Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №461/4948/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4948/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рішко С.А.,

представника заявника Фіти М.С.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи Ткачука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами окремого позовного провадження цивільну справу за заявою

ОСОБА_2

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

за участі заінтересованих осіб

Міністерства оборони України

(03168, м. Київ, вул. Повітрофлотський, 6; ЄДРПОУ 0034022),

Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України

( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 )

про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

встановив:

I. Позиції сторін та учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

ОСОБА_2 , звернулась до суду із заявою у якій просить встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період часу з 01.01.2014 по ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування поданої заяви заявник покликається на те, що з 01.01.2014 року по 16.10.2023 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 . Під час проживання вони піклувались один про одного, як чоловік та жінка, були пов`язані спільним побутом та вели спільне господарство, мали спільний бюджет, який використовували на оплату комунальних послуг, придбання продуктів харчування, фактично виконували права та обов`язки подружжя. Проживаючи разом, вони виховували дітей заявниці: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проводили час в колі сім`ї, рідних та друзів. Зазначає, що шлюб з ОСОБА_3 не реєстрували, оскільки вважали, що спільне проживання, ведення спільного господарства та виховання дітей є достатнім для сім`ю.

22.05.2023 ОСОБА_3 був призваний на військову службі під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_4 .

16.10.2023, під час проходження військової служби, ОСОБА_3 загинув.

Військовою частиною НОМЕР_2 МОУ на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 скерувано сповіщення №371 (№693/89314 від 17.10.2023) щодо сповіщення дружини ОСОБА_3 – ОСОБА_2 про загибель ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання. ІНФОРМАЦІЯ_5 скерував на адресу заявниці сповіщення сім`ї (близьких родичів) померлого (загиблого) №12160 від 18.10.2023. В подальшому, 26.10.2023 заявниця здійснила поховання померлого ОСОБА_3 .

У зв`язку з тим, що факт спільного проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу необхідне для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця, просить заяву задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.07.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Представником заінтересованої особи Міністерства оборони України – Ткачуком В.В. подано до суду пояснення, відповідно до яких, зазначений представник просив відмовити у задоволенні заяви. Зокрема, вказав на те, що належних доказів для встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з 01.01.2014 по 16.10.2023 суду не надано. Вказує, що обов`язковою умовою для визнання факту проживання однією сім`єю, крім власне факту спільного проживання, є наявність: спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла та його ремонт, надання взаємної допомоги, наявності усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Вказує, що саме по собі посилання заявниці на проживання за однією адресою та наявність особистих стосунків не підтверджує наявність спільного бюджету, спільного господарства, спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у ремонті чи утриманні житла, а також взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї. Твердження заявниці про те, що вона та ОСОБА_3 вели спільний побут, користувалися спільним бюджетом, спільно оплачували комунальні послуги та продукти харчування - не підтверджені належними первинними доказами за весь заявлений період з 01.01.2014 по 16.10.2023.

Зі змісту Акту ЖБК «Маяк» від 05.05.2026 про спільне проживання осіб на день смерті, вбачається, що він складений після смерті ОСОБА_3 та містить твердження про те, що він і ОСОБА_2 на день його смерті проживали разом та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_3 . Разом з тим, зазначений акт не є належним і достатнім доказом для встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у заявлений період з 01.01.2014 по 16.10.2023. Акт стосується лише обставини проживання “на день смерті”, а не підтверджує безперервне проживання однією сім`єю протягом усього заявленого періоду. У ньому не зазначено, з якого часу почалося спільне проживання, чи було воно безперервним, яким був порядок ведення спільного господарства, хто оплачував житло, комунальні послуги, харчування, ремонт, побутові витрати, чи існував спільний бюджет і чи були між особами взаємні сімейні обов`язки. Крім цього, ЖБК «Маяк» не є органом державної реєстрації актів цивільного стану, органом декларування або реєстрації місця проживання, органом соціального захисту населення чи іншим суб`єктом владних повноважень, уповноваженим встановлювати юридичний факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Вказує, що виплати після смерті військовослужбовця, зокрема грошове забезпечення, допомога на поховання або інші кошти, не є доказом проживання однією сім`єю до смерті. Такі виплати можуть бути пов`язані з організацією поховання або службовими правовідносинами померлого, але не встановлюють статусу заявниці як особи, яка проживала з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Фотокартки можуть підтверджувати лише факт знайомства, спілкування або перебування осіб разом у певний момент, однак не підтверджують спільний бюджет, спільний побут, спільні витрати та взаємні права й обов`язки протягом заявленого періоду.

Зазначає про те, що первинні службові документи, такі як копії/витяги з наказів командира військової частини щодо ОСОБА_3 , матеріалів призначення та завершення службового розслідування; витяг з особової справи військовослужбовця щодо відомостей про членів його сім`ї та/або родичів, копію автобіографії за наявності; анкету вивчення особи військовослужбовця або аркуш співбесіди, у яких встановлюється наявність родичів, членів сім`ї, утриманців тощо; докази того, хто отримав після загибелі військовослужбовця грошове забезпечення, допомогу на поховання або інші виплати у військовій частині; інформацію про наявність інших осіб, які можуть претендувати на одноразову грошову допомогу або інші соціальні гарантії у зв`язку зі смертю військовослужбовця, мають значення для встановлення того, чи зазначав сам військовослужбовець заявницю як дружину, жінку, з якою він проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу, члена сім`ї, близького родича або особу, яку він визначав як сім`ю. Водночас, заявницею таких суду не надано.

У зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні заяви.

У судовому засіданні заявниця та її представник заяву підтримали, з підстав наведених у ній, просили таку задовольнити.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України – Ткачук В.В. в судовому засіданні, просив відмовити у задоволенні заяви.

Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи вказана частина повідомлялась належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями та довідками про доставку електронного листа в порядку ст.128 ЦПК України.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування

Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 5 частини 1 статті 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`єю є особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Для визнання осіб сім`єю необхідна одночасна наявність всіх цих ознак.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.10.2023, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 54 років, про що 24.10.2023 року складено відповідний актовий запис №6371, місце смерті Запорізька область, Пологівський р-н, с. Вербове.

Відповідно до сповіщення №371, виданого в/ч НОМЕР_2 МОУ від 17.10.2023 №693/8931, адресованого начальнику ІНФОРМАЦІЯ_7 , військова частина просить сповістити ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 про те, що її чоловік, механік-водій 2 відділення розгородження взводу розгородження інженерно-саперної роти групи інженерного-забезпечення військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період 22.05.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув на полі бою ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі населеного пункту Вербове, Пологівського району, Запорізької області.

Сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18.10.2023 №12160, корінець №191, сповіщено ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_3 про те, що її чоловік солдат ОСОБА_3 , відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши обов`язок в бою за Україну, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в райони нп. Вербове Запорізької області.

Відповідно до свідоцтва про поховання №3789, що видане Львівським комунальним підприємством «Музей Личаківський цвинтар», ОСОБА_2 - користувач місця поховання (родинного місця поховання), який 25.10.2023 на Полі Почесних поховань 86-А Личаківського кладовища, розміщеного в м. Львові на вул. Мечникова, здійснила поховання померлого ОСОБА_3 в могилу окрема, свідоцтво НОМЕР_4 від 24.10.2023.

Згідно акту про спільне проживання від 05.05.2026 виданого Житлово-будівельним кооперативом «МАЯК», ОСОБА_6 , що проживає у АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , що виданий 18.09.1998 Галицьким РВЛМУУМВС у Львівській області, ОСОБА_7 , що проживає у АДРЕСА_5 , паспорт № НОМЕР_6 від 30.08.2017, орган, що видав 4611, у присутності голови ЖБК «Маяк» ОСОБА_8 , склали цей акт про те, що громадянин ОСОБА_3 , який зареєстрований: АДРЕСА_6 , та ОСОБА_2 на день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали разом та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_3 .

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що знав ОСОБА_3 зі шкільних років, оскільки вони разом навчались в одній школі. Крім цього, вказав, що його рідна тітка є сусідкою ОСОБА_2 . Підтвердив, що заявниця та ОСОБА_3 проживали разом однією сім`єю приблизно з 2014 року. ОСОБА_10 спільного побуту і проживання не знає. Бачив, як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 гуляли разом, виходили з однієї квартири та поводили себе як подружжя.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_2 . Вказала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом близько 10 років, як сім`я. Вона була у них в гостях, щонайменше один раз на місяць, та бачила як вони вели спільне господарство. Також, вона часто зустрічала їх на сходовій клітці, на вулиці, в магазині під час здійснення покупок. Зазначила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали як чоловік і дружина.

Згідно виписки по картці/рахунку НОМЕР_7 , що належить ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , здійснено 3 платежі: 08.02.2024 на суму 32 276,67 грн (Деталі операції: зарплата, військова частина НОМЕР_2 ); 30.01.2024 на суму 129 814,98 грн; 13.01.2024 на суму 12 945,00 грн (Деталі операції: зарплата, військова частина НОМЕР_2 ).

Відповідно до наданої суду платіжної інструкції №P24A1298464446D1588 від 07.06.2026, платник ОСОБА_3 , отримувач ОСОБА_2 , сума 4 522, 61 грн.

Згідно платіжної інструкції №P24A1420573894D3328 від 07.07.2026, платник ОСОБА_3 , отримувач ОСОБА_2 , сума 6 030, 15 грн.

Щодо позиції заінтересованої особи – представника Міністерства оборони, суд зазначає, що вона ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджені належними та допустимими доказами і спростовуються зазначеними вище дослідженими в судовому засіданні доказами та показами свідків.

Водночас, представником заінтересованої особи жодних доказів на спростування доводів заявниці суду не надано.

Крім того, заінтересованою особою на спростування доводів заявниці не подано до суду первинних документів, на які представник заінтересованої особи посилається, як такі, що мають істотне значення для встановлення обставин справи, зокрема: копій або витягів із наказів командира військової частини щодо ОСОБА_3 ; матеріалів щодо призначення та завершення службового розслідування; витягу з особової справи військовослужбовця щодо відомостей про членів його сім`ї та/або родичів; копії автобіографії (за наявності); анкети вивчення особи військовослужбовця або аркуша співбесіди, у яких зазначаються відомості про наявність родичів, членів сім`ї, утриманців тощо; доказів щодо осіб, які після загибелі військовослужбовця отримували грошове забезпечення, допомогу на поховання або інші виплати у військовій частині; а також інформації про наявність інших осіб, які можуть претендувати на одноразову грошову допомогу або інші соціальні гарантії у зв`язку зі смертю військовослужбовця.

При цьому, в суду не виникає сумнівів у тому, що саме заінтересована особа - Міністерство оборони України, до структури якого входить військова частина НОМЕР_2 , має у своєму розпорядженні чи має можливість отримати і надати суду відповідні документи та відомості, які могли б підтвердити або спростувати доводи заявниці. Однак, такі документи до суду подані не були, а тому посилання заінтересованої особи на відповідні обставини не можуть бути покладені в основу висновків суду за відсутності їх належного документального підтвердження.

Згідно п. 6 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 р. № 449), виплата грошового забезпечення здійснюється:

- особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

- у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

- у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

Відповідно до п. 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, ведуть облік та повідомляють в установленому порядку сім`ям або родичам про смерть (загибель) військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, і про тих, що пропали безвісти, а також потрапили в полон в особливий період, надають таким сім`ям соціально-психологічну допомогу.

Суд зазначає, що відомості про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , а також сповіщення про загибель військовослужбовця, яке було направлено заявниці як його дружині, в своїй сукупності з іншими доказами у справі, в тому числі показами свідків наданих в судовому засіданні з попередженням про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показів, свідчать про те, що ОСОБА_3 самостійно зазначав ОСОБА_2 , як свою дружину, що є додатковим підтвердженням доводів заявниці щодо характеру їхніх сімейних відносин.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України), сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Частиною четвертою статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб належать жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Статтею 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» до числа близьких родичів віднесено осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Статтею 6 цього Закону визначені права близьких родичів. Виникнення і реалізація цих прав не ставиться у залежність від рішення суду про встановлення факту спільного проживання.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 461/8250/20.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі № 524/10054/16.

Відтак, акт про спільне проживання осіб на день смерті від 05.05.2026, що виданий ЖБК «Маяк», також приймається судом до уваги, як доказ спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та оцінюється з іншими доказами в сукупності.

У постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18 (провадження № 61-3852св19), від 13 травня 2024 року у справі № 727/8026/23 (провадження № 61-5139св24) визначено, що для встановлення факту спільного проживання необхідною умовою є, зокрема, неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.

Тлумачення наведених вище норм сімейного законодавства дає підстави стверджувати, що законодавець визначив пріоритетність зареєстрованого шлюбу, також визначений принцип одношлюбності і заборони на укладання шлюбу з особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

Встановлення судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є визнанням державою сімейних стосунків фізичних осіб і за своєю суттю є альтернативою зареєстрованого шлюбу, а отже такі відносини мають бути правомірними.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим.

Так, згідно паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_8 , що виданий Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 18.12.20025 року, наявна відмітка про зареєстрований шлюб 14.05.2005 з ОСОБА_12 . Водночас, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 , що виданий Поршнянською сільською радою Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер у віці 33 років, про що в книзі реєстрації смертей 23.07.2010 зроблено відповідний актовий запису №10.

Відтак, на момент проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, заявниця не перебувала у іншому шлюбі.

Судом також досліджено свідоцтво про народження серії НОМЕР_10 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, згідно якого ОСОБА_13 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що 11.04.2026 складено відповідний актовий запис №226, батько: ОСОБА_14 , мати ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що батько записаний зі слів матері.

Так, згідно ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

В цьому контексті суд відзначає, що зазначення у свідоцтві про народження відомостей про батька дитини саме по собі не свідчить про встановлення факту батьківства та не спростовує обставин, на які посилається заявник. За таких обставин суд вважає, що наведений факт не є підставою для відмови у задоволенні заяви.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/95 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

У постанові № 5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу має юридичне значення для заявниці оскільки надає їй можливість скористатись правами та соціальним захистом передбачених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відсутні підстави вважати, що існує спір про право між заявницею та заінтересованими особами.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справі окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року, справа №1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21).

Керуючись ст. 293, 294, 315 ЦПК України,

ухвалив:

Заяву задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без шлюбу з 2014 року по день смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

заявник ? ОСОБА_2

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_10 )

представник заявника – ОСОБА_1

( АДРЕСА_7 ),

заінтересовані особи –

Міністерство оборони України

( 03168, м. Київ, вул. Повітрофлотський, 6; ЄДРПОУ 0034022),

представник Міністерство оборони України – Ткачук Віталій Володимирович,

Військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України

(58003, м. Чернівці, вул. Січових Стрільців, 6; ЄДРПОУ: 26606970)

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький