Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №442/7026/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7026/26

Провадження №2-а/442/110/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Нагірної О.Б.,

за участю секретаря судового засідання Лесович О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі адміністративну справу № 442/7026/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 18.06.2026 щодо ОСОБА_2 .

Позовні вимоги мотивує тим, що 12 грудня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_3 склав постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Вказану постанову позивач вважає такою, що підлягає скасуванню, оскільки її складено без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх істотних обставин справи, без належного підтвердження вини позивача, без належного повідомлення про розгляд справи та без урахування статусу позивача як особи з інвалідністю II групи. Позивач є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії ЛВА-1 № 028853. Із наданого документа також убачається, що за висновком МСЕК позивач є непрацездатним. У постанові зазначено, що позивач, будучи військовозобов`язаним та обмежено придатним до військової служби за станом здоров`я, нібито не пройшов повторний медичний огляд до 05.06.2025 року, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Разом з тим така постанова є протиправною та необґрунтованою, оскільки відповідач не довів наявності всіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення та не дослідив належним чином обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Постанова фактично ґрунтується на загальному посиланні на дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» та протокол про адміністративне правопорушення від 27.11.2025 року. Однак із її змісту не вбачається, що відповідачем було належно встановлено: чи був позивач особисто та належним чином повідомлений про обов`язок пройти повторний медичний огляд; чи вручався позивачу виклик, направлення або інший документ, у якому був визначений конкретний строк проходження повторного медичного огляду; чи було встановлено відсутність поважних причин для непроходження такого огляду; чи було забезпечено участь позивача у розгляді справи та реалізацію ним права на надання пояснень, заперечень і доказів; чи було досліджено документи про інвалідність та військово-облікові документи позивача.

Саме по собі посилання на дані реєстру не є достатнім доказом складу адміністративного правопорушення без підтвердження того, що особа була належно повідомлена про конкретний обов`язок, строк його виконання та наслідки невиконання.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність свого рішення, а також наявність фактичних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності. У цій справі таких належних і достатніх доказів із постанови не вбачається.

Ухвалою від 09.09.2026 у справі відкрито провадження, визначено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін 21.09.2026.

21.09.2026 розгляд справи відкладено на 05.10.2026.

Сторони у судове засідання не з`явились

Позивач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не повідомив суду причини неявки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи визначені законодавцем строки розгляду даної категорії справ, а також беручи до уваги те, що відповідач скористався своїм правом на подачу відзиву, суд вирішив провести розгляд справи у відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до наступного.

12 грудня 2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_4 було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що «Громадянин ОСОБА_1 будучи військовозобов?язаним і будучи обмежено придатним до військової служби за станом здоров`я, під час дії в Україні особливого періоду, порушив вимоги законодавства про мобілізацію, визначені ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України « Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-ІХ із змінами внесеними Законом України №4235-ІХ від 12.02.2025, а саме, згідно даних, що містяться в ЄДРПВР «ОБЕРІГ» 16.05.1996 визнаний рішенням ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час та не пройшов в строк до 5 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби за станом здоров`я.

ОСОБА_1 на розгляд справи не з?явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце такого розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Беручи до уваги той факт, що дане правопорушення вчинене особою вперше, вважаю за доцільне накласти мінімальний розмір штрафу в межах санкції ч.3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки адміністративне стягнення застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.»

Щодо поновлення строку звернення для оскарження постанови, суд зазначає наступне.

Постанова за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП була винесена 12.12.2025.

Дану постанову ОСОБА_1 отримав у серпні 2026, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.08.2026 про скерування позивачу на адресу постанови для відома та виконання.

Після отримання відомостей про існування постанови позивач звернувся за безоплатною вторинною правничою допомогою. 02.09.2026 року Західним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги видано доручення № 017/03.3/10567 адвокату Галишину А.В. для надання позивачу безоплатної вторинної правничої допомоги, зокрема з питання поновлення строку на оскарження постанови та оскарження постанови від 12.12.2025 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення (винесення) відповідної постанови.

Отже, законодавством установлено спеціальний десятиденний строк звернення до адміністративного суду для оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, який обчислюється з дня винесення такої постанови.

У разі пропуску зазначеного строку особа має право звернутися до суду з клопотанням про його поновлення, навівши поважні причини пропуску. За відсутності такого клопотання або у разі визнання наведених причин неповажними застосовуються наслідки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Позивач із позовом звернуся 08.09.2026, тобто в межах десятиденного строку, передбаченого частиною другою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому строк звернення до суду ним не пропущено.

Щодо належного повідомлення.

Перш за все, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення, доки її вину не буде доведено в передбаченому законом порядку, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 зазначив, що адміністративна відповідальність ґрунтується, зокрема, на конституційних принципах верховенства права, законності, індивідуального характеру юридичної відповідальності та презумпції невинуватості.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається винна, протиправна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Отже, необхідною умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення не лише факту невиконання певного обов`язку, а й вини особи у його невиконанні.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення, визначеними статтею 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються, зокрема, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому оцінка доказів здійснюється на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, відповідно до статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативно-правового акта, який передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, та прийняте у справі рішення.

Верховний Суд у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 513/899/16-а звернув увагу на те, що постанова про адміністративне правопорушення є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке повинно містити чіткий опис установлених обставин, належне правове обґрунтування та посилання на докази, на яких ґрунтуються відповідні висновки. Дотримання таких вимог має істотне значення при перевірці судом законності постанови.

Зазначені вимоги законодавства підлягають застосуванню і при вирішенні питання про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про мобілізацію.

Так, відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов`язані зобов`язані з`являтися до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках.

Отже, обов`язок військовозобов`язаного з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений строк виникає у зв`язку з належним доведенням до його відома відповідного виклику та відомостей про дату, час і місце прибуття. Відповідно, для висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення має бути встановлено не лише факт направлення повістки, а й належне повідомлення особи про необхідність та строк її прибуття.

У цьому контексті суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 205/7145/16-а, від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17, відповідно до яких реалізація права особи на участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення передбачає обов`язок уповноваженого органу належним чином повідомити таку особу про місце і час розгляду справи. Розгляд справи за відсутності особи можливий лише за наявності даних, які підтверджують її належне повідомлення.

При цьому обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати її розгляду є виконаним лише за умови, якщо особа фактично була поінформована про час та місце розгляду справи. Обов`язок доведення цієї обставини покладається на уповноважену посадову особу, а саме повідомлення має забезпечувати реальну можливість особи взяти участь у розгляді справи.

Аналогічний підхід викладено Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 08 травня 2024 року у справі № 642/1199/24, у якій суд дійшов висновку, що несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про мобілізацію, про час та місце розгляду справи є підставою для визнання відповідної постанови протиправною.

Матеріали справи не містять інших належних та достатніх доказів, які б підтверджували, що позивач був фактично поінформований про дату, час та місце прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також про обов`язок вчинити відповідні дії у визначений строк.

У постанові не зазначено, чи було скеровано ОСОБА_1 повістки на адресу проживання для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вказано дати та години розгляду даної справи.

Крім того, відповідачем не надано належних доказів того, що повістка була направлена саме за адресою зареєстрованого або задекларованого місця проживання позивача, яка містилася у відповідних інформаційних системах та була актуальною на момент її направлення. Відповідачем також не надано доказів перевірки актуальності таких відомостей перед направленням поштового відправлення.

Так, пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, визначено підстави виклику громадян до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема для взяття на військовий облік, уточнення військово-облікових даних, проходження медичного огляду, оформлення військово-облікових документів, призову на військову службу та в інших випадках, визначених законодавством.

Отже, відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт належного повідомлення позивача про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, наявність у нього відповідного обов`язку у визначений строк та, відповідно, його вину у вчиненні адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не було забезпечено всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, не доведено наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення та не наведено належного обґрунтування висновку про його винуватість.

За таких обставин оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованою та такою, що прийнята без належного встановлення всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з тим, відповідач не вказав, які саме відомості (персональні дані) не оновив позивач і відповідач не міг одержати самостійно по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржувана постанова наведеним вимогам не відповідає, оскільки прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачені КУпАП (зокрема, без урахування положень примітки до ст. 210 КУпАП), необґрунтовано, тобто, без урахування всіх обставин, які є важливими для прийняття такого рішення, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У цій справі відповідач не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували факт належного повідомлення позивача про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його обізнаність із викликом, а також наявність вини у невиконанні вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята без всебічного та повного дослідження всіх обставин справи, за відсутності належних доказів вини позивача та з порушенням вимог статей 7, 9, 245, 251, 252, 268, 280, 283 КУпАП, статей 19 та 62 Конституції України, статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із чим вона є протиправною та підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 2, 6-9, 72-77, 139, ч.4 ст.229, ст.ст.241-246, 250, 255, 268, 269, 271, 286 КАС України, суд

ухвалив :

позов задоволити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 12.12.2025 щодо ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Нагірна О.Б.