 зазначеного Закону України ,речові права на нерухоме майно та обтяження,що виникли до 1 січня 2013 року,визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1)реєстрація таких прав була проведена відповідно до чинного законодавства, що діяло на момент виникнення2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації.

Судом встановлено,що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 ,що стверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 виданим Боянецькою сільською радою, яка доводилася бабусею позивача ОСОБА_1 ,що підтверджено свідоцтвом про народження його батька ОСОБА_2 та самого позивача ОСОБА_1 .

З свідоцтва про смерть НОМЕР_2 виданого Боянецькою сільською радою вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер член двору, ОСОБА_6 .

З витягу з погосподарської книги по с.Боянець Шептицького район Львівської області вбачається, що померлі ОСОБА_5 . ОСОБА_6 ,, проживали в АДРЕСА_2 (тепер Шептицького району Львівської області).Господарство станом на 30.06.1990 року та 15.04.1991 року відносилося до колгоспного типу двору, головою якого значився ОСОБА_6 ,члени двору його дружина ОСОБА_5 , син ОСОБА_6 ,,внуки ОСОБА_1 , ОСОБА_10 ),Квартирук(дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ) .Право власності двору зареєстровано на ім`я голови двору ОСОБА_6 , що підтверджено довідкою Шептицького МБ№ 5593 від 16.12.2025 року.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні з 1979 року.Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки,що знаходяться на праві власності у громадян. Отже право власності двору було зареєстровано згідно вимог діючого на той час законодавства.

З довідки №5593 від 16.12.2025 року Шептицкього МБТІ вбачається, що житловий будинок в АДРЕСА_1 зареєстрвоан на ім`я голови колгоспного типу двору ОСОБА_6 в 1988 році.

Із заповіту посвідченого Боянецькою сільською радою вбачається, що все своє майно ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_1 ,

З рішення Жовківського районного суду № 444/287/18 вбачається, що таким визнано право ОСОБА_1 на земельні частки (пай) площею 2.03 га та 2.81 га після смерті ОСОБА_5 ,

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності’’,положення ст.ст. 17,18 Закону України ‘’ Про власність’’ щодо спільної сумісної власності поширюється на правовідносини,які виникли після введення в дію цього Закону ( з 15 квітня 1991 року).До правовідносин що виникли раніше застосовується діюче на той час законодавство.Зокрема спори щодо майна колишнього колгоспного двору,яке було придбане до 15.04.1991 року мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, що мала місце до цієї дати право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору.Особам які вибули з членів двору,але не втратили права на частку в його майні, .визначається ,виходячи з того майна,яке було на час їх вибуття і яке збереглося. Оскільки позивачі ОСОБА_6 , та померлі ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , значилися в дворі станом на 30.06.1990 року та на 15.04.1991 року , а тому мають право на рівні частки в майні двору, по 1/ 6 частині , кожний.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 24.06.1983 року із змінами, внесеними згідно постанови ПВС України №13 від 25.12.1992 року, № 15 від 25.05.1998 року передбачено, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 р. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 р. спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Згідно із ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Після смерті ОСОБА_6 , на належну йому частку в майні двору мала право його дружина ОСОБА_5 , однак ,прийнявши спадщину після його смерті не оформила нотаріально і померла. Після її смерті позивач, як спадкоємець за заповітом відповідно до положень ст. 1261 ЦК України,спадщину прийняв,оскільки проживав з померлими на день їх смерті.

Позивачі ОСОБА_1 , , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 як члени бувшого колгоспного типу двору,мають право на 1 /6 частку в майні двору кожний в АДРЕСА_1 , однак зареєструвати своє право власності на частки майна двору, згідно Закону України ‘’Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень’’ , можуть лише за рішенням суду.

Згідно технічного паспорта виготовленого Червоноградським МБТІ , загальна площа будинку становить 81,4 кв.м, житлова 43.3 кв.м допоміжна38.1 кв.м. з господарськими будівлями.

З постанови Жовківської державної нотаріальної контори вбачається, що ОСОБА_1 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в будинку АДРЕСА_1 з підстав відсутності правовстановлюючого документу на частку померлих .

Згідно до ст. ст. 1216 – 1218 ЦК України(в ред.2003 року) до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті

Відповідно до ст. 392 ЦК України (в ред. 2003 року)власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

З врахуванням встановленого під час розгляду справи, суд приходить до висновку що право позивачів підлягає захисту в судовому порядку. Зібрані по справі докази та оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності ,встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивачів .

Керуючись ст, ст. 23,55,114,,200,247,258-259.264-265,319,354 ЦПК України,суд-

У Х В А Л И В:

Позов задоволити..

Визнати право власності ОСОБА_1 на 3/6 частки житлового будинку в АДРЕСА_1 загальна площа якого становить 81.4кв.м,житлова 43.3 кв.м. допоміжна-38.1 кв.м з такою ж частиною господарських будівель, з яких 2/6 частки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та 1/6 частки як члена колгоспного типу двору.

Визнати право власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на 1 /6 частки кожного в житловому будинку в АДРЕСА_1 загальна площа якого становить 81.4кв.м,житлова 43.3 кв.м. допоміжна-38.1 кв.м з також ж частиною господарських будівель.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення ,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи,якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду-якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 02.09.2026 року.

Суддя: Мікула В. Є.