Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №442/7190/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/7190/26

Провадження №3/442/1569/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 жовтня 2026 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Курус Р.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого на АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и л а:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №763173 від 04.09.2026 ОСОБА_1 04.09.2026 о 21:32 год. на вул. Володимира Великого, 11 у м. Дрогобич, будучи власником транспортного засобу Volkswagen Transporter BC5264BC, передав право керування транспортним засобом гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9. «г» ПДР України.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейськими за ч. 1 ст. 130 КК України – як передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.

28.09.2026 ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 05.10.2026.

05.10.2026 ОСОБА_1 подано клопотання про закриття провадження у справі, оскільки у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП. Вказує на те, що йому на праві власності належить автомобіль Volkswagen Transporter BC5264BC, 04.09.2026 ОСОБА_1 зателефонував другу ОСОБА_2 із проханням перегнати його автомобіль, пояснив, що вживав алкоголь і не може зробити цього самостійно, на що ОСОБА_2 погодився, сказав, що алкоголю не вживав. Зазначає, що будь-яких ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 він не помітив, крім того ОСОБА_2 не повідомив його, що позбавлений прав керування транспортними засобами. На місці зупинки ОСОБА_2 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, мотивуючи це тим, що не довіряє приладам за допомогою яких проводиться огляд та вважає результати недостовірними. Просив ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп`яніння, однак, змусити його не вдалось. Окрім цього, долучив до клопотання письмові пояснення ОСОБА_1 надав письмові пояснення ОСОБА_2 , у яких останній вказує, що справді не повідомив ОСОБА_1 , що позбавлений права керування транспортними засобами, запевнив його, що тверезий і може керувати авто. Зазначив, що відмовився від огляду на стан сп`яніння, бо не довіряє приладам за допомогою яких проводиться огляд.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши надані суду матеріали справи у їх сукупності, приходжу до висновку, що провадження у справі слід закрити за відсутністю в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності складу правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наступних підстав.

Відповідно до положення ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП до матеріалів протоколу долучено: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №763173 від 04.09.2026, у якому зазначено, що ОСОБА_1 04.09.2026 о 21:32 год. на вул. Володимира Великого, 11 у м. Дрогобич, будучи власником транспортного засобу Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_1 , передав право керування транспортним засобом гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння; копію постанови про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №763124 від 04.09.2026, згідно якого 04.09.2026 о 21:32 год на вул. Володимира Великого, 11 у м. Дрогобич, ОСОБА_3 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нечітка вимова), від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився; копію постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7830103, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу; рапорт поліцейського Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Скабара М. від 05.09.2026; відеоматеріали.

Таким чином, ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, яке йому інкримінується, а викладені в протоколі обставини не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, виходячи з наступного.

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №763173 від 04.09.2026, поліцейський не стверджує про безпосереднє керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Навпаки, зміст протоколу фактично свідчить про те, що за кермом перебувала інша особа - ОСОБА_2 . Саме щодо ОСОБА_2 зазначені ознаки можливого алкогольного сп`яніння та саме він, за версією поліції, відмовився від проходження огляду. Отже, об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення не полягає у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння або у відмові від огляду, а зводиться лише до припущення про те, що він нібито передав керування особі, яка мала ознаки сп`яніння.

Разом з тим, для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп`яніння, орган поліції зобов`язаний довести не формальну належність автомобіля ОСОБА_1 , а наявність усіх елементів складу правопорушення. Необхідно довести, що ОСОБА_1 дійсно передав керування конкретній особі; що на момент такої передачі ця особа вже перебувала у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння; що ОСОБА_1 знав або за обставинами справи об`єктивно повинен був знати про такий стан; що факт сп`яніння водія підтверджено належними доказами, а не лише суб`єктивним спостереженням працівника поліції після зупинки транспортного засобу.

У цій справі такі обставини не доведені. ОСОБА_1 не перебував за кермом автомобіля, а матеріали справи не містять беззаперечного доказу того, що саме він приймав рішення про допуск ОСОБА_2 до керування в умовах очевидного для нього стану сп`яніння. В матеріалах відсутні пояснення свідків, які б підтверджували, що ОСОБА_1 бачив у ОСОБА_3 будь-які ознаки сп`яніння до початку руху або до моменту керування автомобілем. Так само відсутні докази спільного вживання алкоголю, конфлікту, розмови між ними щодо стану водія, відеофіксації моменту фактичної передачі ключів або моменту посадки ОСОБА_2 за кермо. За таких умов обвинувачення ґрунтується не на фактичних даних, а на припущенні.

Стаття 130 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, пов`язані саме з керуванням транспортними засобами у стані сп`яніння, передачею керування особі у стані сп`яніння, а також відмовою особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду.

У цій справі принципове значення має те, що ОСОБА_1 не був водієм у розумінні фактичного керування транспортним засобом. Він не перебував за кермом, не здійснював рух транспортного засобу, не виконував дій, пов`язаних із керуванням, не відмовлявся від огляду та не проходив огляд на стан сп`яніння.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за: «Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Із наведеного змісту норми випливає, що для інкримінування саме передачі керування необхідно довести не просто факт перебування власника автомобіля поруч із транспортним засобом або факт належності автомобіля цій особі, а саме усвідомлену передачу керування особі, яка на момент передачі вже перебувала у стані сп`яніння. У матеріалах справи немає належного доказу факту перебування ОСОБА_2 у стані сп`яніння і що про цей факт було відомо ОСОБА_1 .

Протокол містить лише формулювання поліцейського, однак не містить конкретного опису, чи мав можливість ОСОБА_1 , який, як він сам стверджує, вживав спиртне, оцінити стан ОСОБА_2 до початку керування. При цьому, у своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 стверджує, що не вживав спиртного, а огляд на стан сп`яніння відмовився проходити через недовіру приладу.

Сама по собі належність автомобіля ОСОБА_1 не утворює складу правопорушення за ст. 130 КУпАП. Закон не встановлює автоматичної відповідальності власника транспортного засобу за будь-які подальші дії особи, яка перебувала за кермом. Юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому суд повинен встановити персональну поведінку саме ОСОБА_1 , яка містить ознаки адміністративного правопорушення. У даному випадку така поведінка належними доказами не підтверджена.

Навіть у разі встановлення факту перебування ОСОБА_2 за кермом автомобіля, це не є достатнім для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Для складу правопорушення у формі передачі керування особі, яка перебуває у стані сп`яніння, необхідно встановити, що ОСОБА_1 знав про такий стан або що ознаки цього стану були настільки очевидними, що він не міг їх не помітити. У матеріалах справи такі докази відсутні.

Копія протоколу серії ЕПР1 №763124 від 04.09.2024 містить перелік ознак, які працівник поліції виявив у ОСОБА_2 після зупинки або під час спілкування з ним: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нечітка вимова. Однак такі ознаки були зафіксовані суб`єктивно працівником поліції вже під час оформлення матеріалів. У матеріалах справи відсутні докази, що ці ознаки існували до початку керування транспортним засобом, були очевидними для ОСОБА_1 , сприймалися ним особисто або були йому повідомлені. Немає жодного доказу, що ОСОБА_1 перебував у таких умовах, за яких він міг оцінити стан ОСОБА_2 як стан алкогольного сп`яніння.

Особливо важливо, що наведені у протоколі ознаки не є тотожними встановленому стану алкогольного сп`яніння. Запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нечітка вимова можуть бути підставою для пропозиції пройти огляд, але самі по собі не доводять стан сп`яніння. Ці ознаки потребують перевірки у встановленому законом порядку. Якщо огляд не проведено, якщо результат приладу відсутній, якщо медичний висновок відсутній, то орган поліції не довів стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 . Відповідно, не доведено і ключову умову для відповідальності ОСОБА_1 - передачу керування саме особі, яка перебувала у стані сп`яніння.

Неможливо покласти на ОСОБА_1 обов`язок передбачати або встановлювати стан іншої особи краще, ніж це було встановлено самими працівниками поліції. Якщо поліція не довела стан сп`яніння водія належним способом, то твердження про те, що ОСОБА_1 мав знати про цей стан, є юридично неспроможним. За відсутності встановленого стану сп`яніння у водія відсутній і склад правопорушення щодо особи, якій інкримінується передача керування.

Матеріали справи свідчать, що щодо ОСОБА_2 не було отримано результату огляду на стан алкогольного сп`яніння. У справі зазначено лише про відмову ОСОБА_2 від проходження огляду. Відмова особи від огляду може бути предметом окремої правової оцінки щодо цієї особи, однак вона не є автоматичним доказом того, що така особа фактично перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Відмова від огляду і встановлений стан сп`яніння це різні юридичні категорії. Для ОСОБА_1 інкримінується не відмова ОСОБА_2 від огляду, а передача керування особі, яка нібито перебувала у стані сп`яніння. Тому саме стан сп`яніння ОСОБА_2 має бути доведений належними доказами. Вказаний факт випливає також з того, що на ОСОБА_2 складено відповідний протокол саме за порушення п.2.5 ПДР, а не за п.2.9.а ПДР України.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться у встановленому порядку, а у разі незгоди особи з проведенням огляду на місці або з його результатами у закладі охорони здоров`я. Огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У даній справі відсутній результат огляду ОСОБА_2 , відсутній медичний висновок, відсутні дані про концентрацію алкоголю, відсутній будь-який об`єктивний інструментальний показник. Отже, доказів фактичного стану алкогольного сп`яніння водія не надано.

Для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності неможливо підмінити доказ стану сп`яніння іншою обставиною - відмовою іншої особи від проходження огляду. Відмова ОСОБА_2 може мати процесуальне значення у справі щодо самого ОСОБА_2 , але не може автоматично створювати презумпцію винуватості ОСОБА_1 . Такий підхід суперечив би ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа не зобов`язана доводити свою невинуватість, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.

Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (тяготіє до кримінального), тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

В силу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведення невинуватості.

Згідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23 рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Таким чином, відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 130 КУпАП під час розгляду адміністративних матеріалів в суді - не здобуто, а ті, що надані в якості підтвердження вчинення правопорушення - оцінюю критично з наведених вище обставин.

В зв`язку з викладеним, слід закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 7, ст. 10, ч. 1 ст. 130, ст. 247, ст. 266, ст. 278, ст. 280, ст. 283-285 КпАП України, -

п о с т а н о в и л а :

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду.

Суддя Курус Р.І.